Рішення

від 18.01.2017 по справі 903/927/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2017 р. Справа № 903/927/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Енергії»

про стягнення 90 190,00грн. штрафу

Суддя: Філатова С.Т.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 27.10.2016р.

від відповідачів: н/в

На підставі ч.5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

У судовому засіданні 10.01.2017р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 18.01.2017р. до 10.00год.

У судовому засіданні 18.01.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерного товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» , затвердженого рішенням управління ПАТ Укрзалізниця від 16.11.2015р. протокол №5, звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Енергії» про стягнення 90 190,00грн. штрафу за невірно вказану у накладній №43246255 від 24.06.2016р. масу вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

У червні 2016 року зі станції Суми Південної залізниці товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Енергії» здійснило відправлення вагону №66605114 згідно накладної №43246255 на станцію Сартана Донецької залізниці.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна с обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правила оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за 863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

По прибутті вагону на станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці при переважуванні на вагонних вагах виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, про що було складено комерційний акт НА №001512/79/702 від 17.06.2016р.

Перевіркою було виявлено, що в накладній №43246255 у вагоні №66605114 вказана маса вантажу 58 600кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 38 750кг, що на 19 850кг менше, ніж вказано у накладній.

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. на підставі ч.5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання позивача від 08.12.2016р. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, визначивши для розгляду справи найближчий до позивача суд - Дніпропетровський апеляційний господарський суд, що знаходиться за адресою - 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65.

Розгляд справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з непредставленням витребуваних доказів та витребуванням додаткових доказів.

Відповідач у відзиві від 05.01.2017р. звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій до 18 038,00грн., мотивуючи тим, що відповідач, вказавши у накладній №43246255 масу вантажу 58600 кг, яка фактично становить 38750 кг, що на 19 850 кг менше, ніж вказано у накладній, та сплативши суму залізничного тарифу з розрахунку по більшій масі вантажу, ніж було потрібно сплатити, не завдав збитків ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин.

Вказав, що застосування штрафу у розмірі, встановленому ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, а саме - у розмірі п'ятикратної провізної плати, за самий тільки факт допущення неточностей у масі вантажовідправником, який не призвів до жодних негативних наслідків, у тому числі збитків позивача, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а саме - принципу справедливості, добросовісності та розумності, який передбачає, що кожен учасник цивільних правовідносин повинен діяти добросовісно й розумно, сумлінно виконувати свої цивільні обов'язки, з турботою і обачністю ставитися до прав і інтересів інших осіб, ставити чужі права і інтереси у рівне, однакове положення зі своїми.

Повідомив, що на даний час у товаристві склалося скрутне фінансове становище, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2016 року та балансом станом на 30.09.2016 р. Згідно балансу (рядок 1420) непокритий збиток підприємства склав 178,9 (178900,00грн.), а чистий збиток згідно даних звіту про фінансові результати за підсумками 9 місяців 2016 року (рядок 2350) склав 74,7 (74 700,00 грн.).

Згідно довідок та балансу станом на 30.09.2016 р. (рядок 1125) розмір дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги складав 1925,3 (1 925 300,00 грн.), інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 1155) складав 335,6 (335 600,00 грн.), поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (рядок 1615) 511,3 (511 300,00 грн.), що свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача.

Згідно довідки з банку АТ УкрСиббанк вих. №76-9/18/2 від 05.01.2017 року у відповідача є відкритий поточний рахунок №26002429939500, залишок грошових коштів за рахунком станом на дату видачі довідки складає 3 427,55 грн.

Вказав, що в провадженні господарського суду Волинської області знаходиться ще три справи з аналогічних спорів між позивачем та відповідачем про стягнення штрафу на загальну суму 367 655,00 грн., тому задоволення позовних вимог в повному обсязі по усіх позовах може суттєво зашкодити фінансовому становищу та майновим інтересам відповідача.

Зауважив, що відповідачем у накладній було вказано масу вантажу більшу, ніж маса фактично перевозимого вантажу. Тобто, залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу. При цьому, наслідки допущеного відповідачем порушення не завдали залізниці матеріальних збитків.

В обґрунтування послався на ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, постанову пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та судову практику, викладену у постановах Вищого господарського суду України від 06.03.2008 по справі №13/544, від 31.07.2008 по справі № 17/23, від 13.03.2008 по справі № 1/594, від 27.09.2012 року по справі № 5004/63/12, від 05.12.2016р. по справі №927/454/16, рішеннях суддів по справах №927/248/16 від 24.05.2016 року, № 910/2224/16 від 26.04.2016 року, №913/547/16 від 30.05.2016 року.

У судовому засіданні 10.01.2017р. згідно зі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 18.01.2017р. до 10.00год. для отримання витребуваних документів.

11.01.2017р. на адресу суду надійшли від позивача читаємі примірники комерційних актів №001512/79, №001512/79/702.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2017р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 18.01.2017р. не з'явився, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується протоколом судового засідання від 10.01.2017р. та розпискою від 10.01.2017р.

Вищий господарський суд України у п.3.9.1 від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказав, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явка відповідача обов'язковою не визнавалася, розгляд справи відкладався, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року зі станції Суми Південної залізниці товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Енергії» здійснило відправлення вагону №66605114 із зазначенням маси вантажу 58 600 кг згідно накладної №43246255 на станцію Сартана Донецької залізниці.

По прибутті вагону на станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці при переважуванні на вагонних вагах виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, про що було складено комерційні акти НА №001512/79, НА №001512/79/702 від 17.06.2016р.

З розділу Д комерційних актів вбачається, що внаслідок зважування вагону №66605114 (зважування проводилося двічі) з вантажем на справних вагонних електронно-тензометричних вагах (150 т) (остання повірка - 26.05.2016р., що стверджується технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №6, а.с. 13-15) було виявлено, що вага брутто - 59 150 кг, тара по документу - 20 400 кг, нетто - 38 750 кг, що на 19 850 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній.

Крім того, зазначено, що погрузка у вагонах нижче 0,1м. рівномірна. Вантаж накритий металічними листками без виїмок та углублень. Вантаж маркований згідно документів. Маркування не порушено. Вагон технічно справний, люки закриті, протікання вантажу немає.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Спір між сторонами справи виник внаслідок допущення вантажовідправником - відповідачем порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у залізничній накладній маси вантажу.

Перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу нетто у вагоні №66605114 складає 38 750кг, що на 19 850кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правил приймання вантажів до перевезення), загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниці України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон № 66605114 вантажовідправником - відповідачем. У залізничній накладній №43246255 маса вантажу визначена відправником - відповідачем (п. 24 накладної). Представник відправника (відповідача) ОСОБА_2 підтвердив вірність даних, внесених до залізничної накладної (п. 55) (а.с. 9).

Статтею 129 Статуту залізниці встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ч. 2 ст. 129 Статуту).

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

По прибутті вагону №66605114 до станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 24 Статуту залізниць України, здійснив переважування вантажу, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт НА №001512/79/702 від 17.06.2016р. (а.с. 11)

З розділу Д комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону №66605114 з вантажем на справних вагонних електронно-тензометричних вагах (150 т) (остання повірка - 26.05.2016р., що стверджується технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №6, а.с. 13-15) було виявлено, що вага брутто - 59 150 кг, тара по документу - 20 400 кг, нетто - 38 750 кг, що на 19 850 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційні акти НА №001512/79, НА №001512/79/702 від 17.06.2016р. підписані начальником станції, приймоздавальником та начальником вантажного району із дотриманням п. 10 Правил складання актів.

З комерційних актів НА №001512/79, НА №001512/79/702 від 17.06.2016р. вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній, що не заперечено відповідачем.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту.

Позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 90 190,00 грн. (18 039,00 грн. - провізна плата х 5), на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України.

Разом з тим, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК, та на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України , ч. 3 ст. 551 ЦК України, до 18 038,00грн. (до розміру однієї провізної плати).

Клопотання обґрунтоване скрутним фінансовим становищем відповідача, що стверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2016р., балансом станом на 30.09.2016р., відсутністю збитків у позивача та інших учасників господарських відносин.

Згідно балансу станом на 30.09.2016 р. (рядок 1420) непокритий збиток підприємства склав 178,9 (178 900,00 грн.), а чистий збиток згідно даних звіту про фінансові результати за підсумками 9 місяців 2016 року (рядок 2350) склав 74,7 (74 700,00 грн.).

Згідно довідок відповідача та балансу станом на 30.09.2016 р. (рядок 1125) розмір дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги складав 1925,3 (1 925 300,00 грн.), інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 1155) складає 335,6 (335 600,00 грн.), поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (рядок 1615) становить 511,3 (511 300,00 грн.), що також свідчить про незадовільний фінансовий стан.

Згідно довідки з банку АТ УкрСиббанк вих. №76-9/18/2 від 05.01.2017 року у відповідача є відкритий поточний рахунок №26002429939500, залишок грошових коштів за рахунком станом на дату видачі довідки складає 3 427,55 грн.

Представник позивача клопотання заперечив, вказавши, що до відповідача застосований штраф у розмірі, передбаченому Статутом залізниць України.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення, при цьому виходив із такого:

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України у п.6.4. роз'яснень президії № 04-5/601 від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказав, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З врахуванням того, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, тобто: це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону; це не могло призвести до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу, навпаки, відповідачем оплачено повну вагу, зазначену в накладній; позивачем не доведено завдання йому збитків; відсутні докази, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів, та зважаючи на незадовільний фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку про винятковість обставин, врахував, що сума штрафу є надмірно великою та, керуючись ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до 45 095,00 грн. (50%).

При цьому судом врахована правова позиція, викладена Вищим господарським судом України у постановах від 09.11.2016р. у справі №927/248/16, від 29.11.2016р. у справі №910/2224/16, від 30.11.2016р. у справі №927/309/16, від 05.12.2016р. у справі №927/454/16.

Вищий господарський суд України у п. 4.3 постанови пленуму від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вказав, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 233, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія Енергії , 43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 37177751

на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237)

45 095,00 грн. штрафу, 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 46 473,00грн.

3. У стягненні 45 095,00 грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 19.01.2017р.

Суддя С. Т. Філатова