Рішення

від 10.01.2017 по справі 910/16303/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017Справа №910/16303/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк

до Дочірнього підприємства Оріонінвест

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Дочірнє підприємство Інтергласт фірми Гласт ГМБХ

про стягнення 775 261,11 доларів США, 905 066,67 Євро, 3 914 699,11 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Васильєва І.В. - по дов. № 144 від 29.09.2015

від відповідача Романюк Р.Г. - по дов. № 82 від 22.06.2016

Діюк І.Л. - по дов. № 230/1 від 06.01.2017

від третьої особи Єфімова О.М. - по дов. № 15/06/26-01 від 26.06.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк до Дочірнього підприємства Оріонінвест як з поручителя згідно договору поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 заборгованість у сумі 775 261,11 доларів США, 905 066,67 Євро, 3 914 699,11 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 700 000,00 доларів США, 800 000,00 Євро та 51 908,41 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 75 261,11 доларів США (за період користування кредитом з березня 2014 року по березень 2015 року включно), 105 066,67 Євро (за період користування кредитом з червня 2014 року по березень 2015 року включно) та 973,63 грн. (за користування кредитом за березень 2015 року);

- пеня за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 в розмірі 3 861 817,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16303/15 та призначено справу до розгляду на 11.08.2015.

Відповідачем 07.08.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17606/15 за позовом Дочірнього підприємства Оріонінвест до Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк про визнання поруки, встановленої договором поруки № 8-П/13 від 06.03.2013, припиненою.

Відповідачем 10.08.2015 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на наступне. 06.03.2013 ДП Оріонінвест (поручитель) та ПАТ Укргазпромбанк укладено договір поруки № 8-П/13, за яким поручитель поручився за виконання ДП Інтергласт фірми ГЛАСТ ГМБХ (позичальником) зобов'язань за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006. Додатковою угодою № 1 від 24.12.2013 поручитель та Банк визначили обсяг зобов'язань, що забезпечуються порукою (тобто обсяг відповідальності поручителя, у разі порушення зобов'язань позичальником). Отже, на думку відповідача, договором поруки було встановлено обов'язок поручителя відповідати перед кредитодавцем за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у обсязі, передбаченому кредитним договором та додатковими угодами до нього, укладеними станом на 24.12.2013. Відповідач дізнався, що 30.12.2014 кредитодавець та позичальник уклали додаткову угоду № 22 до кредитного договору з додатком № 1 - графіком повернення кредиту (зменшення розміру ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією) до цього договору. Відповідач вважає, що позивач та позичальник фактично змінили розмір та строки повернення позичальником суми погашення кредиту в бік зменшення чергових платежів по сплаті суми кредиту, чим змінено в бік збільшення базу (залишок суми кредиту) для нарахування відсотків за користування кредитними коштами на відповідну дату сплати. Погодження позичальником та кредитодавцем, без згоди поручителя, відстрочення виконання зобов'язань щодо погашення чергових платежів за кредитом призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами, які підлягали сплаті позичальником, та, як наслідок, призвело до зміни з 30.12.2014 (з дати підписання додаткової угоди № 22) зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя за забезпеченим ним зобов'язанням. За таких обставин відповідач вважає, що договір поруки є припиненим на підставі ч. 1 ст. 599 ЦК України, оскільки без згоди поручителя до зобов'язання внесені зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17605/15 про визнання поруки встановленої договором поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 припиненою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 зупинено провадження у справі № 910/16303/15 до вирішення спору по суті у справі Господарського суду міста Києва № 910/17605/15.

30.06.2016 позивачем до відділу діловодства суду подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/16303/15 посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17605/15 від 28.09.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 поновлено провадження у справі № 910/16303/16 та призначено її до розгляду на 12.07.2016.

Відповідачем 12.07.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем 12.07.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктом 11 договору поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 передбачено, що всі спори та вимоги, які виникають при виконані договору поруки або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Позивачем 12.07.2016 до відділу діловодства суду подано пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 12.07.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.07.2016.

Відповідачем в судовому засіданні 14.07.2016 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство Інтергласт фірми Гласт ГМБХ .

Відповідачем в судовому засіданні 14.07.2016 подано клопотання про витребування доказів.

Відповідачем в судовому засіданні 14.07.2016 подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

Позивачем в судовому засіданні 14.07.2016 подано заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Суд розглянувши в судовому засіданні 14.07.2016 клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовив в його задоволенні.

Суд розглянувши в судовому засіданні 14.07.2016 клопотання відповідача про витребування доказів відмовив в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16303/15 від 14.07.2016 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство Інтергласт фірми Гласт ГМБХ , у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 16.08.2016.

Відповідачем 06.08.2016 до відділу діловодства суду подано письмові заперечення на пояснення позивача до позовної заяви.

Відповідачем 15.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/16303/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 910/16303/15 залишено без задоволення.

Відповідачем 15.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12614/15.

Третьою особою 15.08.2016 до відділу діловодства суду також подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12614/15.

Суд розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 заявлені клопотання про зупинення провадження відмовив в їх задоволенні.

Відповідачем 16.08.2016 до відділу діловодства суду подано уточнення до доповнення до відзиві на позовну заяву.

Третьою особою 16.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування доказів.

Третьою особою 16.08.2016 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити.

Третьою особою в судовому засіданні 16.08.2016 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктом 11 договору поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 передбачено, що всі спори та вимоги, які виникають при виконані договору поруки або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Суд розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 вказане клопотання відмовив в його задоволенні.

В судовому засіданні 16.08.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.08.2016.

Позивачем 22.08.2016 до відділу діловодства суду подано пояснення.

Відповідачем в судовому засіданні 23.08.2016 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з поданими позивачем поясненнями.

Судом розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наведена обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Третьою особою в судовому засіданні 23.08.2016 заявлено клопотання про витребування доказів, яке було подано до суду 16.08.2016.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а отже не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 зупинено провадження у справі № 910/16303/15 до вирішення спору по суті у справі Господарського суду міста Києва № 910/12614/15.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16303/15 від 23.08.2016 позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/16303/15 від 22.09.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/16303/15 від 23.08.2016 скасовано, справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/16303/15 від 22.09.2016 відповідач звернувся з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/16303/15 від 14.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/16303/15 від 22.09.2016 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16303/15 від 26.12.2016 розгляд справи призначено на 10.01.2017.

Позивачем 04.01.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 788 502,78 доларів США, 919 600,00 Євро, 5 241 230,52 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 700 000,00 доларів США, 800 000,00 Євро та 23 773,39 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 88 502,78 доларів США, 119 600,00 Євро;

- пеня за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту в розмірі 5 142 742,22 грн.;

- штраф за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту в розмірі 74 714,91 грн.

Разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору в сумі 17 952,43 грн. (1,5% від суми збільшення 1 196 828,41 грн.).

Суд розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовив в його задоволенні, оскільки позивач не має сплачувати судовий збір за заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що на момент звернення позивача з позовом до суду (24.06.2015) позивач в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору розмір якого за пред'явлені вимоги становив максимальну ставку.

Відповідачем 06.01.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення технічної фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Третьою особою 06.01.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для підготовки письмових пояснень.

Відповідачем 06.01.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Харчові технології та Товариство з обмеженою відповідальністю Інтергріт .

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Харчові технології та Товариство з обмеженою відповідальністю Інтергріт щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останніх до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідачем 10.01.2017 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

В судовому засіданні 10.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазпромбанк (Банк, кредитодавець) та Дочірнім підприємством Інтергласт фірми ГЛАСТ ГМБХ (позичальник) було укладено договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 (далі - кредитний договір).

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідач як поручитель має сплатити наявну заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До кредитного договору були укладені додаткові договори: № 1 від 26.05.2006, № 2 від 26.02.2007, № 3 від 17.04.2007, № 4 від 26.02.2006, № 5 від 10.10.2008, № 6 від14.07.2009, № 7 від 18.03.2010, № 8 від 29.12.2010, № 9 від 25.02.2011, № 10 від 26.08.2011, № 11 від 29.09.2011, № 12 від 24.02.2012, № 13 від 28.12.2012, № 14 від 22.02.2013, № 15 від 24.12.2013, № 16 від 07.04.2014, № 17 від 05.06.2014, № 18 від 22.07.2014, № 19 від 08.08.2014, № 20 від 26.09.2014, № 21 від 07.11.2014, № 22 від 30.12.2014.

Додатковою угодою № 4 від 26.02.2008 встановлено, що сума ліміту загальної заборгованості за кредитом становить 1 566 446,36 Євро, в т.ч. ліміт заборгованості за кредитом в Євро - 800 000,00 Євро, ліміт заборгованості в доларах США - 700 000,00 доларів США, ліміт заборгованості за кредитом в гривні - 2 200 000,00 грн.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 62 від 01.03.2006, № 25 від 17.04.2007, № 12 від 27.02.2008, № 611 від 26.02.2008.

Згідно додаткової угоди № 14 від 22.02.2013 внесено зміни до кредитного договору та встановлено наступні процентні ставки: 12% річних при наданні кредиту в гривні; 13% річних при надання кредиту в Євро та 21,5% річних при наданні кредиту в доларах США.

Відповідно до додаткової угоди № 15 від 24.12.2013 до кредитного договору, змінено кінцевий термін користування кредитом - 20.02.2015. Погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до графіку погашення, встановленого в додатку № 1 від 24.12.2013 до кредитного договору. Додаток № 1 від 24.12.2013 до кредитного договору є невід'ємною його частиною (п. 1.1.6 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 15 від 24.12.2013).

Додатковою угодою № 22 від 30.12.2014 змінено графік повернення кредиту, який є додатком № 1 від 30.12.2014 до кредитного договору. Зокрема, не змінюючи кінцевий строк повернення кредиту, який залишився 20.02.2015, Банком та позичальником змінено розмір та строк повернення позичальником чергових платежів за кредитною лінією у гривні та кредитною лінією у доларах США.

Згідно п. 2.2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 22 від 30.12.2014) позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі та повернути кредитодавця суму кредиту до настання кінцевого терміну користування кредитом, визначеного п. 1.1.2 договору у повному обсязі в валюті кредиту та в порядку, що встановлений цим договором (у тому числі додатком № 1 від 30.12.2014 - графіком повернення кредиту (зменшення розміру ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією) до цього договору.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору строк сплати процентів за користування - щомісячно. не пізніше п'ятого числа місяця що йде за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно погашенням суми кредиту.

Згідно з п. 2.2.2 кредитного позичальник зобов'язаний один раз на місяць сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, та заборгованість позичальника перед позивачем становить: за сумою кредиту - 700 000,00 доларів США, 800 000,00 Євро та 23 773,39 грн.; за процентами за користування кредитом - 88 502,78 доларів США, 119 600,00 Євро.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позичальник, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті процентів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання грошового зобов'язання, як то неповернення (несвоєчасне повернення) кредиту та/або несплати (несвоєчасна сплата) процентів за користування кредитом, позичальник сплачує кредитодавця пеню у розмірі 0,2% від не одержаної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.4 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, які не передбачені за п.п. 5.1-5.3 договором, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавця штраф у розмірі 0,2% від суми граничної заборгованості за кредитною лінією, яка визначена у п. 1.1.1 договору, за кожен випадок такого порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо проведення оплат, проте позивачем при звернення з позовом до суду при здійсненні нарахування пені застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та процентів позичальник не виконав, позивачем нараховані пеня в розмірі 5 142 742,22 грн. та штраф в розмірі 74 714,91 грн.

Разом з цим, 06.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Укргазпромбанк (Банк, позивач) та Дочірнім підприємством Оріонінвест (поручитель, відповідач) було укладено договір поруки № 8-П/13 (далі - договір поруки).

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручився перед Банком за виконання Дочірнім підприємством Інтергласт фірми ГЛАСТ ГМБХ (позичальник), зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 (далі - кредитний договір) та будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені (у т.ч., які збільшують розмір/змінюють порядок виконання зобов'язання).

В п. 2 договору поруки (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2013) згідно кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості за кредитом в Євро - 800 000,00 Євро, ліміт заборгованості за кредитом в доларах США - 700 000,00 доларів США, ліміт заборгованості за кредитом в гривні 875 000,00 грн., з кінцевим строком повернення до 20.02.2015 та щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12% річних при надані кредиту в Євро; 13% річних при наданні кредиту в доларах США; 21,5% річних при наданні кредиту в гривні. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, встановленого у додатку № 1 від 24.12.2013 до кредитного договору, який є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 4 договору поруки поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як зазначено в п. 1 договору поруки відповідач, як поручитель, взяв на себе весь обсяг зобов'язань, що виник у боржника перед кредитором за кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені (у т.ч., які збільшують розмір/змінюють порядок виконання зобов'язання).

Отже, поручитель, при підписанні договору поруки свідомо надав згоду на забезпечення порукою зобов'язань боржника за існуючим кредитним договором та зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, при укладенні додаткових договорів до основного кредитного договору.

Оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, позивач 03.03.2015 звернувся до відповідача, як до поручителя, з повідомленням про усунення порушень та перерахування грошових коштів протягом 30 днів з дня його отримання, яке залишено відповідачем без виконання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що складається з: простроченої заборгованісті за сумою кредиту - 700 000,00 доларів США, 800 000,00 Євро та 23 773,39 грн.; простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом - 88 502,78 доларів США, 119 600,00 Євро; пені за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту в розмірі 5 142 742,22 грн.; штраф за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту в розмірі 74 714,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що порука є припиненою не підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням Господарського суду міста Києва від у справі № 910/17605/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, в позові про визнання поруки за договором поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 припиненою відмовлено повністю.

Посилання третьої особи на те, що нею 25.02.2016 було подано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 16/02/25-01 від 25.02.2016 в розмірі 294 000,00 грн. до уваги судом не приймаються, оскільки

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач листом № 696 від 14.03.2016 повідомив третю особою про те, що не визнає зарахування за заявою № 16/02/25-01 від 25.02.2016.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 602 від 14.09.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Укргазпромбанк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення № 168 від 14.09.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ Укргазпромбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

У статті 602 Цивільного кодексу України міститься перелік обставин за яких не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможній банк, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладників фізичних осіб забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Аналогічні норми містяться у пункті 2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом № 12-33820/15 від 21.09.2015 Щодо реалізації деяких норм Закону України Про систему гарантування вкладників фізичних осіб щодо зарахування зустрічних однорідних вимог протягом процедури ліквідації банку (пункт 8 частини другої статті 46 Закону) роз'яснив, що відповідно до абзацу другого пункту 8 частини другої статті 46 Закону у редакції, що діє з 12.08.2015, протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону.

У цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в силу заборони Закону, не можливе зарахування однорідних вимог за заявою № 16/02/25-01 від 25.02.2016 в розмірі 294 000,00 грн.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Оріонінвест (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139, код ЄДРПОУ 32589762) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк (02098, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) прострочена заборгованість за сумою кредиту - 700 000 (сімсот тисяч) доларів США 00 центів, 800 000 (вісімсот тисяч) Євро 00 центів та 23 773 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 39 коп.; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 88 502 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот два) долари США 78 центів, 119 600 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот) Євро 00 центів; пеня за прострочку виконання зобов'язань в розмірі 5 142 742 (п'ять мільйонів сто сорок дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 22 коп., штраф за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту в розмірі 74 714 (сімдесят чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 91 коп.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Оріонінвест (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139, код ЄДРПОУ 32589762) в доход Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягувач - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Повне рішення складено 17.01.2017.

СуддяВ.В.Сівакова