Рішення

від 10.01.2017 по справі 910/19554/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017Справа №910/19554/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/19554/16

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в

особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації);

до товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд ;

про стягнення 23 046 630 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. посвідчення № 0410070 від 03.02.2016р.;

від позивача: Макеєнко О.Г., довіреність № 050/05-8378 від 07.10.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд про стягнення 23 046 630 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті пайового внеску, у зв'язку із будівництвом житлового будинку за адресою по вул. Шумського та Березняківській у Дніпровському районі м. Києва відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом у розмірі 19 073 220 грн. з урахуванням індексу інфляції. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню згідно п.3.1 договору в сумі 3 973 410 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/19554/16, розгляд справи призначений на 17.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. розгляд справи відкладено на 08.12.2016р.

29.11.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів.

06.12.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.12.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. суд, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк розгляду спору у справі та відклав розгляд справи на 10.01.2017р., у зв'язку з клопотання відповідача.

В судовому засіданні 10.07.2017р. представник прокуратури подав суду заяву про виправлення описки в позовній заяві щодо заявленого періоду нарахування пені та періоду, за який підлягає стягненню основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги до відповідача.

Представник відповідача в судове засідання черговий раз не з'явився, надав 10.01.2017р. до загального відділу Господарського суду міста Києва клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з наміром вирішення спору мирним шляхом.

Представники прокуратури та позивача заперечили щодо відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення №11 від 17.10.2014р., розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Господарським судом враховано, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено про поважність причин неявки в судове засідання представника та не надано витребуваних судом доказів.

Крім того, господарський суд обмежений строками вирішення спору, визначеними у ст. 69 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права та можливості врегулювати спір мирним шляхом і після прийняття судового рішення у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2007 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (за договором - забудовник) було укладено Договір № 349, предметом якого згідно з п.1.1 є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир - 14061,00 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 2378,30 кв.м. (в т.ч. офісні приміщення - 2225,10 кв.м., приміщення магазинів - 153,20 кв.м.) та підземним паркінгом на перетині вул. Шумського та Березняківської у Дніпровському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску становить 3 613,37 тис. грн. і підлягає уточненню після затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 3613,37 тис. грн. в термін з травня 2007 року по листопад 2007 року включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Згідно з п.2.2.1 договору, за три дні до сплати коштів, передбачених п.2.1.1, позивач зобов'язаний надати відповідачу, за його зверненням, розрахунок пайового внеску, скоригований на індекс інфляції. При цьому, згідно умов п.2.1.2 договору, відповідач зобов'язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п.2.1.1, одержати у позивача розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.

Головне управління економіки та інвестицій зобов'язане після подання забудовником документів, передбачених в п.2.1.3 та п.2.1.4 з урахуванням положень розділу 3 та пункту 4.1, надати йому довідку, оформлену відповідно до діючого порядку (п.2.2.2 договору).

Пунктом 3.1.1 договору сторони визначили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків, забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати, визначеного п.2.1.1 цього договору.

Розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується забудовником у сумі, скоригованій позивачем на індекс інфляції від дати його розрахунку (п.3.1.2 договору).

Разом з цим, 07.06.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони виклали п.2.1.1 договору в новій редакції:

2.1.1. Перерахувати пайовий внесок у сумі 3613,37 тис.грн. (без ПДВ) в термін з серпня 2008 року по квітень 2009 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду…(далі без змін) .

21.07.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до п.1 якої встановлено, що відповідачем згідно договору перераховано 531,95510 тис.грн. встановлено, що розмір заборгованості по сплаті пайового внеску, згідно договору та додаткової угоди № 1 до нього, становить 6098,91 тис.грн.(без ПДВ), згідно з розрахунком від 06.07.2010р., який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

В умовах п.3 даної додаткової угоди № 2 сторони узгодили, що забудовник перераховує заборгованість у сумі 6098,91 тис.грн. (без ПДВ) у строк до 31.12.2011р. включно.

В подальшому, 21.11.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору, умовами п.2. якої встановлено, що заборгованість по сплаті пайової участі, згідно додаткової угоди № 2 від 21.07.2010р. до договору пайової участі, складає 7794,78 тис.грн. (без ПДВ) згідно з розрахунком від 09.11.2012р., який є невід'ємною частиною угоди.

За умовами п.3 додаткової угоди № 3, відповідач зобов'язався перерахувати заборгованість у сумі 7794,78 тис.грн. (без ПДВ) до 28.06.2013р. включно і ця сума коригується на індекс інфляції (накопичувальний) від дати їх розрахунку.

Окрім того, 03.12.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору, умовами якої встановлено, що заборгованість по виконанню забудовником умов додаткової угоди № 3 до договору складає 15085,83 тис.грн. (в т.ч. недоплата - 13663,02 тис.грн. та пеня - 1422,81 тис.грн.). Відповідно до умов додаткової угоди № 4 встановлено додатковий пайовий внесок у сумі 4049,53 тис.грн. та визначено обов'язок відповідача по оплаті заборгованості в сумі 15085,83 тис.грн. (в т.ч. недоплата - 13663,02 тис.грн. та пеня - 1422,81 тис.грн.) та додатковий пайовий внесок у сумі 4049,53 тис.грн. в термін до 31.03.2016р.

З метою дотримання вимог містобудівного законодавства зі сторони відповідача, позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. № 050/18-4028 від 17.05.2016р. та № 050/08-2702 від 30.03.2016р. з вимогою про сплату боргу загалом у сумі 16 508,64 тис.грн. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок того, що відповідач не сплачував внески належним чином у відповідності з умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 4 від 03.12.2015р. до договору, за ним утворився борг перед позивачем в сумі 19 073 220 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону).

Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - Порядок), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.

Пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється: зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4.6 Порядку).

Згідно п. 4.7 Порядку, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (Інвестором).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що законодавство встановлює обов'язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат і річних процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами договором та додатковою угодою № 4 до договору, пайові внески до міського бюджету не вніс, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 19 073 220,00 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 19 073 220,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 973 410,00 грн. - пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.1.1 договору сторони визначили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків, забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати, визначеного п.2.1.1 цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 973 410,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд (01004, м. Київ, вул. Пушкінвська, 42/4; код ЄДРПОУ 32961799) на бюджетний рахунок бюджетного розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів 24170000) заборгованість зі сплати пайової участі у сумі 19 073 220 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, пеню в сумі 3 973 410 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд (01004, м. Київ, вул. Пушкінвська, 42/4; код ЄДРПОУ 32961799 на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 16.01.2017р.

Суддя А.І. Привалов