Постанова

від 29.03.2017 по справі 910/19554/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р. Справа№ 910/19554/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: Макеєнко О.Г. - предст. за дов. № 050/05-8378 від 07.10.2016 року;

від відповідача: Галенко О.М. -представник за дов.№ 08/01 від 30.01.2017 року,

розглянувши апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Заступника прокурора міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року

у справі № 910/19554/16 (суддя: Привалов А.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд"

про відстрочку виконання рішення

у справі № 910/19554/16

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4

в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд"

про стягнення 23 046 630 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" (далі - відповідач) про стягнення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року позовні вимоги прокурора задоволені повністю, стягнуто з відповідача заборгованість зі сплати пайової участі у сумі 19 073 220 грн основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, пеню в сумі 3 973 410 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн.

30.01.2017 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року видано відповідні накази.

31.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі № 910/19554/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року у справі № 910/19554/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі №910/19554/16 задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі №910/19554/16 на один рік - до 07.02.2018 року.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трасбуд відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що несплата відповідачем пайового внеску призводить до недоотримання коштів перед бюджетом міста Києва, чим порушуються економічні інтереси громади.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято до провадження.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трасбуд відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що врахування фінансового становища відповідача та дебіторської заборгованості не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки фінансове становище товариства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних незалежних від відповідача обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року апеляційну скаргу Заступник прокурора міста Києва прийнято до провадження.

14.03.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 року розгляд справи було продовжено на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

27.03.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.03.2017 року представник позивача підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача у відзиві та судовому засіданні 29.03.2017 року заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду змінити, шляхом зменшення терміну відстрочення виконання рішення до 01.11.2017 року.

Представник прокуратури у судове засідання 29.03.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, прокуратура не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 29.03.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника прокуратури за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Заступника прокурора міста Києва - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2017 року за заявою ТОВ Трастбуд відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/19554/16 на один рік.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було враховано фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд , наявність дебіторської заборгованості. Крім того, судом зазначено про те, що відстрочка виконання рішення в даній справі саме на рік не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Крім того, оскаржувана ухвала була обгрунтована також тим, що відстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року із змінами та доповненнями, вказує, що слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що твердження суду першої інстанції щодо врахування фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю Трастбуд , а також дебіторської заборгованості не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, фінансове становище товариства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Зазначене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004 року державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі Чижов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав надання відстрочки, у зв'язку зі скрутним фінансовим станом боржника.

Відповідно до ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.09.2011 року у справі № 6-51287св10).

Також, Київський апеляційний господарський суд враховує, що заявником не подано достатніх належних та допустимих доказів а розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості виконання судового рішення.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що згідно з п.41 ч. 1 ст.71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Кошти які мають сплачуватися забудовниками (інвесторами) за договорами пайової участі є статтею надходження коштів до місцевого бюджету міста Києва та спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва.

Отже, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Трастбуд протягом тривалого часу рішення суду, у зв'язку з незаконним відстроченням його виконання, порушує матеріальні інтереси територіальної громади міста Києва, внаслідок чого недофінансовано будівництво об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов невірного висновку про наявність підстав для відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/19554/16 на один рік.

При цьому, посилання відповідача на витяг з протоколу №8/70 комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку від 21.03.2017 року не може бути прийняте апеляційним судом як належне обґрунтування законності вимог заяви про відстрочення виконання рішення суду та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, так як відповідний протокол №8/70 прийнятий вже на стадії апеляційного провадження та не підтверджує не порушення співвідношення майнових інтересів сторін.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі №910/19554/16.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського обставинам справи суду та порушення норм матеріального права, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Заступника прокурора міста Києва - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року у справі №910/19554/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі №910/19554/16.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 32961799 ) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 32961799 ) на користь Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/19554/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун