Рішення

від 18.01.2017 по справі 913/893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 січня 2017 року Справа № 913/893/16

Провадження №3пд/913/893/16

За позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до 1-го відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рубіжне Луганської області,

до 2-го відповідача ОСОБА_3 професійного ліцею, м. Кремінна Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство науки і освіти України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

колегія суддів у складі:

головуючий колегії ОСОБА_4

суддя Ворожцов А.Г.

суддя Фонова О.С.

секретар судового засідання Богуславська Є.В.

у засіданні брали участь:

від заявника - ОСОБА_5, прокурор відділу прокуратури Харківської області за посвідченням № 043187 від 06.05.2016;

від позивача - представник не прибув ;від 1-го відповідача - представник не прибув ;

від 2-го відповідача - представник не прибув ;

від третьої особи - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (далі - заявник) звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області (далі - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - 1-й відповідач) з вимогами:

- визнати недійсним договір оренди державного майна №00568/09 від 17.10.2001, додаткову угоду № 6 від 25.06.2007, якою його викладено в новій редакції та присвоєно новий номер 002898/09, договори №1 від 16.06.2010 та № 2 від 25.05.2015, якими внесені зміни до нього, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ін. н. НОМЕР_1), припинити зобов'язання за ними на майбутнє;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_2 (ін. н. НОМЕР_1) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 36,2 м 2 , вартістю 55000,00 грн., розміщене на першому поверсі п`ятиповерхової будівлі побутового корпусу №2, за адресою: Луганська область, м. Кремінна, пр.. Леніна, 1, та повернути його регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що договір укладений з порушенням вимог Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про освіту", "Про приватизацію державного майна".

Протягом розгляду справи заявником було надано додаткові пояснення №01/94-2437вих-16 від 06.10.2016, №01/94-2438вих-16 від 06.10.2016, №01/94-2559вих-16 від 21.10.2016, №01/94-2822вих-16 від 18.11.2016, №01/94-2909вих-16 від 29.11.2016, №01/94-2939вих-16 від 30.11.2016, №01/94-3045 вих-16 від 15.12.2016, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник заявника у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від позивача до канцелярії суду 08.11.2016 надійшли пояснення № 05-05-02239, згідно яких договір оренди державного майна № 002898/09 від 25.06.2007 було укладено у порядку ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та згідно інформаційно-пошукової системи «Етап-оренда» погоджено з органом, уповноваженим управляти цим майном (Міністерством освіти і науки України).

Чинною постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.09.2010 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, у п.п.2 п.8 якого вказана можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до довідки ОСОБА_3 професійного ліцею передача об`єкта оренди за договором оренди державного майна № 002898/09 від 25.06.2007 не порушувала освітні процеси та об'єкт не використовувався у діяльності ОСОБА_3 професійного ліцею.

1-й відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, клопотанням №04-01/17/1 від 04.01.2017 просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тим, що повноважний представник 1-го відповідача приймає участь в засіданні Вищого господарського суду України.

Суд відхиляє клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що згідно з приписами пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відзивом №09-09/16 від 09.09.16 1-й відповідач проти позову заперечував з наступних підстав.

17.10.2001 між відповідачем та професійно-технічним училищем № 91 було укладено договір оренди державного майна № 100568/09, відповідно до якого у строкове платне користування передане нежитлове приміщення площею 36 м2, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової будівлі ОСОБА_3 професійного ліцею за адресою: м. Кремінна, просп. Леніна, 1, для здійснення продажу лікарських препаратів для тварин.

Станом на дату укладання договору вказані приміщення ліцею не використовувались, потреби в них при здійсненні навчально-виховного процесу не було.

В подальшому додатковими угодами до договору строк договору оренди встановлено до 23.05.2018 включно.

Станом на 09.09.2016 заборгованість по договору відсутня.

Матеріалами справи не підтверджено використання коштів бюджетного фінансування на утримання орендованих приміщень, а навпаки, орендар самостійно здійснює платежі за комунальні послуги.

Також 1-й відповідач зазначив, що позовна заява та додані до неї документи не містять жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди та жодним чином не доводять, що спірне приміщення за оспорюваним договором під час його передачі в оренду використовувалось у навчально-виховній чи у навчально-виробничій науковій діяльності, або розміщення ветеринарної аптеки у вказаному приміщені на момент вчинення спірного правочину погіршувало соціально-побутові умови осіб, які навчаються у навчальному закладі.

Крім того, керуючись ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України 1-й відповідач по справі заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення, що є підставою для відмови у позові.

Додатковими поясненнями №04-01/17 від 04.01.2017 1-й відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Також 1-й відповідач просить суд звернути увагу на ту обставину, що визначений прокурором позивач не був стороною за договором оренди державного майна № 100568/09 від 17.10.2001. За змістом своїх функцій, що визначаються як нормами діючого Закону України Про Фонд державного майна України , так і нормами Тимчасового положення про Фонд державного майна України, прийнятого 07.07.1992, жодною мірою не мав і не має відношення до навчально-виховного процесу в навчальних закладах освіти. Належним державним органом в світлі покладених в основу позовної вимоги порушень є відповідний орган в системі органів управління освітою, яку очолює Міністерство освіти і науки України. Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України до спірних правовідносин повинні застосовуватись нормативно-правові акти, які діяли на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, на думку 1-го відповідача, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п. 3.19. ДСанПіН 5.5.2.008-01, оскільки ОСОБА_3 професійний ліцей не віднесений до визначеного ДСанПіН 5.5.2.008-01 переліку навчальних закладів. З урахуванням приписів постанов КМУ № 38 від 20.01.1997 та № 796 від 27.08.2010, за відсутності будь-яких доказів факту погіршення соціально - побутових умов працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді внаслідок укладання спірного договору оренди, зокрема через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту . При цьому, зважаючи на недоведеність існування потреби у використанні об'єкту оренди у навчально-виховному процесі у спосіб, несумісний із метою орендного використання за договором на момент його укладання, відсутні підстави визнавати його недійсним. Посилаючись на спрямованість позову на забезпечення суспільного інтересу , прокуратура як орган державної влади фактично намагається виправити допущену самою державою помилку (якщо припускати незаконність такої передачі в оренду) у спосіб, що полягає у позбавленні відповідача як особи приватного права, до функцій якого не віднесено забезпечення дотримання вимог законодавства з боку держави при укладанні договорів оренди щодо державного майна, права оренди майном, яким останній користується понад 15 років поспіль.

Приписами частин 1, 4 ст. 61 Закону України Про освіту у редакції, чинній на час укладення спірного договору, зокрема, передбачено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Таким чином, частиною 4 ст. 61 Закону України Про освіту законодавець чітко визначив можливість передання в оренду майна навчальних закладів, зокрема, приміщень, та залучення доходів від оренди в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 38, прийнятою у відповідності до частини четвертої статті 61 вказаного Закону, яка була чинною на момент укладення договору № 100568/09 від 17.10.2001, затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, згідно із пп. 4 п. 9 якого до платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами віднесено здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально- виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Отже, за змістом вказаних положень законодавства на час виникнення спірних правовідносин не була заборонена передача в оренду частини будівлі навчального закладу, яка не використовується цим закладом у навчально-виховній, навчально- виробничій, науковій діяльності та залучення доходів від такої оренди в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів.

Що стосується невідповідності договору №100568/09 від 17.10.2001 вимогам Закону України Про оренду державного і комунального майна , законність договору повинна визначатися в контексті норм, діючих на момент його укладання. На момент укладення вказаного договору ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного і комунального майна не містила заборони надання в оренду об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єктів освіти, які фінансуються з державного бюджету.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору № 2 від 25.05.2015 про внесення змін до спірного договору, 1-й відповідач зазначив наступне.

П.п. 2 п. 8 чинної постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності також передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально- побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції, що була чинною на момент укладення договору № 2 від 25.05.2015 року, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Отже, зважаючи на викладене, а також на недоведеність існування потреби у використанні об'єкту оренди у навчально-виховному процесі у спосіб, несумісний із метою орендного використання за договором № 2 від 25.05.2015 на момент його укладання, відсутні підстави визнавати недійсним вказаний договір, з урахуванням пп. 2 п. 8 постанови КМУ № 796 від 27.08.2010 та ч. 4 ст. 61 Закону України Про освіту в редакції, чинній на момент його укладення.

Ухвалою суду від 24.10.2016 до участі у справі залучено ОСОБА_3 професійний ліцей в якості другого відповідача (далі - 2-й відповідач).

2-й відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 24.10.2016 до участі у справі залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство науки і освіти України (далі - третя особа).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

До канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №9.1-9 від 16.12.2016, в яких зазначено наступне.

ОСОБА_3 професійний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом, що перебуває у сфері управління Міністерства науки і освіти України.

Законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Таким чином, третя особа просить суд повно та всебічно розглянути обставини даної справи та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника заявника, суд встановив такі фактичні обставини.

17.10.2001 професійно-технічним училищем №91 укладено з приватним підприємцем ОСОБА_2 договір оренди державного майна № 100568/09, відповідно до якого передано в строкове платне користування нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку, загальною площею 36 м 2 , яке знаходиться на балансі ПТУ-91 та розташоване за адресою: Луганська область, м. Кремінна, пр. Леніна, 1. Вартість приміщення станом на 31.05.2001 відповідно з експертною оцінкою становить 8422,00 грн. (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 2.1 договору від 17.10.2001 вказане в п. 1.1 нежитлове приміщення орендодавець передає орендареві для здійснення продажу лікарських препаратів для тварин.

Вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору і акта прийому-передачі означеного майна. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним на протязі терміну оренди (п. 2.2 договору від 17.10.2001).

Відповідно до п . 10.1 договору від 17.10.2001 термін дії договору встановлено з 17.10.2001 по 17.10.2011.

Додатковою угодою № 6 від 25.06.2007 договір оренди від 17.10.2001 № 100568/09 викладено в новій редакції та присвоєно новий номер - № 002898/09, згідно положень цього договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі - РВ ФДМ України по Луганській області) та ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 уклали договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого передано в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 36,0 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі побутового корпусу №2 (інв. №10301008), яке перебуває на балансі ОСОБА_3 професійного ліцею та розташоване за адресою: Луганська область, м. Кремінна, просп. Леніна,1. Вартість приміщення станом на 31.05.2007 згідно зі звітом про оцінку складає 35143,00 грн. (а.с. 17-18).

Згідно з п. 2.1. майно передається в оренду під розміщення ветеринарної аптеки.

Актом приймання-передачі нерухомого майна, яке перебуває на балансі ОСОБА_3 професійного ліцею від 25.06.2007, який є додатком до договору № 002898/09 від 25.06.2007, РВ ФДМ України по Луганської області вищезазначене майно передано в строкове платне користування ФОП ОСОБА_2 (а.с. 19).

У подальшому договором №1 від 16.06.2010 спірний договір оренди продовжено строком на 5 років, що діє з 25.06.2009 до 24.06.2014 включно (а.с. 20).

Договором №2 від 25.05.2015 про внесення змін до спірного договору серед іншого внесені такі зміни:

- п. 1.1. викладено в новій редакції Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 36,2 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхового побутового корпусу №2 (інв. №10301008), яка перебуває на балансі ОСОБА_3 професійного ліцею та розташований за адресою: Луганська область, м. Кремінна, пр. Леніна,1. Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2015 і становить за незалежною оцінкою 55000 грн.;

- п. 11.1 договору від 25.06.2007 №002898/09 викладено в наступній редакції: Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 25 травня 2015 року до 23 травня 2018 року включно".

Решту умов договору від 25.06.2007 №002898/09 залишено без змін (а.с. 21).

Таким чином, станом на час пред'явлення позову спірний договір оренди з додатковими угодами до нього діє, майно передане на виконання спірного договору перебуває в користуванні 1-го відповідача.

До матеріалів справи заявником надано інвентарну картку №15 обліку основних засобів в бюджетних установах, довідку про власність, реєстраційну картку розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, а також паспорт професійно-технічного навчального закладу та технічний паспорт (а.с. 69,159, 187, 190-206).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі, зокрема, є вимога прокурора про визнання недійсними договору оренди державного майна №00568/09 від 17.10.2001, додаткової угоди № 6 від 25.06.2007, якою його викладено в новій редакції та присвоєно новий номер 002898/09, договору №1 від 16.06.2010 та № 2 від 25.05.2015, у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства, зокрема, приписам Законів України "Про освіту" та "Про оренду державного і комунального майна".

За загальним правилом відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За наслідками аналізу договору від 17.10.2001 № 00568/09 та додаткової угоди від 25.06.2007 № 6, якою його викладено в новій редакції та присвоєно новий номер 002898/09, суд розцінює договір від 17.10.2001 № 00568/09 та договір від 25.06.2007 № 002898/09 як два різні договори зважаючи на суб'єктний склад сторін цих договорів: у першому випадку орендодавцем є ПТУ № 91, у другому - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

До договору від 17.10.2001 № 00568/09 застосовні норми Цивільного кодексу України УРСР, який був чинний на момент його укладення, договір від 25.06.2007 № 002898/09 укладався на підставі норм Цивільного кодексу України.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № №2269-XII (далі - Закон України № 2269-XII) визначено, що орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Пунктом 1 Положення про РВ ФДМ, затвердженого Головою Фонду Державного майна України від 16.07.2012 (далі - Положення), визначено, що РВ ФДМ є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. 5.3 Положення визначено, що РВ ФДМ виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності.

Як зазначено вище, договір оренди державного майна від 17.10.2001 № 00568/09 укладено між Професійно - технічним училищем № 91 як орендодавцем та ПП ОСОБА_2 як орендарем , об'єктом оренди зазначено нежитлове приміщення площею 36 кв.м. в будівлі гуртожитку (І поверх кімната 14) училища (а.с. 15-16).

На підставі наказу Головного управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації від 30.05.2003 № 580 "Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів" з 01 липня 2003 року визначено реорганізувати професійно-технічні училища області у професійні ліцеї, та встановлено, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно - технічних училищ, що реорганізовуються, зокрема, ПТУ № 91, м. Кремінна, реорганізовано у ОСОБА_3 професійний ліцей (а.с. 198), який є належним 2-м відповідачем у справі.

Відповідно до інвентарної картки № 10301008 обліку основних засобів в бюджетних установах, будівля, розташована за адресою: м. Кремінна, пр-т Леніна, 1, зазначена як побутовий корпус № 2, обліковується в державному навчальному закладі ОСОБА_3 профліцей як основний об'єкт площею 1924,6 кв.м., введений в експлуатацію в 1980 році, має інвентарний номер 10301002 (а.с. 69).

Згідно з довідкою про власність від 30.10.2013 № 2/07-8732, виданою Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації, державна власність загально-побутовий корпус № 2, розташований за адресою: м. Кремінна, просп. Леніна, 1, інвентарний номер 10301008, закріплена за ОСОБА_3 професійним ліцеєм, знаходиться у його користуванні, перебуває на балансі закладу у сфері управління Міністерства освіти і науки України (а.с. 159).

Згідно із ст. 29 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060 - XII (далі - Закон України № 1060 - XII) структура освіти включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу та післядипломні освіти.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закон України № 1060 - XII навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Таким чином, ОСОБА_3 професійний ліцей є державним навчальним закладом та перебуває у державній власності, що закріплено і у статуті ОСОБА_3 професійного ліцею (далі - Статут), затвердженому наказом Міністра освіти і науки України від 21.07.2014 № 855, згідно з пунктом 1.1. якого Державний професійно - технічний навчальний заклад ОСОБА_3 професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно - технічної та повної загальної середньої освіти (а.с. 71-90).

Відповідно до п. 1.6 Статуту Ліцей створено згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2003 № 300 шляхом реорганізації ПТУ № 91 м. Кремінної Луганської області в Державний професійно - технічний навчальний заклад "ОСОБА_3 професійний ліцей". Ліцей є правонаступником ПТУ № 91 м. Кремінної Луганської області.

Відповідно до п. 7.11 Статуту об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за вищим ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею.

Відповідно до статті 256 ЦК УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно з положеннями частини першої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Такі особливості встановлені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» , згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 4 якого не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» . Згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Суд зазначає, що частину другу статті 4 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 1905-IV від 29.06.2004, тому відповідні приписи розповсюджуються на договір від 25.06.2007 № 002898/09.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 61 Закону України № 1060 - XII в редакції, чинній станом на момент укладення договорів, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з частиною п'ятою статті 63 Закону № 1060 - XII об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням .

Крім того, постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 за № 63 затверджені Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, які поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I - II, I - III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

Згідно пункту 3.19 вказаних ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом , не дозволяється .

Навчально-виховний процес визначений у пункті 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 за №563, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Як вбачається з пункту 2.1. Договору від 17.10.2001, майно передається в оренду для здійснення продажу лікарських препаратів для тварин (тобто з метою здійснення комерційної діяльності).

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 38 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами (далі - Перелік).

Згідно з підпунктом 4 пункту 9 Переліку в редакції, що діяла на момент укладення договору від 17.10.2001 № 00568/09, до платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами віднесено здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

На момент укладення договору від 25.06.2007 № 002898/09 до зазначеного Переліку віднесено здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально - побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Шляхом системного аналізу норм, встановлених частинами першою, четвертою статті 61, частиною п'ятою статті 63 Закону України № 1060 - XII, пунктом 3.19 вказаних ДСанПіН 5.5.2.008-01 та підпунктом 4 пункту 9 Переліку, що діяли на момент укладення договорів оренди від 17.10.2001 та від 25.06.2007, і жодним чином між собою не суперечать, а фактично доповнюють зміст одне одного, суд дійшов висновку, що відповідне приміщення ОСОБА_3 професійного ліцею, яке є об'єктом оренди за договорами, могло передаватись в оренду, проте лише при дотриманні низки умов - 1) використання орендарем виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, 2) відсутність пов'язаності приміщення з навчально - виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю ліцею, 3) якщо здавання в оренду не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

В матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення, яке орендувалося 1-м відповідачем згідно з умовами договорів оренди, використовувалося або використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності закладу освіти (ліцею), як і докази погіршення соціально-побутових умов працівників закладу освіти, студентської молоді внаслідок укладання спірних договорів оренди нерухомого майна, зокрема, через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій ліцею як закладу освіти.

Проте, судом встановлено, що орендар, 1-й відповідач у справі, використовував орендоване приміщення суто в цілях своєї підприємницької діяльності, яка не пов'язана з навчально - виховним процесом та не з метою надання освітніх послуг.

Верховний Суд України у постанові від 27.05.2015 у справі № 925/1800/13 відмовив у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 травня 2014 року в справі № 925/1800/13 через відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у розумінні ст. 111 16 ГПК України, зазначивши, що рішення у наданих для прикладу неоднакового застосування справах прийнято залежно від установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кожної справи, які відрізняються від обставин у справі, що розглядається. При цьому визначив, що метою оренди приміщення в навчальному закладі є його використання за призначенням, пов'язаним з навчально - виховним процесом.

Що стосується об'єкта оренди, судом встановлено, що наказом директора ОСОБА_3 професійного ліцею від 16.02.2004 № 15 "Про зміну статусу частини гуртожитку ліцею" змінено статус частини гуртожитку на побутовий корпус №2 для подальшого використання у навчально - господарському процесі (а.с. 158).

Таким чином, ОСОБА_3 професійний ліцей при зміні статусу частини гуртожитку, що є об'єктом оренди за договором від 17.10.2001 № 00568/09, на побутовий корпус № 2, що є об'єктом оренди за договором від 25.06.2007 № 002898/09, фактично те ж саме нежитлове вбудоване приміщення площею 36,0 кв.м., мав намір подальшого використання цього приміщення у навчально - господарському процесі.

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний на момент укладення договору від 17.10.2001, було встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У відповідності з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, та норми якого є застосовними до договору оренди від 25.06.2007, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договори оренди державного майна від 17.10.2001 та від 25.06.2007 № 002898/09 та відповідно договори від 16.06.2010 та від 25.05.2015 № 2, якими внесені зміни до договору від 25.06.2007 № 002898/09, вчинені з порушенням вимог діючих на момент укладення кожного з них норм закону.

Проте, 1-м відповідачем з посиланням на вимоги частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до частини першої статті 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Оскільки до договору від 17.10.2001 застосовуються норми ЦК УРСР, строк позовної давності за вимогою про визнання його недійсним сплинув 18.10.2004, тобто до пред'явлення позову прокурором 15.08.2016, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог навіть за відсутності заяви сторони про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору від 25.06.2007 № 002898/09 розпочався 26.06.2007 та сплинув 27.06.2010.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди від 25.06.2007 № 002898/09 задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності, як не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсними договорів від 16.06.2010 № 1 та від 25.05.2015 № 2, які фактично є додатковими угодами до договору від 25.06.2007, оскільки вносять зміни до нього, є похідними від умов первинного договору і не можуть існувати без останнього.

Суд не приймає доводи прокурора про те, що перебіг позовної давності розпочався у лютому 2016 році, після встановлення прокуратурою порушення під час вивчення стану додержання вимог діючого законодавства щодо надання в оренду приміщень освітніх закладів області, з огляду на наступне.

Підпунктом 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-374гс15, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічні правові позиції, згідно з якими перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду, наведені в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14, від 23.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15.

Вимоги про припинення зобов'язання на майбутнє та зобов'язання звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсним договорів в задоволенні якої відмовлено.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на заявника в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на заявника.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 19.01.2017

Головуючий суддя А.В. Секірський

Суддя А.Г. Ворожцов

Суддя О.С. Фонова