Рішення

від 17.01.2017 по справі 914/2830/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017р. Справа№ 914/2830/16

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет ,

м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прод-Імпекс ЛВ , м. Львів

про: стягнення 329 090, 63 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 18.12.2015 р.

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прод-Імпекс ЛВ про стягнення 329 090, 63 грн. Ухвалою від 07.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2016 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору поставки не оформив належним чином податкові накладні на поставлений Позивачу товар, та не зареєстрував ці податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого у Позивача виникли збитки, що дорівнюють сумі податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ), яку Позивач не може віднести в рахунок зменшення своїх податкових зобов'язань. З огляду на це, Позивач просить стягнути з Відповідача збитки в сумі 329 090, 63 грн.

Рух справи відображено в ухвалах, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 22.11.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 46877/16 від 22.11.2016 р. представник позивача подав оригінал поштового відправлення позовної заяви на адресу відповідача ОСОБА_3 Прод-Імпекс ЛВ .

В судове засідання 22.11.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду від 07.11.2016 р. не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.11.2016 року розгляд справи відкладено на 29.11.2016 року.

В судове засідання 29.11.2016 року представник позивача з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 29.11.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.11.2016 року розгляд справи відкладено на 12.12.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 49743/16 від 12.12.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме переклад договору з додатками на українську мову.

В судове засідання 12.12.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Заявив клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. № 5899/16 від 12.12.2016 р.)

В судове засідання 12.12.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи), вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд вважає за доцільне клопотання позивача про продовження строку задоволити і продовжити строк розгляду даної справи на 15 календарних днів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. за клопотанням представника відповідача (вх. № 5899/16 від 12.12.2016 р.) продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів з 05.01.2017 р. згідно ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкласти на 12.01.2016 року.

В судове засідання 12.01.2017 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Позов підтримав повністю і просить його задоволити.

В судове засідання 12.01.2017 року представник відповідача не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2017 року розгляд справи відкладено на 17.01.2017 року.

В судове засідання 17.01.2017 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Позов підтримав повністю і просить його задоволити.

В судове засідання 17.01.2017 року представник відповідача явки свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи) причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що як ухвала господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №914/2830/16 від 07.11.2016 року, так і ухвали про відкладення розгляду справи від 22.11.2016 року, від, 29.11.2016 року, від 12.12.2016 року та від 12.01.2016 року надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прод-Імпекс ЛВ (код ЄДРПОУ 37741035), яка зазначена у позовній заяві та у витязі ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцезнаходженням Відповідача є: 79012, АДРЕСА_1.

На адресу господарського суду Львівської області повернулись поштові конверти з ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №914/2830/16 від 07.11.2016 року, з ухвалою господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи від 22.11.2016 року та з ухвалою господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи від 29.11.2016 року з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.01.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, судом встановлено таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №ТА 0204/14 від 15.05.2014 р. (надалі - Договір ). За умовами п.п. 2.1., 2.2., 3.1. цього договору Постачальник (Відповідач у справі) зобов'язався поставити товар - овочі, зелень, ягоди Покупцю (Позивачу у справі), а також належним чином оформлювати товаросупровідні документи, в тому числі виписувати податкові накладні на товар та реєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Дія Договору продовжувалася додатковими угодами сторін, з урахуванням чого Договір діяв до 31.12.2016 р.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2014 року дію Договору було продовжено до 31.12.2015 року, а Додатковою угодою №2 від 31.12.2015 року - до 31.12.2016 року.

Разом із тим, у відповідності до п. 9.3. Договору, у разі неналежного виконання умов Договору стороною, друга сторона має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір і стягнути з винної сторони понесені збитки, в тому числі упущену вигоду. В цьому разі договір вважається розірваним з моменту отримання винною стороною повідомлення про розірвання Договору.

Про розірвання Договору відповідачу було направлено повідомлення 21.10.2016 року №04962-10/16-АМ/ЛВ, копія повідомлення та докази його відправки міститься в матеріалах справи.

Згідно з даними Реєстру платників ПДВ, Відповідач зареєстрований платником ПДВ з 13.07.2011 року з кодом 377410313070 і станом на 04.10.2016 року є платником ПДВ, отже, зобов'язаний був належним чином оформлювати, реєструвати і надавати Позивачу накладні. (надалі - ПН )

Поставка товару за Договором здійснювалась Відповідачем за місцезнаходження торговельних та логістичних підрозділів Позивача за наступними адресами:

1. Логістичний центр за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 359 (далі ЛЦ Львів );

2. Торговельна точка (магазин) №60 (гуртівня Євротек ), за тією ж адресою (далі ТТ060 );

3. Торговельна точка (магазин) №61 (супермаркет Арсен ), за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, буд. 60 (далі ТТ061 );

4. Торговельна точка (магазин) №62 (супермаркет Арсен ), за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола, буд. 93 (далі ТТ062 );

5. Торговельна точка (магазин) №65 (супермаркет Арсен ), за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 147 (далі ТТ065 );

6. Торговельна точка (магазин) №67 (супермаркет Арсен ), за адресою: м. Львів, вул. Патона, буд. 37 (далі ТТ067 ).

На підтвердження факту поставки відповідачем оформлювались відповідні видаткові накладні (таблиця 1), копії видаткових накладних надано позивачем.

На виконання Договору Відповідачем у період з 17 червня по 12 липня 2016 року було поставлено товар - овочі, фрукти, зелень по 58 видаткових накладних, перелік яких наведений в позовній заяві і копії яких додані до матеріалів справи, а Позивачем було прийнято вказаний товар і оплачено його вартість. Загальна вартість Товару становила 1 947 543, 82 грн.., відтак, сума ПДВ в вартості товару склала 329 090, 60 грн. Однак, як встановлено судом, Відповідачем не було оформлено податкові накладні на цей товар, внаслідок чого Позивачу завдано збитки на суму податкового кредиту з ПДВ, на яку Позивач був позбавлений можливості зменшити свої податкові зобов'язання з ПДВ внаслідок ненадання та не реєстрації податкових накладних Відповідачем.

Суд встановив, що позовні вимоги підтверджені належними і допустимими письмовими доказами у справі, відповідачем не спростовані.

Відповідач в судові засідання явки свого представника не забезпечив, відзиву не подав, проти позову у визначеному законом порядку не заперечив, будучи належним чином повідомлений, що в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться на розгляді справа №914/2830/16 (докази належного повідомлення наявні в матеріалах справи).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

У відповідності до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 7.2. Договору, Постачальник (Відповідач у справі) зобов'язаний оформлювати і надавати Покупцю (Позивачу у справі) податкові накладні на товар, оформлені згідно із законодавством України та зареєстровані в ЄРПН.

Пунктом 2.3.3. Договору передбачено обов'язок кожної зі Сторін належним чином виконувати зобов'язання, покладені на неї Договором, та сприяти іншій Стороні у виконанні взятих на себе зобов'язань.

Згідно з п. 3.3.1.4. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, а згідно з п.п. 3.6., 3.7. Договору, товаросупровідні документи повинні бути оформлені згідно з законодавством України, а документи, не оформлені належним чином, прирівнюються до ненаданих.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 198 Податкового Кодексу України (ПК), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, і з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10. ст. 201 ПК, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 198.6. ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, суд погоджується з міркуваннями позивача про те, що ненадання податкових накладних позбавляє Позивача права віднести суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, і таким чином, зменшити розмір своїх податкових зобов'язань.

Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі не оформив і не зареєстрував своєчасно податкові накладні, (докази наявні в матеріалах справи), письмових належних і допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги на час прийняття рішення у даній справі не надав, він вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Що стосується розміру збитків, то суд бере до уваги докази, представлені відповідачем - копії видаткових накладних, що підтверджують вартість товару, по якому у Позивача міг виникнути податковий кредит з ПДВ, але не виник з вини Відповідача, копії запитів до Державної фіскальної служби про зареєстровані податкові накладні, у відповіді на який не зазначені податкові накладні на вказаний товар, а тому до задоволення підлягає вся сума збитків - 329 090, 63 грн.

Через неналежне виконання зобов'язань Відповідача за Договором, Позивач був змушений звернутися за відновленням свого порушеного права до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення збитків, завданих невиконанням Договору.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, а також відшкодування збитків. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 9.3. Договору було передбачено право Позивача розірвати Договір в односторонньому порядку у разі його невиконання Відповідачем, чим Позивач скористався, направивши Відповідачу повідомлення про розірвання договору від 21.10.2016 року №04962-10/16-АМ/ЛВ рекомендованим листом, копія якого додана до матеріалів справи.

Крім того, Відповідачу направлялася претензія від 19.08.2016 року №03831/08/16-АМ/ЛВ рекомендованим листом, копія якої додана до матеріалів справи, яка отримана відповідачем 23.08.2016 року, однак, вона була залишена Відповідачем поза увагою.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 147 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Вищий господарський суд України в п. 10 Інформаційного листа від 24.11.2011 року №01-06/1642/2011 відзначає, що необхідною умовою застосування такого способу відповідальності, як стягнення збитків, є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, наведених зокрема, в ст. 1166 ЦК України: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою, наявність вини порушника. Отже, під час стягнення збитків стягувану необхідно довести наявність у його ситуації кожного з цих елементів.

Відтак в позовній заяві позивач зазначає, що усі наведені вище елементи наявні, а саме:

1. протиправна поведінка відповідача полягає у неоформлені та ненадані позивачу податкових накладних, які відповідач зобов'язаний був оформляти згідно п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК;

2. наявність шкоди полягає в неможливості задекларувати суму податкового кредиту з ПДВ та неможливості використати цю суму грошових коштів на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ;

3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою полягає в тому, що без оформлення і надання відповідачем належних податкових накладних, позивач в силу прямої заборони, що міститься в п. 198.6 ст. 198 ПК, позбавлений права на формування податкового кредиту. Отже, ненадання відповідачем податкових накладних має прямим наслідком неможливість формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ;

4. наявність вини порушника підтверджується не тільки самим фактом ненадання та не реєстрації податкових накладних, але й тим, що на претензію позивача не було жодного реагування, тобто, будучи попередженим позивачем про порушення і його негативні наслідки відповідач ці недоліки не усунув.

Суд погоджується з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями наявності усіх елементів збитків, і бере до уваги наведену Позивачем судову практику, зокрема, Постанову Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. у справі №926/634/13, у якій висловлена правова позиція щодо допустимості і обґрунтованості стягнення збитків, що виникли внаслідок ненадання податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на необхідність виконання вимог якої зазначалось і в ухвалах про відкладення розгляду справи, окрім подання відзиву на позовну заяву, позивача і відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Однак відповідач своїм правом захисту у даній справі не скористався.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявити взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги той факт, що Відповідачем, всупереч умовам Договору не було надано і зареєстровано належним чином податкові накладні, що спричинило збитки Позивача на суму 329 090,63 грн., позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються у відповідності до ст. 49 ГПК України поклав на відповідача і підлягають до стягнення з Відповідача в сумі 4 936, 36 грн. на користь позивача, так як спір виник в зв'язку з неналежним виконанням ним взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 64, 124 Конституції України, статями 11, 15, 16, 22, 526, 598, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, статями 193, 224, 225, 235, 236 Господарського кодексу України, статями 1, 12, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прод-Імпекс ЛВ (адреса: АДРЕСА_2, 79012; ідентифікаційний код 37741035 ) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" (адреса: вулиця Городоцька, будинок 359, місто Львів, 79040; ідентифікаційний код 38316777 ) збитки в сумі 329 090, 63 грн. та 4936,36 грн. витрат понесених позивачем на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.01.2017 р.

Суддя Долінська О.З.