Постанова
від 16.01.2017 по справі 910/13056/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа№ 910/13056/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Фрідман О.О., представник за довіреністю №22-ДВ від 13.11.2016 та Заторська О.А. представник за довіреністю №31-ДВ від 23.11.2016,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13056/16 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" до публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" про стягнення 5 076 500, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" 5 000 000, 00 грн. коштів попередньої оплати та 76 500 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13056/16 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 000, 00 грн. коштів попередньої оплати та 76 500 грн. пені.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано у встановлений договором строк не виконав своє зобов'язання з перерахування позивачу коштів попередньої оплати

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13056/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на не підписання Головою правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4 договору поставки №РО1000236 від 13.01.2016 (на підставі якого пред'явлено позов у даній справі) та додатку №1 до нього.

Крім цього, апелянт вказує на те, що Голова правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4 також не підписував і відзив на позовну заяву, яким було визнано позов, та жодних довіреностей на уповноваження ОСОБА_5 (особа, що брала участь в засіданні у суді першої інстанції) та ОСОБА_6 представляти інтереси ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" не видавалося.

У судовому засіданні 16.01.2017 року представники апелянта - відповідача у справі підтримали вимоги за апеляційною скаргою та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвали суду направлялись товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Вказані ухвали суду були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення та з посиланням на відсутність адресата.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи повідомлення позивача про час і місце розгляду справи судом, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Як вже зазначалось, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" 5 000 000, 00 грн. коштів попередньої оплати та 76 500 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №РО1000236 від 13.01.2016 в частині здійснення попередньої оплати в сумі 5 000 000,00 грн.

Так, позивач вказував на укладення між сторонами договору поставки № РО1000236 від 13.01.2016, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити у зумовлені цим договором строки другій стороні - покупцеві обладнання, та виконати роботи з монтажу та запуску серверного обладнання на базі поставленого обладнання на об'єкти, адресу яких повідомлятиме покупець не пізніше, ніж за 10 днів до запланованої дати поставки, а покупець зобов'язувався прийняти вказані обладнання і роботи і оплатити їх вартість на умовах і в розмірах, передбачених цим договором.

За умовами п. 4.1.1 договору попередня оплата у розмір 5 000 000,00 грн. здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання цього договору.

Позивач у позові зазначав про неперерахування йому відповідачем коштів попередньої оплати, що за доводами позивача, перешкоджає постачальнику виконати свій договірний обов'язок з поставки товару.

При цьому, позивачем до позовної заяви було надано засвідчену директором товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" копію договору поставки № РО1000236 від 13.01.2016.

Також, у матеріалах справи (а.с.56-57) міститься відзив на позовну заяву, у якому значиться про визнання публічним акціонерним товариством "Південтеплоенергомонтаж" позовних вимог в частині стягнення 5 000 000, 00 грн. коштів попередньої оплати.

У вказаному відзиві значиться, що його підписано Головою правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, публічним акціонерним товариством "Південтеплоенергомонтаж" було подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій скаржник зазначає про не підписання Головою правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4 договору поставки №РО1000236 від 13.01.2016 та додатку №1 до нього.

Крім цього, апелянт вказує на те, що Голова правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4 також не підписував і відзив на позовну заяву, яким було визнано позов, та жодних довіреностей на уповноваження ОСОБА_5 (особа, що брала участь в засіданні у суді першої інстанції) та ОСОБА_6 представляти інтереси ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" не видавалося.

Судом апеляційної інстанції з метою з'ясування вказаних спірних обставин ухвалами від 24.10.2016, 14.11.2016 та 19.12.2016 було зобов'язано позивача надати суду оригінал договору поставки №РО1000236 від 13.01.2016 та письмові пояснення щодо обставин за яких було укладено договір, на підставі якого подано позов.

Позивач у жодне судове засідання не прибув, витребуваних судом оригіналу договору поставки №РО1000236 від 13.01.2016 та письмових пояснень щодо обставин за яких було укладено договір, на підставі якого подано позов, не надав.

В свою чергу, викликаний апеляційним судом Голова правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" ОСОБА_4 у судовому засіданні 19.12.2016 підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що ним вказаний договір та додаток №1 до нього, так само як і відзив на позовну заяву, яким було визнано позов у даній справі, не підписувався.

Крім цього, Голова правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" зазначив, що ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_6 він не уповноважував на представлення інтересів ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" в суді.

На підтвердження цього відповідачем надано до суду нотаріально посвідчену заяву щодо невидачі вказаним особам довіреностей.

Також, відповідачем було повідомлено апеляційному суду, що у провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12016110040003438 від 13.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та що на даний час досудове розслідування триває.

Вказані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом надходження 13.10.2016 заяви ОСОБА_7, начальника відділу управління активами ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" з приводу підроблення офіційних документів вказаного товариства, а саме договору №РО1000236 від 13.01.2016, на підставі якого заявлено позов у даній справі.

На підтвердження вищевказаного відповідачем надано апеляційному суду заяву ОСОБА_7, начальника відділу управління активами ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" щодо підроблення офіційних документів вказаного товариства, а саме договору №РО1000236 від 13.01.2016, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за №12016110040003438, повідомлення Старшого слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про початок досудового розслідування та повідомлення Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури щодо стану досудового розслідування по кримінальному провадженню за №12016110040003438.

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників відповідача (позивач правом на участь своїх представників у жодне судове засідання не скористався, хоча повідомлявся належним чином), дійшла висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Предметом даного спору є вимога про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" 5 000 000, 00 грн. коштів попередньої оплати та 76 500 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № РО1000236 від 13.01.2016 в частині здійснення попередньої оплати в сумі 5 000 000,00 грн.

Оригіналу вказаного договору апеляційному суду представлено не було.

Відповідач зазначає про не підписання з його боку вказаного договору.

Позивач в свою чергу у жодне судове засідання не прибув, витребуваний судом оригінал вказаного договору не надав, вказаних вище доводів відповідача не спростував.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами процесуального законодавства судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, які підлягають оцінці у їх сукупності, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно з приписами статті 34 названого Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, якщо вона є посадовою особою, та з прикладенням печатки, за її наявності.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.03 №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем у справі на вимогу апеляційного суду не надано оригіналу договору поставки №РО1000236 від 13.01.2016, на підставі якого пред'явленого даний позов та укладення якого заперечує відповідач.

Враховуючи викладене, наявна у матеріалах даної справи копія договору поставки № РО1000236 від 13.01.2016 не може бути визнана належним та допустимим доказом укладення вказаного договору між сторонами у справі.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічної позиції про те, що ненадання оригіналу договору, на підставі якого пред'явлено позов, унеможливлює визнання позовних вимог обґрунтованими та відповідно їх задоволення, дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 17.07.2014 у справі №910/17775/13.

Крім цього, у будь-якому разі вимоги позивача не можуть бути задоволені також виходячи з наступних підстав.

Як вже було вказано, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неперерахування йому відповідачем коштів попередньої оплати, що за доводами позивача, перешкоджає постачальнику виконати свій договірний обов'язок з поставки товару.

Відповідно до ч. 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Цією статтею також передбачено, що, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, законодавець чітко регламентував правові наслідки при невнесенні передоплати за правовідносинами купівлі - продажу на умовах попередньої оплати, які полягають у неможливості примушення сторони до внесення передоплати.

Отже, у даній ситуації при стягненні передоплати, важливим є саме факт виконання зустрічного обов'язку постачальником. Несплата відповідачем попередньої оплати товару надає право позивачу не поставляти цей товар (зупинити або відмовитися від виконання).

Попередня оплата в цьому випадку є певною гарантією для позивача щодо уникнення не оплати товару після його поставки.

Таким чином, позивач мав би право зобов'язувати виконати обов'язок відповідача з внесення передоплати тільки в тому випадку, якщо б ним було поставлено товар останньому.

Отже, наслідком невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо попередньої оплати товару можуть бути лише дії позивача щодо зупинення виконання свого обов'язку, відмови від його виконання частково або в повному обсязі.

Можливості при не виконанні зустрічного зобов'язання з поставки стягнути суму попередньої оплати чинне законодавство не надає, оскільки такі дії суперечать загальним засадам, визначеним в ст. 6 Цивільного кодексу України, зокрема принципу свободи договору та положенням Цивільного кодексу України щодо зустрічного виконання зобов'язання.

Окрім того, положення абз.2 ч. 1 ст. 693 та частин 1, 3, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України є імперативними нормами і не можуть бути згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, змінені договором стосовно конкретних правовідносин сторін.

Аналогічної позиції щодо неможливості стягнення несплаченої суми попередньої оплати дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 25.06.2014 у справі № 920/1878/13.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими враховуючи також наведене вище.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13056/16 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" до публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" про стягнення 5 076 500, 00 грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13056/16 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №910/13056/16, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" до публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" про стягнення 5 076 500, 00 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 41, оф. 7, код ЄДРПОУ 31485700) на користь публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 27, код ЄДРПОУ 00121146) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 83 762 грн. 25 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №910/13056/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення16.01.2017
Оприлюднено24.01.2017
Номер документу64149995
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13056/16

Постанова від 16.01.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 24.10.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Рішення від 31.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

Ухвала від 20.07.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні