Постанова

від 18.01.2017 по справі 916/2668/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.Справа № 916/2668/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 18.01.2017 року;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 06.04.2016 року №04;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року

по справі № 916/2668/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м.Одеса

до Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса

про спонукання виконати умови мирової угоди

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м.Одеса, в якій просило суд спонукати Приватне підприємство Агрофірму «Золотий колос» , м. Одеса до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року у справі №916/571/16, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса та Приватним підприємством Агрофірмою «Золотий колос» , м. Одеса, про що видати судовий наказ, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт в межах заявленої в позовній заяві суми боргу на розрахунковий рахунок №2600402077001, МФО 388584 в Філії Публічного акціонерного товариства Імексбанк в м. Одесі, відкритий на Приватне підприємство Агрофірму «Золотий колос» , м. Одеса.

В судовому засіданні 17.10.2016 року суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження доводів щодо існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі № 916/2668/16 (суддя Петров В.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса про спонукання Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса виконати умови мирової угоди, укладеної 26.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса та Приватним підприємством Агрофірмою «Золотий колос» , м. Одеса, що затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року у справі №916/571/16 - задоволено, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Приватне підприємство Агрофірма «Золотий колос» , м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі №916/2668/16 скасувати, провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 року у справі № 916/2668/16 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М., Лисенко В.А.) апеляційна скарга Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі № 916/2668/16 була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з відпусткою суддів-учасників колегії ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

Через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду 12.01.2017 року надійшли від Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

18.01.2017 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса надані письмові пояснення, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2668//16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області 22.11.2016 року у справі №916/2668/16 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/571/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса до Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса про стягнення суми основного боргу в розмірі 245 000 грн. 00 коп., інфляційних витрат у розмірі 197 640 грн. 00 коп. та пені в розмірі 5 041 грн. 10 коп. В ході розгляду справи № 916/571/16 сторони подали спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року у справі № 916/571/16 задоволено спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса та Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса і затверджено мирову угоду від 26.05.2016 року, укладену між сторонами в редакції, визначеній в ухвалі суду, в зв'язку з чим провадження у справі припинено.

Так, за пунктом 1 мирової угоди сторони домовились, що Приватне підприємство Агрофірма „Золотий колос» , м. Одеса визнає в повному обсязі суму основної заборгованості у розмірі 245 000 грн. Пунктом 2 мирової угоди визначено, що задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса щодо стягнення з Приватного підприємства Агрофірми „Золотий Колос» , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса основної суми боргу в розмірі 245 000 грн. здійснюється шляхом перерахування суми боргу відповідачем на рахунок позивача в строк не пізніше 05.08.2016 року. Згідно з пунктом 3 мирової угоди відповідач визнає суму інфляційних витрат у розмірі 10428 грн. За умовами пункту 4 мирової угоди, задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса щодо стягнення з Приватного підприємства Агрофірми „Золотий колос» , м. Одеса на користь позивача суми інфляційних витрат в розмірі 10 428 грн. здійснюється шляхом перерахування суми боргу Приватним підприємством Агрофірмою „Золотий Колос» , м. Одеса на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса в строк не пізніше 05.08.2016 року. У пункті 5 мирової угоди зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса відмовляється від вимог про стягнення з Приватного піприємства Агрофірм „Золотий колос» , м. Одеса суми інфляційних витрат в розмірі 187 182 грн., пені в розмірі 5 041 грн. 10 коп., судового збору в розмірі 7 010 грн. 30 коп. оплаченого при подачі позову до суду.

У зв'язку з невиконанням Приватним підприємством Агрофірмою „Золотий Колос» , м. Одеса своїх зобов'язань відповідно до вищевказаної мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса звернулось до Приватного підприємства Агрофірми „Золотий колос» , м. Одеса з претензією про сплату заборгованості за мировою угодою від 09.08.2016 року №09/08-16, в якій просило відповідача негайно сплатити заборгованість за умовами мирової угоди.

Приватним підприємством Агрофірмою „Золотий Колос» , м. Одеса умови мирової угоди в установлений в претензії строк виконано не було, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Еко-Інтехмаркет» , м.Одеса звернулось з відповідним позовом до суду.

За приписами частини 5 статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

В пункті 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільно-правового характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог статті 6 Конвенції (Справа "Горнсбіпроти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року.

Відповідно до пункту 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на справедливий суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі:

- укладається в процесі розгляду справи у господарському суді;

- укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством;

- підлягає затвердженню господарським судом;

- не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини;

- якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може завершити вирішення господарського спору шляхом затвердження ухвалою суду мирової угоди сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову, процесуальним наслідком чого є припинення провадження у справі. Внаслідок цього не може бути виданий наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди, разом з тим ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягає виконанню в порядку, передбаченому вказаним Законом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й відповідати іншим передбаченим законодавством вимогам, зокрема, містити ознаки та відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до пункту 3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції наказ Господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Верховний Суд України, висновки якого є обов'язковими для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, у постанові від 23.09.2015 року № 6-274цс15 зазначив, що звернення заінтересованої особи до суду з позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову.

Враховуючи приписи законодавства та судову практику в аналогічних правовідносинах, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ухвала господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року у справі № 916/571/16 про затвердження мирової угоди не містить всіх необхідних реквізитів для пред'явлення її до виконання у відповідності до Закону України Про виконавче провадження , тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса не було позбавлено права звернутись до суду з позовною заявою про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди.

За умовами укладеної мирової угоди відповідач мав сплатити позивачу визначені грошові суми. Отже, належним виконання зобов'язання в даному випадку є сплата позивачу грошових коштів у вигляді боргу та інфляційних, нарахованих в зв'язку з невиконанням боржником його грошового зобов'язання за умовами мирової угоди, а не договору, який в даному випадку не є предметом або підставою розгляду.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами мирової угоди, відповідач в добровільному порядку, без заперечень та зауважень взяв на себе зобов'язання по сплаті грошових коштів позивачу у визначеному розмірі.

При цьому, доказів на підтвердження належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою надано не було ані місцевому господарському суду, ані апеляційному господарському суду, тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року по справі № 916/571/16.

Посилання відповідача на те, що позивачем неналежно було виконано господарське зобов'язання за умовами договору, яке було предметом розгляду у справі № 916/571/16 судовою колегією не приймається до уваги, оскільки сторони добровільно погодились на умови мирової угоди, а ухвала господарського суду Одеської області від 26.05.2016 року по справі №916/571/16 в апеляційному порядку оскаржена не була та є чинною на момент розгляду даної справи апеляційним господарським судом, який розглядає не умови договору, які не були виконані сторонами, а умови мирової угоди, яка не була виконана відповідачем.

Оцінюючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Зокрема, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Інтехмаркет» , м. Одеса мало звертатись до суду із заявою про зміну способу виконання мирової угоди з добровільного на примусовий, а не з окремим позовом, оскільки право на звернення до суду гарантовано статтею 55 Конституції України і особу не може бути обмежено у виборі способів захисту свого порушеного права. Доказів виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем в добровільному порядку відповідач суду не надав, звернення за примусовим виконанням мирової угоди в даному випадку не є можливим, тому позивач мав право звернутися до суду з такими позовними вимогами.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі №916/2668/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми «Золотий колос» , м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі №916/2668/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі №916/2668/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

ОСОБА_5