Рішення

від 17.01.2017 по справі 469/775/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.01.2017

Справа № 469/775/16-ц

2\469\55\17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

прокурора Книрша Є.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 районної державної адміністрації,ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ДП Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Миколаївської області 21 липня 2016 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому зазначив, що прокуратурою Миколаївської області виявлено порушення законодавства при прийнятті ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області (далі - ОСОБА_3 РДА) розпоряджень із земельних питань, зокрема, розпорядженням ОСОБА_3 РДА від 22 березня 2013 року № 75 надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим №4820983900:09:000:1541 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва, на підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою ОСОБА_3 районного управління юстиції ОСОБА_4 27 квітня 2013 року видано свідоцтво №3040360 про право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №827343.

За договором купівлі-продажу №244 від 13 грудня 2013 року вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_5

Прокурор вважає, що вказане вище розпорядження ОСОБА_3 РДА прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду державної власності та перебувала у постійному користуванні Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство (далі - ДП Очаківське ЛМГ ), урочище Рибаківка квіртал 41, виділ 4, тому повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на підставі ст.ст. 117, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.. 31 Лісового кодексу України належить обласній державній адміністрації, у зв'язку з чим ОСОБА_3 РДА вилучено земельну ділянку у постійного землекористувача та надано її ОСОБА_4 у приватну власність в односторонньому та позасудовому порядку, незаконно, поза волею належного власника (розпорядника).

Будь яких рішень ОСОБА_2 обласної державної адміністрації щодо вилучення земельної ділянки не приймались, погодження територіального органу центральної виконавчої влади, що здійснює реалізацію політики у сфері земельних відносин, та органу лісового господарства щодо проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки не надавались; на момент прийняття розпорядження діяв мараторій, встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р, на прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціального визначених цілей, а тому надання її у власність для ведення індивідуального дачного будівництва суперечить вомогам земельного та водного законодавства.

При цьому можливість індивідуального дачного будівництва в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреації забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

З цих підстав прокурор просив визнати незаконним та скасувати вказане вище розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку на ім я ОСОБА_4Ю та на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати від ОСОБА_5 як добросовісного набувача на користь держави в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації у судове засідання не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі і підтримання позовних вимог, а також письмові пояснення (а.с.71-72), у яких посилався на незаконність вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача - ДП "Очаківське ЛМГ" - без його згоди та без відповідного розпорядження обласної державної адміністрації; встановлену законодавством заборону на передачу у приватну власність земельних ділянок, що знаходяться у прибережній захисній смузі; необхідність повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, оскільки вибуття ділянки відбулось без волі належного власника. Також зазначив, що ОСОБА_2 обласній державній адміністрації про існування оскаржуваного розпорядження до моменту пред"явлення позову відомо не було.

Відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представники відповідача ОСОБА_3 РДА та третьої особи ДП "Очаківське ЛМГ" у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв щодо своєї позиції у справі не надали.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях відповідача ОСОБА_5 (а.с.103-114), а саме у зв"язку зі спливом позовної давності, так як і прокуратура, і обласна державна адміністрація мали можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного розпорядження РДА та відреагувати на порушення законодавства; крім того, посилався на правомірність відчуження земельної ділянки ОСОБА_6 як належним власником на момент укладення договору купівлі-продажу та наявність одночасно у обласної та районної державних адміністрацій повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою під час її перебування у державній власності. Також зазначав про необхідність прийняття судом рішення про надання відповідачу ОСОБА_5 компенсації за збитки внаслідок позбавлення права власності на земельну ділянку, у розмірі 226551 грн.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації Миколаївської області №75 від 22 березня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва (а.с.14) вирішено, зокрема, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати ОСОБА_4 у власність із зміною цільового призначення земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1541, за рахунок земель державної власності (запасу) забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області, для індивідуального дачного будівництва.

27 квітня 2013 року реєстраційною службою ОСОБА_3 районного управління юстиції Миколаївської області на ім я ОСОБА_4 видано свідоцтво №3040360 на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,0999 га (а.с.44).

13 грудня 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №244 ОСОБА_4Ю продано вказану земельну ділянку відповідачці ОСОБА_5 (а.с. 115-116).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджені також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.43-45), витягом з Поземельної книги (а.с. 37-42).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з експлікації земельних угідь (а.с.15), висновку комісії з розгляду питань, пов'язаних із погодженням документації із землеустрою у ОСОБА_3 районі Миколаївської області (а.с.16), повідомлень ВО Укрдержліспроект (а.с.17), ДП Очаківське ЛМГ (а.с.18), акта на право користування землею (а.с. 19-20), наказів Держкомітету лісового господарства України № 161 від 14.02.2005 року та ОСОБА_2 обласного виробничого лісогосподарського об єднання "Миколаївліс" від 04 квітня 1989 року № 11 (а.с. 21-23), повідомлень Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі миколаївської області (а.с. 26-27), Управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 обласної державної адміністрації (а.с. 30), Проекту районного планування ОСОБА_3 сільського адміністративного району Миколаївської області, затвердженого Постановою Держбуду УРСР № 112 від 23 жовтня 1985 року (а.с. 31-32), фрагментів кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 41,44,45 ОСОБА_3 лісництва ДП Очаківський ЛМГ (а.с.140-141, 193) спірна земельна ділянка знаходиться в зоні рекреації в прибережній захисній смузі Чорного моря на відстані від урізу Чорного моря 10-20 метрів до південної межі та 50-60 м. до північної межі та на момент прийнятя оспорюваного розпорядження відносилась до земель Держлісфонду і перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ , кв.41 ОСОБА_3 лісництва.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у ряді постанов, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, зокрема, у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, згідно з якими землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (у редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» , нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), яка є спеціальною нормою, що регулює повноваження органів державної влади у сфері розпорядження землями лісогосподарського призначення, до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п.4).

Виходячи з викладених норм законодавства, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на наявність повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою одночасно і у обласної, і у районної державної адміністрацій.

Будь-яких рішень ОСОБА_2 обласною адміністрацією щодо вилучення вказаної земельної ділянки не приймалось (а.с.71 на звороті); заяви про відмову від права постійного користування чи згода на вилучення зазначеної земельної ділянки ДП "Очаківське ЛМГ" не надавалось (а.с.18).

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов"язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з органом лісового господарства (ч.ч.1,3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо вилучення, відведення або зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 обласним управлінням лісового та мисливського господарства та відділом Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Миколаївської області не погоджувався (а.с.24, 25).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, з урахуванням зазначених нормативних розмірів, є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у пляжній зоні.

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для індивідуального дачного будівництва законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є «Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області» , затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в ОСОБА_3 районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.32 на звороті).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації №75 від 22.03.2013 року є таким, що суперечить законодавству та порушує цивільні права та інтереси держави.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України .

При цьому суд застосовує правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі за №6-2469 цс16, щодо презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав та необхідність доведення позивачем того факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Листом заступника голови -керівника апарату ОСОБА_2 обласної державної адміністрації від 10.02.2011 року № 412/10-05-28/6-11 (а.с.155) зобов"язано голів районних державних адміністрацій забезпечити щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надсилання до юридичного відділу апарату облдержадміністрації копій розпоряджень голови райдержадміністрації.

Як вбачається з повідомлення ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 25.10.2016 року № Ч-56-16\ПІ (а.с.166), згідно з вказаним листом на адресу ОСОБА_2 облдержадміністрації впродовж 2011-2016 років щомісячно надаються копії всіх прийнятих розпоряджень голови ОСОБА_3 райдержадміністрації.

Таким чином, орган, який виконує функції держави у спірних правовідносинах та є позивачем у справі - ОСОБА_2 обласна державна адміністрація - могла довідатися про існування спірного розпорядження у квітні 2013 року, що узгоджується з наданими ОСОБА_3 районною державною адміністрацією документами (а.с.211-250), згідно з якими щомісячно до 10 числа до ОСОБА_2 ОДА направлялись копії прийнятих районною державною адміністрацією розпоряджень, ОСОБА_2 облдержадміністрацією протягом 2013-2016 років здійснювались перевірки ОСОБА_3 РДА в частині дотримання нею земельного законодавства при прийнятті розпоряджень про надання земельних ділянок, при цьому деякі розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації скасовано ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією.

Як вбачається з повідомлень Новобузької та Братської РДА Миколаївської області (а.с.293, 295), щомісячне направлення копій всіх прийнятих розпоряджень районних державних адміністрацій до обласної державної адміністрації є обов"язковим для всіх районних державних адміністрацій Миколаївської області.

Тому суд не бере до уваги посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 обласна державна адміністрація не отримувала копій зазначених розпоряджень, та листи ОСОБА_2 обласної державної адміністрації щодо відсутності інформації про надходження копій розпоряджень райдержадміністрації у системі документообігу облдержадміністрації (а.с.264), оскільки, за умови належного виконання передбачених ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноважень щодо контролю за діяльністю районних державних адміністрацій, позивач міг та повинен був дізнатися про порушення, допущені при прийнятті спірного розпорядження.

До того ж, як вбачається з вказаних вище документів, копії розпоряджень районної державної адміністрації мали передаватися до структурного підрозділу апарату обласної державної адміністрації - юридичного відділу, та, відповідно до п.160, додатку 10 до Інструкції з діловодства в ОСОБА_2 обласній державній адміністрації, затвердженої розпорядженням голови ОСОБА_2 ОДА від 29 лютого 2012 року № 55, не підлягали реєстрації службою діловодства ОСОБА_2 ОДА.

Таким чином, строк звернення до суду сплинув у квітні 2016 року.

Посилання представника відповідача щодо пропуску позовної давності прокурором правового значення у даній справі не мають, оскільки прокурор у даному разі не є самостійним позивачем, а представляє інтереси держави в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації.

У зв'язку із застосуванням позовної давності до основних вимог на підставі ст.. 266 ЦК України суд застосовує позовну давність і до додаткових вимог прокурора про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

У зв"язку з відмовою у позові суд не бере до уваги посилання відповідачки ОСОБА_5 на необхідність відшкодування їй збитків, завданих позбавленням права на земельну ділянку.

На підставі ст.88 ЦПК України судовий збір відноситься на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 17 січня 2017 року.

Суддя: