Ухвала

від 18.01.2017 по справі 826/15440/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15440/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Альтер Інжиніринг до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Альтер Інжиніринг (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012852203 від 15.12.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзної перевірку ТОВ Альтер Інжиніринг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року з питань дотримання вимог при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами ТОВ Вейл К (код за ЄДРПОУ 38698221), ТОВ Кай Вест (код за ЄДРПОУ 38698200) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року за результатами якої оформлено акт перевірки № 1253/26-54-22-03/38912485 від 13.11.2014 року.

На підставі акта перевірки № 1253/26-54-22-03/38912485 від 13.11.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012852203 від 15.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 662 347, 50 грн. (529 878 грн. - основний платіж, 132 469, 50 грн. - штрафні санкції).

Позивач не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

ТОВ Альтер Інжиніринг протягом березня 2014 року придбавало гідротехнічне, отоплююче та фільтроване обладнання у ТОВ Вейл К , згідно договору №01/02 АЛ від 01.02.2014 року, відповідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ Альтер Інжиніринг придбало у ТОВ Вейл К протягом березня 2014 року продукцію, що підтверджено видатковими накладними:

- від 20.02.2014 № 60 загальна сума 44 317, 16 грн. в тому числі ПДВ 7 386,19 грн.;

- від 03.03.2014 № 64 загальна сума 117 815,08 грн. в тому числі ПДВ 19 635,85 грн.;

- від 05.03.2014 № 65 загальна сума 437 740,80 грн. в тому числі ПДВ 72 956,8 грн.;

- від 14.03.2014 №71 загальна сума 184 135,2 грн. в тому числі ПДВ 30 689,2 грн.;

- від 17.03.2014 № загальна сума 74 37 692,0 грн. в тому числі ПДВ 6 282,0 грн.

Протягом березня 2014 року ТОВ Альтер Інжиніринг включило до складу податкового кредиту суму 136 950 грн. по операціях з ТОВ Вейл К відповідно до наступних податкових накладних: від 20.02.2014 року № 48 загальна сума 44 317, 16 грн. в тому числі ПДВ 7 386, 19; від 03.03.2014 № 2 загальна сума 117 815, 08 грн. в тому числі ПДВ 19 635,85 грн.; від 05.03.2014 № 13 загальна сума 437 740,80 грн. в тому числі ПДВ 72 956,8 грн.; від 14.03.2014 № 47 загальна сума 184 135, 2 грн. в тому числі ПДВ 30 689,2 грн.; від 17.03.2014 № 79 загальна сума 37 692 грн. в тому числі ПДВ 6 282 грн.

Також, позивачем протягом березня 2014 року придбано гідротехнічне, отоплююче та фільтроване обладнання у ТОВ Кай Вест , згідно договору від 17.10.2013 № КВ/0501, відповідно умов якого: постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ Альтер Інжиніринг придбало у ТОВ Кай Вест протягом березня 2014 року продукцію, що підтверджено видатковою накладною від 24.03.2014 № 35 на загальну суму 2 357 570, 95 грн. в тому числі ПДВ 392 928, 49 грн. та податковою накладною від 24.03.2014 № 15 на загальну суму 2 357 570, 95 грн. в тому числі ПДВ 392 928, 49 грн.

Вказані вище первинні бухгалтерські документи наявні в матеріалах справи.

В процесі перевірки відповідачем було встановлено: відсутність основних фондів та виробничих потужностей, відсутність власних чи орендованих об'єктів (майна), відсутність власних транспортних засобів, відсутні трудових ресурсів (працівники яким нарахована та виплачена заробітна плата) для організації та виконання задекларованих торгових операцій - ТОВ ВЕЙЛ К та ТОВ Кай Вест ,

На думку відповідача реальність вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Вейл К , ТОВ Кай Вест відсутня.

Посилаючись на зазначену обставину відповідач дійшов висновків про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій.

Суд вважає такі посилання необґрунтованими за наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ ВЕЙЛ К як і ТОВ Кай Вест поставляли позивачу товар по ринковій ціні, що була належним чином узгоджена сторонами. Товар був повністю сплачений підприємством. Окрім того, операції зафіксовані у належним чином оформлених первинних документах, що не заперечується податковим органом.

Системний аналіз правочинів, укладених між підприємством та ТОВ ВЕЙЛ К і ТОВ Кай Вест свідчить про те, що його предметом є поставка гідротехнічного, отоплюючого та фільтрованого обладнання, з чого убачається, що товари отримані позивачем від ТОВ ВЕЙЛ К і ТОВ Кай Вест безпосередньо пов'язані із здійсненням підприємством основних видів господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно п. 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вчинені між позивачем та ТОВ ВЕЙЛ К і ТОВ Кай Вест господарські операції містять у собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті укладених договорів і відповідачем не доведено протилежне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим органом не надано доказів на підтвердження винесення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили або ухвалення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Також, відповідач не надав суду доказів недійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0012852203 від 15.12.2014 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.