Ухвала

від 18.01.2017 по справі 826/17060/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17060/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 24 листопада 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" (далі - позивач, ТОВ "Адверт.УА") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30 травня 2014 року №0007532213 та №0007542213 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 травня 2014 року №0007532213 та №0007542213.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення від 17.04.2014р. №1045/22-13, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у м Києві від 31.03.2014р. та відповідно до наказу, виданого начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №110 від 16.04.2014р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Адверт.УА з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Старксервіс за період з 01.01.2012р. по 28.02.2014р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 05.05.2014p. №1034/22-13/35647132 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ Адверт.УА :

- п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 322 035,00 грн., в тому числі за січень 2013р. в розмірі 51 425,00грн., за лютий 2013р. в розмірі 69 673,00 грн., за березень 2013р. в розмірі 84 280,00 грн., за квітень 2013р. в розмірі 110 592 грн., за травень 2013р. в розмірі 109 993,00 грн., за червень 2013р. в розмірі 109 210,00 грн., за липень 2013р. в розмірі 109 993,00 грн., за серпень 2013р. в розмірі 109 993,00 грн., за вересень 2013р. в розмірі 110 592,00 грн., за жовтень 2013р. в розмірі 109 993,00 грн., за листопад 2013р. в розмірі 110 592,00 грн.,за грудень 2013р. в розмірі 125 706,00 грн., за січень 2014р. в розмірі 109 993,00 грн.;

- п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік в розмірі 1 255 933,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ СТАРКСЕРВІС є нереальними, а укладений договір про надання послуг є нікчемним, а отже, ТОВ Адверт.УА протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеним контрагентом.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014р. №0007532213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 255 933,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 313 983,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014р. №0007542213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 322 035,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 330 509,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду пешої інстанції, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем суми ПДВ та заниження податку на прибуток за перевіряємий період.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, при цьому вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Адверт.УА призначена на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової пліції Тахтарова від 31.03.2014, по матеріалам досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110000000012 , згідно з підпунктом 78.1.11 Податкового кодексу України (Т.3 а.с.29-30).

Станом на час прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2014 року, чинним на той момент пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно із пунктом 58.4 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (30.05.2014) у відповідача не було відомостей про прийняття судом рішення за результатами розгляду кримінального провадження №32013110000000012, в межах якого проведено документальну перевірку позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія листа заступника начальника СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Довбаша Р.Ф. від 22.06.2014 в якому ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлено що постановою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва радника юстиції Барабаша Д.В. від 18.04.2014 скасовано постанову слідчого про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю Адверт.УА (код ЄДРПОУ 35647132) (Т.2 а.с.200).

З цього приводу, колегія суддів акцентує увагу на тій обставині, що відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України у постановах від 23 грудня 2014 року № 21-576а14, який в силу положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Отже, враховуючи, що на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2014 року №0007532213 та №0007542213 у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не було відомостей щодо наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесеного рішення - постанови чи ухвали про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами за результатами розгляду кримінального провадження №32013110000000012, не надано таких відомостей і на виконання вимог ухвали суду апеляційного суду від 21.12.2016 року, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті останнім передчасно, що є окремою підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Разом з тим, ухвала Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, ґрунтується на тому, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу контрагента платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій. При цьому, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Старксервіс", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Виконуючи приписи частини 5 статті 227 КАС України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, колегія суддів зазначає, що у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач здійснює такі види діяльності: рекламні агентства; друкування іншої продукції; тиражування звуко-, відеозаписів і програмного забезпечення; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

При цьому, ТОВ "Старксервіс" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює такі види діяльності, зокрема: діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); діяльність у сфері радіомовлення; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Судом встановлено, що з метою здійснення власної господарської діяльності 27 листопада 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Старксервіс" (виконавець) укладено договір, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовникові послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнта замовника, відповідно до погоджених додатків, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

З наявних в матеріалах справи додатків до договору вбачається, що сторонами погоджено усі необхідні умови щодо проведення рекламних кампаній, зокрема, вид рекламоносіїв, їх кількість, термін проведення, кількість виходів (трансляції), вид, формат та хронометраж рекламного матеріалу, адреса розміщення рекламоносіїв та ін.

На підтвердження реальності спірних правочинів позивачем до матеріалів справи надано відповідні копії рахунків-фактур, актів приймання-передачі рекламних матеріалів, медіапланів проведення рекламної кампанії на відео бордах України, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, а також надано DVD-диск з рекламним матеріалом для проведення рекламної кампанії та роздруківки фотографій місцезнаходжень моніторів за умовами договору.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к та протокол допиту свідка - ОСОБА_5, від 28 липня 2014 року, оскільки такий вирок та протокол допиту свідка не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Старксервіс", про що також зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року по даній справі.

Що стосується посилання ДПІ на протокол допиту ОСОБА_5 - директора контрагента позивача - ТОВ "Старксервіс", допитаного в якості свідка 28 липня 2014 року в рамках кримінального провадження №№32014100100000063 та його свідчень щодо реєстрації ТОВ Старксервіс за грошову винагороду без мети реального здійснення господарської діяльності, судом апеляційної інстанції у відповідності до ч.ч.4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, та витребувано у відповідача додаткові докази, у зв'язку з чим судом зупинялося провадження. Однак на виконання вимог ухвал Київського апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 21 грудня 2016 року податковим органом таких відомостей не було надано суду, не містять таких і матеріали справи.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.01.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.М. Ганечко

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Губська О.А.