Ухвала

від 11.01.2017 по справі 311/1980/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 311/1980/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №311/1980/15-к Головуючий в 1 інст. Олійник М.Ю.

Провадження №11-кп/778/88/17 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.382 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Михайловській Т.І.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12012080290000028 від 24 листопада 2014 року щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Братське Михайлівського району Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Лисенко І.Ю.,

захисника-адвоката Петренка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

захисник-адвокат Петренко А.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.382 КК України до 1 року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з іспитовим строком на 1 рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Петренко А.В. просить вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження на підставі ст.284 КПК України закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що висновки суду про те, що ОСОБА_2 у встановлений в обвинувальному акті період був службовою особою, є хибними і не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того зазначає, що під час судового слідства не встановлено жодного факту того, що ОСОБА_2 як службова особа, порушував свої обов'язки боржника та ухилявся від виконання судового рішення, а також вчиняв будь-які дії, які унеможливлювали, чи ускладнювали виконання рішення. Також, на думку апелянта, в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник потерпілої - адвокат Лисенко І.Ю., вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, та законність прийнятого судом рішення, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката Петренка А.В. - без задоволення.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, за наступних обставин.

04 травня 2012 року ухвалою Василівського районного суду Запорізької області було затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія про стягнення боргу, відповідно до якої : ОСОБА_3 зменшує свої позовні вимоги по справі за позовом про стягнення боргу з ФГ Вікторія за договором позики від 25 січня 2008 року до 1 200 000 грн, а ФГ Вікторія , в особі голови - ОСОБА_2 визнає цю суму боргу.

Борг у сумі 1 200 000 грн ФГ Вікторія погашається за встановленим графіком. Платежі можуть здійснюватися фермерським господарством Вікторія на користь ОСОБА_3 або грошима, або сільськогосподарською продукцією за цінами Запорізької торгово-промислової палати на момент платежу.

ОСОБА_2, будучі головою ФГ Вікторія , був стороною зазначеної мирової угоди, погодився з її вимогами та не заперечував проти її затвердження, та крім того, достовірно знав про винесення судового рішення та про обов'язковість його виконання.

У період часу з 01 вересня 2012 року, з моменту настання кінцевої дати для погашення першої частини боргу у сумі 200 000 грн, по 01 грудня 2013 року, тобто до кінцевої дати сплати боргу на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, будучи службовою особою, тобто особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, умисно, з метою уникнення від виконання боргових зобов'язань, не виконав рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року, хоча міг і повинен був його виконати.

У зв'язку з невиконанням даної ухвали ОСОБА_2, 06 вересня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист.

Таким чином, директор ФГ Вікторія ОСОБА_2, будучи службовою особою, всупереч вимогам закону щодо обов'язковості виконання судових рішень, достовірно знаючи про необхідність сплати боргових зобов'язань на користь ОСОБА_3 на загальну суму 1 200 000 грн за ухвалою Василівського районного суду області від 04 травня 2012 року, умисно ухилився від виконання вказаного судового рішення шляхом здійснення розрахунків та реалізації сільськогосподарської продукції не на погашення боргу за судовим рішенням, а для ведення господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді; захисника-адвоката Петренка А.В. та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; представника потерпілої - адвоката Лисенко І.Ю. та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи вирок суду у межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, і на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що у травні 2012 року Василівським районним судом Запорізької області затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія , головою якого був він. Згідно з умовами мирової угоди, ФГ Вікторія мало сплатити на користь ОСОБА_6 суму боргу у загальному розмірі 1 200 000 грн. Він пообіцяв ОСОБА_3 сплатити борг, але після набрання ухвалою суду законної сили ОСОБА_3 отримала виконавчий лист і звернулася до виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення. У вересні 2012 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно ФГ Вікторія . Він намагався сплатити суму боргу, у зв'язку з чим усно та письмово звертався до ОСОБА_3 та її чоловіка - ОСОБА_7 з метою отримання розрахункового рахунку для перерахування коштів. Він намагався перерахувати частину коштів шляхом поштового переказу, але ОСОБА_3 відмовилася від його отримання. ОСОБА_3 повідомила йому, що не буде приймати від нього кошти безпосередньо, а лише через виконавчу службу. Коли ж він звернувся до виконавчої служби, йому повідомили, що у жовтні 2012 року було прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. Після скасування вказаних постанов державного виконавця та відновлення виконавчого провадження, державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого провадження. У березні 2014 року за зверненням ОСОБА_6 було розпочато процедуру банкротства ФГ Вікторія , у зв'язку з чим він не міг здійснювати жодних фінансових дій. Згодом постанову про відкриття провадження про банкротство ФГ Вікторія було скасовано. У червні 2014 року чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ТОВ СПП ЛАНА провели незаконний збір врожаю з полів, що перебували у користуванні ФГ Вікторія , чим заподіяли ФГ Вікторія матеріальну шкоду на суму більшу ніж 1 200 000 грн. У зв'язку з цим, він вважає, що борг ФГ Вікторія перед ОСОБА_8 вже погашений. Отже, від виконання рішення суду він не ухилявся, і відповідно, в його діях відсутній склад злочину.

Суд обґрунтовано вказав у вироку, що вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Будучи допитаною під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що у травні 2012 року була затверджена мирова угода між нею та ФГ Вікторія , головою якого є ОСОБА_2 Борг складав 1 200 000 грн і мав бути виплачений частинами, починаючи з 01 вересня 2012 року. Вона була впевнена, що ОСОБА_2 поверне борг, оскільки ФГ Вікторія весь час працювало та, напевно, отримувало прибуток. Проте борг не був повернутий, у зв'язку з чим вона отримала виконавчий лист і звернулася до виконавчої служби з метою примусового виконання. ОСОБА_2 обіцяв, що сплатить борг, але до цього часу борг ним не сплачений. Державними виконавцями прийняті постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого листа, які за її скаргами були скасовані у судовому порядку. Подробиці примусового виконання їй не відомі, оскільки всіма юридичними питаннями займалися найняті нею юристи.

Зазначені показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які допитані під час судового розгляду.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона працює на посаді старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ, та з вересня 2012 року у неї на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа. Боржником у виконавчому провадженні була юридична особа - ФГ Вікторія , стягувачем - ОСОБА_3 Після відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання. Борг добровільно не було сплачено, тому було розпочато примусове виконання, в ході якого відправлені відповідні запити, накладено арешти на все майно боржника. У жовтні 2012 року матеріали виконавчого провадження були перевірені начальником ВДВС Михайлівського РУЮ. Через те, що виконавчий документ містив суттєві недоліки, 30 жовтня 2012 року було відмовлено у відкриття виконавчого провадження та скасовано постанови про накладення арешту на майно. Стягувач ОСОБА_3 оскаржила дії державного виконавця і після скасування вказаної постанови виконавчі дії були продовжені, але згодом 15 серпня 2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, у зв'язку із оскарженням ухвали, на підставі якої був виданий виконавчий лист. Постанова державного виконавця від 15 серпня 2013 року також була скасована у судовому порядку. Вона, як державний виконавець, зверталася до Василівського районного суду Запорізької області із заявами про роз'яснення рішення суду та про зміну порядку і способу виконання, але у задоволенні вказаних заяв було відмовлено. За час перебування у її провадженні вказаного виконавчого провадження керівник ФГ Вікторія ОСОБА_2 не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Свідок ОСОБА_9 дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_10 та зазначила, що вона працює керівником ВДВС Михайлівського РУЮ. У період з 2012 по 2014 роки на примусовому виконанні у вказаному відділі перебувало виконавче провадження про стягнення боргу з ФГ Вікторія . Примусовим виконанням займалася державний виконавець ОСОБА_10. Після відкриття виконавчого провадження було з'ясовано, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону Про виконавче провадження , у зв'язку з чим постанову про відкриття виконавчого провадження було скасовано. Після визнання в судовому порядку дій державного виконавця неправомірними, виконавче провадження було поновлено. Державний виконавець також зверталася до суді, який видав виконавчий лист, із заявами про роз'яснення рішення суду та про зміну порядку і способу виконання рішення суду, але у задоволенні заяв було відмовлено. Згодом було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, яка також була скасована у судовому порядку. Також свідок зазначила, що стягувачем ОСОБА_3 було подано заяву про відвід всім державним виконавцям ВДВС Михайлівського РУЮ, у зв'язку з чим виконавче провадження на початку 2014 року було передано для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області. За час перебування виконавчого провадження у ВДВС Михайлівського РУЮ, керівником юридичної особи боржника - ФГ Вікторія ОСОБА_2 судове рішення не було виконане.

Свідок ОСОБА_11 в ході судового розгляду зазначила, що вона обіймає посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області. Починаючи із жовтня 2014 року в її провадженні перебуває зведене виконавче провадження по стягненню боргу в сумі 1 274 000 грн. з ФГ Вікторія . На теперішній час борг за виконавчим листом боржником не погашений. Їй відомо, що керівник боржника ФГ Вікторія ОСОБА_2 ухилявся від виконання судового рішення, а саме: перешкоджав збору врожаю, на який державним виконавцем був накладений арешт; укладав договори застави майбутнього врожаю; оскаржував дії державних виконавців у судовому порядку. Жодних дій щодо погашення заборгованості не вчиняв. У зв'язку з ухиленням від виконання судового рішення державний виконавець ОСОБА_21, в провадженні якої на той час перебувало виконавче провадження, у липні 2014 року звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_2 відповідного злочину.

Експерт ОСОБА_12 зазначила, що нею проведено судово-бухгалтерську експертизу (висновок №159 від 12 березня 2015 року), в ході якої було встановлено, що, зокрема, у період з 01 вересня 2012 року по 01 вересня 2013 року на розрахункові рахунки ФГ Вікторія надходили грошові кошти, а також витрачалися гроші з цих рахунків на господарські потреби.

Показання допитаних під час розгляду справи судом першої інстанції свідків, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

В матеріалах провадження міститься копія ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року, згідно з якою, за наслідками розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Вікторія , в особі голови ОСОБА_2, про стягнення боргу, судом затверджено мирову угоду. Відповідно до умов цієї угоди, ОСОБА_14 зменшує позовні вимоги до 1200 000 грн, які фермерське господарство мало погасити за встановленим графіком.

Зазначена ухвала суду набрала законної сили 11 травня 2012 року.

Згідно з висновками експерта №159 від 12 березня 2015 року та №159/1 від 03 квітня 2015 року, документально підтверджується зарахування грошових коштів від інших осіб, підприємств та організацій на розрахункові рахунки ФГ Вікторія у період з 01 вересня 2012 року по 01 вересня 2013 року, зняття (отримання) готівкових коштів від імені ОСОБА_2 з розрахункових рахунків господарства на господарські нужди або на закупівлю товарів.

Відповідно до статуту ФГ Вікторія , копія якого міститься в матеріалах провадження, головою ФГ Вікторія є ОСОБА_2

Дослідивши вказані та інші докази (в т.ч. відомості, що містяться в документах з виконавчого провадження, статистичними звітами ФГ Вікторія , тощо), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці докази є належними, допустимими і достатніми та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також спростовують доводи останнього, заявлені на свій захист.

Доводи захисника - адвоката Петренка А.В., викладені в апеляційній скарзі, про те, що в період з 14 грудня 2012 року по 18 жовтня 2013 року ОСОБА_2 не був службовою особою, оскільки у цей період обов'язки голови фермерського господарства Вікторія виконував його син - ОСОБА_15, колегія суддів вважає необґрунтованими через наступне.

На підтвердження вказаних доводів при апеляційному розгляді захисником надано відповідь першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_16 на запит адвоката щодо з'ясування відомостей стосовно керівництва ФГ Вікторія .

За змістом цієї відповіді, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на дату 14 грудня 2012 року засновником подано пакет документів для проведення реєстраційної дії Внесення змін до ЄРДР, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , тобто зміна керівника ФГ Вікторія , про що зроблено запис в ЄДР від 14 грудня 2012 року №10891070011000158. Протягом періоду з 14 грудня 2012 року по 18 жовтня 2013 року керівником ФГ Вікторія код ЄДРПОУ 13632531 був ОСОБА_15.

Проте, суд першої інстанції, спростовуючи доводи сторони захисту з цього приводу, правильно зазначив у вироку про те, що, згідно з матеріалами провадження, відповідні зміни до статуту ФГ Вікторія не вносились, ОСОБА_17 був прийнятий у члени ФГ Вікторія лише 01 жовтня 2013 року (відповідно до протоколу зборів членів ФГ Вікторія ), господарські операції від імені ФГ Вікторія здійснював саме ОСОБА_2

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при судовому розгляді обвинувачений вказував інший період, протягом якого ОСОБА_18 нібито виконував обов'язки голови ФГ Вікторія - з 26 листопада 2012 року по 01 жовтня 2013 року.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_2 вживав заходи для виконання вказаного судового рішення, не підтвердженні належними та достовірними доказами.

Даних про те, що існували якійсь обставини, які об'єктивно перешкоджали обвинуваченому виконати зазначене рішення, в матеріалах провадження немає.

Доводи обвинуваченого про те, що потерпіла сама створювала умови для того, щоб не була виконана вищевказана ухвала суду, оскільки не мала на меті повернення суми боргу, а бажала заволодіти всіма активами ФГ Вікторія , спростовуються доказами, дослідженими судом першої інстанції, зазначеними у вироку.

В обґрунтування своїх доводів обвинувачений вказав на те, що потерпіла не повідомляла йому відомості про свої особисті рахунки та звернулася до господарського суду із заявою щодо банкрутства ФГ Вікторія .

Разом з цим, згідно з дослідженими судом першої інстанції доказами, потерпіла ОСОБА_3 18 вересня 2012 року звернулась до начальника відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції із заявою, копія якої міститься в матеріалах провадження, про перерахування коштів, стягнутих за виконавчим листом з ФГ Вікторія на її особистий рахунок, зазначений у заяві.

У виконавчих документах, що також містяться в матеріалах провадження, досліджених судом, зазначені необхідні реквізити для перерахування коштів.

Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 23 травня 2013 року, на яку посилається обвинувачений, за заявою ОСОБА_3 дійсно порушено провадження у справі про банкрутство ФГ Вікторія .

Проте, за змістом цієї ухвали, звернення ОСОБА_3 із такою заявою обумовлене саме невиконанням ФГ Вікторія її вимог по сплаті коштів, зазначених у вищевказаній ухвалі суду від 04 травня 2012 року.

На думку колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції про ухилення обвинуваченого ОСОБА_2 від виконання рішення суду і відомості, що містяться у наданій обвинуваченим при апеляційному розгляді інформації з відділення ПАТ Перший Українській міжнародний банк , згідно з якою, у січні 2013 року перераховані помилково стягнуті кошти з ФГ Вікторія за виконавчим листом №2/802/174/2012 в сумі 274 504, 50.

Вказані відомості свідчать лише про помилковість стягнення коштів за вищевказаним виконавчим листом.

Суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що ОСОБА_2, як службова особа, до якої звернено виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не вжив передбачених законом заходів щодо його виконання.

Дії обвинуваченого судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою.

Твердження апелянта про те, що під час судового слідства не встановлено жодного факту того, що ОСОБА_2, як службова особа, порушував свої обов'язки боржника та ухилявся від виконання судового рішення, а також вчиняв будь-які дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання цього рішення, спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, зазначеними у вироку.

Будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що існували причини, які перешкодили ОСОБА_2 виконати судове рішення, ані при розгляді провадження судом першої інстанції ані при апеляційному розгляді не встановлено.

Більш того, в ході судового розгляду встановлено, що ФГ Вікторія отримувало прибуток, на розрахункових рахунках господарства знаходились кошти, головою ФГ Вікторія здійснювалися розрахунки, на складах ФГ Вікторія зберігалася сільськогосподарська продукція, проте, жодних дій ОСОБА_2, як голова вказаного господарства, щодо виконання судового рішення та погашення боргу перед ОСОБА_3 не вчинив і не намагався вчинити, на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції у вироку.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що під час добровільного виконання ухвали суду і до відкриття виконавчого провадження, тобто з 01 вересня 2012 року по 10 вересня 2012 року, немає даних про те, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання рішення, колегія суддів вважає непереконливими через наступне.

Як правильно вказав суд першої інстанції у вироку, інкримінований обвинуваченому ОСОБА_2 злочин є закінченим з початку ухилення від виконання судового рішення. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.

ОСОБА_2 представляв сторону при укладенні вищевказаної мирової угоди, був обізнаний про постановлення судом ухвали від 04 травня 2012 року про затвердження цієї угоди, та про строки, протягом яких мали бути сплачені кошти, проте, як зазначено вище, жодних дійових заходів для виконання вказаного судового рішення не вжив та не намагався вжити.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника-адвоката Петренка А.В. в апеляційній скарзі про неповноту та однобічність судового розгляду, оскільки, як свідчать матеріали провадження, під час розгляду справи суд дослідив всі надані сторонами докази, надав цим доказам правильну оцінку та свої висновки, викладені у вироку, належним чином вмотивував.

Висновки суду, викладені у вироку, на думку колегії суддів, фактичним обставинам провадження відповідають.

Покарання ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та фактичні обставини провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та прийшов до вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади на мінімальний строк, передбачений законом, та обґрунтовано застосував положення ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього певних обов'язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника-адвоката Петренка А.В.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Петренка А.В. залишити без задоволення, а вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.382 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Дадашева С.В. Тютюник М.С. Рассуждай В.Я.