Постанова

від 12.04.2018 по справі 311/1980/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 311/1980/15-к

провадження № 51-1132 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Михайлівського районного суд Запорізької області від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080290000028, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, за наступних обставин.

04 травня 2012 року ухвалою Василівського районного суду Запорізької області було затверджено мирову угоду між ОСОБА_8 та ФГ «Вікторія» про стягнення боргу. Згідно якої: ОСОБА_8 зменшує свої позовні вимоги по справі за позовом про стягнення боргу з ФГ «Вікторія » за договором позики від 25 січня 2008 року до 1200 000 грн., а ФГ «Вікторія», в особі голови ОСОБА_6 визнає цю суму боргу.

Борг у сумі 1200000 грн ФГ «Вікторія» погашається за встановленим графіком. Платежі можуть здійснюватися фермерським господарством «Вікторія» на користь ОСОБА_8 або грошима, або сільськогосподарською продукцією за цінами Запорізької торгово-промислової палати на момент платежу.

ОСОБА_6 , будучи головою ФГ «Вікторія», був стороною зазначеної мирової угоди, погодився з її вимогами та не заперечував проти її затвердження, та крім того, достовірно знав про винесення судового рішення та про обов`язковість його виконання.

У період часу з 01 вересня 2012 року, з моменту настання кінцевої дати для погашення першої частини боргу у сумі 200 000 грн, по 1 грудня 2013 року, тобто до кінцевої дати сплати боргу на користь ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , будучи службовою особою, тобто особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, умисно, з метою уникнення від виконання боргових зобов`язань, не виконав рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року, хоча міг і повинен був його виконати. У зв`язку з невиконанням даної ухвали ОСОБА_6 , 06 вересня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист.

Отже, директор ФГ «Вікторія» ОСОБА_6 , будучи службовою особою, всупереч вимогам закону щодо обов`язковості виконання судових рішень, достовірно знаючи про необхідність сплати боргових зобов`язань на користь ОСОБА_8 на загальну суму 1 200000 грн. за ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року, умисно ухилився від виконання вказаного судового рішення шляхом здійснення розрахунків та реалізації сільськогосподарської продукції не на погашення боргу за судовим рішенням, а для ведення господарської діяльності.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисника порушується питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. Стверджує, про неповноту судового розгляду, та на те, що висновки суд першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і засуджений не є спеціальним суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, на якого був покладений обов`язок виконувати рішення суду. На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст.419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги.

Аналогічну за своїм змістом подав касаційну скаргу і засуджений, в якій також ставить питання про скасування судових рішень, закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вирок районного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Вказує,що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження.

У судовому засіданні засуджений підтримав подані скарги, прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника убачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , копії ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року, даними висновку експерта № 159 від 12 березня 2015 року та № 159 від 03 квітня 2015 року.

Судом ретельно перевірялась доводи захисту про те, що ОСОБА_6 в інкримінований йому період вчинення злочину не був службовою особою, оскільки у цей період обов`язки голови фермерського господарства «Вікторія» виконував його син ОСОБА_13 . Проте, вони правильно визнана безпідставними, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам, спростовується матеріалами провадження, а саме тим, що станом на 14 грудня 2012 року зміни до статуту ФГ «Вікторія» не вносились, а ОСОБА_14 був прийнятий у члени ФГ «Вікторія» лише 01жовтня 2013 року (відповідно до протоколу зборів членів ФГ «Вікторія»), а господарські операції від імені ФГ «Вікторія» здійснював саме ОСОБА_6 . Окрім того, здійснення саме ОСОБА_6 керівництва ФГ «Вікторія» у даний період, підтверджується первинною документацією підприємства. Предметом перевірки суду першої інстанції, а в подальшому і суду апеляційної інстанції, були твердження сторони захисту про те, що під час судового слідства не встановлено жодного факту того, що ОСОБА_6 , як службова особа порушив свої обов`язки боржника та ухилився від виконання судового рішення, а також вчиняв будь-які дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання цього рішення. Вказані твердження не знайшли свого підтвердження дослідженими матеріалами кримінального провадження, та правильно визнані судами необгрунтованими. З вказаними висновками судів погоджується і колегія суддів.

З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 382 КК України.

Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.

Крім того, аналогічні за змістом доводи касаційних скарг захисника та засудженого щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх неспроможними.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляційних скарг засудженого та його захисника, на кожний з доводів, що в них містяться, дав повну та вичерпну відповідь.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 75 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Михайлівського районного суд Запорізької області від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3