Ухвала

від 17.01.2017 по справі 806/4429/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"17" січня 2017 р. Справа № 806/4429/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" жовтня 2016 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001402201 від 31.07.2014. У обґрунтування своїх позовних вимог ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" зазначало, що податкове повідомлення - рішення є неправомірним, а висновки перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів у ПП "Реджина Плюс" на загальну суму 1323041 грн, зафіксовані у акті від 16.07.2014 № 4693/06-25-22-01/00375504/0100, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України. При цьому ДП "ЖЛГЗ" наголошувало, що факт придбання товару підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, а тому посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції не підтверджуються необхідними документами та фіктивність контрагента є безпідставним. Реальність господарської операції з придбання у ПП "Реджина Плюс" олії соняшникової підтверджується фактом її використання ДП "ЖЛГЗ" у своїй господарській діяльності шляхом подальшої реалізації на експорт, що підтверджується відповідними ВМД, які надавалися Житомирській ОДПІ під час проведення перевірки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року в справі № 806/4429/14, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року залишена без змін, позовні вимоги задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції №0001402201 від 31.07.2014 року.

19 квітня 2016 року Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу, якою касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому в ухвалі суду вказано, що при новому розгляді справи дати оцінку поясненням ОСОБА_3, який рахується засновником та директором ПП "Реджина Плюс", наданим в протоколі допиту свідка в межах кримінального провадження, згідно яких він заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.

В ході нового розгляду справи, судом першої інстанції первинного відповідача замінено належним відповідачем - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001402201 від 31.07.2014 року.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (надалі також - ДП "ЖЛГЗ") зареєстровано як юридична особа. Основним видом діяльності Підприємства є: дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Позивач є платником податку на додану вартість з липня 1997 року.

В період з 07.07.2014 року по 09.07.2014 року Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Реджина Плюс" за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, про що складено акт від 16.07.2014 року №4693/06-25-22-01/00375504/0100.

Вказаним актом зафіксовані встановлені перевіркою порушення допущені ДП "Житомирський ЛГЗ" п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1323041,00 грн. за січень 2014 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Реджина Плюс".

31 липня 2014 року Відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001402201 про збільшення суми грошового зобов'язання Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" за платежем податок на додану вартість на 1984562,00 грн. (за основним платежем - 1323041,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 661521,00 грн.).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" оскаржило його у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 22.08.2014 №11805/Л-С/10-205 та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 15.09.2014 №3406/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0001402201 залишено без змін, а скарги ДП "ЖЛГЗ" - без задоволення.

Суд першої інстанції, перевіряючи податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України та задовольняючи позов, виходив з наступного.

Зі змісту акту перевірки від 16.07.2014 року слідує, що висновок контролюючого органу про заниження ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 1323041,00 грн. обґрунтовано безпідставним віднесенням Підприємством до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів у ПП "Реджина Плюс" на суму 7938246 грн., у т.ч. ПДВ - 1323041 грн..

Стверджуючи про те, що ДП "ЖЛГЗ" безпідставно (штучно) сформовано податковий кредит по податкових накладних, отриманих від постачальника ПП "Реджина Плюс" контролюючий орган посилався на слідуюче.

Від ОУ Житомирської ОДПІ отримано інформацію, яка може свідчити про непричетність ОСОБА_3, який є директором і засновником ПП "Реджина Плюс", до створення та ведення фінансово-господарської діяльності.

Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.06.2014 №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Реджина Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року.

Підприємством до перевірки не надано сертифікати походження, посвідчення якості товару, отриманого від ПП "Реджина Плюс", що унеможливлює ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору та походження придбаного товару.

Податковий кредит, згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Надаючи оцінку зазначеним доводам Відповідача та виходячи з норм податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Також, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 січня 2014 року між ПП "Реджина Плюс" (Постачальник) і ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (Покупець) укладеного договір поставки №13/1 (т.1 а.с.39-40). За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно зі п.2.1, 2.2 договору поставки, партією товару вважається його кількість, зазначена в одному додатку. Додатки є невід'ємною частиною даного договору. Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається із дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Постачальник, відповідно до ст.667 Цивільного кодексу України, може зберігати товар Покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару (п.2.5 цього договору).

У п.3.1 договору визначено, що ціна на товар, що постачається, вказується в національній валюті України й узгоджується в додатках до даного договору.

Загальна сума договору складається з сум партій товару, указаних в додатках до даного договору (п.3.2 договору поставки №13/1 від 13.01.2014 року).

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам.

13, 15, 27 та 28 січня 2014 року Постачальником і Покупцем до договору поставки №13/1 від 13.01.2014 року підписано додатки №1, №2, №3 і №4, відповідно, в яких сторони досягли згоди щодо виду товару, його кількості, вартості та умов поставки.

Так, сторонами досягнуто домовленості про те, що Продавець продає, а Покупець купує олію соняшникову нерафіновану, невиморожену, українського походження, врожаю 2013 року (далі - товар). При цьому Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30.01.2014 року і 20.02.2014 року на умовах СРТ та EXW.

За результатами господарських операцій у січні та лютому 2014 року із поставки олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2013 року, позивачем та його контрагентом підписано акти прийому-передачі товару до додатків до договору поставки №13/1 від 13.01.2014 року (т.1 а.с.42,45,48,52,55,59,63), ПП "Реджина Плюс" видано на користь ДП "ЖЛГЗ" видаткові накладні (т.1 а.с.43,46,49,53,56,60,64) та податкові накладні (т.1 а.с.44,47,50,54,57,61,65), а саме: №5 від 13.01.2014 року на загальну суму 1432951,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 238825,29 грн.); №7 від 14.01.2014 року на загальну суму 597881,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 99646,91 грн.); №14 від 23.01.2014 на загальну суму 105707,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 17617,84 грн.); №9 від 20.01.2014 на загальну суму 1416817,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 236136,31 грн.); №15 від 23.01.2014 на загальну суму 249848,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 41641,41 грн.); №17 від 27.01.2014 на загальну суму 1565685,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 260947,60 грн.); №18 від 28.01.2014 на загальну суму 5088478,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 848079,70 грн.).

При цьому суд вірно виходив з того, що податкові накладні №7 від 14.01.14, №14 від 23.01.14, №15 від 23.01.14, №17 від 27.01.14 на загальну суму ПДВ 419853,76 грн. отримані позивачем 03.03.14 року, а тому правомірно включені ним до декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Розрахунки за поставлений товар позивачем з контрагентом проведено у безготівковій формі. Оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі.

В подальшому вказаний товар позивачем реалізовано на експорт до Південної Африки через компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія). Дані обставини підтверджені копіями контрактів, укладеними позивачем із контрагентом-покупцем, за умовами яких місцем поставки товару є - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій - м.Южний, митними деклараціями.

Також встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Постачальником, останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість. Вказане контролюючим органом не заперечуеться.

Податкові накладні сформовані ПП "Реджина Плюс" відповідно до ст.201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 (чинного на час вчинення господарських операцій), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі. Підписані уповноваженою посадовою особою підприємства - керівником ОСОБА_3, про якого зазначено в ЄДРПОУ.

Акт перевірки від 16.07.2014 № 4693/06-25-22-01/00375504/0100 посилань на недоліки у оформленні податкових накладених - не містить.

Суд вірно визнав доводи Відповідача помилковими, що без сертифікатів походження та посвідчення якості товару не можливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору. Колегія суддів погоджується, що зазначені документи за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тому, відсутність сертифікатів походження та посвідчення якості товару не є безумовною підставою для висновків про не виконання спірного договору.

Що ж до ідентифікування поставленого товару, то акти прийому-передачі товару та видаткові накладені містять обсяг інформації, яка підтверджує придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2013 року, відповідно до договору поставки № 130/1 від 13.01.2014 і додатків до нього. Видаткові накладні, надані на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки Постачальника і Покупця. Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань та предмет поставки.

Щодо ненадання перевіряючим ТТН або інших документів, які б підтверджували транспортування Постачальником до Покупця олії соняшникової, то суд вірно виходив з того, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а не тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

При цьому, акти прийому-передачі товару, складені представниками ДП "ЖЛГЗ" і ПП "Реджина Плюс", відповідно до умов договору від 13.01.2014 року свідчать про перехід права власності на товар від контрагента до позивача та підтверджують, що олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2013 року, передана Покупцю у відповідності до умов договору та додатків до нього.

При цьому, умови поставки товару, визначені між позивачем та ПП "Реджина Плюс" збігаються із тими, які були визначені у контрактах ДП "ЖЛГЗ" з компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія), на виконання яких олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2013 року, поставлена позивачем контрагенту-Покупцю.

Таким чином, посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або інших документів, які б підтверджували транспортування товару, як на підставу неможливості ідентифікувати предмет поставки є юридично необґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів.

Що до висновку перевіряючих - не підтвердження реальності господарських взаємовідносин ПП "Реджина Плюс" з контрагентами, з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.06.2014 року №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Реджина Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року то суд вірно виходив з того, що в зазначеному акті лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пп.36.1, 36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів, а в силу приписів ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Стосовно посилання контролюючого органу на пояснення гр.ОСОБА_3 - власника та керівника ПП "Реджина Плюс", відібрані 31.05.2014 року, в яких він повідомив, зокрема, що ніякого відношення до ПП "Реджина Плюс" не мав, суд першої інстанції зазначив, що пояснення, відібрані о/у оперативного Управління ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва, як у керівника певного контрагента не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору, укладеного між позивачем і контрагентом.

Суд зазначив, що належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформації стосовно наявності таких судових рішень щодо посадових осіб ПП "Реджина Плюс" на момент розгляду адміністративної справи Відповідачем суду не надано, а лист заступника начальника СУФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.06.2016 № 17796/7/26-15-23-0128 свідчить, що кримінальні провадження відносно службових осіб підприємства відсутні.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає зазначити наступне.

Долучене до матеріалів справи пояснення від ОСОБА_3 від 31.05.2014 року не є протоколом допиту де отримуються покази в межах відповідного кримінального провадження з попередженням особи про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 КК України. При цьому, в поясненні містяться суперечливі паспортні дані останнього. Так в поясненні зазначено паспортні дані ОСОБА_3, як документ який засвідчує його особу, де дата видачі (а.с.42 т.2) різницця з датою на долученій до справи ксерокопії паспорту ОСОБА_3С.(а.с.98-99 т.2), не відповідає паспортним даним і записане в поясненні місце проживання останнього.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, саме покази відібрані в ході кримінального провадження у особи, як засновника (директора) підприємства, від імені якого підписані первинні документи та видані цим підприємством позивачу, у яких, ця особа заперечує свою участь у діяльності підприємства, а отже і у підписанні будь-яких первинних документів то в такому разі, зазначені документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідачем, станом на час розгляду справи не надано протоколу допиту ОСОБА_3 тоді як поясненням останнього, понад три роки

Більше того, на вимогу апеляційного суду від 23 грудня 2016 року до ГУ ДФС м.Києва ДФС України, надати інформацію чи мало місце кримінальне провадження відносно службових осіб ПП "Реджина Плюс" (код ЄДРПОУ 35828333), можливо інших осіб стосовно названого підприємства, та якщо так, то надати копію відповідного остаточного рішення, слідчим управлінням повідомлено, що у слідчому управлінні фінансових розслідувань кримінальні провадження відносно службових осіб ПП "Реджина Плюс" (код ЄДРПОУ 35828333), відсутні.

Тож колегія суддів вважає, безпідставними покликання Відповідача на пояснення відібрані у гр. ОСОБА_3 31 травня 2014 року, як на доказ того, що первинні документи не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів у даній справі щодо правомірності формування сум податкового кредиту за січень 2014 року та правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Крім того, в справі містяться судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій (відповідно: т.1 а.с.125-127, 167-170; т.2 а.с.115-118) щодо скасування податкового повідомлення-рішення Відповідача, винесеного по факту порушень, виявлених в господарсько-фінансовій діяльності Позивача у відносинах з ПП "Реджина Плюс" за лютий 2014 року. В указаних рішеннях судами була надана оцінка подібним правовідносинам за участю ПП "Реджина Плюс", як сторони у справі, з урахуванням пояснень ОСОБА_3 від 31 травня 2014 року.

Також, колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції, щодо доводів представника відповідача про необхідність врахування пояснень ТОВ "Бумеранг КЕП" ОСОБА_5, наданих в протоколах допиту свідка в межах кримінального провадження, оскільки позивач не мав у перевіряємому періоді взаємовідносин з ТОВ ""Бумеранг КЕП". На рахунки останнього позивачем у відповідності до договору про відступлення права вимоги від 15.01.2014 № 01/01-14, укладеного між ПП "Реджина Плюс" (первісний кредитор) та ТОВ "Бемеранг КЕП" (новий кредитор), здійснено лише перерахування коштів за поставлений ПП "Реджина Плюс" товар, на виконання договору поставки від 13.01.2014 року.

Поряд з цим, сплачені в ціні товару суми ПДВ 419853,76 грн., на підставі виписаних ПП "Реджина Плюс" податкових накладних №7 від 14.01.14, №14 від 23.01.14, №15 від 23.01.14, №17 від 27.01.14, віднесено до податкового кредиту за лютий 2014 року, що, як вище було зазначено, було предметом розгляду у справі № 806/2959/14, та рішення у якій набрали законної сили. Зазначеними рішеннями підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2014 року в частині господарських взаємовідносин з ПП "Реджина Плюс", визнано безпідставними доводи податкового органу про безтоварність господарської операції та підтверджено фактичне виконання господарських операцій між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ПП "Реджина Плюс" за договором поставки №13/1 від 13.01.2014 та, як наслідок, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №000192201 від 10 червня 2014 року.

У свою чергу, акт перевірки від 16.07.2014 року не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ПП "Реджина Плюс", як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду. Відсутні такі посилання і на відповідні пояснення ОСОБА_3.

Враховуючи наведене, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року по взаєморозрахунках з ПП "Реджина Плюс" мають характер припущень та є необґрунтованими, а тому не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеному, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" жовтня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" січня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вул.С.Ріхтера,38,Житомир,10008

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,