Рішення

від 17.01.2017 по справі 908/2909/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/111/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 Справа № 908/2909/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152 м. Київ, провул. Павла Тичини, 1В, офіс «В» ) представник позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер» ОСОБА_1 (адреса для направлення кореспонденції: а/с: 199, 01001, м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетта» (69050 м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 1)

про стягнення суми 105239,01 грн. заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00008305 від 22.08.2013р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 02.06.2016р.

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетта» , м. Запоріжжя про стягнення 29 365 грн. 15 коп. основного боргу, 39 218 грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 34 158 грн. 92 коп. збитків, 885 грн. 98 коп. штрафу, 1 238 грн. 87 коп. пені, 371 грн. 66 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2016 р., справу № 908/2909/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.11.2016р. порушено провадження у справі № 908/2909/16, присвоєно справі номер провадження 27/111/16 та призначено судове засідання на 23.11.2016 р.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. розгляд справи відкладався на 19.12.2016р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

19.12.2016р. розпочато розгляд справи № 908/2909/16 по суті.

Ухвалою суду від 19.12.2016р. продовжено строк розгляду справи № 908/2909/16 на п'ятнадцять дів - до 18.01.2017р., судове засідання призначено на 17.01.2017р.

17.01.2016р. продовжено розгляд справи № 908/2909/16.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 17.01.2017р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, на підставі договору про фінансовий лізинг № 00008305 від 22.08.2013р. та додатках до нього, ст.ст. 1, 54, 57 ГПК України, ст.ст. 8, 22, 526, 536,549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048, 1214 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 29 365 грн. 15 коп. основного боргу, 39 218 грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 34 158 грн. 92 коп. збитків, 885 грн. 98 коп. штрафу, 1 238 грн. 87 коп. пені, 371 грн. 66 коп. 3 % річних.

Відповідач у судові засідання 23.11.2016р., 19.12.2016р. та 17.01.2017р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмового відзиву до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 23.11.2016р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи на 19.12.2016р. та 17.01.2017р., надіслано на адресу відповідача: 69050 м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 1, зазначену у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетта» , м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 22.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джетта» (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00008305.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW polo Sedan 1.6 benzin, шасі № ХW8ZZZ61ZDG059001, 2013 року виробництва, двигун № СFN 415055 (об'єкт лізинг), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 13 725,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 575,00 доларів США. Відповідач відповідно до положень п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування;

-частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості об'єкта

лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Згідно з п. 6.3 Умов лізингу, сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг України суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті), встановленого українським комерційним банком (ПАТ Креді ОСОБА_2 або іншим банком), як буде обрано за рішення Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в український гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу, щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений Позивачем, не пізніше 15-го календарного дня, вказаного у Плані відшкодування.

Відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4 Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог позивача щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Згідно з п. 9.2 Умов лізингу, відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Згідно із п. 13.1 Умов лізингу, у випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право вилучити об'єкт лізингу.

На підставі п. 13.5 Умов лізингу, відповідач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені позивачем, у зв'язку із вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

У випадку прострочення платежів за договором, згідно із п. 8.2 Умов лізингу відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції. Зокрема, такі штрафні санкції включали:

пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1 Умов лізингу);

штрафні санкції, що підлягають сплаті відповідачем за нагадування про несплату, надіслані позивачем відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2 Умов лізингу);

компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема, витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, несплачених відповідачем у відповідності до договору (п. 8.2.3 Умов лізингу).

З грудня 2015 року відповідач почав порушувати свої зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів, та станом на момент подання позовної заяви Відповідач повністю не сплатив лізингові платежі за квітень 2016 року-червень 2016 року.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснивши наступні лізингові платежі:

- несплата лізингового платежу за квітень 2016 року на суму 9 987,64 грн. відповідно до рахунку № 00325695 від 05.04.2016р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2016р.

- несплата лізингового платежу за травень 2016 року на суму 9 700,34 грн. відповідно до рахунку № 00329471 від 06.05.2016р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2016р.

- несплата лізингового платежу за червень 2016 року на суму 9 677,17 грн. відповідно до рахунку № 00332810 від 03.06.2016р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2016р.

Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами станом складає 29 365 грн. 15 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, вимога щодо стягнення з 29 365 грн. 15 коп. заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008305 від 22.08.2013р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 12.6.1 Умов договору, позивач має право в односторонньому порядку припинити договір у разі, якщо Відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Як було зазначено вище, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за договором та порушував терміни сплати лізингових платежів протягом п'яти місяців.

Відповідно до п. 8.3.1 Умов договору, якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1 сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

З огляду на вищенаведене, направлення позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти, як подовження строку виконання зобов'язання.

Таким чином, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором були надіслані нагадування від 05.05.2016 року; 17.05.2016 року.

Крім того, 22.06.2016р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00008305 від 22.08.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Відповідно до ч. 2. ст. 785 ЦКУ, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Враховуючи те, що згідно із ч. 2 ст. 806 ЦКУ, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, то через неповернення відповідачем об'єкту лізингу у встановлений строк, позивач отримав право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом лізингу за період прострочення повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі.

Відповідно до п. 12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення.

Вимога позивача повернулася на адресу позивача, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно із п. 20.5 договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Згідно з п. 12.13 договору, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Оскільки вимога була направлена 22.06.2016р., то датою припинення договору є 06.07.2016 р.

Відповідно до п. 12.9 договору, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Крім того, п. 8.2.2 та п. 8.3.2 договору встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом 3 (трьох) днів з дня отримання вимоги.

Оскільки вимога була направлена 22.06.2016р., то останній днем сплати заборгованості є - 25.06.2016 р., поверненням об'єкта лізингу - 06.07.2016р.

На день розгляду справи, всупереч вимогам, встановленим у договорі, відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за договором та повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 8.2.2 договору, у випадку прострочення сплати платежу, до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції штрафні санкції за вимоги щодо сплата надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 39 218 грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу.

Як зазначалося вище, відповідач повинен був повернути об'єкт лізингу до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення, а саме до 06.07.2016р.

Станом на момент подання позовної заяви об'єкт лізингу так і не повернуто, зобов'язання за договором не виконані.

Відповідно до п. 6.18 Умов договору сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, оскільки вимога про дострокове повернення була сформована 16.06.2016 р.. Відповідач повинен компенсувати позивачу щомісячні платежі за фактичний час користування об'єктом лізингу, а саме:

- щомісячний лізинговий платіж за липень 2016 року на суму 9 582,57 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2016 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016 року на суму 9 582,96 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2016 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016 року на суму 10 040,16 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2016 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2016 року на суму 10 012,74 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2016 р.

Отже, враховуючи те, що відповідач вчасно не повернув об'єкт лізингу, господарський суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 39 218 грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Через порушення відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, позивачем були застосовані та відповідачем несплачені штрафні санкції, зокрема:

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00327618 від 05.05.2016р.

Сума штрафної санкції складає 377,78 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00330286 від 17.05.2016р.

Сума штрафної санкції складає 508,20 грн.

Відповідно до п. 8.2.2 договору, у випадку прострочення сплати платежу, до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції штрафні санкції за вимоги щодо сплата надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати Позивачеві у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 885 грн. 98 коп. відповідно до п. 8.2.2 договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 1 238 грн. 87 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2.1 Умов лізингу у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати лізингового платежу та/або будь-якого іншого платежу

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору у розмірі 1 238 грн. 87 коп. за період з 16.04.2016р. по 17.10.2016р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 371 грн. 66 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , господарський суд вважає цей розрахунок необґрунтованим та арифметично невірним. Сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 370 грн. 64 коп.

В частині стягнення 1 грн. 02 коп. слід відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34 158 грн. 92 коп. збитків підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

У ст.ст. 224, 225 ГК України, на які посилається позивач в якості підстави для стягнення з відповідача збитків, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

протиправність поведінки правопорушника;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у випадку припинення лізингу відповідно до п. 12 лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавшо різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Договір було розірвано на вимогу лізингодавця згідно п. 12.6.1 Умов лізингу (у зв'язку із несплатою лізингоодержувачем одного лізингового платежу, прострочення по сплаті якого триває більше 30 днів), а відтак Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Після припинення позивачем договору і надіслання відповідачу повідомлення про припинення договору і вимоги щодо повернення об'єкту лізингу, відповідач всупереч своїм зобов'язанням за договором і приписам чинного законодавства не повернув позивачу об'єкт лізингу, який с майном позивача. Зважаючи на те, що господарська діяльність позивача полягає головним чином у наданні права користування своїм майном на умовах лізингу, неповернення відповідачем майна позивача призвело до економічних збитків позивача, які тільки збільшувалися протягом періоду неповернення майна законному власнику - позивачу.

На день розгляду справи об'єкт лізингу позивачу повернуто не було.

Відповідно до п. 16.1 договору усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з Контрактом і можуть виникати протягом строку дії Контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 4.1 договору позивач зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час, як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір та вимагати повернення Об'єкта Лізингу).

Пунктом 8.2.3 Умов компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту, Порше Лізинг Україна надає Лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Згідно п. 8.6 Умов будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі, додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

Згідно п. 13.6 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку із систематичним порушенням умов договору з боку відповідача, несплатою лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування, позивач відмовився від договору і висунув вимогу про сплату відповідачем заборгованості за договором, а також про повернення Об'єкту лізингу, про що позивач проінформував відповідача вимогою від 16 червня 2016 року. При цьому, у своєму листі Позивач встановив строки для сплати заборгованості впродовж 3 днів з дня отримання вимоги, повернення Об'єкту лізингу впродовж 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення.

Враховуючи те, що вимога була направлена 22.06.2016р., то датою припинення договору є 06.07.2016 р.

Враховуючи положення договору та вимоги, останнім днем сплати заборгованості мало бути 25.06.2016р., поверненням Об'єкта лізингу - 06.07.2016р.

Однак, об'єкт лізингу повернуто не було, зобов'язання з оплати заборгованості за договором не виконані.

Таким чином, як було зазначено, позивач намагався самостійно шляхом направлення відповідних повідомлень, вимог, проведення переговорів забезпечити виконання зобов'язань відповідачем.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій на погашення існуючого зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Згідно п. 13.6 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, 26 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 1697 про повернення Об'єкта лізингу .

04.08.2016 року старшим державним виконавцем Солом'янського районного ВДВС м. Києва було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1697 від 26 липня 2016 р.

09.09.2016р. старшим державним виконавцем Солом'янського районного ВДВС м. Києва було винесено постанову про розшук майна боржника (автомобіля).

Однак, об'єкт лізингу відповідачем не повернуто.

Відповідно до п. 13.5 Умов лізингу відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов'язані із вилученням Об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані із вилученням Об'єкта лізингу.

Згідно п. 8.6 Умов лізингу встановлено, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені Контрактом штрафні санкції.

Отже, враховуючи протиправну поведінку відповідача та його явне небажання виконувати умови договору, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за договором та повернути об'єкт лізингу, який є власністю позивача, та, враховуючи спеціалізацію на ринку, позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором змушений був звернутись до спеціалізованої організації ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса та до ТОВ Вердикт Консалтинг з метою надання послуг, спрямованих на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договору лізингу та щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку із цим, позивач поніс витрати, що підтверджується наступними документами: рахунком-фактурою № 258 від 27.07.2016р., актом надання послуг № 258 від 27.07.2016р, платіжним дорученням № 50031679 від 01.08.2016р.

У зв'язку із необхідністю захисту свого порушеного права позивач звернувся до спеціалізованої організації, а саме, до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер , для супроводження зазначеної справи у суді, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях., в результаті чого позивач поніс судові витрати на правову допомогу, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., додатковою угодою № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., додаткова угода № 206 від 10.08.2015 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу мають бути компенсовані збитки, понесені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у розмірі 16 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, оскільки позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.2 Умов лізингу, податок на додану вартість буде включено до суми всіх платежів, виплат, нарахувань, вартості послуг та будь-яких інших видів платежів, які підлягають сплаті або можуть стягуватись у примусовому порядку.

Отже, відшкодування таких витрат прямо передбачено укладеним між сторонами договором.

Відповідно 6.3 Умов лізингу, позивач та відповідач погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за договором на користь позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ Креді ОСОБА_2 ), як буде обрано за рішенням Позивача, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає виплаті.

Таким чином, при укладанні між сторонами договору, позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов Договору відповідачем у вигляді процентів і комісій, які входять до складу лізингового платежу.

Зважаючи на те, що станом на дату складання позовної заяви, Об'єкт лізингу так і не було повернуто позивачеві та відповідно до Плану відшкодування витрат, який є невід'ємною частиною договору, відповідачем залишаться невиплаченими проценти і комісії за лізинговими платежами (не враховуючи заборгованість за договором з квітня 2016 року по жовтень 2016 року) з листопада 2016 року по березень 2017 року в розмірі, еквівалентному у гривні 696, 46 доларів США.

Станом на час складання позовної заяви (17.10.2016 р.) курс ПАТ Креді ОСОБА_2 , складав 25,786 грн. за 1 долар США.

Отже, відповідач в період з листопада 2016 року по березень 2017 року мав би сплатити: 696,46*25,786= 17 958, 92 грн.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, договір було припинено і завдано позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 17 958 грн. 92 коп.

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, що складаються із суми збитків, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права, як власника об'єкта лізингу у розмірі 16 200 грн. 00 коп. та упущеної вигоди, що складає 17 958 грн. 92 коп. Всього 34 158 грн. 92 коп.

Відповідач не надав суду доказів, які б відповідно до ст. 34 ГПК України належним чином підтвердили виконання ним у встановлений термін договірних зобов'язань. Відсутність вини у спричиненні шкоди відповідачем не доведено.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що факт порушення відповідачем умов договору та його невиконання, є доведеним, сума збитків у розмірі 34 158 грн. 92 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні у наступному розмірі: 29 365 грн. 15 коп. основного боргу, 39 218 грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 34 158 грн. 92 коп. збитків, 885 грн. 98 коп. штрафу, 1 238 грн. 87 коп. пені, 370 грн. 64 коп. 3 % річних

На підставі статті 85 ГПК України - 17.01.2017року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетта» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетта» (69050 м. Запоріжжя, вул. Східна, код ЄДРПОУ 37777731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152 м. Київ, пр. П.Тичини, 1В, офіс «В» , код ЄДРПОУ 35571472) 29 365 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 15 коп. основного боргу, 39 218 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 43 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 34 158 (тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. збитків, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп. штрафу, 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 87 коп. пені, 370 (триста сімдесят) грн. 64 коп. 3 % річних, 1 578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн. 57 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 20.01.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.