Постанова

від 17.01.2017 по справі 909/680/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа № 909/680/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мадера Трейд" (надалі ТзОВ "Мадера Трейд"), б/н від 09.11.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/5608/16 від 30.11.2016р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2016р.

у справі № 909/680/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Любисток" (надалі ТзОВ "ТД "Любисток"), м. Рівне

до відповідача: ТзОВ "Мадера Трейд", м. Івано-Франківськ

про стягнення 13 031,08 грн. заборгованості, з яких 2 414,28 грн. - основного боргу, 8 539,43 грн. - пені, 1 525,39грн. - інфляційних втрат, 551,98 грн. - 3 % річних,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 406 від 18.08.2016р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбаченні ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2016р. у справі № 909/680/16 (суддя Скапровська І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Мадера Трейд" на користь ТзОВ "Торговий дім "Любисток" - 2 414,28 грн. основного боргу, 7 340 грн. пені, 1 525,39 грн. інфляційних втрат, 551,98 грн. 3 % річних та 1 251,16 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу належними та допустимими доказами відповідачем не спростована. Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафних санкцій та здійснивши їх перерахунок, суд задоволив 1 525,39 грн. інфляційних втрат, 551,98 грн. 3 % річних та 7 340 грн. пені, в решті стягненні пені в розмірі 1 199,43 грн. відмовив за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ "Мадера Трейд" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачем проведено платежів на користь позивача по спірних накладним на суму 39 735,73 грн., відтак заявлена до стягнення, після зменшення позовних вимог, сума основного боргу не відповідає дійсності. Крім того, скаржник стверджує, що позивачем нарахована пеня за період більш ніж 6 місяців, що є порушенням ст. 232 ГК України.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 30.11.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2016р.

В судовому засіданні 20.12.2016р. оголошено перерву до 17.01.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 17.01.2017р. представник позивача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/9074/16 від 16.12.2016р.).

Відповідач участі уповноважено представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У додаткових поясненнях від 17.01.2017р. ТзОВ Мадера Трейд на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України заявило клопотання про зменшення розміру неустойки, нарахованої позивачем, в зв'язку з добровільним погашенням суми основного боргу (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/343/17).

Частиною 3 ст. 101 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні даного клопотання про зменшення розміру неустойки, оскільки дане клопотання не заявлялося в суді першої інстанції та не було предметом розгляду по справі № 909/680/16.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.04.2015р. між ТзОВ "Торговий дім "Любисток" (постачальник) та ТзОВ "Мадера Трейд" (покупець) укладено договір про постачання продукції №27/04, згідно із умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві продукцію згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману продукцію (а.с. 16-22).

Загальну суму договору складає загальна сума всіх накладних, згідно яких поставляється продукція (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що покупець проводить оплату постачальнику отриманої партії продукції протягом 21 календарних днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору постачальник з 27.04.2015р. по 27.01.2016р. поставив покупцю товар на загальну суму 349 429,91 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с. 31- 57).

В свою чергу, покупець за отриманий товар розрахувався частково, частково товар повернув, всього на загальну суму 311 579,90 грн., що підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями (а.с. 93-128).

Як стверджує позивач, в зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару у розмірі та у строки, передбачені договором, у ТзОВ Мадера Трейд перед ТзОВ "Торговий дім "Любисток" утворилася заборгованість в розмірі 37 850,01 грн., зокрема по видаткових накладних №5971 від 23.12.2015р. на суму 25 338,96 грн., яка частково була оплачена на суму 10 196,37 грн.; №154 від 13.01.2016р. на суму 13 651,86 грн., №279 від 20.01.2016р. на суму 7 465,50 грн. та №395 від 27.01.2016р. на суму 1 590,06 грн. (а.с. 54-57).

05.05.2016р. на адресу ТзОВ Мадера Трейд була надіслана претензія № 207 про оплату боргу (а.с. 24-30), однак дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 48 466,81 грн. заборгованості з яких: 37 850,01 грн. сума основного боргу, 8 539,43 грн. сума пені за прострочення зобов'язання, 1 525,39 грн. інфляційних втрат, 551,98 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем були здійснені частково оплати основного боргу на суму 35 435,73 грн., що підтверджується виписками з банку від 08.09.2016р. на суму 7 850,00 грн. та від 30.09.2016р. на суму 27 585,73 грн., в зв'язку з чим, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 13 031,08 грн. заборгованості з яких: 2 414,28 грн. сума основного боргу, 8 539,43 грн. сума пені за прострочення зобов'язання, 1 525,39 грн. інфляційних втрат, 551,98 грн. 3% річних (а.с. 130-134).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

За змістом ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у ст. 712 ЦК України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін..

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, п. 4.4 договору сторони погодили оплату товару на протязі 21-го календарного дня з моменту отримання продукції.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару по вказаних накладних на загальну суму 48 046,38 грн., її часткову оплату на суму 10 196,37 грн. та в процесі розгляду справи на суму 35 435,73 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу відповідача за отриманий від позивача товар складає 2 414,28 грн., відтак, дана вимога про стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, як штрафні санкції, передбачено також і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору, зокрема, встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції (п.4.4 договору) покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем нараховано за прострочення оплати за товар пеню в розмірі 8 539,43 грн. по кожній накладній окремо з врахуванням п.4.4 договору та ч.6 ст. 232 ГК України (а.с. 13).

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати товару, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення пені частково на суму 7 340,00 грн., в решті - 1 199,43 грн. слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 договору, зокрема, встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції (п.4.4 договору) покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Згідно із розрахунку інфляційних та 3% річних позивач нарахував відповідачу 1 525,39 грн. інфляційних втрат та 551,98 грн. 3% річних за період з 17.01.2016р. по 01.08.2016р. (а.с. 12, 15).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідач порушив строк оплати отриманого товару, (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання), то місцевий господарський суд, правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 525,39 грн. інфляційних втрат та 551,98 грн. 3% річних.

Твердження скаржника про те, що ним проведено платежів на користь позивача по накладних на суму 39 735,73 грн., відповідно заявлена до стягнення, після зменшення позовних вимог, сума основного боргу не відповідає дійсності і як доказ долучив до апеляційної скарги платіжні доручення, то колегія суддів зазначає, що дане твердження не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи. Так, позивачем долучено до матеріалів справи виписку з банку про рух коштів на рахунку 08.09.2016р. та 30.09.2016р., в яких наявні всі оплати, про які зазначає скаржник (а.с. 132-134).

Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що платіжне доручення № 479 від 15.06.2016р. про сплату 5 000,00 грн. (долучений до матеріалів апеляційної скарги) не є доказом сплати боргу в даній справі, оскільки отримувач вказаних коштів зазначено не позивача, а - ТзОВ Галіція-Трейд .

Відповідно до ч.3 ст. 4 3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 94 ГПК України зокрема передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. було відстрочено ТзОВ Мадера Трейд сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови.

Однак, станом на дату прийняття судом постанови, скаржником не подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути несплачену суму судового збору з ТзОВ Мадера Трейд .

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2016р. у справі № 909/680/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з ТзОВ Мадера Трейд (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Тарнавського,4, код ЄДРПОУ 39428324) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача - 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 1 515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1