Рішення

від 16.01.2017 по справі 922/3917/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р.Справа № 922/3917/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Чугуєво-Бабчанський лісний коледж, смт. Кочеток про стягнення 485 389,40 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №880 від 30.12.2015

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 02.12.2016, ОСОБА_4 за довіреністю від 30.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Чугуєво - Бабчанського лісного коледжу (відповідач) заборгованість у сумі 485389,40 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 27874,88 грн. за період з 15.02.2015р. по 28.08.2016р.; інфляційні втрати у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015р. по травень 2016р.; пеня - 141822,64 грн. за період з 15.11.2015р. по 14.07.2016р.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 2410/Т15 від 22.04.2015, в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, встановлених договором, в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 43427 від 19.12.2016) в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказує на відсутність бюджетного фінансування.

Розгляд справи було відкладено на 11 січня 2016 року.

В судовому засіданні, яке розпочалося 11 січня 2016 року було оголошено перерву до 16 січня 2016 року, для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №949 від 13.01.2017) про залучення до участі у справі на стороні відповідача третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство освіти і науки України.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р.).

Згідно ст. 32, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, дослідивши матеріали клопотання відповідача, суд встановив, що він не довів суду того, що рішення суду з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки Міністерства щодо однієї з сторін.

Також представник відповідача звернувся до суду із клопотаннями (вх. № 942 від 13.01.2017 та вх. № 1299 від 16.01.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ Котельні лікарняного комплексу (Теплопостачальна організація, позивач по справі) та Чугуєво-Бабчанським лісним коледжем (Споживач, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 2410/Т15 від 22.04.2015р.

Відповідно до вказаного договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно із Договором позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

Надання послуг з теплопостачання за січень 2015р. на суму 423618,09 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 84 від 31,01.2015р. на суму 374589,61 грн. та № 85 від 31.01.2015р. на суму 49028,48 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за лютий 2015р. на суму 372413,56 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 292 від 28.02.2015р. на суму 339577,89 грн. та № 293 від 28.02.2015р. на суму 32835,67 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за березень 2015р. на суму 142576,40 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 520 від 31.03.2015р. на суму 116506,16 грн. та № 521 від 31.03.2015р. на суму 26070,24 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за квітень 2015р. на суму 108991,56 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 594 від 24.04.2015р. на суму 91386,23 грн. та № 598 від 24.04.2015р. на суму 17605,33 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за жовтень 2015р. на суму 148353,03 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1188 від 31.10.2015р. на суму 135340,26 грн. та № 1189 від 31.10.2015р. на суму 13012,77 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за листопад 2015р. на суму 292047,39 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1369 від 30.11.2015р. на суму 255478,30 грн. та № 1370 від 30.11.2015р. на суму 36569,09 грн.;

Надання послуг з теплопостачання за грудень 2015р. на суму 384156,10 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1574 від 31.12.2015р. на суму 47772,74 грн. та № 1573 від 31.12.2015р. на суму 336383,36 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 4.4 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5 Договору Остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 плата за житлово-комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вказує позивач, та, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконував належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з січня 2015 р. по грудень 2015р. відповідачу було нараховано 1872156,13 грн. за надані послуги з теплопостачання, ця заборгованість сплачувалась із значними затримками і була остаточно сплачена тільки 29.08.2016р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.2.3 Договору у разі несвоєчасного виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманої теплової енергії у строк, встановлений Договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 141 822,64 грн. за період з 15.11.2015 по 15.07.2016.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 315691,88 грн., нараховані за індексами інфляції, а також 27874,88 грн. - 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, неналежне фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених Позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання .

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №3-28гс12.

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем строків позовної давності суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу передбачено, що Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, п. 7.2.3 спірного договору передбачено, що нарахування пені здійснюється до дня фактичної оплати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 258, 525, 526, 530, 549-552, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України , ст. 19, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (код ЄДРПОУ 24671006, 63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, буд. 43, р/р 35216001006184 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944, р/р 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) заборгованість у сумі 485389,40 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 27874,88 грн. за період з 15.02.2015р. по 28.08.2016р.; інфляційні втрати у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015р. по травень 2016р.; пеня - 141822,64 грн. за період з 15.11.2015р. по 14.07.2016р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1