Постанова

від 21.02.2017 по справі 922/3917/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 922/3917/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Гребенюк Н. В.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №693 від 27.12.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.12.2016), ОСОБА_3 (довіреність №1 від 02.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область (вх. №381 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3917/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу заборгованості у сумі 485389,40 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 27874,88 грн. за період з 15.02.2015 по 28.08.2016; інфляційні втрати у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015 року по травень 2016 року; пеня - 141822,64 грн. за період з 15.11.2015 по 14.07.2016. В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії №2410/Т15 від 22.04.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, встановлених договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 по справі № 922/3917/16 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" заборгованість у сумі 485389,40 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 27874,88 грн. за період з 15.02.2015 по 28.08.2016; інфляційні втрати у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015 року по травень 2016 року; пеня - 141822,64 грн. за період з 15.11.2015 по 14.07.2016.

Відповідач - Чугуєво-Бабчанський лісний коледж із даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що у порушення вимог статті 4-7 ГПК України судом першої інстанції при розгляді даної справи прийнято рішення без повного, об'єктивного та неупередженого вивчення та дослідження усіх обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. Відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3917/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Разом з цим, відповідач просив відстрочити сплату судового збору за подачу даної апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 по справі №922/3917/16 клопотання Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено Чугуєво-Бабчанському лісному коледжу сплату судового збору за подачу апеляційної скарги (вх. №381 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3917/16 до 21.02.2017. Прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 21 лютого 2017 р. о 12:30 год.

16.02.2017 позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №1783), в якому вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, як безпідставну.

21.02.2017 відповідачем надані додаткові доводи по апеляційній скарзі (вх. №1968), в яких Чугуєво-Бабчанський лісний коледж зазначає, що він не має заборгованості перед позивачем у даній справі, що підтверджується актом звірки від 01.10.2016, який підписаний повноважними особами сторін.

Всі надані учасниками даного судового процесу письмові пояснення та надані на їх підтвердження документальні докази ретельно вивчені колегією суддів апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область (вх. №381 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3917/16 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 22.04.2015 між позивачем по справі - ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (Теплопостачальна організація) та відповідачем - Чугуєво-Бабчанським лісним коледжем (Споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №2410/Т15 (далі - Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач в свою чергу зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статті 275 Господарського кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно із Договором позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- надання послуг з теплопостачання за січень 2015 року на суму 423618,09 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 84 від 31.01.2015 на суму 374589,61 грн. та № 85 від 31.01.2015 на суму 49028,48 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за лютий 2015 року на суму 372413,56 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 292 від 28.02.2015 на суму 339577,89 грн. та № 293 від 28.02.2015 на суму 32835,67 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за березень 2015 року на суму 142576,40 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 520 від 31.03.2015 на суму 116506,16 грн. та № 521 від 31.03.2015 на суму 26070,24 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за квітень 2015 року на суму 108991,56 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 594 від 24.04.2015 на суму 91386,23 грн. та № 598 від 24.04.2015 на суму 17605,33 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за жовтень 2015 року на суму 148353,03 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1188 від 31.10.2015 на суму 135340,26 грн. та № 1189 від 31.10.2015 на суму 13012,77 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за листопад 2015 року на суму 292047,39 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1369 від 30.11.2015 на суму 255478,30 грн. та № 1370 від 30.11.2015 на суму 36569,09 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за грудень 2015 року на суму 384156,10 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 1574 від 31.12.2015 на суму 47772,74 грн. та № 1573 від 31.12.2015 на суму 336383,36 грн.

Частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 4.4. Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 плата за житлово-комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У пункті 4.5. Договору сторони визначили, що остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З'ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог і заперечень, господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач виконував свої договірні зобов'язання неналежним чином, оскільки за період з січня 2015 року по грудень 2015 року відповідачу було нараховано 1872156,13 грн. за надані послуги з теплопостачання, однак ця заборгованість сплачувалась останнім із значними затримками і була остаточно погашена лише 29.08.2016.

Статтею 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно частини другої статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється до дня фактичної оплати.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на те, що відповідач виконував свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії з порушенням строків, встановлених сторонами у Договорі, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 141822,64 грн., яка нарахована за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.11.2015 по 14.07.2016.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх постановах, відповідно до яких наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт прострочення ним грошового зобов'язання, яке виникло на підставі Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 315691,88 грн. інфляційних втрат та 27874,88 грн. 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач згідно з умовами Договору самостійно несе відповідальність перед позивачем за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань по сплаті вартості теплової енергії незалежно від порядку і розміру його фінансування.

При цьому, неналежне фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (заява №70297/01).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, судом першої інстанції встановлено обставини належного виконання позивачем своїх обов'язків з постачання теплової енергії, передбачених Договором, та споживання її відповідачем, а також обставини несвоєчасного виконання споживачем зобов'язання з оплати вартості одержаної теплової енергії, в зв'язку з чим зроблено висновок про наявність правових підстав та передбачених Договором і чинним законодавством умов для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 27874,88 грн. за період з 15.02.2015 по 28.08.2016, інфляційних втрат у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015 року по травень 2016 року, а також пені в сумі 141822,64 грн. за період з 15.11.2015 по 14.07.2016.

Відповідно до приписів статей 4-5, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, місцевий господарський суд правильно встановив наявність факт порушення відповідачем договірного зобов'язання та наявність підстав для застосування визначеної законом та Договором відповідальності за несвоєчасно проведені розрахунки.

Висновок господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору є правильним, позовна давність застосована правомірно, періоди нарахування заявлених до стягнення сум визначені судом вірно.

Факт погашення відповідачем заборгованості за Договором станом на 01.10.2016, про що зазначає відповідач в апеляційній скарзі, не спростовує обґрунтований висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 315691,88 грн. перевірено судами та встановлено, що він є правильним.

Проте, в ході апеляційного розгляду справи колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.5." здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних дійшла висновку про те, що він містить арифметичні помилки. При здійсненні розрахунку пені та 3% річних позивачем помилково зазначено 141822,64 грн. та 27874,88 грн., проте в даному випадку обґрунтованими слід вважати суми 141515,08 грн. та 27837,62 грн. відповідно. Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи відповідним розрахунком суду апеляційної інстанції.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення позивачем строків позовної давності щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Проте ці доводи скаржника відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, у відповідності із вищевказаними положеннями чинного законодавства, до вимог про нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинен застосовуватись загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Всі ці вимоги були враховані у розрахунках позивача, доданих до позовної заяви, оскільки 3% річних були нараховані відповідачу на підставі положень статей 611, 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 15.02.2015 по 28.08.2016, а інфляційні втрати нараховані відповідачу за період прострочення з лютого 2015 року по травень 2016 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності. Вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України на порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, не розповсюджуються.

Як правильно зазначає позивач і ці доводи перевірено судами першої та апеляційної інстанції, у доданому до позовної заяви розрахунку пені, позивачем були враховані всі вимоги чинного законодавства щодо порядку її нарахування - пеня була нарахована за кожен місяць окремо у межах строку позовної давності в один рік за період прострочення не більше ніж 6 місяців.

Твердження скаржника про те, позивач мав право розмір пені вирахувати з суми

оплаченої відповідачем заборгованості, а залишок суми платежу врахувати у погашення основного боргу є безпідставними, оскільки всі платежі відповідача були зараховані у погашення заборгованості згідно з призначеннями платежу, вказаними відповідачем у платіжних дорученнях. Інший порядок зарахування платежів сторонами у Договорі не передбачено, а тому змінювати призначення платежу, яке вказане відповідачем у платіжному дорученні, позивач не вправі. Виставлення окремих рахунків на погашення пені за прострочення оплати заборгованості Договором не обумовлено.

За приписами пункту 4 частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 26 Інформаційного листа від 20.10.2006 №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зміна резолютивної частини судового рішення може стосуватися окремих елементів цієї частини (як - от розміру стягуваної суми, сум стягуваних судових витрат тощо), але не повинна зачіпати основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору.

З урахуванням вищевикладеного, не зачіпаючи основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни резолютивної частини рішення, яка стосується суми пені та 3% річних, котрі підлягають стягненню з відповідача.

Також, відповідно до пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Крім того, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, вирішив питання щодо розподілу судових витрат, поклавши їх на відповідача, оскільки у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак в порушення вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення місцевого господарського суду у даній справі зазначеного висновку не містить, а тому рішення в частині розподілу господарських витрат між сторонами має бути змінено.

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, як необґрунтованої, судовий збір за подання апеляційної скарги у даному випадку покладається відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на скаржника.

Як вбачається з матеріалів апеляційного оскарження, при поданні апеляційної скарги скаржник не сплатив судового збору. За клопотанням скаржника суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.02.2017 відстрочив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Згідно із Законом України "Про судовий збір" на момент подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Позовна заява подана 15.11.2016 і на момент її подання підлягав сплаті судовий збір за ставкою 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ціна позову становить 485389,40 грн. За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в сумі 7280,84 грн. Позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 7281,00 грн. Відтак за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 8008,93 грн.

Відповідач доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі у визначений судом апеляційної інстанції строк не надав.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо зміни резолютивної частини рішення, яка стосується стягуваної суми пені та 3% річних, котрі підлягають стягненню, з відповідача належить стягнути в доход Державного бюджету України 8003,24 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статей 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3917/16 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (код ЄДРПОУ 24671006, 63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, буд. 43, р/р 35216001006184 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944, р/р 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) заборгованість у сумі 485044,58 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 27837,62 грн. за період з 15.02.2015 по 28.08.2016; інфляційні втрати у розмірі 315691,88 грн. за період з лютого 2015 року по травень 2016 року; пеня - 141515,08 грн. за період з 15.11.2015 по 14.07.2016.

В частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 307,56 грн. та 3% річних в сумі 37,26 грн. у позові відмовити.

Стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (код ЄДРПОУ 24671006, 63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, буд. 43, р/р 35216001006184 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944, р/р 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) 7275,67 грн. судового збору за подачу позовної заяви."

Стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (код ЄДРПОУ 24671006, 63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, буд. 43, р/р 35216001006184 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011) в доход Державного бюджету України 8003,24 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.