Рішення

від 17.01.2017 по справі 409/2767/16-ц

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/2767/16-ц

Пров. № 2/409/150/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: В.С. Полєна

при секретарі: В.М. Острогляд

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача: ОСОБА_2

за участю представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП АПК "УкрАгроСтар" про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Білокуракинського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП АПК УкрАгроСтар про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що між її братом, ОСОБА_4, з однієї сторони, та ДП АПК УкрАгроСтар , з іншої сторони, було укладено договір оренди землі б/н від 17 червня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 7,9807 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області (кадастровий номер земельної ділянки 4420987700:02:001:0045). Договір зареєстровано у ДП Центр державного земельного кадастру за № 209877/040841500140 від 22 липня 2008 року.

23 грудня 2014 року ОСОБА_4 помер, на даний час позивачка є спадкоємицею майна останнього у вигляді вищезазначеної земельної ділянки, нею було проведено державну реєстрацію права власності на дане нерухоме майно. На теперішній час вона отримала вищевказаний договір оренди землі, і при ознайомленні з його умовами їй стало відомо, що його було укладено з порушенням норм чинного законодавства. Відповідач користувався належною брату позивачки земельною ділянкою, за що сплачував останньому орендну плату, яка згідно договору оренди землі є значно меншою та не відповідає розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , а саме мінімальному розміру у 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач тривалий час порушував права брата позивачки щодо отримання розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , а саме розмір орендної плати не повинен був бути меншим за 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки із врахуванням саме на вказану суму коефіцієнту індексації. До моменту смерті ОСОБА_4 відповідачем з останнім так і не було укладено додаткової угоди до Договору, яка б визначала та документально закріплювала зміну орендної плати на користь його користь до встановленого Законом мінімального розміру у 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Також позивачкою було зазначено, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час підписання та реєстрації договору, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На даний час позивачці стало відомо, що в порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі даний договір не містить ряду істотних умов, визначених зазначеною нормою Закону, яка діяла на час укладення договору. Так, в договорі оренди землі не визначено умови збереження стану об'єкта оренди; не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати.

Факт надання можливості придбання сільськогосподарської продукції орендодавцям, навіть у разі його доведеності, не має зв'язку з договором оренди, та не може бути виправданням для порушення передбаченого ч. 1 ст. 22 ЗУ Про оренду землі права орендодавців отримувати частину орендної плати у натуральній та відробітковій формі. Права отримувати частину орендної плати у натуральній та відробітковій формі дійсно порушуються у зв'язку з відсутністю в Договорі оренди істотної умови договору у вигляді форми виплат орендної плати, а саме Договір чи додаток до нього не містять конкретних відомостей щодо переліку продукції та виду послуг, кількості, вартості та суми.

Позивачка вважає, що спірний договір не встановлює однозначно та безспірно ні порядок визначення розміру орендної плати, ні розмір орендної плати. Вказане порушення не є формальним, а дійсно у зв'язку з укладенням спірного Договору були порушені права і законні інтереси брата позивачки. При цьому, договір не прошитий, не пронумерований, не скріплений в єдиний документ підписами та печатками сторін, що суперечить вимогам ст.ст. 207, 638 ЦК України.

Акт прийому-передачі земельної ділянки не містить його істотних умов, таких, як стан ділянки, еродованість у відсотках, вміст гумусу, калію, азоту, техногенної забрудненості, посилання на технічний паспорт, бал бонітету, придатність (готовність) до використання, наявність (відсутність) залишків минулих посівів, забур'яненість і засміченість.

П. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору передбачено, строк дії договору оренди землі. Згідно приписів ст. 19 вказаного вище Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Проте, всупереч вимог вказаного вище ЗУ Про оренду землі в п. 2.21 Договору вказано Договір укладається терміном на 10 (десять) років , однак при зазначенні даної істотної умови не враховано період ротації основної сівозміни.

Також, п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що однією з істотних умов є умови збереження стану об'єкта оренди, проте, в договорі не зазначені конкретні умови збереження об'єкту оренди, передбачені чинним законодавством. А саме, умови договору не відповідають природі Закону України Про охорону земель та Земельного кодексу України, якими передбачено умови збереження об'єкту оренди (земельної ділянки), які визначені як система заходів, спрямованих на охорону земель з метою їх збереження, які зобов'язані виконувати як власники, так і користувачі земельних ділянок.

У зв'язку з цим позивачка просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 17 червня 2008 року між ОСОБА_4, з однієї сторони та ДП АПК УкрАгроСтар , з іншої, предметом якого є земельна ділянка площею 7,9807 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області (кадастровий номер земельної ділянки 4420987700:02:001:0045), який зареєстровано у ДП Центр державного земельного кадастру за № 209877/040841500140 від 22 липня 2008 року.

В судовому засіданні позивачка надала аналогічні позовній заяві пояснення, просила її позов задовольнити.

Представник позивачки надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, надав заперечення на позов, в яких вказав, що вимоги позивачки, ОСОБА_1 щодо порушення прав її брата, а саме зменшена плата щодо користування земельної ділянки та не встановлена форма виплати є безпідставними.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.,

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі або за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати у грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, що відповідності до даного закону вказано в договорі оренди в пункті 2.3. Орендна плата . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Указом Президента України 19 серпня 2008 р. № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, цей Указ набрав чинності з дня його опублікування в його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності. Також даний Указ Президента України має рекомендаційний характер, що говорить про те що змінити розмір орендної плати можливо лише за згодою сторін. Згідно вище наведеного, пункти договору оренди землі не порушують права Орендодавця і відповідають законодавству.

По-друге на момент укладення 17 червня 2008 року договору оренди, частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» були встановлені такі істотні умови для договорів оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

22 липня 2008 року договорів оренди землі був зареєстрований у Білокуракинському районному реєстраційному округу Луганської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис, що говорить про наявність істотних умов в договорі оренди землі.

По-третє щодо збереження стану об'єкта землі у договорі оренди передбачено пункт 2.4.1.,2.4.2, 2.4.4. в яких говориться, що орендар поліпшує стан земельної ділянки за свій рахунок та повинен у разі передачі земельної ділянки орендодавцю передати земельну ділянку не гіршу у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду та у разі погіршення земельної ділянки відповідно до законодавства повинен відшкодувати орендодавцю збитки у повному обсязі. Дані пункти договору зобов'язують орендаря дотримуватися екологічної безпеки землекористування та родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил відповідно до чинного законодавства.

По-четверте претензія відповідача щодо порушення норм обробітку ґрунту є не обґрунтованою тому що відповідачем не було надано в позовній заяві фактичних даних (висновок експерта, документи та ін..) про порушення на даній земельній ділянці норм обробітку ґрунту та обробітку ґрунту після оброблення попередньої культури.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Під час підписання договору оренди земельної ділянки та передачі її для введення сільськогосподарської діяльності покійним ОСОБА_4, що підтверджується актом-прийому передачі земельної ділянки, волевиявлення учасником правочину було вільним і відповідало внутрішній волі. Правочин вчинявся у формі, встановленому законом на реальне настання правових наслідків. Аналіз вищенаведених норм говорить про додержання вимог законодавства та відсутності підстав для визнання договору оренди недійсним, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступне. Згідно копії рішення Білокуракинського районного суду від 14 квітня 2016 року по справі № 409/633/16-ц за позивачкою, ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку №43 кадастровий номер 4420987700:02:001:0045, площею 7,9807 гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Просторівської сільської ради, право власності на яку належало на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІУ-ЛГ № 099908 ОСОБА_4,померлому 23 грудня 2014 року (а.с. 8-10). Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року ОСОБА_4 передав в оренду ДП АПК УкрАгроСтар земельну ділнку площею 7,9807 га строком на 10 років (а.с. 12-13). Згідно копії акту про передачу та прийом земельної ділянки від 17 червня 2008 року земельна ділянка була передана в оренду на 10 років (а.с. 14). Згідно довідки від 05.12.2016 року орендодавцю ОСОБА_4 та його спадкоємиці ОСОБА_1 було проведено нарахування та виплату орендної плати (а.с. 27).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України та договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Відповідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди землі. Частиною другою ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

На час укладення вказаного договору оренди землі (17 червня 2008 року) істотними умовами договору оренди землі відповідно ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі були: об'єкт оренди (місце озташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку ї внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В дослідженому судом договорі оренди (а.с. 12-13), зареєстрованому у Білокуракинському районному реєстраційному округу Луганської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру є підписи сторін договору. Ніяких застережень або зауважень з боку орендодавця ОСОБА_4 щодо неповного розуміння або незгоди з певною частиною умов договору під час його підписання, надано не було. Звідси випливає, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов договору. Підпис Орендодавця ОСОБА_4 відображає волевиявлення сторони і щодо надання договору письмової форми і щодо укладення договору. Згідно довідки (а.с. 27) орендодавець ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 отримували орендну плату. У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. За життя ОСОБА_4 не звертався до відповідача з питанням про зміну умов договору оренди або з претензіями щодо виконання умов договору, тобто всі умови договору та виконання цих умов його влаштовували. На момент вчинення правочину, 17 червня 2008 року та в період до визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку вона не була стороною правочину або заінтересованою особою, тому не може ставити питання про визнання правочину недійсним з моменту укладення. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання договору недійсним, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.261, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП АПК "УкрАгроСтар" про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Білокуракинського районного суду

Луганської області ОСОБА_5