Ухвала

від 13.03.2017 по справі 409/2767/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Полєно В.С.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 409/2767/16-ц

Провадження № 22ц/782/150/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого - Луганської В.М.,

суддів - Коновалової В.А., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря: Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Агропромислова компанія "УкрАгроСтар" про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ДП "АПК "УкрАгроСтар" про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що між її братом, ОСОБА_4, з однієї сторони, та ДП АПК УкрАгроСтар , з іншої сторони, було укладено договір оренди землі від 17 червня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 7,9807 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1). Договір зареєстровано у ДП Центр державного земельного кадастру за № 209877/040841500140 від 22 липня 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, позивачка є спадкоємицею майна останнього. Позивачем було проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку. Позивач отримала вищевказаний договір оренди землі, і при ознайомленні з його умовами їй стало відомо, що його було укладено з порушенням норм чинного законодавства. Позивач посилається на те, що відповідач користувався належною брату позивачки земельною ділянкою, за що сплачував останньому орендну плату, яка згідно договору оренди землі є значно меншою та не відповідає розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , а саме мінімальному розміру у 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, чим порушував права її брата. Позивач посилається на те, що в порушення вимог ст.15 Закону України Про оренду землі договір оренди земельної ділянки не містить ряду істотних умов. Так, в договорі оренди землі не визначено умови збереження стану об'єкта оренди; не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати. Договір укладено на 10 років, однак не враховано період ротації основної сівозміни. В договорі не зазначені конкретні умови збереження об'єкту оренди. У зв'язку з цим позивач просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 17 червня 2008 року між ОСОБА_4, та ДП АПК УкрАгроСтар , предметом якого є земельна ділянка площею 7,9807 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), який зареєстровано у ДП Центр державного земельного кадастру за № 209877/040841500140 від 22 липня 2008 року.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі за безпідставністю.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заявлені вимоги. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що у договорі оренди відсутні розділи, які регулюють збереження стану об'єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, у договорі відсутні істотні умови, визначені ст.15 Закону України Про оренду землі .

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник ДП АПК "УкрАгроСтар" у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.

Заслухавши осіб, які з'явилися до судового засідання, доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час укладання договору, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди;умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Спірний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано у визначеному законом порядку. Позивач на надав суду доказів того, що орендодавець ОСОБА_4 під час підписання договору оренди землі висловлював зауважень щодо незгоди з умовами договору. Суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст..32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі в редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору оренди (станом на 17 червня 2008 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Статті 4-5 зазначеного Закону передбачають осіб, які можуть бути орендодавцями та орендарями землі. Статтею 6 вказаного Закону визначено право оренди землі, статтею 11 Закону передбачено ризики випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, статтею 17 Закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

З наведеного вбачається, що такі умови як кадастровий номер об'єкта оренди; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не були передбачені статтею 15 Закону як істотні умови договору оренди землі при укладенні між сторонами договору у 2008році (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору).

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки №43 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7,9807 гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Просторівської сільської ради, яка належала на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року ОСОБА_4 як орендодавець передав в оренду земельну ділянку, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю ДП Агропромислова компанія УкрАгроСтар на 10 років.

Відповідно до п.1.2. вказаного договору земельна ділянка, що передається в оренду знаходиться на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, згідно плану (схеми) землекористування, вказаному у державному акті на землю ксерокопія якого є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4 договору зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить - 77103, 82 грн.

Пунктом 2.3.1 вказаного договору визначено розмір орендної плати, яка становить 1,5 % від щорічно проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Пунктом 2.3.5 договору передбачено, що умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін відповідно до ст.23 Закону України Про оренду землі .

Умови збереження стану об'єкта оренди (збереження родючості) передбачені розділами II договору оренди, в яких зазначені умови використання земельної ділянки, орендарю надається право здійснювати протиерозійні та меліоративні заходи, проводити поліпшення стану земельної ділянки з дотриманням її цільового призначення, визначено умови повернення земельної ділянки.

Умови повернення земельної ділянки, існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки передбачені розділами 2.4, 2.5 договору.

Обставини, на які позивачка посилається як на недоліки вказаного договору, згідно із законом не є підставою для визнання договорів недійсними, оскільки спірний договір містить в собі всі умови, які визначені в ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі в редакції на час укладання договору.

Умови обмеження (обтяження) сторони у договорі не зазначили, проте це не є підставою для визнання його недійсним, оскільки відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України та ст.15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачкою не зазначено в чому саме полягає порушення її прав як орендодавця оспорюваного договору і які зміни мали б бути внесені до тексту договору для забезпечення її прав. Тому формальне посилання позивачки на те, що одна із істотних умов договору оренди не зазначена в оспорюваному договорі, за відсутності доказів про те, що це порушує її права, не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Частиною 4 ст. 22 ЗК України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Згідно з ч.2 ст. 14 ЗУ Про оренду землі типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного договору оренди земельної ділянки вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 ( із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 1724 від 13.12.2006 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Разом з тим, колегія суддів судової палати не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивач на час укладення спірного договору не була стороною договору, тому не може ставити питання про визнання правочину недійсним, оскільки такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, однак це не впливає на висновок суду про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач зобов'язаний був надати позивачу додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки і запропонувати укласти таку угоду з відповідними змінами і доповненнями, та стосовно того, що позивач зверталася до позивача з заявою про розірвання договору оренди, оскільки дані обставини не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачем не заявлялися вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що розмір орендної плати не переглядався, а надана довідка про виплати орендної плати не може свідчити про збільшення орендної плати, оскільки договором оренди передбачено розмір та порядок виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Крім того договором передбачено умови зміни розміру орендної плати (п.2.3.4 договору). Позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до відповідача з заявою про збільшення розміру орендної плати та їй було відмовлено. Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і підстав для скасування судового рішення не має.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Cудді: