Ухвала

від 19.01.2017 по справі 705/710/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/213/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Кімстачов О. С. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівСіренка Ю. В., Пономаренка В. В. при секретаріГаджієвій Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову державного виконавця Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_6 як боржник у виконавчому провадженні подав до суду скаргу на постанову державного виконавця Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 січня 2015 року у ВП № 33702687.

Скаргу обґрунтовував тим, що, на виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2012, справа № 2318/1249/2012 № 2/2318/794/2012, 02 серпня 2012 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди та судових витрат на загальну суму 161 921,90 грн.

23 жовтня 2013 року Уманським РВ ДВС була винесена постанова про накладення арешту на його майно, а саме комбайн ФГ Зустріч . Вказана постанова була оскаржена до Уманського міськрайонного суду та залишена в силі ухвалою суду. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області ухвалу Уманського міськрайонного суду було скасовано та направлено на новий розгляд, де вирішено питання на його користь, але ухвала суду знову була скасована Апеляційним судом Черкаської області та направлено на новий розгляд.

Державним виконавцем Уманського РВ ДВС було скасовано постанову від 23 жовтня 2013 року про накладення арешту на комбайн ФГ Зустріч .

Постановою державного виконавця Уманського РВ ДВС від 27 січня 2015 року було відкрито нове провадження № 33702687 та знову винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, на інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитах цінних паперів.

ОСОБА_6 зазначав, що він повідомляв Уманське РВ ДВС про наявність його частки в ТОВ ВТФ Сяйво , також надано перелік касових ордерів за якими кошти вносились в касу товариства, однак його повідомлення було проігноровано, тоді як сума боргу ТОВ ВТФ Сяйво перед ним становить понад 400 000 грн.

Тому просив суд постановити ухвалу, якою визнати дії Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 січня 2015 року, щодо комбайна належного ФГ Зустріч протиправними та скасувати постанову.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду, у листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою.

Зазначав, що в судовому засіданні він позовні вимоги підтримував та доповнював, що дані обставини уже досліджувалися і їм надано оцінку в ухвалі апеляційного суду Черкаської області справа №22ц/793/559/14 та клопотав, щоб суддя приєднав її до матеріалів справи. Так, виконавче провадження Уманського РВ ДВС є фактично одним і тим же, замінена лише дата, оскільки постанову від 23 жовтня 2013 року було скасовано 27 січня 2015 року, а виконавче провадження закрито і в той же день відкрито нове провадження, хоч будь-яких інших дій за ним не вчинялося і на сьогоднішній день на виконання рішення від 16 травня 2012 року винесено дві постанови, а саме від 24 жовтня 2013 року та 27 січня 2015 року.

Крім того, його кошти дійсно знаходяться в ТОВ ВТФ Сяйво , які товариство не бажає повертати і затягує його розгляд і суд, який призначає розгляд справи стосовно поворотної фінансової допомоги з інтервалом понад два місяці.

А твердження про те, що він отримував свою частку в ТОВ ВТФ Сяйво , а саме лист про його виключення з товариства та виплату частки, не відповідає дійсності, наслідком чого є порушення кримінального провадження за ст. 190 КК України.

Апелянт просить суд: ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу, скасувавши постанову Уманського РВ ДВС від 27 січня 2015 року ВП № 33702687.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні в Уманському РВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області з 06 березня 2012 року перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2315/1249/2012 №2/2318/794/2012, виданого Уманським міськрайонний судом Черкаської області від 02 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 160 000 грн. /а.с.13/.

Постановою від 27 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець наклала арешт на зернозбиральний комбайн марки КЛААС ДОМІНАТОР 208 MEGA , н.з. НОМЕР_1, що належить ФГ Зустріч , засновником якого є ОСОБА_6, у межах суми звернення стягнення 178 114,49 грн. та заборонила здійснення відчуження майна, що належить боржнику ОСОБА_6 /а.с. 2/.

Оскаржуючи дану постанову боржник ОСОБА_6 послався на ту обставину, що не зважаючи на те, що стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, на інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитах цінних паперів, державний виконавець наклав арешт на рухоме майно - комбайн, хоча він ( ОСОБА_6.) повідомляв Уманське РВ ДВС про наявність його частки в ТОВ ВТФ Сяйво надавши перелік касових ордерів за якими кошти вносились в касу товариства, однак його повідомлення було проігноровано, тоді як сума боргу ТОВ ВТФ Сяйво перед ним становить понад 400 000 грн.

Згідно ч.2 ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, копії якого долучено до матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що у процесі виконавчого провадження Уманським РВ ДВС МРУЮ проведено перевірку майнового стану боржника ОСОБА_6, якою встановлено, що на праві особистої власності йому належать: земельна ділянка площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельний пай), державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, та земельна ділянка площею 0,39 га для ведення особистого підсобного господарства, державний акт на право приватної власності на землю Серія НОМЕР_3 /а.с. 14, 19/.

Але, оскільки земельна ділянка є відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України земельна ділянка є майном нерухомим, а також зважаючи на ту обставину, що вказані земельні ділянки не можливо оцінити та провести їх реалізацію, так як вказаним земельним ділянкам не присвоєні кадастрові номери, що робить неможливим проведення виконавчих дій спрямованих на їх реалізацію /а.с. 2/, а також враховуючи, що земельна ділянка площею 2,32 га (земельний пай) є землею сільськогосподарського призначення, примусова реалізація якої заборонена у зв'язку з дією мораторію на реалізацію земель сільськогосподарського призначення, то державним виконавцем стягнення на це майно не здійснювалося та були вжиті заходи, спрямовані на пошук коштів чи іншого майна для забезпечення виконання рішення суду.

Зокрема державним виконавцем було встановлено наявність рухомого майна, яке зареєстровано за ФГ Зустріч , що фактично належить ОСОБА_6, оскільки останній є засновником та володіє 100% часткою в Фермерському господарстві Зустріч (код ЄДРПОУ 32094571) /а.с. 18, 32-33/.

Тому, за поданням Уманського РВ ДВС про встановлення порядку та способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на частку боржника в господарському товаристві, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року (справа №2318/4587/2012) з метою звернення стягнення у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2318/1249/2012, № 2/2318/794/2012, а саме про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди та судових витрат на загальну суму 161 921,90 грн. судом виділена частка майна у ФГ Зустріч , а саме: зернозбиральний комбайн марки КЛААС ДОМІНАТОР 208 , номерний знак НОМЕР_1 /а.с. 27/.

Вищезазначена ухвала суду оскаржувалася боржником в апеляційному порядку, але залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року /а.с. 28/. Після чого зазначений зернозбиральний комбайн марки КЛААС ДОМІНАТОР 208 н.з. НОМЕР_1 був описаний та арештований 04 листопада 2013 року, про що державний виконавець склав відповідний акт опису й арешту майна /а.с. 32-33/.

Постановою від 27 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець наклала арешт на зернозбиральний комбайн марки КЛААС ДОМІНАТОР 208 MEGA , н.з. НОМЕР_1, що належить ФГ Зустріч , засновником якого є ОСОБА_6, у межах суми звернення стягнення 178 114,49 грн. та заборонила здійснення відчуження майна, що належить боржнику ОСОБА_6 /а.с. 2/.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження , арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Наведений у додатку до Закону про виконавче провадження перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.

Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням вимог статті 63 Закону про виконавче провадження, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку").

Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п'ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

На доведення вимог про протиправність дій державного виконавця в частині накладення арешту на комбайн, боржник ОСОБА_6 посилався на те, що в нього є грошові кошти в гривнях та грошова частка в статутному капіталі ТОВ ВТФ Сяйво , яка складає 112 200 грн. або 34 % статутного капіталу, і саме на ці кошти, на його думку, державний виконавець й мав накласти арешт та за їх рахунок здійснювати заходи з виконання судового рішення.

На підтвердження чого ним надано список касових ордерів за якими ОСОБА_6 були внесені кошти як поворотна фінансова допомога в касу ТОВ ВТФ Сяйво за період з 21 січня 2010 року по 21 вересня 2010 року та зазначив, що вказані ним касові ордери були надані ТОВ ВТФ Сяйво до Уманського міськрайонного суду /а.с.3/.

Суд першої інстанції перевірив дані доводи боржника та дав їм належну оцінку.

Так, згідно довідки-листа ТОВ ВТФ Сяйво , що була витребувана державним виконавцем, - суд встановив, що ОСОБА_6 в листопаді 2010 року виключений із складу учасників товариства і станом на дату надання повідомлення не має частки в товаристві.

Стосовно сум фінансової допомоги, на які посилається ОСОБА_6 і вважає їх власними коштами, на які необхідно звернути стягнення, то з даної довідки вбачається, що ТОВ ВТФ Сяйво заперечує ці факти, зазначаючи, що з цього приводу є спір, який вирішується в судовому порядку між ОСОБА_6 та ТОВ ВТФ Сяйво /а.с. 37/.

Згідно ст. 54 ЗУ Про господарські товариства , при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Суд встановив, що державний виконавець вживав заходи для виявлення даних про участь ОСОБА_6 як засновника в ТОВ ВТФ Сяйво та, перевіривши інформацію, яка наявна в Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, станом на 2014 рік, державний виконавець встановив, що про ОСОБА_6 як засновника ТОВ ВТФ Сяйво (код 03567635) у Реєстрі відсутні /а.с. 21-26/. При цьому боржник доказів, які б спростовували ці обставини не надав ні державному виконавцю, ні суду при розгляді справи. А враховуючи, що ТОВ ВТФ Сяйво не є стороною виконавчого провадження та учасником розгляду даної справи, а також зважаючи на ту обставину, що кошти про які вказує апелянт є спірними і є предметом судового розгляду в іншій справі, то колегія суддів не вбачає підстав для витребування з ТОВ ВТФ Сяйво фінансово-бухгалтерських документів, про що заявляв клопотання ОСОБА_8 у апеляційній сказі.

Тому, зважаючи на ту обставину, що рішення суду, на виконання якого було вчинено виконавчу дію по арешту зазначеного комбайна, є не виконаним з 2012 року, а боржник ОСОБА_8 не запропонував для забезпечення стягнення майно чи кошти, які б безспірно належали йому на праві приватної власності, то, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що державний виконавець, здійснюючи дії по виконанню рішення суду та перевіривши в межах своїх повноважень майновий стан боржника, правомірно постановою від 27 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець наклала арешт на зернозбиральний комбайн марки КЛААС ДОМІНАТОР 208 MEGA , н.з. НОМЕР_1, який ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року (справа №2318/4587/2012) з метою звернення стягнення у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2318/1249/2012, № 2/2318/794/2012, а саме про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди та судових витрат на загальну суму 161 921,90 грн., судом був виділений як частка майна боржника у ФГ Зустріч . Оскільки іншого майна на яке першочергово можна було б звернути стягнення у боржника не виявилося, а про наявність коштів внесених у ТОВ ВТФ Сяйво , про які він вказує в скарзі, ОСОБА_6 належних і допустимих доказів ні державному виконавцю ні суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. А оскільки таких порушень суд не встановив, то й підстав для задоволення скарги у суду не було, у зв'язку з чим суд правомірно відмовив в її задоволенні. А заперечення і докази ОСОБА_6 висновків суду не спростовують, були предметом розгляду суду і їм він надав належну оцінку . В тому числі є безпідставними посилання апелянта щодо неврахування при виконанні виконавчих дій посилань суду в ухвалі від 21.03.2014 року /а.с.80/, оскільки з матеріалів виконавчого провадження, які досліджував суд першої інстанції, вбачається, що державний виконавець здійснював перевірку майнового стану боржника в повному обсязі і наклав арешт на комбайн лише після того як не виявив іншого ліквідного та безспірного майна чи коштів за рахунок яких можливо виконати рішення суду. У свою чергу ОСОБА_6, не зважаючи на ту обставину, що рішення суду виконується з 2012 року не навів доказів, що ним як боржником вживалися активні дії спрямовані на його виконання та не довів в тому числі й судовими рішеннями належність йому коштів про які зазначає в скарзі, враховуючи, що вони не є безспірними.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Тому судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову державного виконавця Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :