Рішення

від 19.01.2017 по справі 183/8124/13-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8124/13-ц

№ 2/183/187/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1, прокурора Санталової В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Приватного підприємства Вертикаль до ОСОБА_2, третя особа - Новомосковська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, за участю Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку ,

встановив:

Приватне підприємство Вертикаль звернулося з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,4206 га, кадастровий номер № 1223282500:03:004:0112, надану для ведення особистого селянського господарства та розташована за адресою: вул. Шевченко б/н с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову ПП Вертикаль посилалося на те, що підприємство є власником тепличного комплексу, що розташований по вул. Шевченко № 52-а с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Загальна площа земельної ділянки, на якій розташований тепличний комплекс, становить 17 671 кв.м. Тепличний комплекс, в тому числі, розміщений на земельній ділянці площею 0,4206 га, кадастровий номер № 1223282500:03:004:0112 право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_3 22 січня 2010 року ОСОБА_3 помер, свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на земельну ділянку отримав ОСОБА_2 Посилаючись на норми ч.1 ст. 377 ЦК України, ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, вказуючи на перехід права власності на повну частку тепличного комплексу, який розташовано на земельній ділянці, належній відповідачу до позивача, звернувся з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав на те, що із припиненням права власності відповідача на споруду припиняється і право власності на земельну ділянку, на якій розташована означена споруда. Вказав на правову позицію Верховного Суду України з цього питання, викладену у постанові, прийнятій по справах № 6-253цс16. Зазначив на безпідставність позиції прокурора щодо ухилення від оподаткування, неправомірність залучення прокурора до участі у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу без його участі, позов визнав.

Представник третьої особи у справі до судового засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Вказав, що при набутті у власність нерухомого майна (будівель, споруд) перехід права власності (права користування - у разі відсутності у відчужувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості) на земельну ділянку потребує окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі чи споруди (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо або оренди). Позивачем не доведено, чи дійсно об'єкт нерухомого майна перебуває на земельній ділянці площею 0,4206 га, чи є саме ця земельна ділянка необхідною для обслуговування-об'єкта та чому це питання не було вирішено при переході права власності на об'єкт нерухомості. Вказує, що у випадку визнання права власності на земельну ділянку за судовим рішенням державним інтересам буде завдано збитків, оскільки до державного бюджету не надійдуть обов'язкові податки та збори, які сплачуються сторонами при набутті права власності на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 2004 року ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,4206 га., кадастровий номер № 1223282500:03:004:0112, яка надана для ведення особистого селянського господарства та розташована за адресою: вул. Шевченко б/н с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП № 008156 від 15 грудня 2004 року /а.с.16/.

В 2006 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на належних їм земельних ділянках побудували тепличний комплекс, стали власниками зазначеного майна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 205745, виданим 30 серпня 2006 року Знаменівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, у відповідності до яких комплекс тепличний розташований за адресою: вул. Шевченко, 52а, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області /а.с.48, 49/.

При цьому, до складу земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Шевченко, 52а, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області входять земельні ділянки з кадастровими номерами №№ 1223282500-03-004-0107, 1223282500-03-00-0159, 1223282500-03-04-0158, 1223282500-03-004-0157, 1223282500-03-0040112 /а.с.14-15/.

22 січня 2010 року ОСОБА_3 помер /а.с.18/.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування на земельну ділянку кадастровий номер 1223282500-03-004-0112 та 1/2 частину тепличного комплексу після ОСОБА_3, померлого 22 січня 2010 року 12 лютого 2011 року отримав відповідач - ОСОБА_2 /а.с.16, 19, 20, 44, 45, 46, 47/. При цьому, право власності на землю ОСОБА_2 не зареєстрував у встановленому законом порядку /а.с.17/.

Як свідчать надані на запит суду копії матеріалів виконавчого провадження № 31457017 з примусового виконання виконавчого напису № 63 виданого 16 січня 2012 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, під час виконавчого провадження встановлено майно боржника - 1 ОСОБА_2, боржника-2 ОСОБА_5: земельна ділянка кадастровий номер № 1223282500-03-004-0157, належне ОСОБА_5, та 1/2 частина тепличного комплексу, розташованого за адресою: вул. Шевченко, 52а, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, належного ОСОБА_2 /а.с.194-195, 196,-197, 198, 199-200, 201-202, 203-204, 205-208/. Означене майно, як свідчить постанова старшого державного виконавця Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві передано стягувачеві - ОСОБА_4

02 серпня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на ? частку тепличного комплексу, успадковану ОСОБА_2 та передану стягувачу ОСОБА_4 у рахунок погашення боргу згідно акта, затвердженого Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції 26 липня 2013 року.

02 серпня 2013 року ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 частину тепличного комплексу, що належав ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом, виданим від 02 серпня 2013 року /а.с.42, 43/.

Рішенням власників № 8 від 14 серпня 2013 року ОСОБА_4 вніс до статутного капіталу Приватного підприємства Вертикаль вищезазначений тепличний комплекс /а.с.41/ та шляхом укладання договорів купівлі-продажу передав у власність ПП Вертикаль земельні ділянки, належні йому на праві власності з кадастровими номерами №№ 1223282500-03-004-0107, 1223282500-03-00-0159, 1223282500-03-04-0158, 1223282500:03:004:0157, 1223282500:03:004:0160.

В зв'язку з наведеним, з 09 жовтня 2013 року Приватне підприємство Вертикаль є власником тепличного комплексу, розташованого за адресою: вул. Шевченко 52а с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 66 Господарського Кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, що діяла станом на 02 серпня 2013 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічний зміст має ч. 1 ст. 377 ЦК України у редакції, що діяла у спірний період.

Під час вирішення спору, суд враховує те, що отримавши свідоцтво про право власності в порядку спадкування на земельну ділянку кадастровий номер 1223282500-03-004-0112 та набувши право на означену земельну ділянку, ОСОБА_2 станом на дату проведення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого напису № 63 виданого 16 січня 2012 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу належним чином не зареєстрував, внаслідок чого питання щодо врахування вартості земельної ділянки при передачі частки тепличного комплексу стягувачу ОСОБА_4 у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження не вирішувалось. На час завершення виконавчого провадження залишок боргу за виконавчим провадженням склав 315225,58 грн. Сторонами у виконавчому провадженні були ОСОБА_2 ОСОБА_5 - боржники та ОСОБА_4 - стягувач.

Водночас, за висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові № 6-253цс16 від 13 квітня 2016 року, За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Оскільки Приватне підприємство Вертикаль , у встановленому законом порядку набуло право власності на нерухоме майно - тепличний комплекс, що розташований, в тому числі і на земельній ділянці, право на отримання у власність якого належить ОСОБА_2, та яка станом на момент розгляду справи зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, померлим 22 січня 2010 року, право власності останнього на земельну ділянку припиняється, та право власності на спірну земельну ділянку повинно перейти до позивача - Приватного підприємства Вертикаль .

При цьому, оцінюючи посилання прокурора на наявність порушень прав третьої особи та те, що ОСОБА_2 ухилився від сплати податків та обов`язкових платежів, суд не приймає до уваги дану позицію, як безпідставну з огляду на положення ст.120, 125 ЗК України, закінчення виконавчого провадження за умови не повного погашенні повної суми заборгованості боржників перед стягувачем, відсутністю доказів на підтвердження того, що під час оцінки нерухомого майна, проведеного в межах виконавчого провадження питання щодо взаємозв`язку нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій воно розташоване та визначення ціни майна без врахування даного факту не вирішувалось. Крім того, не можуть бути прийняті до уваги і посилання прокурора на те, що об'єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за позивачем не перебуває на земельній ділянці площею 0,4206 га, оскільки дана позиція спростовується листом Відділу Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області № 01-06-1944 та не підтверджена належними доказами.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовну заяву Приватного підприємства Вертикаль до ОСОБА_2, третя особа - Новомосковська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, за участю Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити .

Визнати за Приватним підприємством Вертикаль (ЄДРПОУ 31491645) право власності на земельну ділянку площею 0,4206 га, кадастровий номер 1223282500:03:004:0112, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: вул. Шевченко б/н с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Вертикаль (ЄДРПОУ 31491645) витрати по сплаті судового збору в розмірі 369,71 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено 24 січня 2017 року.

Суддя Д.О. Парфьонов