Постанова

від 18.01.2017 по справі 823/2099/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року справа № 823/2099/16

17 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю:

представника позивача - Свиридової І.С. за довіреністю,

представника відповідача - Бігун Л.А. за довіреністю,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Будівельник до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання протиправними дій та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Будівельник звернулось до суду з адміністративним позовом до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії, щодо прийняття рішення Золотоніським об'єднаним управлінням ПФУ Черкаської області про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за статтею 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення ;

- скасувати розрахунок № 8997/05 фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_3 за віком на пільгових умовах за статтею 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що призначення ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , а не за статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення є протиправним, оскільки такими діями порушено матеріальні права позивача , тобто даним незаконним рішенням може бути спричинено матеріальну шкоду позивачу на суму 6612 грн. 41 коп., так як обов'язок щодо відшкодування підприємствами пільгових пенсій залежить від того, за нормами якої статті вони призначені.

Позивач вважає, що для нарахування пенсії за віком на пільгових умовах повинні бути відповідні передумови для цього, а саме: пенсійний вік - після досягнення 55 років; загальний стаж - не менше 30 років; пільговий стаж - 12 років 6 місяців з загального стажу, але не менше 6 років 3 місяців; право на пільгову пенсію мають ті особи, виробництва, роботи, професії, посади, які передбачені Списком № 2 , що чинні на період роботи особи, тобто постанови поширюються на ті правовідносини, які були чинні на час прийняття чи пізніше під час дії постанови. Оскільки ОСОБА_3 не відповідає вказаним критеріям, а тому призначення йому пенсії є незаконним.

Крім того позивач зазначив, що згідно акта № 237 від 24 жовтня 2016 року за результатами документальної перевірки достовірності довідки про стаж, поданої для призначення (перерахунку) пенсії встановлено, що 12.06.1994 року та 15.06.1995 року на підприємстві було проведено атестації робочих місць, якими робота на посаді майстра та виконроба не підтвердилася, як робота зі шкідливими і важкими умовами праці.

Отже, на думку позивача, період стажу ОСОБА_3 на посаді майстра та виконроба відповідно до Списку № 2 постанови Кабінету Міністрів СССР від 26 січня 1991 року №10 та відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 від 26.01.1991 року до 09.01.2001 року не може бути визначено як пільговий, так як умови праці на даних посадах згідно проведених атестацій робочих місць не підтвердили свою шкідливість та важкість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що атестація робочого місця майстра та виконроба на підприємстві не проводилась, а тому до стажу роботи за Списком №2 для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_3 зараховано період роботи з 26.03.1985р. по 20.08.1992р., що становить 7 років 4 місяці 25 днів, та дає право на призначення йому пенсії за віком після досягнення 58 років.

За твердженням відповідача відповідно до статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються особам, які до 01.01.1992р. працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством відповідно до вимог встановлених цим законодавством. ОСОБА_3 працював на посадах із шкідливими умовами праці до і після 01.01.1992р., тому підстав для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення немає.

Як зазначив відповідач, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у віці 58 років, тобто за 2 роки до настання пенсійного віку, визначеного Законом, необхідний мінімум пільгового стажу, для чоловіка складає 5 років (2р.6м. х 2), тому в залік стажу для розрахунку відшкодування включено 5 років, а не повний пільговий стаж. Тоді як для набуття права на даний вид пенсії чоловікам необхідно мати не менше 6 років 3 місяців пільгового стажу (тобто не менше половини, встановленого абзацом першим пункту б статті 13 Закону №1788), що і зазначено в графі 5 та 6 розрахунку, який направлено позивачу.

Щодо зарахування пільгового стажу за період з 21.08.1992 по 09.01.2001 відповідач повідомив, що даний період зарахований до загального стажу працівника, а не до пільгового і не являється предметом спору.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що має необхідний пільговий стаж для призначення пенсії, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що ПМК-231 реорганізована у Золотоніську міжгосподарську пересувну механізовану колону (МПМК-3) з 23.04.1986р. Золотоніська МПМК-3 у зв'язку із зміною форми власності перейменована у відкрите акціонерне товариство Будівельник з 01.08.1995р., яке в свою чергу, перейменоване у приватне акціонерне товариство Будівельник на підставі протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 16.03.2011р., ідентифікаційний код юридичної особи - 01352681.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки про уточнюючий характер роботи №44 від 16.09.2016р., виданої ПрАТ Будівельник , ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював повний робочий день в ПМК-231 в період з 26.03.1985р. по 09.01.2001р. майстром та виконробом на будівництві СГЦ комплексу, м'ясокомбінату, ФАПу, житлових будинків, контори, цеху розливу лікеро-горілчаних виробів, розчинно-бетонного вузла, заправочних колонок, а також на ремонтних роботах. На період його роботи були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджені Постановою КМУ №162 від 11.03.1994р., дані посади відносяться до розділу XXVII, підрозділу 22900006 - 23419 та 22900006-24441 відповідно.

ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.

Розглянувши подані ОСОБА_3 документи, відповідач 04.11.2016р. прийняв рішення про призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах розмірі 1853 грн. 62 коп., яке оформлене протоколом №1506 від 04.11.2016р.

Досліджуючи обставини правомірності призначення пенсії суд виходить з того, що стаття 100 Закону України Про пенсійне забезпечення визначає особливості призначення пенсії особам, які працювали до введення в дію цього Закону, тобто до 01.01.1992р., на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Однак, як свідчать матеріали справи, позивач працював на відповідних посадах до і після 01.01.1992р., тобто зазначені положення статті на спірні правовідносини не поширюються.

У зв'язку з наведеним необхідно виходи із загальних вимог призначення пенсії на пільгових умовах, які передбачені пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.5. Порядку, якщо атестація з 21.08.1992 не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

В судовому засіданні встановлено, що атестація робочого місця майстра та виконроба на підприємстві позивача не проводилась, а тому до стажу роботи за Списком №2 для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_3 правомірно зараховано період роботи з 26.03.1985р. по 20.08.1992р., що становить 7 років 4 місяці 25 днів, та дає право на призначення йому пенсії за віком після досягнення 58 років.

Суд погоджується з доводами відповідача, що на період роботи ОСОБА_3 були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р., за якою посади на яких працював позивач відносяться до розділу XXVII, підрозділу 22900006 - 23419 та 22900006-24441.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність призначення відповідачем пенсії на пільгових умовах ОСОБА_3 із зменшенням пенсійного віку.

Щодо вимог позивача про скасування розрахунку № 8997/05 фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_3 за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що відповідно до у відповідності до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Суд зазначає, що пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом, згідно підпунктів 6.4, 6.5, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Аналізуючи вищевказані норми Законів та Інструкції, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівник якої вийшов на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цьому працівнику відповідно до надісланих відповідачем розрахунків.

Таким чином, відповідач правомірно сформував та направив позивачу відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, яка призначена ОСОБА_3

Виходячи з положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що відповідач довів правомірність вчинених дій, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства Будівельник до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання протиправними дій та скасування розрахунку, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2017р.