Постанова

від 26.11.2019 по справі 823/2099/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №823/2099/16

адміністративне провадження №К/9901/20492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельник (далі - Товариство) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (прийняту судом у складі судді Коваленка В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів: Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.) у справі за позовом Товариства до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - управління ПФУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії, щодо прийняття рішення управлінням ПФУ про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- скасувати розрахунок № 8997/05 фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 було правомірно управлінням ПФУ призначено пенсію на підставі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та відповідач правомірно сформував та направив позивачу відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, яка призначена ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 березня 2017 року Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі посилається на те, що застосування Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, є незаконним, тобто таким, що не відповідає вимогам законодавства.

У цій справі наявний Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР, а не Кабінетом Міністрів України, а також відсутні результати атестації.

Судами не було враховано показів ОСОБА_1 про те, що його бригада не виконувала монтажних робіт, та інших доказів, а саме записів у трудовій книжці та наказі від 26 березня 1985 року № 52, що призвело до порушення норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року № 672/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано судді-доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Пересувна механізована колона № 231 (далі - ПМК № 231) реорганізована у Золотоніську міжгосподарську пересувну механізовану колону (МПМК-3) з 23 квітня 1986 року. Золотоніська МПМК-3 у зв`язку із зміною форми власності перейменована у відкрите акціонерне товариство Будівельник з 01 серпня 1995 року, яке в свою чергу, перейменоване у приватне акціонерне товариство Будівельник на підставі протоколу загальних зборів акціонерів № 1 від 16 березня 2011 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 01352681.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки про уточнюючий характер роботи № 44 від 16 вересня 2016 року, виданої Товариством, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював повний робочий день в ПМК-231 в період з 26 березня 1985 року по 09 січня 2001 року майстром та виконробом на будівництві СГЦ комплексу, м`ясокомбінату, ФАПу, житлових будинків, контори, цеху розливу лікеро-горілчаних виробів, розчинно-бетонного вузла, заправочних колонок, а також на ремонтних роботах. На період його роботи були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, дані посади відносяться до розділу XXVII, підрозділу 22900006 - 23419 та 22900006-24441 відповідно.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2.

Розглянувши подані ОСОБА_1 документи, відповідач 04 листопада 2016 року прийняв рішення про призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах розмірі 1853 грн 62 коп., яке оформлене протоколом № 1506 від 04 листопада 2016 року.

Суди також встановили, що атестація робочого місця майстра та виконроба на підприємстві позивача не проводилась, а тому до стажу роботи за Списком № 2 для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 правомірно зараховано період роботи з 26 березня 1985 року по 20 серпня 1992 року, що становить 7 років 4 місяці 25 днів, та дає право на призначення йому пенсії за віком після досягнення 58 років.

Відповідач сформував та направив позивачу розрахунок від 06 грудня 2016 року № 8997/05 фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи дії управління ПФУ неправомірними, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, дослідили докази надані на їх підтвердження, та зазначили таке.

У справі встановлено, що відповідно до довідки про уточнюючий характер роботи №44 від 16 вересня 2016 року, виданої ПАТ Будівельник , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював повний робочий день в ПМК-231 в період з 26 березня 1985 року по 09 січня 2001 року майстром та виконробом на будівництві СГЦ комплексу, м`ясокомбінату, ФАПу, житлових будинків, контори, цеху розливу лікеро-горілчаних виробів, розчинно-бетонного вузла, заправочних колонок, а також на ремонтних роботах. На період його роботи були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, дані посади відносяться до розділу XXVII, підрозділу 22900006 - 23419 та 22900006-24441 відповідно.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2.

Розглянувши подані ОСОБА_1 документи, відповідач 04 листопада 2016 року прийняв рішення про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах розмірі 1853 грн 62 коп., яке оформлене протоколом № 1506 від 04 листопада 2016 року.

При цьому суди, досліджуючи обставини правомірності призначення пенсії, виходили із того, що стаття 100 Закону України Про пенсійне забезпечення визначає особливості призначення пенсії особам, які працювали до введення в дію цього Закону, тобто до 01 січня 1992 року, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Однак, як свідчать матеріали справи, позивач працював на відповідних посадах до і після 01 січня 1992 року, тобто зазначені положення статті на спірні правовідносини не поширюються.

Отже, необхідно виходи із загальних вимог призначення пенсії на пільгових умовах, які передбачені пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 за №1451/11731; далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року за № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Судами встановлено, що атестація робочого місця майстра та виконроба на підприємстві позивача не проводилась, а тому до стажу роботи за Списком № 2 для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 правомірно зараховано період роботи з 26 березня 1985 року по 20 серпня 1992 року, що становить 7 років 4 місяці 25 днів, та дає право на призначення йому пенсії за віком після досягнення 58 років.

Суди обґрунтовано зазначили, що на період роботи ОСОБА_1 були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, за якими посади на яких працював позивач відносяться до розділу XXVII, підрозділу 22900006 - 23419 та 22900006-24441.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що суди дійшли правильного висновку про правомірність призначення відповідачем пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку.

Щодо вимог позивача про скасування розрахунку № 8997/05 фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, суди зазначили, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до підпунктів 6.4, 6.5, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, відповідач як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівник якої вийшов на пільгову пенсію, зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цьому працівнику відповідно до надісланих відповідачем розрахунків.

Тому відповідач правомірно сформував та направив позивачу відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, яка призначена ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій управління ПФУ.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельник залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук