Рішення

від 24.01.2017 по справі 904/11292/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2017 Справа № 904/11292/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт", смт. Слобожанське Дніпровський район Дніпропетровска область

до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл", м. Харків

відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт - Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 216 175, 36 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 30.12.2015 року;

від відповідача -1- не з'явився;

від відповідача - 2- не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.12.2016р., просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (далі - відповідач-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" суму 185 585, 32 грн. заборгованості, 12 208, 77 грн. пені, 15 954, 99 грн. інфляційних, 2 475, 13 грн. 3% річних.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ-ПЛЮС" (далі - відповідач-2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" суму 92, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачаем-1 зобов'язань за договором поставки №РП16/П від 08.06.16р.

Позивач наполягає на задоволенні збільшених позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявний відзив на позов від 20.12.16р., за змістом якого останній заперечує проти позову, вказує, що укладення договору поруки без згоди боржника та невчинення ніяких дій на виконання правочину підтверджують той факт, що договір є недійсним, а справа повинна розглядатись господарським судом Харківської області, за місцем знаходження відповідача-1. Разом з тим, відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено факт отримання товару відповідачем-1. Також, відповідач-1 зазначає, що договором поставки не передбачено стягнення 3% річних та інфляційних. Окрім того, відповідач-1 стверджує, що позивачем має бути уточнено розмір пені з врахуванням часткової сплати боргу відповідачем-1.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявний відзив на позов від 20.12.16р., за змістом якого останній не заперечує проти вимог позивача до відповідача-2.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.06.2016 року між позивачем (продавцем) та відповідачем-1 (покупцем) укладено договір поставки №РП16/П (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві товари народного споживання в асортименті (номенклатурі) і за ціною, які узгоджені сторонами Договору в специфікації, і в кількості, яка погоджена сторонами в замовленнях на поставку партії товару (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти поставлений відповідно до умов Договору товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами в Договорі (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст.4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 298 678, 16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми видатковими накладними з підписами представників підприємств обох сторін (а.с. 31, 34, 37).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.4.1 Договору розрахунок за товар, поставлений за Договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару. Датою поставки мається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконані частково, у зв'язку з чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем у розмірі 185 585, 32 грн.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем-1 частково сплачено суму основного боргу у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 11.01.17р., отже ці його грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст.80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

На час розгляду спору відповідач-1 не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, на підставі умов п.7.2 Договору та приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу-1 пеню за період з 06.08.16р. по 20.12.16р. в розмірі 12 208, 77 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 2 475, 13 грн., інфляційні за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року в розмірі 15 954, 99 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.87-90).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, зобов'язання за спірним договором забезпечено договором поруки № 02_08/16 від 02.08.2016р. (далі - Договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Форт-Плюс" (відповідач-2).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання частини зобов'язань ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (далі - боржник) за договором № РП16/П від 08 червня 2016р.

Згідно з п.2.1 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за основним договором в частині оплати товару в розмірі 0,5 % (половини відсотка) від вартості неоплаченого товару (основного боргу).

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у випадку якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача (вих.№02/11-2016 від 02.11.16р. (а.с.43) щодо виконання умов договору поруки, залишена відповідачем-2 без відповіді та без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 554, 610 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Отже, позивач правомірно вважає за необхідне захистити свої права в судовому порядку та стягнути солідарно із відповідача-1 та відповідача-2 суму, в межах якої відповідач-2 відповідає перед позивачем за договором поруки.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Заперечення відповідача-1 щодо необхідності розгляду даної справи господарським судом Харківської області відхиляється судом, з огляду на положення частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України та наявність укладеного між позивачем та відповідачаем-2 договору поруки, а також відсутності підстав для визнання зазначеного договору поруки недійсним повністю або у певній частині в порядку п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.

Заперечення відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних також відхиляються судом, оскільки позивачем здійснено вказані нарахування в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.

Факт поставки товару позивачем підтверджується матеріалами справи, а тому заперечення відповідача-1 щодо необґрунтованості вимог позивача з огляду на відсутність доказів поставки товару позивачем відповідачу-1 відхиляються судом.

Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (61029, м.Харків, Шосе Салтівське, буд. 129; ЄДРПОУ 39217848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, вул. Василя Сухомлинського, буд. 36; ЄДРПОУ 34560700) суму 170 585, 32 грн. заборгованості, 12 208, 77 грн. пені, 15 954, 99 грн. інфляційних, 2 475, 13 грн. 3% річних, 3 018, 36 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ-ПЛЮС" (49000, м.Дніпро, вул. Універсальна, буд.1приміщ.17, оф.2; ЄДРПОУ 32716737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, вул. Василя Сухомлинського, буд. 36; ЄДРПОУ 34560700) суму 92, 84 грн. основного боргу, 01, 39 грн. судового збору.

В частині позовних вимог на суму 15 000, 00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписано - 24.01.2017р.