Рішення

від 16.01.2017 по справі 905/3304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2017 Справа № 905/3304/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

Розглядає у відкритому судовому засіданні справу №905/3304/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області

про стягнення інфляції в сумі 203039,77 грн., 3% річних у розмірі 25396,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - директор відповідно до витягу з ЄДРПОУ

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

07.11.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області про стягнення інфляції в сумі 203039,77 грн., 3% річних у розмірі 25396,38 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/3304/16, розгляд справи відкладався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань з оплати заборгованості за договором на розробку проектно-кошторисної документації №690-05ТН від 01.01.2011 року, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198, примусову оплату заборгованості через органи Держказначейства 25.05.2016 року, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача інфляцію у розмірі 203039,77 грн. за період вересень 2012 - травень 2016 року та 3% річних у розмірі 25396,38 грн. за період з 12.09.2012 року по 24.05.2016 року на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198, договору на розробку проектно-кошторисної документації №690-05ТН від 04.01.2011 року, додатку 1 до договору: Завдання на проектування, додатку 2 до договору: Календарний план виконання робіт, акту здачу-приймання робіт №ОУ-011,довідки про вартість виконаних проектний робіт за лютий 2010 року, виписок по рахунку за період з 01.05.2016 року по 29.05.2016 року, вимоги про сплату втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання №8 від 12.07.2016 року, доказів її направлення відповідачу, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту підприємства, безкоштовного витягу з ЄДР на відповідача, листа №09.2-08/481 від 12.02.2016 року, листа №9867-0-33-15/6 від 08.04.2015 року.

Нормативно свої вимоги позивач обгрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 2, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву, що отриманий через канцелярію суду 14.12.2016 року, відповідач не визнає заявлені позовні вимоги з огляду на те, що ОСОБА_2 освіти є бюджетною установою, фінансується з місцевого бюджету та не має можливості сплачувати непередбачені додаткові витрати, такі як інфляційні нарахування та 3% річних. Згідно Бюджетного кодексу України ОСОБА_2 освіти не має права здійснювати оплату непередбачених додаткових витрат за рахунок призначених коштів на заробітну плату, енергоносії та харчування учнів (вихованців) у дошкільних та навчальних закладах освіти, у Лиманської міської ради як головного розпорядника коштів місцевого бюджету відсутні кошти на додаткові витрати. Також відповідач зазначає, що ст. 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність в три роки, таким чином, період, що зазначений у вимогах позовної заяви суперечить чинному законодавству України, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

На підтвердження обставин, що викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач надав належним чином засвідчені копії: Положення про ОСОБА_2 освіти Лиманськоїміської ради, відомостей з ЄДРПОУ щодо установи, виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відзиву на вимогу про сплату втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання №07-202 від 05.08.2016 року, доказів її направлення позивачу, рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198.

10.01.2017 року через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких останній зазначає, що рішення господарського суду Донецької області від 12.09.20112 року у справі №3/198 було виконано у повному обсязі лише 25.05.2016 року, тому відповідач зобов'язаний сплатити суму інфляційних нарахувань та процентів річних до моменту повного виконання зобов'язань. Стосовно застосування строків позовної давності зазначає, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області на запит ТОВ "Енком ОСОБА_1" надано відповіді щодо виконання виконавчих документів про стягнення на його користь грошових коштів боржників, зокрема, ОСОБА_2 освіти Краснолиманської міської ради по справі №3/198 - заборгованість в сумі 233089,94грн., в якому зазначено, що останнє протягом 2014-2015 років та на початку 2016року звертались до постійної комісії з питань бюджету, фінансів, інвестиційної діяльності та регуляторної політики і до Фінансового управління Краснолиманської міської ради з проханням щодо додаткового виділення коштів з метою виконання рішень суду, але протягом 2013-2016 років кошти для виконання рішень не суду бюджетом не передбачались. Також позивач просить суд поновити строк позовної давності, визнавши причину пропуску строку для звернення з позовом поважною, посилаючись на погіршення соціально-політичної і економічної ситуації у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції. У зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції прийнято Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" №1632-VІІ та змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року №28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснювався господарським судом Запорізької області. Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015 року №21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відновлено роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015 року. Вказані події є поважними та призвели пропуск строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів ТОВ "Енком ОСОБА_1".

12.01.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній зазначає, на підставі умов договору відповідальність за порушення строків оплати не передбачає сплату втрат від інфляції та 3%річних, згідно рішення господарського суду Донецької області №3/198 від 12.09.2012року вже було стягнуто з ОСОБА_2 освіти на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, у травні 2016 року вказане рішення виконано у повному обсязі, тому слід відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог, оскільки у відповідності зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представник позивача у судове засідання 16.01.2017 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, задовольнити клопотання про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2017 року, як і у попереднє судове засідання, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом Донецької області підтверджується повернутими рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи, з відмітками про отримання останнім процесуальних документів суду та наявною позицією відповідача у формі відзиву і доповнень до нього.

У відзиві на позовну заяві відповідач просить суд розглянути справу без участі його уповноваженого представника. Клопотання відповідача судом задоволено.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Енком ОСОБА_1" м. Київ до ОСОБА_2 освіти Краснолиманської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 226864,41 грн. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №690-05ТН від 04.01.2011 року у розмірі 226864,41 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2268,62 грн., витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 221,47 грн, витрати за експертизу 3734,84 грн. Вказане рішення набрало законної сили.

Обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.35 ГПК України не потребують доведення.

Зокрема, вказаними рішеннями суду встановлено наступні обставини:

10.02.2011 року між ОСОБА_2 освіти Краснолиманської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енком Груп» м. Київ (Підрядник) було укладено договір на розробку проектно-кошторисної документації № НОМЕР_1 (далі - Договір) з додатками до нього.

У відповідності з пунктом 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію технічного переоснащення системи теплопостачання шляхом використання теплових насосів у Краснолиманській гімназії.

Виконання робіт здійснюється на підставі завдання на проектування (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору, містобудівних робіт і обмежень забудови земельної ділянки, та технічних умов (відповідно до п. 3 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 489).

Розробку завдання на проектування Замовник доручає Підряднику (п. 1.3. договору).

Виконання робіт за договором проводиться згідно з календарним планом робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4. договору).

Загальна вартість робіт за Договором згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №4), який є невід'ємною частиною даного договору складає 226864,41 грн., в тому числі ПДВ 20% - 37810,73 грн. (п. 2.1. договору).

Оплата за виконання робіт за договором здійснюється за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Підрядника у десятиденний термін з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору Замовник проводить розрахунки з Підрядником у десятиденний строк після приймання виконаних робіт, але не пізніше 31.01.2011 року (п. 2.4. договору).

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-011 від 25.02.2011 року загальна вартість виконаних робіт склала 226864,40 грн.

Таким чином, судом у межах справи №3/198 встановлено, що роботи виконані позивачем в повному обсязі, проектна документація відповідає умовам договору на розробку проектно-кошторисної документації № 690-05ТН від 04.01.2011 року, наявні підстави для оплати виконаних робіт.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198 виконувалось у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби на підставі наказу суду.

Як вбачається з наданих позивачем виписок з власного банківського рахунку за період з 01.05.2016 року по 29.05.2016 року з ОСОБА_2 освіти Краснолиманської міської ради 25.05.2016 року Головним управлінням Державної казначейської служби у Донецькій області стягнено борг у розмірі 226864,41 грн. згідно з рішенням №3/198 від 12.09.2012 року.

Як вбачається з відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено назву відповідача з ОСОБА_2 освіти Краснолиманської міської ради на ОСОБА_2 освіти Лиманської міської ради у зв'язку з перейменуванням м.Красний Лиман на м. Лиман.

За частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013року саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з договором № 690-05ТН від 04.01.2011 року стягнута в примусовому порядку 25.05.2016року. Відповідно, зобов'язання є припиненим саме з цієї дати, нарахування 3%річних та інфляційних нарахувань можливе до 24.05.2016року.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно п.1.10. Постанови Пленуму № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України ).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності, вказані нарахування здійснюються на підставі закону.

Вищевикладеним спростовуються твердження відповідача викладені у відзиві та доповненнях до нього щодо відсутності грошових коштів з відповідним призначенням та відсутності у договорі права на стягнення означених сум.

Відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3%річних у розмірі 25396,38 грн. за період з 12.09.2012 року по 24.05.2016 року; інфляційні втрати у розмірі 203039,77 грн. за період з вересня 2012 року по травень 2016 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.

Помилковим є ствердження відповідача, що викладене у доповненнях до відзиву на позовну заяву, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198 вже стягнуто з відповідача на користь позивача 3%річних та інфляційні нарахування, оскільки при розгляді справи №3/198 початково дійсно були заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, проте у процесі розгляду справи розмір позовних вимог було зменшено саме на заявлену суму інфляціі та 3%річних, отже такі вимоги не вважаються розглянутими у межах справи №3/198.

Вищенаведене спростовує також посилання ОСОБА_2, що з боку позивача є порушення ст.61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У даному випадку за рішенням суду стягнуто з відповідача виключно суму основного боргу, будь-які штрафні санкції не застосовувались, 3%річних та інфляційні нарахування не стягувались.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 ЦК України).

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3%річних застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України ).(п.3.4,4.3 Постанови Пленуму №14).

В розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , зокрема, роз'яснено, що нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на приписи ст.625 ЦК України та порядок здійснення розрахунку 3%річних стягуються за кожний день прострочки виконання грошового зобов'язання, інфляційні нарахування - за кожний повний місяць такої прострочки.

Відповідно позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов'язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов'язання.

Пунктом 5.3 ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року встановлено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У даному випадку позивач реалізував своє право на звернення до суду щодо стягнення основної суми заборгованості у межах встановленого строку позовної давності, за наслідками якого прийнято рішення про стягнення суми боргу.

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з встановленого нормами ст. 625 ЦК України порядку нарахування інфляційних витрат та 3 % річних (за весь час прострочення), у позивача збереглося право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат лише протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку з 07.11.2013 року.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності для звернення з відповідними вимогами.

Відсутні докази на підтвердження переривання строку позовної давності щодо означених позовних вимог.

Згідно приписів ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України ), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. (п. 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року).

Таким чином, звернення ОСОБА_2 протягом 2014-2015 років та на початку 2016року до постійної комісії з питань бюджету, фінансів, інвестиційної діяльності та регуляторної політики і до Фінансового управління Краснолиманської міської ради з проханням щодо додаткового виділення коштів з метою виконання рішень суду по справі №3/198 (інформація міститься в листі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області), які стосувались виключно виконання вказаного рішення суду, за яким стягнуто основний борг, не можуть вважатись такими, які переривають строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року) передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно з п. 2.2 ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Позивач просить суд поновити строк позовної давності, визнавши причину пропуску строку для звернення до суду поважними, посилаючись на початок здійснення антитерористичної операції на території Донецької області та припинення роботи суду, що унеможливило звернення з позовом вчасно.

Суд не приймає доводи позивача та не визнає причину пропуску строку для звернення з відповідними вимогами до суду за захистом свого порушеного права поважною з наступних підстав.

Указом Президента України від 14 квітня 2014року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом" , керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Місцезнаходження позивача, яке зазначене у ЄДР: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 35033600

До даного переліку м.Київ не віднесено.

У зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції прийнято Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" №1632-VІІ та змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014року №28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснювався господарським судом Запорізької області.

Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015року №21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відновлено роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015 року.

Як вбачається з наведеного вище, строк позовної давності пропущено позивачем за вимогами за період з 12.09.2012 року до 06.11.2013 року, строк перебіг у період з 12.09.2015року по 06.11.2016 року.

Тобто, у той період, коли вже була відновлена робота господарського суду Донецької області у м.Харків, про що позивач мав можливість отримати інформацію.

Погіршення соціально-політичної і економічної ситуації у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності на звернення до суду, оскільки не доведено, що воно стосувалось виключно позивача, останній був неспроможний звернутись до суду з межах відповідного строку, наприклад, поштовий зв'язок був відсутній тощо.

Застосовуючи до позовних вимог строк позовної давності, суд приходить до висновку, що початковою датою нарахування заявлених позивачем сум є 07.11.2013 року. Кінцеву дату нарахування позивачем визначено вірно.

Здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " 3%річних, що нараховані за період з 07.11.2013 року по 24.05.2016 року на суму 226864,41 грн., інфляційних нарахувань, що нараховані за грудень 2013 року - квітень 2016 року на суму 226864,41 грн., суд приходить до висновку, що сума 3% річних за визначений позивачем період становить 17341,14 грн., а сума інфляційних втрат - 201769,80грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задовольняються частково.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 3286,66 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ до ОСОБА_2 освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області про стягнення інфляції в сумі 203039,77 грн., 3% річних у розмірі 25396,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області (84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15, ідентифікаційний код 02142684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 35033600) інфляційні витрати в сумі 201769,80 грн., 3% річних в сумі 17341,14 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3286,66 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 16.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23.01.2017 року.

Суддя А.М. Осадча