Постанова

від 05.04.2017 по справі 905/3304/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 справа № 905/3304/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5 - за паспортом ОСОБА_6 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. у справі№ 905/3304/16 (суддя А.М. Осадча) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Енком ОСОБА_7 м. Київ доВідділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область простягнення інфляційних витрат в сумі 203039,77 грн., 3% річних у розмірі 25396,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енком ОСОБА_7 м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Відділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область інфляційних витрат в сумі 203039,77 грн., 3% річних у розмірі 25396,38 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2012р. у справі №3/198, яким стягнуто з Відділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енком ОСОБА_7 м. Київ заборгованість в сумі 226 864,41грн. з про строчкою виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. у справі №905/3304/16 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Відділу освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_7" інфляційні витрати в сумі 201769,80 грн., 3% річних в сумі 17341,14 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3286,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. у справі №905/3304/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що є структурним підрозділом Лиманської міської ради Донецької області та бюджетною установою, що фінансується за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, скаржник посилається на те, що на території, де розташовані навчальні заклади, які підпорядковуються Лиманській міській раді Донецької області, триває проведення антитерористичної операції, що є форс-мажорною обставиною у розумінні ст.607 Цивільного кодексу України.

Також, відповідач зазначає про те, що оскільки сторонами у договорі не визначено відповідальність за порушення умов договору у вигляді інфляційних витрат та 3% річних, тому відсутні правові підстави для застосування такої відповідальності.

На думку апелянта, оскільки рішенням господарського суду Донецької області у справі №3/198 від 12.09.2012р. з нього вже було стягнуто інфляційні витрати та 3% річних, тому зазначене рішення підлягає скасуванню, оскільки у суду відсутнє право розглядати обставини укладання та виконання договору між тими ж сторонами, за результатами розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги. Направив відзив.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2011 року між Відділом освіти Краснолиманської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енком Груп» м. Київ (Підрядник) було укладено договір на розробку проектно-кошторисної документації № НОМЕР_1 (далі - Договір) з додатками до нього, за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію технічного переоснащення системи теплопостачання шляхом використання теплових насосів у Краснолиманській гімназії.

Відповідно до п. 1.2. Договору виконання робіт здійснюється на підставі завдання на проектування (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору, містобудівних робіт і обмежень забудови земельної ділянки, та технічних умов (відповідно до п. 3 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 489).

Згідно з п. 1.3. Договору розробку завдання на проектування Замовник доручає Підряднику.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що виконання робіт за договором проводиться згідно з календарним планом робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення підписів печатками сторін. Строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання і діє до 31.12.2011р. (п. 10.2. Договору).

Якщо на закінчення терміну дії Договору, залишаються невиконанні зобов'язання сторін, то термін дії Договору повинен бути пролонгований на період виконання всіх зобов'язань сторін за цим договором (п. 10.3. Договору).

Договір та додатки до нього підписані та засвідчені печатками сторін без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Частиною 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Загальна вартість робіт за договором згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток №4), який є невід'ємною частиною даного договору складає 226 864,41грн., в тому числі ПДВ 20% - 37 810,73грн. (п. 2.1. Договору).

На виконання умов договору позивач розробив проектно-кошторисну документацію на загальну суму 226 864,40 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-011 від 25.02.2011р.

Оплата за виконання робіт за договором здійснюється за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Підрядника у десятиденний термін з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору Замовник проводить розрахунки з Підрядником у десятиденний строк після приймання виконаних робіт, але не пізніше 31.01.2011 року (п. 2.4. договору).

Однак, зобов'язання за договором відповідачем не виконані. Крім того, відповідач категорично заперечував факт належного виконання робіт за договором на розробку проектно-кошторисної документації №690-05 ТН від 04.01.2011р., у зв'язку з чим ухвалою від 09.04.2012р. суд призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз м. Донецьк.

На підставі висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи, господарський суд у рішенні від 12.09.2012р. у справі №3/198 зробив висновок про те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-11 від 25.02.2011р. на суму 226 864,41грн., підписаний однією стороною, є підставою для оплати виконаних за ним робіт, оскільки останні виконані позивачем в повному обсязі, а проектна документація відповідає умовам спірного договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2012р. у справі №3/198, стягнуто з Відділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енком ОСОБА_7 м. Київ заборгованість в сумі 226 864,41грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2 268,62грн., витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 221,47грн. та витрати за експертизу 3 734,84грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198 виконувалось у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби на підставі наказу суду.

Як вбачається з наданих позивачем виписок з власного банківського рахунку за період з 01.05.2016 року по 29.05.2016 року з Відділу освіти Краснолиманської міської ради 25.05.2016 року Головним управлінням Державної казначейської служби у Донецькій області стягнено борг у розмірі 226864,41 грн. згідно з рішенням №3/198 від 12.09.2012 року.

За таких обставин, господарським судом у зазначеній справі встановлено про прострочку виконання грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25 396,38 грн. за період з 12.09.2012 року по 24.05.2016 року та інфляційні витрати у розмірі 203039,77 грн. за період з вересня 2012 року по травень 2016 року.

Помилковим є ствердження відповідача, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2012 року у справі №3/198 вже стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні витрати, оскільки при розгляді справи №3/198 початково дійсно були заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, проте у процесі розгляду справи розмір позовних вимог було зменшено саме на заявлену суму інфляційних витрат та 3% річних, отже такі вимоги не вважаються розглянутими у межах справи №3/198.

Таким чином, у справі №3/198 за рішенням суду стягнуто з відповідача виключно суму основного боргу, будь-які штрафні санкції не застосовувались, 3% річних та інфляційні витрати не стягувались та не були предметом дослідження у зазначеній справі.

Щодо доводу апелянта про те, що оскільки сторонами у договорі не визначено відповідальність за порушення умов договору у вигляді інфляційних витрат та 3% річних, тому відсутні правові підстави для застосування такої відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження (зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. №6-38цс11) без попередньої вимоги.

Таким чином, право кредитора на стягнення з боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, передбачене безпосередньо Цивільним кодексом України.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, зазначена позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р.

Щодо посилання скаржника на те, що на території, де розташовані навчальні заклади, які підпорядковуються Лиманській міській раді Донецької області, триває проведення антитерористичної операції, що є форс-мажорною обставиною в розумінні ст.607 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Зважаючи на те, що грошові кошти є родовими речами і відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України є замінними, колегія суддів зауважує, що неможливість виконання грошового зобов'язання, навіть внаслідок непереборної сили, не може бути підставою для припинення такого зобов'язання відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи, відповідач заявив, в тому числі, про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст.ст. 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 226 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що в матералах справи відсутні докази на підтвердження переривання строку позовної давності щодо означених позовних вимог в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України.

Також, у даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на звернення до суду щодо стягнення основної суми заборгованості у межах встановленого строку позовної давності, за наслідками якого прийнято рішення про стягнення суми боргу від 12.09.2012р. у справі №3/198.

Враховуючи зазначене, та виходячи з встановленого нормами ст. 625 Цивільного кодексу України порядку нарахування інфляційних витрат та 3 % річних (за весь час прострочення), у позивача збереглося право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат лише протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку з 07.11.2013 року.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р. позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Позивач просить суд поновити строк позовної давності, визнавши причину пропуску строку для звернення до суду поважними, посилаючись на початок здійснення антитерористичної операції на території Донецької області та припинення роботи суду, що унеможливило звернення з позовом вчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо невизнання поважною причини пропуску строку для звернення з відповідними вимогами до суду за захистом свого порушеного права, оскільки позивачем не доведено погіршення його становища у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, крім того, місцезнаходженням позивача, яке зазначене у ЄДР є м. Київ, яке не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, та зазначений строк пропущено позивачем у той період, коли вже була відновлена робота господарського суду Донецької області у м.Харків, про що позивач мав можливість отримати інформацію.

За таких обставин, до позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 25 396,38 грн. за період з 12.09.2012 року по 24.05.2016 року та інфляційних витрат у розмірі 203039,77 грн. за період з вересня 2012 року по травень 2016 року застосовується строк позовної давності, тому початковою датою нарахування заявлених позивачем сум є 07.11.2013 року. Кінцеву дату нарахування позивачем визначено вірно.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що сума 3% річних за період з 07.11.2013р. по 24.05.2016р. становить 17 341,14 грн., а сума інфляційних втрат за період з грудня 2013р. по квітень 2016р. становить 201 769,80грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. по справі №905/3304/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Лиманської міської ради м. Лиман, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. по справі №905/3304/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. по справі №905/3304/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.