Рішення

від 16.01.2017 по справі 905/3303/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2017 Справа № 905/3303/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

Розглядає у відкритому судовому засіданні справу №905/3303/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 лікувально-профілактичного закладу "Лиманська центральна районна лікарня", м.Лиман Донецької області

про стягнення інфляції в сумі 267872,45 грн., 3% річних у розмірі 42577,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - директор відповідно до витягу з ЄДРПОУ

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 13.12.2016 року оголошувалась

перерва до 16.01.2017 року о 10:45 год

СУТЬ СПРАВИ:

21.11.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 лікувально-профілактичного закладу "Лиманська центральна районна лікарня", м.Лиман Донецької області про стягнення інфляції в сумі 267872,45 грн., 3% річних у розмірі 42577,33 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/3303/16, судове засідання призначено на 13.12.2016 року.

У судовому засіданні 13.12.2016 року оголошувалась перерва до 16.01.2017 року о 10:45 год.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань з оплати заборгованості за договором на розробку проектно-кошторисної документації №2-690-05ПД від 03.02.2011 року, що встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2012 року у справі №3/196, примусову оплату заборгованості через органи Держказначейства 25.05.2016 року, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача інфляцію у розмірі 267872,45 грн. за період вересень 2011 року - травень 2016 року та 3% річних у розмірі 42577,33 грн. за період з 02.09.2011 року по 24.05.2016 року на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору на розробку проектно-кошторисної документації №2-690-05ПД від 03.02.2011 року, додатку 1 до договору: Завдання на проектування, додатку 2 до договору: Календарний план, додатку 3 до договору: Кошторис на розробку проектно-кошторисної документації, акту здачі-приймання робіт №ОУ-006, акту здачі-приймання робіт №ОУ-011, рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2012 року у справі №3/196, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі №3/196, виписок по рахунку за період з 02.05.2016 року по 29.05.2016 року, вимоги про сплату втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання №7 від 12.07.2016 року, докази її направлення відповідачу, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту підприємства, безкоштовного витягу з ЄДР щодо відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обгрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 2, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву, який отримано через канцелярію господарського суду 13.12.2016 року, відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами з огляду на те, що Краснолиманською центральною районною лікарнею дійсно були порушені умови договору в частині прострочення погашення платежу, проте заборгованість стягнуто рішенням господарського суду Донецької області №3/196 від 27.02.2012 року, яким стягнуто заборгованість у розмірі 299956,15 грн., пеня у розмірі 23565,04 грн., 3% річних у розмірі 4560,97 грн., індекс інфляції - 11698,26 грн. Умови договору не передбачають сплати втрать від інфляції та 3% річних за порушення строків оплати. Також відповідач зазначає, що відповідно до ст. 257 ЦК України до вимог позивача застосовується позовна давність тривалістю три роки, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Крім того, оскільки рішенням господарського суду від 27.02.3012 року №3/197 вже стягнуто заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, в силу ст.61 Конституції України зазначені суми не мають стягуватися повторно. Краснолиманська центральна районна лікарня є комунальною установою, фінансування якої проводиться за рахунок місцевого бюджету.

На підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: виписки є ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту закладу, платіжних доручень №1 від 21.04.2016 року, №1 від 06.05.2016 року, №2 від 25.05.2016 року, від 04.05.2016 року, №3 від 25.05.2016 року, меморіальних ордерів №13 від 06.07.2013 року, №12 від 06.07.2013 року.

У поясненнях, що отримані через канцелярію суду 13.12.2016 року, відповідач зазначив, що між сторонами було укладено договір №2-290-05ПД від 04.02.2011 року, який зареєстровано в органах Державного казначейства 14.02.2011 року, акт виконаних робіт за даним договором зареєстровано не було, у зв'язку з тим, що роботи були виконані неповністю, неналежним чином та несвоєчасно. Також відповідач просить застосувати до правовідносин строк позовної давності в три роки.

Представник позивача у судове засідання 16.01.2017 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, проти обставин, що викладені у відзиві відповідача заперечував, зазначив, що причини пропуску строку для звернення з вимогами є поважними у зв'язку з проведенням у Донецькій області антитерористичної операції, що призвело до неможливості виконання вимог нормативно-правових актів, зупинення операційної діяльності банками, неможливістю здійснення органами державної влади своїх повноважень та просив суд поновити строк для звернення з вищевказаними вимогами.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача був присутній, надавав пояснення по суті спору, обізнаність про наступне судове засідання підтверджується його особистим підписом на повідомленні про перерву у судовому засіданні.

Повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом Донецької області підтверджується повернутими рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи, з відмітками про отримання останнім процесуальних документів суду та наявною позицією відповідача у формі відзиву.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням господарського суду Донецбкої області від 27.02.2012 року у справі №3/196, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Енком ОСОБА_1" м. Київ до Краснолиманської центральної районної лікарні м. Красний Лиман про стягнення основного боргу в розмірі 299956,15 грн., пені у розмірі 23565,04 грн., 3% річних у розмірі 4560,97 грн., індексу інфляції у розмірі 11698,26грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 299956,15 грн., пені у розмірі 23565,04 грн., 3% річних у розмірі 4560,97 грн., індексу інфляції у розмірі 11698,26 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3397,80 грн., витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року та набрало законної сили.

Обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.35 ГПК України не потребують доведення.

Зокрема, вказаними рішеннями суду встановлено наступні обставини:

3.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енком Груп» м.Київ (Підрядник) та Краснолиманською центральною районною лікарнею м. Красний лиман (Замовник) було укладено договір на розробку проектно-кошторисної документації № 2-690-05 ПД (далі - договір).

У відповідності з пунктом 1.1. договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію капітального ремонту Краснолиманської центральної районної лікарні (3 об'єкти).

Згідно з пунктом 1.2. договору виконання робіт здійснюється на підставі завдання на проектування (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору, містобудівних робіт і обмежень забудови земельної ділянки, та технічних умов (відповідно до п.3 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого Постановою КМУ від 20 травня 2009 р. №489)

Загальна вартість робіт за договором згідно протоколу погодження ціни (Додаток №4), який є невід'ємною частиною даного договору, складає: - 299956,15 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 15 коп.) - в тому числі ПДВ (20%): 49992,69 грн. (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору розрахунок договірної ціни наведено в кошторисі (Додаток № 3).

Оплата за виконані обсяги робіт здійснюється після підписання актів, складених за формою КБ-2в і довідки форми КБ-3 протягом 3 (трьох) банківських днів після їх підписання (п. 2.3. договору).

В підтвердження виконання робіт за договором позивачем до матеріалів справи долучений акт прийомки виконаних робіт (надання послуг) від 28.02.2011 на суму 299956,15грн.

Вищезазначений акт підписаний сторонами 28.02.2011 року без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, судом в межах справи №3/196 встановлено, що роботи виконані позивачем, проте не оплачені у погодженому сторонами розмірі з боку позивача, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 299956,15 грн.

Також вказаним рішенням суду з відповідача стягнуто інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що нараховані за період березень 2011року - червень 2011 року, та складають 11698,26 грн., а також 3% річних за період з 01.03.2011року по 01.09.2011 року та складають 4560,97 грн.

Платіжними дорученнями №1 від 21.05.2016 року, від 04.05.2016 року оплачено стягнуту рішенням суду від 27.02.2012 року №3/196 пеню та інфляцію у розмірі 35263,30грн., платіжними дорученнями №1 від 06.05.2016 року, №2 від 25.05.2016 року, від 06.05.2016року сплачено стягнуту рішенням суду суму 3% річних у розмірі 4560,97 грн., платіжним дорученням №3 від 25.05.2016 року сплачено основну суму заборгованості у розмірі 299956,15 грн., меморіальним ордером №13 сплачено суму держмита у розмірі 3397,80 грн., меморіальним ордером №12 від 06.07.2013 року сплачено витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Отже, основна сума заборгованості, що стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2012 року у справі №3/196, у розмірі 299956,15 грн. сплачена платіжним дорученням №3 від 25.05.2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення позивача до господарського суду Донецької області заборгованість за договором стягнута Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області з Відділу освіти Краснолиманської міської ради судовим рішенням №3/196 від 27.02.2012 року 25.05.2016року у розмірі 299956,15 грн.

За частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013року саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором №2-690-05ПД від

03.02.2011 року стягнута у примусовому порядку 25.05.2016 року. Відповідно, зобов'язання є припиненим саме з цієї дати, нарахування 3% річних та інфляції можливе до 24.05.2016 року.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно п.1.10. Постанови Пленуму № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України ).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності, вказані нарахування здійснюються на підставі закону.

Вищевикладеним спростовуються твердження відповідача викладені у відзиві та доповненнях до нього щодо відсутності грошових коштів з відповідним призначенням та відсутності у договорі права на стягнення означених сум.

Відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3%річних у розмірі 42577,33 грн. за період з 02.09.2012 року по 24.05.2016 року; інфляційні втрати у розмірі 267872,45 грн. за період з вересня 2011 року по травень 2016 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.

Вищенаведене спростовує також посилання Лікарні, що з боку позивача є порушення ст.61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У даному випадку за рішенням суду стягнуто з відповідача виключно суму основного боргу, будь-які штрафні санкції не застосовувались, 3%річних та інфляційні нарахування стягувались за інший період прострочення виконання зобов'язання, що не є предметом спору у межах даної справи.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 ЦК України).

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3%річних застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України ).(п.3.4,4.3 Постанови Пленуму №14).

В розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , зокрема, роз'яснено, що нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на приписи ст.625 ЦК України та порядок здійснення розрахунку 3%річних стягуються за кожний день прострочки виконання грошового зобов'язання, інфляційні нарахування - за кожний повний місяць такої прострочки.

Відповідно позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов'язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов'язання.

Пунктом 5.3 ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року встановлено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У даному випадку позивач реалізував своє право на звернення до суду щодо стягнення основної суми заборгованості у межах встановленого строку позовної давності, за наслідками якого прийнято рішення про стягнення суми боргу.

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з встановленого нормами ст. 625ЦК України порядку нарахування інфляційних витрат та 3 % річних (за весь час прострочення), у позивача збереглося право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат лише протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку до 21.11.2013 року.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності для звернення з відповідними вимогами.

Відсутні докази на підтвердження переривання строку позовної давності щодо означених позовних вимог.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року) передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно з п. 2.2 ПП ВГСУ №10 від 29.05.2013 року позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Позивач просить суд поновити строк позовної давності, визнавши причину пропуску строку для звернення до суду поважними, посилаючись на початок здійснення антитерористичної операції на території Донецької області та припинення роботи суду, що унеможливило звернення з позовом вчасно.

Суд не приймає доводи позивача та не визнає причину пропуску строку для звернення з відповідними вимогами до суду за захистом свого порушеного права поважною з наступних підстав.

Указом Президента України від 14 квітня 2014року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом" , керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Місцезнаходження позивача, яке зазначене у ЄДР: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 35033600

До даного переліку м.Київ не віднесено.

У зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції прийнято Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" №1632-VІІ та змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014року №28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснювався господарським судом Запорізької області.

Згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015року №21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відновлено роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015 року.

Як вбачається з наведеного вище, строк позовної давності пропущено позивачем за вимогами за період з 12.06.2012 року до 21.11.2013 року, строк перебіг у період з 12.06.2015року по 24.05.2016 року.

Тобто, у той період, коли вже була відновлена робота господарського суду Донецької області у м.Харків, про що позивач мав можливість отримати інформацію.

Погіршення соціально-політичної і економічної ситуації у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності на звернення до суду, оскільки не доведено, що воно стосувалось виключно позивача, останній був неспроможний звернутись до суду з межах відповідного строку, наприклад, поштовий зв'язок був відсутній тощо.

Застосовуючи до позовних вимог строк позовної давності, суд приходить до висновку, що початковою датою нарахування заявлених позивачем сум є 21.11.2013 року. Кінцеву дату нарахування позивачем визначено вірно.

Здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " 3%річних, що нараховані за період з 21.11.2013 року по 24.05.2016 року на суму 299956,15 грн., інфляційних нарахувань, що нараховані за грудень 2013 року - квітень 2016 року на суму 299956,15 грн., суд приходить до висновку, що сума 3% річних за визначений позивачем період становить 22583,00 грн., а сума інфляційних втрат - 289359,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задовольняються частково.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 4340,39 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком ОСОБА_1" м.Київ до ОСОБА_2 лікувально-профілактичного закладу "Лиманська центральна районна лікарня", м.Лиман Донецької о стягнення інфляції в сумі 267872,45 грн., 3% річних у розмірі 42577,33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 лікувально-профілактичного закладу "Лиманська центральна районна лікарня" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 64, ідентифікаційний код 01989839) на користь Відділу освіти Лиманської міської ради, м.Лиман Донецької області (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 35033600) інфляційні витрати в сумі 266776,51 грн., 3% річних в сумі 22583,00 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 4340,39 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 16.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23.01.2017 року.

Суддя А.М. Осадча