Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/462

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/462

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/462

30.09.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Майбуд"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького

"Об'єднання склопластик"

про                  стягнення 72 243,31 грн.

Суддя   Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бобул Г.Є., дов. б/н від 20.04.2009 р.

Від відповідача: Друшляк А.А., дов. № б/н від 09.07.09 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Сєверодонецького “Об'єднання Склопластик” про стягнення 36 131, 21 суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 36 112, 10 грн. пені у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. щодо оплати електроустаткування.

Ухвалою суду від 24.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/462 та призначено її розгляд на 31.08.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судове засідання 31.08.2009 р. представник позивача не з'явився, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 25.08.2009 р. надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у  судовому засіданні.

Ухвалою суду від 31.08.2009 р. розгляд даної справи  було відкладено на 16.09.2009 р.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що товар був переданий відповідачу, тоді як відповідач за нього належним чином не розрахувався.

Представник відповідача проти позову заперечив на тій підставі, що обладнання було передано позивачем з порушенням вимог щодо якості товару.

У судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 37 047, 49 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 9 097, 55 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Сєверодонецького “Об'єднання Склопластик” подало до Господарського суду Запорізької області позов до ТОВ «Майбуд»про зобов'язання прийняти товар, який не відповідає вимогам договору та вимогам ГОСТу, а також про повернення сплачених за цей товар коштів у розмірі 195 200, 46 грн. У підтвердження звернення з даним позовом до суду відповідач надав копію позовної заяви, проте доказів її направлення на адресу Господарського суду Запорізької області, прийняття її цим судом та порушення провадження у справі за нею суду не представив.

За таких обставин суд, розглянувши подане клопотання, його відхилив у зв'язку з недоведеністю обставин, на які відповідач посилається, щодо його звернення з позовом до Господарського суду Запорізької області.

У судове засідання з'явився представник ВАТ «Об'єднання Склопластик», який заявив клопотання про вступ  у дану справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Подане клопотання обґрунтував тим, що  Об'єднання придбало у відповідача продукцію, яку він купив у позивача, тому судове рішення у даній справі вплине на його права та обов'язки щодо відповідача.

Враховуючи, що спір у даній справі ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем взятого на себе договірного зобов'язання щодо розрахунків за отриманий товар, то за таких обставин суд не виявив підстав для залучення до даної справи ВАТ «Об'єднання Склопластик»третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, проте не заперечив проти присутності його представника у судовому засіданні.

За згодою представників сторін у даній справі 30.09.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майбуд»(продавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик" (покупець) був укладений договір № ХД-18-46 від 27.06.2008 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця електрообладнання у відповідності до специфікацій (додатків), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у строки та в порядку, передбаченому цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р., продавець зобов'язується передати товар у кількості, за описом та якістю, що відповідають вимогам договору. Відповідність стандарту якості підтверджується сертифікатом якості. Якість товару має відповідати чинним ДОСТу та ТУ. Товар, який не відповідає вимогам якості, підлягає поверненню продавцю з відшкодуванням покупцю понесених у зв'язку з чим збитків, про що складається письмовий документ, який підписується сторонами та стає невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 5.1. зазначеного договору, продавець вчиняє відвантаження товару партіями, на умовах СРТ, м. Сєвєродонецьк, правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, у строки, передбачені відповідними додатками, узгодженими та підписаними представниками обох сторін.

Пунктом 6.2. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. сторони погодили, що приймання-передача твору оформляється накладною та/або актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 6.4. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р., моментом переходу права власності на товар (включаючи ризики, пов'язані з його транспортуванням та подальшою експлуатацією) від продавця до покупця є момент підписання накладної або акту приймання-передачі товару. Датою поставки вважається дата, зазначена у накладній чи в акті приймання-передачі.

З наданих сторонами документів випливає, що  позивач на виконання договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. передав відповідачу товар за накладною № М-29/07-1 від 29.07.2008 р. на суму 13 936, 20 грн., за накладною № М-12/09-1 від 12.09.2008 р. на суму 48 970, 26 грн., за накладною № М-24/09-1 від 24.09.2008 р. на суму 6 645, 72 грн. Крім того, позивач передав відповідачу товар – діафрагму ДКС-0,6-150-Б/Б1 (сталь 12Х18Н10Т) кількістю 17 шт. на загальну суму 195 200, 46 грн., про що свідчить видаткова накладна № М-29/09-1 від 29.09.2008 р. (в матеріалах справи).  

У відповідності до пункту 4.2. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. розрахунки за товар між продавцем та покупцем відбуваються поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: попередня оплата 50% від загальної вартості товару, протягом 5 днів після підписання сторонами специфікації; кінцевий розрахунок 50% від вартості товару протягом 10 днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Враховуючи наведене, оскільки остання видаткова накладна № М-29/09-1 була підписана сторонами 29.09.2008 р., то відповідач зобов'язаний був оплатити повністю отриманий товар до 09.10.2008 р.

Проте з наданих сторонами документів слідує, що ТОВ "Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик" розрахувалося за отримане обладнання частково, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи в суді сума основного боргу склала 32 375, 64 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 37 047, 49 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 9 097, 55 грн. пені за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи своє підтвердження знайшли факти поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Майбуд»відповідачу товару на суму 264 752, 64 грн., а також факти оплати отриманого товару відповідачем на суму 232 377, 00 грн. Зобов'язання щодо оплати товару на решту суми –32 375, 64  грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Відповідачем вищевикладені обставини у судовому засіданні не спростовані.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на відсутність у позивача довіреностей на отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик"  товару не є підставою для висновку про не передачу цього товару відповідачу, оскільки з наданих самим відповідачем документів вбачається, що вказаний товар відповідачем вже навіть проданий за договором № ХД-18-417 від 02.01.2008 р. і фактично переданий Відкритому акціонерному товариству «Об'єднання Склопластик»за накладними, зокрема за видатковою накладною № ТД-0000495 від 29.09.2008 р. (в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 32 375, 64 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майбуд»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик" суми основного боргу за договором № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. у розмірі 32 375, 64 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майбуд»просить суд також стягнути з відповідача 4 671, 85 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № ХД-18-46 від 27.06.2008 р.  

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, наданому суду позивачем і перевіреному судом у судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 671, 85 грн. грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008 року до червня 2009 року включно.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9 097, 55 грн. пені за період з 09.10.2008 р. до 17.07.2009 р. у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до пункту 8.4. договору  № ХД-18-46 від 27.06.2008 р., покупець у випадку порушення строків здійснення платежу за товар, передбачених даним договором, зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, на підставі пункту 8.4. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р., позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які за своєю правовою природою є пенею, в розмірі 9 097, 55 грн., виходячи з  встановленого договором їх розміру 0,1% від суми вартості несплаченого товару  за кожен день прострочення.

При цьому позивачем не було взято до уваги вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Що стосується посилання представника позивача на те, що сторони договору є вільними у визначенні умов і можуть відступати від норм закону, встановлюючи пеню у більшому розмірі, ніж виходячи з подвійної облікової ставки, то суд з ним погоджується. Зокрема, слід зазначити, що сторони вправі встановити у договорі пеню у більшому розмірі, ніж це обмежено статтею 3 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а боржник вправі добровільно сплатити кредитору пеню у розмірі, більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, варто звернути увагу на те, що положення Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»на даний час є чинними і повинні застосовуються до правовідносин сторін у даному спорі, встановлюючи обмеження стосовно пені, яка може бути стягнута з боржника за рішенням суду.

За таких обставин суд, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», виконав власний розрахунок пені, у відповідності до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик"  підлягає стягненню пеня в розмірі 3 853, 14 грн., виходячи з наступного.

Оскільки остання видаткова накладна № М-29/09-1 була підписана сторонами 29.09.2008 р., то відповідач зобов'язаний був оплатити повністю отриманий товар до 09.10.2008 р. Таким чином, період прострочення щодо боргу в розмірі 32 375, 64 грн., за який нараховується пеня –з 10.10.2008. р. до 09.04.2009 р. (181 день).

Період заборгованостіСтавка НБУКількість днів прострочкиСума пені

10.10.08.-09.04.09.12%181 день3 853, 14 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик" (вул. Воздвиженська, 10а, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 33104475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майбуд»(вул. Передатна, 33, м. Запоріжя, 69026, ідентифікаційний код 35142334) 32 375 (тридцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 64 коп. основного боргу, 4 671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 85 коп. інфляційних нарахувань, 3 853 (три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 14 коп. пені, 409 (чотириста дев'ять) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 66 (шістдесят шість) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.

Дата підписання рішення 05.10.2009 р.