Постанова

від 23.01.2017 по справі 13/113

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2017 справа №13/113

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - довіреність № 261/16 від 27.12.2016 р.; не з'явився; ОСОБА_6 - довіреність № 819/20.3-03 від 29.12.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. у справі№ 13/113 (суддя - Яресько Б.В.) за позовом доДочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечувального підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ про за участю стягнення 15 082 591 грн. 67 коп. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2007 р. у справі № 13/113 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечувального підприємства "Луганськтеплокомунерго" про стягнення 15 082 591 грн. 67 коп. задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 15 082 591 грн. 67 коп. державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Місцевим господарським судом на виконання рішення суду видано відповідний наказ від 03.05.2007 р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.07.2010 р. у справі № 13/113 замінено позивача ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" на його правонаступника - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.05.2016 р. зазначений наказ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно строк пред'явлення вказаного наказу суду до виконання не пропущено.

04.10.2016 р. позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 р. № 31/13-3658 з проханням прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. № 13/113.

12.10.2016 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5) відповідно до якої відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Виконавчий документ був повернутий стягувачу з посиланням на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набрала чинності з 05.10.2016 року.

В подальшому ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Луганської області зі скаргою № 31/13-4147 від 04.11.2016 р. на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами:

- визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 р. № 483/6;

- визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 р. № 483/6;

- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. №13/113 та відкрити виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. вказану скаргу позивача задоволено;

- визнано незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 р. № 483/6;

- визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 р. № 483/6

- зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. №13/113 та відкрити виконавче провадження.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити у задоволенні скарги позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник зазначає, що на момент прийняття рішення державним виконавцем, а саме 12.10.2016 р. діяла нова редакція Закону України "Про виконавче провадження".

Апелянт, посилаючись на п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14, стверджує, що суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії по виконанню рішення суду, тобто відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, тому вимога позивача щодо зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. №13/113 та відкрити виконавче провадження є необґрунтованою.

Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у вказаних запереченнях.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник ДВС у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та ДВС, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією господарського процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають обов'язковому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Оскільки позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вищезгаданою скаргою 04.10.2016 р., що підтверджується реєстром передачі документів та не заперечується заявником апеляційної скарги, тому до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

За таких обставин, стягувач 04.10.2016 р. обґрунтовано звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для примусового виконання судового рішення, оскільки сума зобов'язання за ним перевищувала десять та більше мільйонів гривень.

Частинами 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був зобов'язаний прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. № 13/113 в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно вимоги позивача про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. № 13/113 та відкрити виконавче провадження судова колегія враховує наступне.

Згідно з п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

З огляду на те, що матеріалами справи доведено неправомірність дій в ідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при прийнятті рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 р. № 483/6, то вимога позивача зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 03.05.2007 р. № 13/113 та відкрити виконавче провадження є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що посилання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5) є безпідставними з огляду на те, що відповідно до п. 6 наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5 він набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", але не раніше дня його офіційного опублікування.

Таким чином, на момент пред'явлення наказу до виконання 04.10.2016 р. зазначений наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5 не набрав чинності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. у справі № 13/113 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. у справі № 13/113 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Л.В. Ушенко

ОСОБА_3