Постанова

від 18.01.2017 по справі 925/1476/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 925/1476/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівКорсака В.А. Швеця В.О. за участю представників: позивачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) відповідачівОСОБА_4 ОСОБА_5 дов. від 01.02.2016 прокурораС.Суходольський розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 у справі№ 925/1476/15 господарського суду Черкаської області за позовомЗаступника прокурора Черкаської області до 1.Квітчанської сільської ради; 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провизнання недійсним рішення, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Квітчанської сільської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; про визнання недійсним укладеного між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договору оренди землі від 17.10.2012; про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_1) до комунальної власності Квітчанської сільської ради.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі від 17.10.2012, зареєстрований 31.10.2012 в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області за № 712258344001041. У задоволені решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 у справі № 925/1476/15, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Під час нового розгляду справи господарський суд Черкаської області рішенням від 26.07.2016 (суддя Васянович А.В.) позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Визнав недійсним на майбутнє договір оренди землі від 17.10.2012, що укладений між Квітчанською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 В решті вимог у позові відмовив.

За апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 (головуючий суддя Хрипун О.О., судді Власов Ю.Л., Гончаров С.А.) скасоване. Позовні вимоги залишені без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016. скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.07.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 29, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.12.2016, у зв'язку зі звільненням суддів Данилової Т.Б. та Полянського А.Г. з посади суддів Вищого господарського суду України, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Ухвалою від 18.01.2017 Вищий господарський суд України відхилив відвід судді Швецю В.О., заявлений прокурором відділу Генеральної прокуратур України С.Суходольським.

У відповідності до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга розглядається у межах доводів оскарження постанови апеляційного суду, тобто на предмет правомірності залишення без розгляду позову прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 18.01.2017 представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Квітчанської сільської ради та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; про визнання недійсним укладеного між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договору оренди землі від 17.10.2012; про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_1) до комунальної власності Квітчанської сільської ради

Звертаючись до суду першої інстанції прокурор зазначав про наявність підстав для визнання незаконним рішення Квітчанської сільської ради з мотивів його невідповідності статтям 123, 124, 134, 152, 155, 210 Земельного кодексу України, статтям 6, 15, 16 Закону України "Про оренду землі".

Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та визнання недійсним на майбутнє договір оренди землі від 17.10.2012, що укладений між Квітчанською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки спірне рішення було прийняте після 01.01.2008, а нормами чинного законодавства передбачено передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності не на конкурентних засадах у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, а відтак проведення земельних торгів при передачі ФОП ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах с.Квітки Корсунь-Шевченківського району, було обов'язковим згідно наведених норм закону.

Оскільки спірним рішенням було надано земельну ділянку підприємцю не на конкурентних засадах, земельні торги (аукціон) не проводились це є порушенням приписів статті 124 Земельного кодексу України.

Щодо визнання недійсним договору оренди суд виходив із того, що оскільки спірне рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі від 14.10.2012, визнано недійсним, то як наслідок вказана обставина є підставою для визнання договору недійсним.

Апеляційний господарський суд постановою від 27.10.2016 позов заступника прокурора Черкаської області залишив без розгляду. Суд вказав, що прокурор, звертаючись в інтересах держави, не обґрунтував суду наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Згідно приписів частини 1 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, прокурор є самостійним учасником судового процесу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві (частина 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні приписів наведених норм, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади " у редакції від 26.10.2016, згідно пункту 2 якої було постановлено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши її функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на - Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, оскільки на час звернення прокурором до суду із даним позовом вказана постанова КМУ №442 діяла в редакції від 20.08.2015 , згідно якої постановлено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши її функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну екологічну інспекцію.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію, затв. Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 в редакції, чинній на час пред'явлення позову, на Інспекцію та її територіальні органи покладено повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про використання та охорону земель лише в частині консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Таким чином, на час звернення заступника прокурора Черкаської області із позовом Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи були позбавлені повноважень по здійсненню нагляду (контролю) за додержанням вимог земельного законодавства при відведенні та використанні земель усіх категорій. Вказану функцію продовжувала виконувати Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні ограни, які не наділені повноваженнями щодо звернення із позовами до суду для усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

Відповідно до Положення Державну інспекцію сільського господарства України, затв. Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011 не передбачено право Держсільгоспінспекції на звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та договорів оренди землі.

В даній справі прокурор фактично захищає в якості державних інтересів право територіальної громади.

Стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону).

Отже, особою, уповноваженою державою для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади в силу наведеної вище статті є Квітчанська сільська ради, яка не може бути позивачем, оскільки в даному випадку є відповідачем.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з частиною 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 зазначеної Конвенції.

З урахування того, що справа вже направлялася на новий розгляд з метою недопущення затягування розгляду справи колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 та залишенню в силі рішення місцевого господарського суду.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та визнання недійсним на майбутнє договір оренди землі від 17.10.2012, укладеного між Квітчанською сільською радою та ФОП ОСОБА_4 з огляду на доведеність позивачем невідповідності вказаного рішення та укладення на його підставі договору оренди вимогам Земельного кодексу України та процедури проведення земельних торгів.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора міста Києва є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 у справі №925/1476/15 скасувати, рішення господарського Черкаської області від 26.07.2016 у даній справі залишити в силі.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні) 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

В. Швець