Ухвала

від 16.01.2017 по справі 461/2974/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/2974/16 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/904/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О. Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, ОСОБА_2

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Віроока на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства Віроока про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями з №11-1 по №11-5, загальною площею 68,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Князя Романа, 36, шляхом виселення Приватного підприємства Віроока з цих приміщень.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю, усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями з №11-1 по №11-5, загальною площею 68,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Князя Романа, 36, шляхом виселення Приватного підприємства Віроока (81119, Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) з цих приміщень.

Стягнуто з Приватного підприємства Віроока (81119, Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПП Віроока ,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, суд першої інстанції порушив його прав, позбавивши можливості надати пояснення та заперечення з приводу даного позову, а також порушив принцип змагальності сторін процесу, і як наслідок ухвалив рішення без всебічного, повного та об єктивного з ясування обставин справи. Також вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 став власником спірних нежитлових підвальних приміщень внаслідок придбання таких на електронних торгах, організатором яких було Державне підприємство СЕТАМ , а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ, що стверджується свідоцтвом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 12 лютого 2016 року. Як вбачається з матеріалів справи, звіт про оцінку майна був складений і підписаний 07 травня 2015 року та відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України Про виконавче провадження був чинним протягом шести місяців, тобто, до 07 листопада 2015 року. Проте, повторні прилюдні торги відбулись 18 грудня 2015 року, після спливу встановленого законом шестимісячного строку та без призначення державним виконавцем повторної оцінки майна, що свідчить про те, позивач набув право власності на вказані приміщення на електронних торгах, що відбулись, незаконно, за звітом про оцінку майна який втратив чинність. З вищенаведених наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень підвального поверху, позначених на поверховому плані 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові, а відтак як, власник, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав власника, а саме, права володіння, користування та розпорядження майном, належним йому на праві власності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з прилюдних електронних торгів, організатором яких було Державне підприємство СЕТАМ , а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ, придбав у власність нежитлові приміщення підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові, що підтверджується свідоцтвом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.02.2016 р., яке не скасоване та невизнане недійсним в судовому порядку.

Право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №57099237 від 11.04.2016 р. та технічним паспортом, виданим ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 06.04.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Як з'ясовано судом першої інстанції, після оформлення документів на право власності на нежитлові приміщення підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові, ОСОБА_3 неодноразово звертався до керівника ПП Віроока з вимогою звільнити вказані приміщення, що стверджується повідомленням від 11.04.2016 р., яке відповідачу було надіслане кур'єрською поштою, однак ПП Віроока продовжує здійснювати свою діяльність у спірних приміщеннях, чим порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження спірними приміщеннями, належними йому на праві власності.

Твердження позивача про використання ПП Віроока спірних приміщень підтверджується, заявою ОСОБА_3 до Галицького ВП ГУНП України у Львівській області від 18.04.2016 року, зареєстрованим у Галицькому відділі поліції ГУНП України у Львівській області викликом ОСОБА_3 з приводу проникнення в його приміщення сторонніх осіб, без його згоди, листом слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 №6241/37/09.16 від 27.04.2016 р., яким ОСОБА_3 повідомлено про те, що в результаті проведеного огляду місця події за адресою: м.Львів, вул. Кн. Романа, 36, встановлено, що в підвальному нежитловому приміщенні розміщений магазин автозапчастин для автомобілів вітчизняного виробництва та який являється об'єктом для здійснення торгівлі ПП Віроока , тобто, за вказаною адресою є магазин, в якому знаходиться майно, що належить ПП Віроока .

Вищенаведене підтверджує обставини, зазначені позивачем, про те, що спірними приміщеннями, які належать йому на праві власності, безпідставно користується ПП Віроока , а ОСОБА_3, як власник нежитлових приміщень підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові, не може на власний розсуд володіти та користуватися своїм майном, оскільки за вказаною адресою знаходиться майно, яке належить ПП Віроока .

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном..

Встановивши вищезазначені обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом зобо язання ПП Віроока звільнити спірні приміщення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 є власником зазначених нежитлових приміщень, а користування ними відповідачем є порушенням прав позивача, щодо можливості користуватись і розпоряджатись належним майном на власний розсуд.

Доводи апелянта про допущені, на його думку, порушення під час проведення прилюдних електронних торгів по реалізації спірних приміщень, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо під ставності позову ОСОБА_3, оскільки результати проведених електронних торгів, організатором яких було Державне підприємство СЕТАМ , а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ, на яких ОСОБА_3 придбав у власність нежитлові приміщення підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68,4 кв.м. на вул. Князя Романа, 36 у м.Львові та свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.02.2016 р., не визнані недійсними, а відтак право власності ОСОБА_3 на спірні нежитлові приміщення, не скасоване, а тому він, як власник цих приміщень вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав власника, в тому числі і права на користування належними йому на праві власності спірними нежитловими приміщеннями.

Крім цього, як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року в задоволенні позову ПП Віроока про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна (нежитлових підвальних приміщень від 11-1 по 11-5 загальною площею 68.4 кв.м, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.. Князя Романа, 36 та про визнання недійсним акту державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_6 по реалізацію предмета іпотеки від 20.01.2016 року - відмовлено, що спростовує доводи апелянта про незаконність прилюдних електронних торгів..

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

А відтак, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, зазначених ПП Віроока в поданій ним апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ПП Віроока - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_2