Рішення

від 06.01.2017 по справі 183/5063/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5063/16

№ 2/183/348/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання права користування в порядку спадкування за законом,

встановив:

подано позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, в якому позивач просить визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 38.3 га, кадастровий номер 1223285500:01:016:0003 наданою для ведення фермерського господарства та земельною ділянкою площею 14.0 га, кадастровий номер 1223284000:03:401:0001 наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Миколаївської сільської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого 13 червня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивача - ОСОБА_3, отримав державний акт на право постійного користування землею площею 38.3 га, серії Б № 097063, виданий виконавчим комітетом Новомосковської районної Ради в 1992 року, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Піщанської сільської ради та державний акт на право постійного користування землею площею 14.0 га., серії ДП Нв за № 000214 від 18 серпня 1998 року, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, надана для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі рішення 11 сесії XXIIІ скликання Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області. 02 березня 1992 року видано свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи селянське (фермерське) господарство Олександрія , (далі с(ф)г Олександрія ), місцезнаходження с. Піщанка Новомосковський район Дніпропетровська область, ідентифікаційний код - 20232149, яке видане Новомосковською райдержадміністрацією Дніпропетровської області. 02 березня 1992 року Новомосковською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут с(ф)г Олександрія . Засновником та головою господарства являвся ОСОБА_3. 30 квітня 2014 року протокольним рішенням власника (засновника) фермерського господарства Олександрія призначено головою Господарства позивача з 30 вересня 2014 року та звільнено з посади голови Господарства ОСОБА_3 з 29 вересня 2014 року. 30 вересня 2014 року відповідні зміни внесені до статуту фермерського господарства Олександрія та зареєстровані Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області. 13 червня 2015 року ОСОБА_3 помер. За життя останній залишив заповіт, яким заповів ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки, які належали йому на день смерті. 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 38.3 га, надану для ведення фермерського господарства на території Піщанської сільської ради та земельну ділянку площею 14.0 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Миколаївської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, які перебували у постійному користуванні померлого ОСОБА_3. Однак нотаріусом у видачі свідоцтва було відмовлено та не прийнято в якості правовстановлюючих документів на земельні ділянки, посилаючись до п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Позивач вказує, що смерть землекористувача земельної ділянки не припиняє права користування земельною ділянкою, оскільки вона являється матеріальною основою с(ф)г Олександрія . Таким чином, вважає, що до позивача, як до спадкоємця перейшло право користування земельними ділянками.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Від представника відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Проти задоволення позову представник не заперечив.

Представники відповідача-2 в судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від третьої особи надійшла заява, згідно з якою остання просила суд розглянути справу за її відсутності, не заперечила проти задоволення позову.

У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01 січня 1992 року ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного безоплатного користування землею площею 38.3 га, серії Б №097063, виданий виконавчим комітетом Новомосковської районної Ради в 1992 року, для ведення фермерського господарства, яка розташовану на території Піщанської сільської ради.

02 березня 1992 року Новомосковською райдержадміністрацією Дніпропетровської області видано свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи селянського (фермерського) господарства Олександрія , місцезнаходження с. Піщанка Новомосковський район Дніпропетровська область, ідентифікаційний код - 20232149.

02 березня 1992 року Новомосковською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут с(ф)г Олександрія . Засновником та головою господарства вказано ОСОБА_3

18 серпня 1998 року ОСОБА_3 видано Державний акт серії ДП Нв за №000214 на право постійного користування землею площею 14.0 га, розташованою на території Миколаївської сільської ради, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі рішення 11 сесії XXIIІ скликання Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області.

30 квітня 2014 року протокольним рішенням власника (засновника) фермерського господарства Олександрія призначено головою Господарства ОСОБА_1 з 30 вересня 2014 року та звільнено з посади голови Господарства ОСОБА_3 з 29 вересня 2014 року. 30 вересня 2014 року відповідні зміни внесені до статуту фермерського господарства Олександрія та зареєстровані Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

15 травня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 589, яким заповів все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки, які будуть належати йому на день смерті ОСОБА_1

13 червня 2015 року ОСОБА_3 - батько позивача помер.

02 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини.

10 грудня 2015 року дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині, відсутність претензій щодо майна, набутого в шлюбі.

25 грудня 2015 року син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про відсутність заперечень проти прийняття спадщини ОСОБА_1

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 38.3 га, надану для ведення фермерського господарства на території Піщанської сільської ради та земельну ділянку площею 14.0 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, які перебували у постійному користуванні померлого ОСОБА_3.

Постановою нотаріуса від 10 лютого 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено з підстав того, що надані позивачем державні акти про право постійного користування землею не прийнято в якості правовстановлюючих документів на земельні ділянки, з підстав, визначених п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, за яким видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За статтею 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Так, на момент набуття спадкодавцем права користування земельною ділянкою діяли норми ЗК України 1991 року, у відповідності до ст. 7 якого, постійним користуванням визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності в тому числі і громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Ст.23 ЗК України 1991 року визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу (ст.ст.27 ЗК України 1991 року).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 92 чинного на момент смерті спадкодавця ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування . Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Статтею 407 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Означена норма також узгоджується із положеннями глави 16-1 чинного ЗК України, якою, крім іншого встановлено положення щодо строку користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови, який не може перевищувати 50 років.

Також, за приписами ст. 141 ЗК України смерть особи - користувача земельної ділянки, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, за діючим на момент смерті спадкодавця законодавством, не передбачено можливості передачі у постійне користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб яка перебуває у державній або комунальній власності фізичній особі.

Зокрема, нормою ч.ч.4-5 ст.102-1 чинного ЗК України визначає, що строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може перевищувати 50 років. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України без укладання договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Водночас, як зазначено вище, право постійного користування земельними ділянками у спадкодавця виникло у 2000 році - до дати набрання чинності ЗК України (який набрав чинності з 01 січня 2002 року), а рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано неконституційним положення п. 6 розділу X Перехідні положення ЗК України щодо зобов'язання громадян, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди на них.

У пункті 5.3. Рішення Конституційного Суду України у справі про постійне користування земельними ділянками від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у контексті розвитку земельного законодавства, поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу .

З наведеного вбачається, що громадяни, які свого часу набули у встановленому законодавством порядку право постійного користування земельною ділянкою, мають право продовжувати користуватись нею, і не ґрунтуються на нормах законодавства вимоги до таких громадян оформити право власності або ж укласти договір оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з гарантій, встановлених законами України і не можуть порушувати норми ст. 22 Конституції України, які є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 21 та 64 Конституції України права громадянина є непорушними та такими, що не можуть бути відчужені, вони також не можуть бути обмежені, крім випадків, прямо передбачених законом.

За приписом ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦПК України), який дублюється у ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки земельні ділянки передані в постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, позивач у відповідності до отриманої судом копії спадкової справи є єдиним спадкоємцем за заповітом - право користування зазначеними земельними ділянками є об'єктом спадкування, та до позивача, як спадкоємця за заповітом перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками в порядку спадкування за законом після смерті батька.

За таких обставин, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215,224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання права користування в порядку спадкування за законом - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування земельною ділянкою площею 38,3 га розташованою на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223285500:01:016:0003, наданою для ведення фермерського господарства та земельною ділянкою площею 14,0 га розташованою на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223284000:03:401:0001 наданою для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого 13 червня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов