Постанова

від 23.12.2016 по справі 826/6381/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/6381/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія

Укрпромсоюз

До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення

від 18.03.2015р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Укрпромсоюз (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року №7076-25 та рішення №528/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу від 18.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Контролюючим органом прийнято податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправно, оскільки не враховано, що Позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати податку на прибуток, що підтверджується платіжним дорученням, а затримка переведення коштів на рахунки Контролюючого органу була з вини банку.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що за Позивачем рахується податковий борг, який на час розгляду справи не сплачений, а тому податкова вимога прийнята обґрунтовано, при цьому зазначивши, що до підприємства не застосовувались штрафні санкції, оскільки взято до уваги, що затримка сплати коштів відбулась з вини банку. Рішення про опис майна у податкову заставу також не підлягає скасуванню, оскільки прийнято правомірно та на теперішній час не усунуто умови, які передували прийняттю рішення, а саме не погашено борг.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 18.03.2015 року №7076-15, згідно якої за платником обраховується податкова заборгованість по податку на прибуток у сумі 49438,56 грн.

Також, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2015 року №528/26-59-25-01-14.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо спірні рішення прийняті протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на прибуток визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім окремих випадків, зазначених в пп.137.4.1-137.4.3

Також, п. 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

З аналізу норм права вбачається, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року № К/800/43765/13.

Крім того, нормами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2011року № 2346-ІІІ (надалі - Закон № 2346-ІІІ) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346-ІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей в силу положень п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно нормам абз. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З аналізу викладених норм права вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 №К/800/65943/13, від 26.02.2014 року №К/800/13275/13, від 15.12.2014 №К/800/45490/14, та в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року №826/18885/14.

Позивачем до засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до Відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій самостійно визначив грошове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 58709 грн., що підтверджується квитанцією №2 за реєстраційним номером 9079639296 від 02.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було подано платіжне доручення від 16.02.2015 року №649 на перерахування коштів (податку на прибуток за 2014 рік) у сумі 58709 грн.

Проте, банком було прийнято вказане платіжне доручення, однак мало статус не виконані .

Враховуючи ці обставини, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ Банк Фінанси та Кредит щодо зобов'язання останнього виконати платіжне доручення від 16.02.2015 року № 649 про перерахування на розрахунковий рахунок №33117319700011, УК у Шевченківському районі м. Києва код 37995466 ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 11021100, коштів в сумі 58710 грн.

Так, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року зобов'язано Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит (04050, Україна, м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Укрпромсоюз (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код 38620092) №649 від 16.02.2015 по перерахуванню на розрахунковий рахунок №33117319700011 УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 11021100 грошові кошти у сумі 58710 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень.

У відповідності ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу, що Листом від 26.02.2015р. Позивачем було поінформовано ДПІ у Шевченківському районі про прийняття 16.02.2015 р. Відповідачем платіжного доручення №649 для перерахування податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 58710 грн. через Центральне регіональне управління АТ Банк Фінанси та Кредит , однак станом банком вказані кошти переведено не було із незалежних від Позивача причин.

Враховуючи вищевикладене, не перерахування коштів на рахунки податкового органу від Позивача сталося не за ініціативою та без відома підприємства.

Під час розгляду справи Відповідачем не надано Суду переконливих доказів та спростувань доводів Позивача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 580710 грн. було здійснено Позивачем у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок Позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився 16.02.2015 року, у зв'язку з чим у Контролюючого органу не було підстав для виставлення оспорюваної податкової вимоги за відсутності сформованої у законодавчо встановленому порядку податкової заборгованості.

Таким чином, в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник, отже платник податків відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку з чим у податкового органу не має підстав для винесення та надсилання Позивачу спірної податкової вимоги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року №7076-25 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, як і у випадку з податковою вимогою, право податкової застави та, відповідно, на винесення рішення про опис майна у податкову заставу, виникає лише у випадку наявності у платника податків простроченої заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями (п. 89.1 ст. 89 ПК України).

Враховуючи попередні висновки Суду про скасування податкової вимоги, а тому рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2016 року №528/26-59-25-01-14 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року №7076-25 та визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2015 року №528/26-59-25-01-14.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Укрпромсоюз (код ЄДРПОУ 38620092) судові витрати в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук