Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/21955/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа № 910/21955/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербау"

про стягнення 81 081,52 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Пацуля В.М. (представник за довіреністю № 4 від 03.01.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербау" (надалі - відповідач) суми заборгованості в розмірі 81 081,52 грн., з яких 50 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 19 243,44 грн. заборгованості за простроченими процентами, 7 474,41 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 3 636,16 грн. інфляційних втрат та 727,51 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань перед позивачем за Договором № ОВ/ЗП/К/561 про встановлення кредитного ліміту до договору про відкриття рахунку від 21.08.2014р., в забезпечення виконання якого між позивачем та відповідачем було укладено Договір № ОВ/ЗП/К/561 поруки від 21.08.2014р.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 20.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. розгляд справи було відкладено до 17.01.2017р.

В судове засідання 17.01.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 17 січня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014р. між позивачем (банк) та ОСОБА_2 (держатель) було укладено Договором № ОВ/ЗП/К/561 про встановлення кредитного ліміту до договору про відкриття рахунку (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1. якого банк встановлює по рахунку держателя № 26252017214001 кредитний ліміт (кредит) у розмірі 50 000,00 грн. шляхом здійснення видаткових операцій із рахунку держателя, які має право здійснювати держатель в порядку, передбаченому п. 1.1. Договору на відкриття рахунку, за рахунок коштів банку, понад залишок коштів держателя на ньому.

Згідно п. 2.2. Кредитного договору кредит надається на строк з 21.08.2014р. по 20.08.2015р., якщо тільки не застосовується інший термін погашення зобов'язань відповідно до умов п. 4.2.5. Договору та/або Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використанням банківських платіжних карток. В межах наданого кредиту здійснюється кредитування рахунку для задоволення поточних потреб держателя. У випадку якщо жодна зі сторін не надасть письмове повідомлення іншій стороні про припинення надання кредиту за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, строк надання кредиту пролонгується кожний раз на наступний рік на аналогічних умовах.

В п. 2.3. Кредитного договору держатель взяв на себе зобов'язання повернути суму наданого кредиту за період, визначений у п. 2.2. Кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом, простроченої заборгованості, можливих штрафних санкцій та пені, що визначені договором та/або тарифами за якими обслуговується банківська платіжна картка.

Як передбачено в п. 3.4. Кредитного договору за користування кредитом згідно договору держатель сплачує проценти із розрахунку процентної ставки річних у розмірі 29%.

У відповідності до п. п. 3.5. - 3.6. Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом зазначеного в Тарифах періоду, від фактичної дати списання кредитних коштів з рахунку (пільговий період) не нараховуються. Після закінчення пільгового періоду нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою, вказаною в п. 3.4. договору.

Згідно п. 3.7. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, за фактичний строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (включно) по день сплати кредиту за методом факт/факт (фактична календарна кількість днів у році).

В п. 3.9. Кредитного договору сторони домовились, що проценти за користування кредитом сплачуються держателем один раз в місяць у передостанній робочий день поточного місяця шляхом списання банком відповідної суми з рахунку за рахунок залишку власних коштів держателя на рахунку, а у разі їх недостатності (відсутності) - за рахунок наданого кредиту в межах встановленого ліміту, збільшуючи таким чином заборгованість по кредиту.

Позивачем на виконання умов Кредитного договору було надано держателю рахунка (ОСОБА_2.) кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку за період з 21.08.2014р. по 09.11.2016р., відповідно до яких було встановлено кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн., який останнім було використано.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, в свою чергу держатель рахунку порушив вищезазначені положення договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки.

Згідно п. 4.2.5. Кредитного договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати від держателя дострокової (незалежно від настання строку погашення кредиту, обумовленого п. 2.2.) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій (пені та штрафів) та іншої заборгованості, що виникла за рахунком.

В п. 4.3.2. Кредитного договору держатель взяв на себе зобов'язання достроково погасити заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором у випадку припинення банком надання кредиту відповідно до п. 4.2.5. Договору.

В забезпечення виконання держателем рахунку своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем (кредитор) та відповідачем (поручитель) було укладено Договір № ОВ/ЗП/К/561 поруки від 21.08.2014р. (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язувався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором та додатками, додатковими угодами/договорами про внесення змін до нього, у тому числі тими, що будуть укладені у майбутньому (Договір кредиту).

За умовами п. 1.2. Договору поруки поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту, ніяких заперечень, а також нерозуміння його положень не має.

Згідно п. 1.3. Договору поруки поручитель надає свою згоду на будь-яку зміну зобов'язань боржника за Договором кредиту в майбутньому, внаслідок чого буде збільшено обсяг відповідальності поручителя за цим договором, та погоджується із тим, що додаткової згоди поручителя на це не потребується.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов'язання передбачає повернення фактично отриманих коштів боржником за Договором кредиту в сумі 50 000 грн. в строк до 20 серпня 2015 року ( п.п. 2.1.1.), сплату процентів та комісій за користування кредитом в розмірі, визначеному Договором кредиту, (п.п. 2.1.2.), сплату можливих штрафних санкцій, збитків визначених Договором кредиту, а також виконання будь-яких інших фінансових зобов'язань боржника за Договором кредиту (п. 2.1.3.).

За змістом п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов'язувався виконати свої зобов'язання відповідно до п. 2.1. цього Договору також у випадку дострокової вимоги кредитора відповідно до умов Договору кредиту.

Згідно п. 3.1. Договору поруки поручитель зобов'язувався протягом трьох днів від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора № 373950003 в ПАТ Банк "Контракт", код банку 322465, або інший рахунок, вказаний кредитором у вимозі (п. п. 3.1.1.), у разі невиконання боржником та/або поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед кредитором як солідарний боржник всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення (п. п. 3.1.2.), відповідати перед кредитором одночасно та у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо (п. п. 3.1.3.).

У відповідності до п. 4.1. Договору поруки сторони домовились, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 20 серпня 2018 року або до повного виконання боржником своїх зобов'язань за Договором кредиту.

В п. 6.1. Договору поруки сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

З огляду на неналежне виконання держателем рахунку своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач на підставі п. п. 4.3.2. Кредитного договору надіслав на його адресу повідомлення - вимогу про дострокове повернення кредиту № 613/11-324 від 03.02.2016р. та вимагав від останнього сплатити заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн. та нарахованих процентах в розмірі 8 358,50 грн.

Крім того, позивачем з урахуванням п. п. 2.1. та 3.1. Договору поруки, направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 613/07-323 від 03.02.2016р., відповідно до якої позивач вимагав від останнього сплатити заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором, а саме, за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн. та нарахованих процентах в розмірі 8 358,50 грн.

Вказані повідомлення позивача залишилися без відповіді та задоволення як зі держателя рахунку (ОСОБА_2.), так і зі сторони відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що держатель рахунку (ОСОБА_2.) неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, зокрема погашення кредитної заборгованості, а також процентів за користування кредитом, за прострочення оплати яких позивачем нараховано пеню, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 % річних та зважаючи на укладення з відповідачем Договору поруки, у позивача виникло право вимоги до останнього за неналежне виконання зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, а саме 50 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 19 243,44 грн. заборгованості за простроченими процентами, 7 474,41 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 3 636,16 грн. інфляційних втрат та 727,51 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником договірних зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 50 000,00 грн. та 19 243,44 грн. за простроченими процентами.

Доказів на підтвердження сплати позичальником та/або відповідачем суми кредиту та процентів за користуванням кредитом, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язання позичальника, в разі порушення останнім зобов'язань за Кредитним договором.

Таким чином, оскільки факт порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений суду первинними документами, вимоги банку до поручителя в частині стягнення з останнього 50 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом та 19 243,44 грн. заборгованості за простроченими процентами визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 7 474,41 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 3 636,16 грн. інфляційних втрат та 727,51 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору у випадку порушення строку повернення отриманих грошових коштів за кредитом та/або порушення строку сплати мінімального платежу згідно умов договору, банк має право стягнути з держателя пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно. Окрім пені, банком можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді штрафів та пені, якщо такі передбачені тарифами.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 474,41 грн. за заявлений ним період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015р. у справі №910/20969/14.

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 636,16 грн. інфляційних втрат та 727,51 грн. 3 % річних.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21955/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 50 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 19 243,44 грн. заборгованості за простроченими процентами, 7 474,41 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 3 636,16 грн. інфляційних втрат та 727,51 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербау" (ідентифікаційний код 33747703, адреса: 03179, м. Київ, вул. М. Ушакова, буд. 8) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (ідентифікаційний код 19361746, адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за простроченим кредитом, 19 243,44 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок три гривні 44 коп.) заборгованості за простроченими процентами, 7 474,41 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 41 коп.) пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 3 636,16 грн. (три тисячі шістсот тридцять шість гривень 16 коп.) інфляційних втрат, 727,51 грн. (сімсот двадцять сім гривень 51 коп.) 3 % річних та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017р.

Суддя С.М. Морозов