Рішення

від 11.01.2017 по справі 911/3776/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа № 911/3776/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3776/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Украгросоя ,

с. Новопетрівка, Кіровоградський район

до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , с. Пухівка, Броварський район

про стягнення 220505,83 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 27.10.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Украгросоя (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (відповідач) про стягнення 220505,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявну у відповідача заборгованість, яка утворилась у останнього у зв'язку із істотним порушенням умов Договору постачання товару № ОС/3 від 15.01.2013 та яка стягнута за рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2016 у справі № 911/2054/16, проте яка лишається не сплаченою відповідачем до теперішнього часу, у зв'язку з чим позивач додатково нараховує до стягнення 133958,36 грн. неустойки, 77846,78 грн. інфляційних втрат та 8700,69 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 28.11.2016 порушено провадження у справі № 911/3776/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.12.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

14.12.2016 через канцелярію суду відповідачем надана заява № 61 від 12.12.2016, підтримана представником в судовому засіданні, в якій відповідач просить суд відстрочити та розстрочити виконання рішення суду. Так, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на складне фінансове становище, що склалось на підприємстві та арешт банківських рахунків, накладений на підставі зведеного виконавчого провадження № 47546228. Крім того, відповідач зазначив, що все майно відповідача знаходиться в банківській заставі і, навіть введення відповідача в процедуру банкрутства не зможе поліпшити ситуацію з повернення боргів.

В судовому засіданні 14.12.2016 судом оголошувалась перерва.

11.01.2017 через канцелярію суду відповідачем надана заява б/н від 08.01.2017 в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 911/3776/16 до 01.06.2017. При цьому, в обґрунтування своєї заяви, відповідач посилається на доводи, викладені у раніше наданій суду заяві № 61 від 12.12.2016 та звертає увагу суду на відмову позивача у вирішення питання підписання мирової угоди з відповідачем.

11.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти вимоги щодо стягнення з останнього неустойки, оскільки відповідальність у вигляді неустойки, взагалі не передбачена умовами договору. Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені. Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач не заперечував.

Представник позивача в судове засідання 11.01.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як позивач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить власний підпис представника на бланку перерви в розгляді справи від 14.12.2016.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді господарським судом Київської області справи № 911/2054/16 було встановлено, що 15.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю Украгросоя (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (покупець) укладений Договір про постачання товару № ОС/3 (договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно з підписаними сторонами специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Пунктами 2.4, 2.7 договору встановлено, що товар постачається у кількості, що зазначається в підписаних сторонами специфікаціях. Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору, розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних між сторонами специфікаціях. Ціна товару, що постачається визначається сторонами у підписаних специфікаціях.

Так, на виконання умов договору в період з січня 2013 по листопад 2014 позивач здійснював поставки товару, що підтверджувалось наявними в матеріалах справи № 911/2054/16 специфікаціями, рахунками на оплату та товарно-транспортними накладними.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період з 15.01.2013 по 07.07.2016, сторони погодили, що за відповідачем рахується заборгованість за Договором поставки № ОС/3 від 15.01.2013 в розмірі 152044,50 грн., яку і просив стягнути позивач у справі № 911/2054/16.

При цьому, судом було встановлено, що докази оплати відповідачем зазначеної заборгованості у матеріалах справи № 911/2054/16 відсутні. Відповідач в своєму відзиві підтверджував вищевказані обставини та зазначав, про наявність у відповідача заборгованість в розмірі 152044,50 грн.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи № 911/2054/16, дійшов висновку щодо правомірно заявленої вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгросоя 152044,50 грн. основного боргу, про що господарським судом Київської області 22.08.2016 винесено рішення у справі № 911/2054/16.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2054/16 від 22.08.2016, яке набрало законної сили, та яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгросоя 152044,50 грн. основного боргу.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на час прийняття рішення у справі № 911/3776/16 відповідачем не сплачені позивачу кошти, які підлягають стягненню за рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2016 у справі № 911/2054/16, у зв'язку з чим позивач, звернувся до суду з вимогами про додаткове стягнення з відповідача 133958,36 грн. неустойки, 77846,78 грн. інфляційних втрат та 8700,69 грн. 3 % річних.

Так, звертаючись з позовом, позивач на підставі п. 5.4 договору, просить суд стягнути з відповідача 133958,36 грн. неустойки, нарахованої за період 11.11.2014 по 08.10.2016.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Умовами п. 5.4 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення з відповідача неустойки, відповідач посилався на відсутність правових підстав щодо її стягнення, оскільки вказаний вид відповідальності взагалі не передбачений умовами договору. Надавши свої заперечень відповідач також просив суд, на підставі ст. 258 Цивільного кодексу України, застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача пені.

Розглянувши надані відповідачем запереченням, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, здійсненого з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, позивачем нараховуються грошові санкції саме у вигляді пені, яка при укладені між сторонами договору погоджена у двосторонньому порядку та визначена в п. 5.4 договору, а отже позивач звертається із вимогами саме щодо стягнення з відповідача пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Крім того, за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожний день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, пеня підлягала стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.

Враховуючи наведене, суд розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 133958,36 грн. пені, приходить до висновку щодо відмови позивачу в її задоволені, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності щодо її пред'явлення.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Як вже було вказано, рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2054/16 від 22.08.2016, визнано факт порушення відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати отриманого товару та стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгросоя 152044,50 грн. основного боргу.

Так, звертаючись до суду у справі № 911/3776/16, позивач просить суд, на підставі ст. 625 ЦК України, стягнути з відповідача 77846,78 грн. інфляційних втрат та 8700,69 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 11.11.2014 по 08.10.2016 на суму заборгованості 152044,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не заперечував щодо вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська інфляційних втрат та 3 % річних.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично вірним, суд приходить до висновку щодо задоволення вказаних вимог.

11.01.2017 через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшла заява б/н від 08.01.2017, в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення суду, до 01.06.2017.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська на сьогоднішній день знаходиться у важкому фінансовому становищі, а також наявності арешту на банківських рахунках відповідача, накладених на підставі зведеного виконавчого провадження № 47546228, що не дає можливості відповідачу вільно розпоряджатися своїми коштами. Крім того, відповідач зазначив, що все майно відповідача знаходиться в банківській заставі і, навіть введення відповідача в процедуру банкрутства не зможе поліпшити ситуацію з повернення боргів.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, враховуючи що відповідач на час прийняття рішення у справі знаходиться у важкому фінансовому становищі та неможливість належного виконувати рішення суду відповідачем, на час його прийняття, суд, на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе відстрочити виконання рішення господарського суду у справі № 911/3776/16, до 01.06.2017.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код ЄДРПОУ 05513187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгросоя (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Новопетрівка, вул. Дружби, 100, код ЄДРПОУ 38302193) 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн. 69 коп. 3 % річних, 77 846 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 1 298 (одну тисячу двісті дев'яносто вісім) грн. 21 коп. судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 911/3776/16, до 01.06.2017.

Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 23.01.2017

Суддя О.О. Христенко