Постанова

від 23.01.2017 по справі 903/549/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" січня 2017 р. Справа № 903/549/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016 р.

у справі №903/549/16 (суддя Якушева І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся-ЛТД"

до відповідача приватного підприємства "ІСІС ПЛЮС"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про стягнення 11559,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.09.2016 р. у справі №903/549/16 було задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся-ЛТД" до відповідача приватного підприємства "ІСІС ПЛЮС"про стягнення 11559,03 грн.

При винесені вказаного рішення суд виходив з того, що 30.06.2016р. між приватним підприємством «ІСІС ПЛЮС (постачальник) і ТзОВ «Узлісся-ЛТД» (покупець) було укладено договір №01/30-П, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до п.4.3. договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної (п.3.1. та п.3.4.), що оформляється відповідно до чинного законодавства України .

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних , постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі податку на додану вартість, що включено в ціну товару - в сумі 91 559 грн. 03 коп.

Судом було встановлено, що видатковою накладною №РН-0000001 від 30.06.2016 р. приватне підприємство «ІСІС ПЛЮС» на підставі договору №01/30-П від 30.06.2016р. передало ТзОВ «Узлісся-ЛТД» дистиляційне обладнання для виробництва рідких видів біопалива на загальну суму 549 354 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 91 559 грн. 03 коп.

Однак, ПП «ІСІС ПЛЮС» не виконало зобов'язання, передбачене п. п. 4.3. договору, протягом 15 календарних днів з дня поставки, 15.07.2016р. ТзОВ «УЗЛІССЯ-ЛТД» на адресу ПП «ІСІС ПЛЮС» було подано вимогу про сплату штрафних санкцій, яку отримано підприємством в той же день. У вимозі встановлено термін виконання зобов'язань - не пізніше 22.07.2016 р.

Пізніше, відповідачем добровільно перераховано позивачу 80 000 грн. штрафу згідно з платіжними дорученнями №2 від 26.07.2016р., №3 від 28.07.2016р.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у зв'язку з тим, що ПП «ІСІС ПЛЮС» не виконало зобов'язання, передбачене п. 4.3. договору, та протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної не зареєструвало податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого покупець - ТОВ «УЗЛІССЯ-ЛТД» не зміг отримати податковий кредит, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016 р. у справі №903/549/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

між Луцькою ОДПІ та ПП ІСІС ПЛЮС 17.06.2015 р. був укладений Договір про визнання електронних документів. На момент укладення вищезазначеного договору сертифікат підпису директора ПП ІСІС Плюс мав строк дії з 16.06.2015 року по 15.06.2016 року;

відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 223 від 10.04.2008 року Про подання електронної податкової звітності , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011, для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС;

відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЦЕП;

Додатком 1 до Інструкції затверджений Примірний договір про визнання електронних документів, із якого вбачається, що однією із істотних умов такого договору є строк дії договору, зокрема пунктом 6.2. Договору про визнання електронних документів, у тому числі і договору укладеного між Луцькою ОДПІ та ПП ІСІС Плюс 17.06.2015 р., передбачено що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів;

у свою чергу пунктом 6.4 Договору передбачено, що орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Відповідно до пункту 6.5. Договору разі припинення дії Договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається;

строк дії сертифікату електронного цифрового підпису ПП ІСІС Плюс закінчився 15.06.2016 р., а Договір про визнання електронних документів від 17.06.2015 року діяв до моменту чинності ключа;

ПП ІСІС ПЛЮС укладаючи договір поставки від 30.06.2016 р. №01/30-П з ТзОВ Узлісся-ЛТД свідомо знало про відсутність укладеного договору про визнання електронних документів з Луцькою ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області та відповідно неможливість виконання п. 4.3 Договору поставки та однозначно передбачало настання наслідків передбачених п.5.3 даного договору у вигляді штрафних санкцій;

Крім того, ПП ІСІС ПЛЮС у період із 06.07.2016 року по 18.07.2016 року здійснило 9 спроб реєстрації лише однієї податкової накладної № 1 від 22.06.2016 року на реалізацію паперу в кількості 1 штука по ціні 77,50 грн. (сума ПДВ - 15,50 грн.) для неплатника ПДВ. Дана податкова накладна не була зареєстрована по причині відсутності електронного договору, а саме не вірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів. При цьому, спроби реєстрації будь-якої іншої податкової накладної підприємством ПП ІСІС ПЛЮС не здійснювало, в тому числі на адресу ТзОВ Узлісся ЛТД .

Також скаржник звертає увагу на те, що ПП ІСІС ПЛЮС , зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 б корп. 1, а керівником та бухгалтером є ОСОБА_3 Поруч з тим ТзОВ Узлісся-ЛТД також зареєстроване за адресою: Волинська обл.. м. Луцьк, вул. Ківерцівська буд. 9 б корп. 1, а засновником ТзОВ Узлісся-ЛТД також є ОСОБА_3

Враховуючи вищезазначене апелянт вважає, що ОСОБА_3 являється пов'язаною особою між ПП ІСІС ПЛЮС та ТзОВ Узлісся-ЛТД .

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

не правдивим є твердження скаржника, що засновником ТзОВ Узлісся-ЛТД є ОСОБА_3, оскільки ТзОВ "УЗЛІССЯ - ЛТД" створено 16.01.2014 р. за юридичною адресою м. Ківерці, вул. вул. 17 вересня, 5 А, Ківерцівського району, Волинської області. Його засновником була ОСОБА_4, що підтверджується Витягом з ЄДРЮФО від 25.11.2014 року. Пізніше 11.07.2016 року, після купівлі - продажу корпоративних прав ТзОВ "УЗЛІССЯ -ЛТД", воно зареєстровано за юридичною адресою: : Волинська обл.. м. Луцьк, вул. Ківерцівська буд. 9 б корп. 1, і його засновником є ОСОБА_1 Лук'янівна;12.07.2016 року;

позивач укладаючи Договір поставки № 01/30 - П від 30.06.2016 р., планував покращити свій фінансовий стан та ефективно проводити господарську діяльність не протягом 365 днів відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, як вказує скаржник в апеляційній скарзі а конкретно протягом місяця з дня укладання даного Договору, через що і передбачило штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних;

в позивача немає перед бюджетом зобов'язань, а тому він їх і не декларує, а тому з посиланням скаржника на факт не декларування позивачем податкових зобов'язань в 3-му кварталі 2016 року у поданих деклараціях неможливо погодитись;

порушення судом першої інстанції норм процесуального права по відкладенню розгляду справи є надуманим скаржником, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 23.08.2016 р. було: відкладено розгляд справи на 07.09.2016 р.; викликано в судове засідання для дачі пояснень працівників Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області. В судовому засіданні 07.09.2016 р. взяла участь головний державний інспектор юридичного відділу Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_5, яка надала суду усні пояснення, які на думку позивача не відносяться до компетенції господарського процесу. Ухвалою суду першої інстанції від 07.09.2016 року було залучено до участі в розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Луцьку ОДПІ ҐУ ДФС у Волинській області та зобов'язано подати письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження, однак скаржник проігнорував дану Ухвалу і замість письмових пояснень не прийшов на засідання суду, подавши клопотання про відкладення розгляду справи по причині зайнятості в інших справах нічим свою зайнятість не підтвердив;

при укладанні Договору поставки № 01/30-П від 30.06.2016 р., сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, що відповідає ст. 180 ГК України, вони не приховували обставин, які мають істотне значення для цього договору, договір не укладався під впливом тяжкої для сторін обставини; укладення договору відповідає інтересам сторін; волевиявлення учасників правочину були вільним, усвідомленим і відповідали їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; правочин вчинявся у формі, встановленій законом; зміст Договору не суперечить ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням наведених вище доводів в обґрунтування своєї позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позов, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Від відповідача - ПП ІСІС ПЛЮС надійшли заперечення на апеляційну скаргу третьої особи, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України лише зареєстрована податкова накладна дає право на податковий кредит ТзОВ Узлісся-ЛТД . Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Саме тому купуючи товар, Покупець вимагав включення до договору пунктів 4,3 та 4.5, адже втративши право на податковий кредит він втрачав і право на своєчасне бюджетне відшкодування ПДВ в наступному звітному періоді, тобто з липня 2016 року;

у зв'язку з тим, що ПП ІСІС ПЛЮС не виконало зобов'язання, передбачене п. 4.3. Договору, згідно платіжних доручень № 2 від 26.07.2016 р. та № 3 від 28.07.2016 р. в добровільному порядку, а також № 5 від 24.10.2016 р. - на виконання рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016, ПП ІСІС ПЛЮС повністю сплачено 91559 грн. 03 коп. штрафних санкцій в адресу ТзОВ Узлісся-ЛТД ;

враховуючи вищевикладене, ПП ІСІС ПЛЮС сплатило встановлену договором сторін відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафну санкцію за порушення правил здійснення господарської діяльності;

безпідставними є твердження третьої сторони у своїй апеляції про те, що ПП ІСІС ПЛЮС укладаючи договір поставки від 30.06.2016 р. №01/30-11 з ТзОВ Узлісся-ЛТД свідомо знало про відсутність укладеного договору про визнання електронних документів з Луцькою ОДПІ Головного управління ДФС Волинській області та відповідно неможливість виконання п. 4.3 Договору поставки однозначно передбачало настання наслідків передбачених п.5.3 даного договору у вигляді штрафних санкцій, оскільки про неможливість виконання зазначеного пункту договору відповідач не знав;

ПП ІСІС ПЛЮС за допомогою сертифікованого програмного забезпечення iFin , починаючи з 30.06.2016 дев'ять раз подавало заяву-договір до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, намагаючись укласти договір про визнання електронних документів. Зокрема, відповідні заяви подавались 30.06.2016 р., 06.07.2016 р. (о 12 год. 56 хв.), 06.07.2016 р. (о 12 год. 58 хв.), 08.07.2016 р., 13.07.2016 р., 18.07.2016 р., 25.07.2016 р., 27.07.2016 р., 07.09.2016 р.;

За наведеного вище, позивач вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому в задоволенні останньої слід відмовити.

23 січня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника (Луцької ОДПІ) підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Представник пояснила, що договір про визнання електронних документів між Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та ПП ІСІС ПЛЮС не був укладений, з вини посадової особи Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області котрий невірно вніс дані в систему, дана обставина стала відома підчас проведення службової перевірки.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 р. у справі №924/481/16 належить скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечела проти доводів представника скаржника з підставзазначених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Представник пояснила, що є постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/1386/16, визнано протиправними дії Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління ДФС у Волинській області щодо не укладення з Приватним підприємством ІСІС ПЛЮС договору про визнання електронних документів від 30 червня 2016 року. Окрім того, вказала, що внаслідок бездіяльності податкової служби, позивач був позбавлений права на отримання податкового кредиту, кошти отримані від якого планували використати на розвиток підприємства.

Орім того відносини між третьою особою та відповідачем щодо укладання між ними договору про визнання електронних документів, податкового адміністрування, можливості реєстрації накладних, тощо є публічно-правовоими і ніяким чином не відносяться до предмету спору у даній справі та не впливають на вирішення господарського спору між двома суб'єктами господарювання.

З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 181-183), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.06.2016р. між приватним підприємством ІСІС ПЛЮС (постачальник) і ТзОВ Узлісся-ЛТД (покупець) було укладено Договір поставки №01/30-П (далі - Договір) (а. с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Згідно п.2.1. Договору постачальник поставляє покупцю дистиляційне обладнання для виробництва альтернативних рідких видів біопалива в кількості 1 шт., за ціною 457 795 грн. 17 коп. та ПДВ в сумі 91559 грн. 03 коп.

Загальна сума договору відповідно до п. 2.2. Договору складає 549 354 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ.

В п. 3.1. сторони погодили, що товар, що є предметом поставки за цим договором , має бути поставлений постачальником покупцю протягом 3-ох днів з дня укладення договору.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що товар не транспортується до покупця, продовжує зберігатися на складі постачальника на підставі цього Договору та акта прийому-передачі на відповідальне зберігання. Товар зберігається на складі постачальника до моменту видачі покупцю на його вимогу (в т.ч. усну), але не більше терміну дії договору. Покупець має право вільного доступу до товару та його переміщення, в т.ч. особам, на які він вкаже.

В п. 4.1. Договору сторони визначили строк та порядок розрахунку за товар, а саме розрахунки за товар здійснюється в національній валюті (гривні), в сумі, вказаній в п.п.2.1., 2.2. договору, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний ним, платіжним дорученням або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, не пізніше 3-ох років з моменту укладення договору.

Згідно з п.4.3. Договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної (п.3.1. та п.3.4.), що оформляється відповідно до чинного законодавства України .

Відповідно до п. 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних , постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі податку на додану вартість, що включено в ціну товару - в сумі 91 559 грн. 03коп.

Як вбачається із видаткової накладної №РН-0000001 від 30.06.2016р. приватне підприємство «ІСІС ПЛЮС» на підставі договору №01/30-П від 30.06.2016р. передало ТзОВ «Узлісся-ЛТД» дистиляційне обладнання для виробництва рідких видів біопалива на загальну суму 549 354 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 91 559 грн. 03коп. (а. с. 12).

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до Договору поставки № 01/30 від 30.06.2016 р. № 1 З від 03.06.2016 р. ТзОВ УЗЛІССЯ-ЛТД передано, а ПП ІСІС ПЛЮС прийняло на відповідальне зберігання покупцю дистиляційне обладнання для виробництва альтернативних рідких видів біопалива в кількості 1 шт., за ціною 457 795 грн. 17 коп. та ПДВ в сумі 91559 грн. 03 коп.

Проте всупереч, п. 4.3. Договору ПП ІСІС ПЛЮС не зареєструвало податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Листом № 04/01-Ю від 15.07.2016 р. ТзОВ УЗЛІССЯ-ЛТД повідомило ПП ІСІС ПЛЮС про необхідність сплати штрафних санкцій у термін - не пізніше 22 липня 2016р.

Як вбачається із платіжних доручень №2 від 26.07.2016р., №3 від 28.07.2016р. відповідачем добровільно перераховано позивачу 80 000 грн. штрафу (а. с. 20 ).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611, ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з ст. 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Як передбачено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України лише зареєстрована податкова накладна дає право на податковий кредит покупцю. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну № 1129 від 14.11.2014p., теж вимагає складання податкових накладних виключно в електронному вигляді та їх обов'язкову реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи той факт, що відповідач (постачальник) - ПП «ІСІС ПЛЮС» протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної, не зареєстрував податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, як це передбачено п. 4.3. Договору, позивач (покупець) ТОВ «УЗЛІССЯ-ЛТД» не зміг отримати податковий кредит, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

За наведених обставин, судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника (Луцької ОДПІ) викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду до уваги як необґрунтовані та безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Порядок реєстрації платником ПДВ, об'єкт та база опадткування, ставки податку, електронне адміністрування ПДВ, порядок складання податкової накладної, інші питання сплати податку на додатну вартість регулюється розділом V (ст. 180 - 211) Податкового кодексу України.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису регулюються Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 223 від 10.04.2008 р.

Порядок укладання договору про визнання електронних документів та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку регулюється п. 5 розділу ІІІ вищевказаної інструкції.

З врахуванням вищевикланених норм та враховуючи положення ст. ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спір між відповідачем та органами ДФС України відноситься до публічно-правового спору.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Таким чином з вищевикладених норм заонодавства та роз'яснень Пленуму ВГСУ України вбачається, що правовідносини між ПП ІСІС ПЛЮС та Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області з приводу підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у т.ч. укладання Примірного договору про визнання електронних документів, складання податкової накладної, є публічно-правовими правовідносинами, які не відносяться до предмету спору у даній справі № 903/549/16, відповідно не входять в коло доказування у цій справі.

При цьому скаржником (Луцькою ОДПІ) не доведено, яким чином рішення у даній справі порушує його права чи обов'язки, як учасника господарських правовідносин.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, апеляційним господарським судом не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду господарського суду Волинської області від 21.09.2016 р. у справі № 903/549/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016 р. у справі № 903/549/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області без задоволення.

2. Справу № 903/549/16 повернути в господарський суд Волинської області

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.