Рішення

від 17.01.2017 по справі 711/8602/16-ц

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/8602/16-ц

Номер провадження2/711/347/17

17 січня 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя Дунаєв С.О.

при секретарі Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про скасування арешту з нерухомого майна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк Західінкомбанк ; Приватне підприємство Лаккі-Плюс ; Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції; Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2009р., на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу № 7095 від 07.11.2006р.. В обґрунтування вимог зазначено, що ТОВ ОТП Факторинг Україна є набувачем права вимоги за кредитним договором, укладеним між АКБ Райффайзенбанк Україна та ОСОБА_1. Зобов'язання боржника за кредитним договором забезпечене іпотекою. На виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між сторонами досягнуто домовленості щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, під час підготовки продажу предмету іпотеки позивачем було виявлено арешт накладений ухвалою суду, що унеможливлює його реалізацію. Наявність зареєстрованого обтяження на предмет іпотеки вчинене в інтересах інших осіб перешкоджає позивачу реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому він звернувся до суду з зазначеним позовом.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судовий виклик направлявся відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, разом з тим адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення через відсутність адресату за зазначеною адресою та його неявкою до відділу поштового зв'язку для отримання кореспонденції за поштовим повідомленням, що в контексті положень ст.6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні і відповідно до ч.5 ст.74 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд вважає як повідомлення відповідачів належним чином.

Відповідно до ст.224 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК) судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

07.11.2006р. між ОСОБА_1 та АКБ Райффайзенбанк Україна , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк (що підтверджується статутом ПАТ ОТП Банк ), укладено кредитний договір №ML-F00/271/2006. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника того ж дня між сторонами кредитного договору був укладений договір іпотеки №PCL-F00/271/2006 за яким ОСОБА_1 (іпотекодавець) передала АКБ Райффайзенбанк Україна (іпотекодержатель) в іпотеку квартиру (далі - предмет іпотеки) за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.3-6/. Розмір грошового зобов'язання за іпотечним договором складає 97460 доларів США.

Договір іпотеки був зареєстрований в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом про його реєстрацію, та витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна /а.с.10/.

24.12.2010р. між ПАТ ОТП Банк та ТОВ Факторинг Україна було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до фактора перейшли сукупність прав належних ПАТ ОТП Банк за кредитним договором №ML-F00/271/2006 та договором іпотеки №PCL-F00/271/2006 від 07.11.2006р. /а.с.7-9/.

05.01.2011р. в Державному реєстрі іпотек зареєстровано відомості, що іпотекодержателем предмету іпотеки є ТОВ ОТП Факторинг Україна /а.с.13/.

На теперішній час між сторонами досягнуто домовленості щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено п.6.4 договору іпотеки.

Разом з тим, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2009р. по цивільній справі за позовом КБ Західінкомбанк до ПП Лаккі-Плюс , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якості заходів забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_1, в тому числі на квартиру, яка є предметом іпотеки за договором № PCL-F00/271/2006 від 07.11.2006р.. Зазначене обтяження зареєстроване у встановленому законом порядку і залишається чинним до теперішнього часу, що підтверджується інформаційною довідкою від 17.01.2017р..

На теперішній час позивач позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з наявністю арешту та заборони на його відчуження, а тому звернувся до суду з зазначеним позовом.

Тож спір виник внаслідок здійснення заставодержателем своїх прав на звернення стягнення на заставне майно і регулюється положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII), Закону України від 05.06.2003р. №898-IV Про іпотеку (далі - Закон №898-IV).

Частиною 1 статті 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.1 ст.575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже іпотекодержатель і заставодержатель є синонімічними поняттями у випадку, коли предметом застави є нерухоме майно.

Відповідно до ч.7 ст.51 Закону №1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ч.6 ст.3 Закону №898-IV у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Визначаючи момент виникнення у позивача права на іпотеку суд звертає увагу, що відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже позивачеві належить право на предмет іпотеки, яке виникло 07.11.2006р.. Арешт, застосований в якості заходів забезпечення позову, накладений судом 02.10.2009р. в інтересах інших кредиторів відповідача і зареєстрований у встановленому законом порядку 02.10.2009р.. Отже позивач має вищий пріоритет на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Згідно ч.1 ст.36 Закону №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Зазначені обставини передбачені п.6.4 договору № PCL-F00/271/2006 від 07.11.2006р..

За таких обставин, суд вважає, що право позивача, як іпотекодержателя, на звернення стягнення на спірну квартиру у передбачений ст.36 Закону №898-IV спосіб є порушеним і підлягає захисту.

Способи захисту цивільних прав передбачені ст.16 ЦК, в якій, окрім конкретного переліку способів захисту зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З аналізу зазначеної норми закону в контексті положень ст.ст.317, 321, 391 ЦК вбачається, що право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна належить особі, яка має право власності на таке майно або право володіння ним. Натомість ст.396 ЦК передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Враховуючи, що позивач є іпотекодержателем спірної квартири, і має право на звернення стягнення на цю квартиру у спосіб, передбачений ст.36 Закону №898-IV, то він є особою, яка має речове право на спірну квартиру, а отже його право підлягає захисту у спосіб, передбачений ст.59 ЗУ Закону №1404-VIII.

Крім того, частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Отже з урахуванням досліджених судом доказів та встановлених обставин, позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими. Будь яких доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суду не надано. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд звертає увагу, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі поданих ними доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки позивач не просив відшкодовувати йому судові витрати, то відповідно до ст.ст.11, 88 ЦПК понесені позивачем витрати з оплати судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальність ОТП Факторинг Україна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №7095 від 07.11.2006р., що накладений ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02 жовтня 2009р..

Понесені ТОВ ОТП Факторинг Україна судові витрати не відшкодовувати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги чи заяви відповідача про його перегляд, якщо апеляційну скаргу чи заяву не було подано.

Головуючий: С. О. Дунаєв