Рішення

від 12.01.2017 по справі 147/1346/15-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1346/15-ц

Провадження № 2/147/121/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі : головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Свистун А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропромислова фірма Іззія про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП Агропромислова фірма ІЗЗІЯ про розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого відділом Держкомзему у Тростянецькому районі на підставі розпорядження Тростянецької РДА від 26.12.2003 року за №346, належить земельна ділянка площею 4,2302га, що розташована на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30.04.2004 року між позивачем та ПП АФ Іззія було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 10.05.2007 року Вінницькою регіональною філією ДП Центр ДЗК за №040780600016. Строк дії договору оренди земельної ділянки становить 20 років, тобто до 30.04.2024 року.

Позивач зазначив, що ПП Агропромислова фірма ІЗЗІЯ всупереч пунктів 9, 11 договору оренди земельної ділянки систематично порушує свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою з 2010 по 2015 роки. В рахунок погашення заборгованості за користування належної йому земельної ділянки з 2010 по 2015 роки не сплачено грошових коштів.

У зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням договору, просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею та відповідачем 30.04.2004 року та стягнути з відповідача всі документально підтверджені судові витрати .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, не з`явились, однак представником позивача надано на адресу суду заяву, в якій він позовні вимоги підтримав за обставин, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника позивача відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

В судове засідання, призначене неодноразово представник відповідача ПП Агропромислова фірма ІЗЗІЯ не з'явився, хоча про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Заперечень на адресу суду стосовно заявлених позивачем вимог по справі не надано. Кожного разу, зокрема на судове засідання призначене на 16.12.2016 року та на судове засідання, призначене на 12.01.2017 року, ним на адресу суду було направлено заяву про перенесення розгляду справи. В заяві висловлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник ПП АФ Іззія не може бути присутнім у судовому засіданні(а.с.165,174), однак жодного доказу на підтвердження причин неявки суду не надано, що трактується судом як зловживання своїми процесуальними правами. Відповідно суд вважає дані причини надуманими, мотиви неявки необгрунтованими, неявку представника відповідача безпідставною.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу за наявними в ній доказами відповідно до ч. 4 ст.169 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,2302га, що розташована на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №044016, виданого 23.04.2004 року на підставі розпорядження Тростянецької РДА від 26.12.2003 року №346(а.с.5).

30.04.2004 року між позивачем та ПП АФ ІЗЗІЯ укладено договір оренди землі строком дії 20 років відповідно до п.8 договору, який зареєстровано 10.05.2007 року у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040780600016 (а.с.6-8).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір, Земельного кодексу України, а також Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно вимог ч. 3 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. (ст.14 Закону).

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Спір між сторонами виник з приводу порушення істотних умов договору, зокрема щодо систематичної несплати орендарем орендної плати за період з 2013 року по 2015 рік.

Відповідно до частин першої та другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Пунктами 9 та 11 договору оренди землі від 30.04.2004 року, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами, натуроплатою, перші два роки 1 %, що складає 327,39 грн., далі не менше 1,5 % від вартості паю, що складає 491,08 грн. Орендна плата вноситься у строк до 15 листопада поточного року і не пізніше.(а.с.6).

Відповідно до розділу Інші права та обов`язки сторін вищевказаного договору оренди землі, одним із обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати.

Згідно п. 35 договору умовою розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна виплата орендної плати.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 була виплачена орендна плата за 2011-2012 роки у грошовому еквіваленті та продукцією, а тому обставини відносно виплати орендної плати позивачу за вказаний період не підлягають доказуванню, оскільки були встановленні під час розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог представником відповідача ПП АФ Іззія до суду не надано жодного доказу. Інші твердження представника відповідача також не підтверджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 57, ст. 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі на підставі письмових доказів. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Отже, ПП АФ Іззія не надали суду належних і допустимих доказів про сплату позивачеві у 2013, 2014, 2015 роках орендної плати за використання належної позивачу на праві власності земельної ділянки, а тому існує факт систематичного порушення відповідачем умов договору оренди землі та наявність законних і достатніх підстав для його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 24 вказаного вище Закону орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. д ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Враховуючи те, що згідно вимог Закону України Про оренду землі та умов спірного договору оренди землі на відповідача, як орендаря покладається обов'язок своєчасно вносити орендну плату на користь позивача - орендодавця, тягар доказування цих обставин, а саме виконання обов'язку щодо сплати орендної плати, покладається на відповідача. Останній, будучи обізнаним з вимогами позивача, його доводи не спростував, доказів виконання свого обов'язку перед орендодавцем не надав.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідач не спростував доказів, наданих позивачем та не довів належне виконання ним умов п.11 укладеного договору, в силу чого суд, виходячи з наданих доказів, встановив систематичне невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати згідно умов укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 638, 651, 792 ЦК України, п. д ст. 141 ЗК України, ст. ст. 1, 13- 15, 18, 21, 22, 24, 25, 31,32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 10, 11, 60, 88,ч.2 ст.197,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропромислова фірма Іззія про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 30 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агропромислова фірма ІЗЗІЯ , зареєстрований 10.05.2007 року Вінницькою регіональною філією Центр ДЗК - запис №040780600016, згідно якого ОСОБА_1 передала в оренду Приватному підприємству Агропромислова фірма ІЗЗІЯ земельну ділянку, загальною площею 4,2302 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524180600:01:001:0018, яка знаходиться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Стягнути з Приватного підприємства Агропромислова фірма ІЗЗІЯ на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487грн.20коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя