Постанова

від 26.01.2017 по справі 922/3698/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа №922/3698/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Бондаренко Я.О., за довіреністю №02 від 04.01.2017р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3338Х/1-41 від 13.12.2016р.) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №922/3698/16,

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області - звернуся з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - про внесення змін до договору оренди від 16.02.2010р. №4495-Н, укладеного між сторонами, наступного змісту: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2011р.) - вересень 2011р. - 266,82 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 21.09.11р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом 6-ти місяців після її підписання".

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №922/3698/16 (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. по справі №922/3698/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. N629 і від 04.10.1995р. N786" було змінено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, є підставою для внесення змін до договору оренди від 16.02.2010 р. №4495-Н щодо розміру орендної плати, однак відповідач відмовляється від внесення відповідних змін до договору. Також, апелянт зазначає, що розмір орендної плати повинен бути змінений не з дати набрання чинності судовим рішенням про внесення змін до договору оренди державного майна, а з 20.09.2011р., тобто з дати набрання чинності постановою КМУ від 14.09.2011р. №961.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження; призначено до розгляду на 25.01.2017р.; відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області сплату судового збору до 25.01.2017р.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання 25.01.2017р. не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 15.12.2016р. була направлено відповідачу на належну адресу - АДРЕСА_1, що вказана адресою місцезнаходження ФОП в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та зазначена в матеріалах справи. Однак вказана ухвала повернулась на адресу суду апеляційної інстанції із відміткою поштового відділення "повернення за не запитом".

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.12 вказаної постанови, неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.01.2017р. представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.02.2010р. між позивачем (як орендодавцем) та відповідачем (як орендарем) було укладено договір оренди №4495-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуальне майно: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі прохідної філії "Агрегатного заводу" (інв.№000334), загальною площею 7,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2. Майно знаходиться на балансі ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (ідентифікаційний номер 14315629) (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 17.08.2009р. і становить 15100,00 грн.

В пункті 1.2 договору оренди сторони погодили, що майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п. 3.1 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. N 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2010 року (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) у сумі - 198,96 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2010 року.

В пункті 3.5 договору оренди сторони домовились, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Посилаючись на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 14.09.2011р. №961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629 і від 04.10.1995р. №786", якою внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати, зокрема, встановлено нову формулу розрахунку орендної плати та збільшено розмір орендних ставок, позивач вважає наявними підстави для внесення змін до договору оренди наступного змісту: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2011р.) - вересень 2011р. - 266,82 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 21.09.11р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом 6-ти місяців після її підписання".

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди в частині зобов'язання відповідача відшкодувати різницю по сплаті орендної плати за період з 21.09.2011р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою протягом 6-ти місяців після її підписання - є безпідставними з огляду на положення статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки можливість внесення таких змін не передбачена ані договором оренди, ані в чинному законодавстві. Окрім того, відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на можливість зміни розміру орендної плати тільки по грошовим зобов'язанням відповідача за договором оренди, які не припинено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний лист №06-1801 від 28.03.2013р., адресований позивачем відповідачу, в якому вказано про направлення для підписання трьох примірників додаткової угоди до договору оренди №4495-Н від 16.02.2010р., у зв'язку з перерахунком орендної плати через зміну розміру орендної ставки. Листом №06-1253 від 17.03.2014р. позивачем складено лист, адресований позивачу про нагадування про направлення листа №06-1801 від 28.03.2013р. Однак колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні як докази направлення вказаних листів відповідачу, так і докази їх отримання відповідачем, а отже вони не можуть бути прийняти судом до уваги, як докази на підтвердження ухилення відповідачем від підписання додаткової угоди з 2013 року.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист №43-3101 від 14.06.2016р. щодо направлення додаткової угоди у трьох примірниках про внесення змін в договір оренди в частині перерахунку орендної плати.

13.07.2016р. відповідач надав відповідь на лист позивача №43-3101 від 14.06.2016р., в якій зазначив, що пропозицію про внесення змін до договору він вперше отримав - 28.06.2016р., принципових зауважень щодо зміни розміру орендної плати він не має. В січні 2016 року, за зверненням балансоутримувача орендованого майна (ДП "Завод ім. В.О. Малишева"), відповідач здійснив оцінку такого майна з метою укладення договору оренди з ДК "Укроборонпром", зі слів відділу оренди договір буде підписано в липні 2016 року. У зв'язку з чим, відповідач запропонував дочекатись підписання нового договору оренди та після цього врахувати всі зміни по розміру орендних ставок.

20.07.2016р. позивач направив відповідачу лист №43-3980, в якому повідомив, що у разі відмови від підписання додаткової угоди №1 до договору оренди №4495-Н від 16.02.2010р., це питання буде вирішуватись у судовому порядку.

На вищезазначений лист, також, була надана відповідь №22/08 від 22.08.2016р. щодо уточнення змін орендних ставок за використання нерухомого майна, які вже було сплачено балансоутримувачу такого майна.

08.09.2016р. позивачем було надано лист №43-4866, в якому вказано, що державне майно знаходиться на балансі ДП "Завод ім. В.О. Малишева", який не виступає стороною договору, а є лише балансоутримувачем.

Також, в матеріалах справи наявне листування сторін щодо розірвання договору оренди.

Так, з листа позивача №31-5251 від 25.11.2015р. вбачається, що 22.09.2015р. відповідач звертався до позивача із вимогою про розірвання договору оренди, на виконання якої позивач направив відповідачу акти приймання-передачі орендованого майна.

Заявою від 27.04.2016р. відповідач просив позивача зарахувати завдаток в розмірі 278,74 грн. в рахунок орендної плати.

Однак колегія суддів зазначає, що станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на даний час договір оренди не розірвано, він є чинним, орендну плату відповідач сплачує належним чином.

За приписами частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

У статті 21 Закону зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкту оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (частина 2 статті 10 Закону).

Орендна плата з урахуванням її індексації визначена у статті 10 Закону як істотна умова договору оренди державного та комунального майна.

Пунктом 3.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України №961 було змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності 20.09.2011р.

За змістом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012).

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку необхідно враховувати момент, з якого зобов'язання можуть змінюватись.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Порядок набрання чинності рішенням суду встановлено процесуальним законодавством і не вирішується у судовому засіданні. В той же час, судом може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим або розірваним.

Однак визначення цього моменту повинно бути обґрунтованим з посиланням на норми матеріального права, які передбачають певні обставини, з якими дата набрання чинності змін до договору є іншою від дати набрання чинності рішенням суду.

Слід мати на увазі, що розповсюдження змін до договору на минулий період, (більш ніж 5 років до подачі позову) є суттєвою обставиною, з огляду на те, що за цей період договір уже виконувався його сторонами в тому об'ємі, який був передбачений умовами договору на той час.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 зазначено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно із частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином виконував свої грошові зобов'язання на визначених договором оренди умовах, заборгованості по орендним платежам за період з вересня 2011 року по жовтень 2016 року не має. Отже, зобов'язання орендаря за минулі періоди (починаючи з вересня 2011 року) були повністю і належним чином ним виконані, відтак, вважаються припиненими, що в силу статті 599, частини 3 статті 632, частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України унеможливлює їх зміну в судовому порядку.

В силу частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або про розірвання договору законної сили.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України, приписи частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України та положення частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість внесення змін до договору від 16.02.2010р. з вересня 2011 року, а тому правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №922/3698/16 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №922/3698/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26 січня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий