Постанова

від 25.01.2017 по справі 923/862/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р.Справа № 923/862/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 05.01.2017 року №03-10-22, ОСОБА_2 - за довіреністю від 05.01.2017 року №03-10-21;

від відповідача - ОСОБА_3 - за довіреністю від 18.08.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року

у справі № 923/862/16

за позовом: Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання припинити користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м.Скадовськ Херсонської області, в якій просило суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,30494 га, розташованої в м. Скадовську Херсонської області по вул. Пасічника, 144-А, яка була надана в постійне користування Державному підприємству Скадовська ПМК-156 та повернути її у комунальну власність територіальної громади м. Скадовська, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

08.09.2016 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року, виданий Скадовській ПМК-156, визнати відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області право користування земельною ділянкою площею 2,30494 га, розташованої в м. Скадовську Херсонської області по вул. Пасічника, 144-А та зобов'язати повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Скадовська, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Дана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі № 923/862/16 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі № 923/862/16 та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

12.01.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Скадовської міської ради про долучення до матеріалів справи оригіналів довіреностей на представників. Судовою колегією клопотання задоволено, довіреності долучено до матеріалів справи.

Від відповідача 16.01.2017 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області просить суд залишити рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі № 923/862/16 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось і проводилось в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 923/862/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Виконкому Скадовської міської ради від 07.07.1993 року №174 Державному підприємству Скадовській ПМК-156 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року площею 23 049 кв. м. по вул. Пасічника, 144-А у м. Скадовську Херсонської області.

Зі Статуту відповідача за 1995 рік вбачається, що Державне підприємство Скадовська ПМК-156 перетворилось у Відкрите акціонерне товариство Пересувна механізована колона №156 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 року.

З копії Свідоцтва про власність від 16.09.1996 року реєстраційний №115 вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "ПМК-156" було власником майна - цілісного майнового комплексу Державного підприємства ПМК-156.

У Свідоцтві про власність зазначено, що майно перейшло у власність Відкритого акціонерного товариства ПМК-156 відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 року № 51-93 на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 11.09.1996 року № 1072 "Про завершення приватизації Відкритого акціонерного товариства "ПМК-156". Майно було передано Регіональним відділенням ФДМ України по Херсонській області згідно з актом передачі державного майна від 16.09.1996 року № 191.

У зв'язку зі змінами у законодавстві 29.04.2011 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача. Статутом 2011 року організаційною формою відповідача визначено Приватне акціонерне товариство. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Статуту Приватне акціонерне товариство Пересувна механізована колона № 156 є юридичною особою, яка утворена в результаті приватизації Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 156" та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "ПМК-156".

З метою здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, листом від 12.04.2016 року №03-10-405 Скадовська міська рада звернулась до Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області з проханням надати завірені належним чином копії документів про утворення Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м.Скадовськ Херсонської області та про передачу прав та обов'язків цьому підприємству, у тому числі, майнових.

Також Скадовська міська рада листом від 12.04.2016 року №03-10 звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з аналогічним зверненням.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України на запит було надано належним чином засвідчені копії Свідоцтва про власність від 16.09.1996 року реєстраційний №115, наказу від 11.09.1996 року № 1072, Акту приймання-передачі державного майна від 16.09.1996 року № 191. Позивачем отримані копії додано до позовної заяви по даній справі.

Скадовська міської рада листом від 09.06.2016року №03-10-621 направила вимогу директору Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області повернути Державний акт на право постійного користування землею, який видавався Державному підприємству Пересувна механізована колона № 156. Листом від 02.07.2016 року № 55 директор Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області відмовився повернути Державний акт на право постійного користування землею, виданий Державному підприємству Скадовське ПМК-156, з посиланням на рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.

Позивач вважає, що після приватизації Державного підприємства ПМК-156, відповідач не набув у встановленому законом порядку права власності чи користування (оренди) спірною земельною ділянкою, відповідач, внаслідок використання земельної ділянки безпідставно, порушує інтереси власника щодо володіння, розпорядження та користування нею. Саме це і стало підставою для звернення Скадовської міської ради до суду з відповідним позовом.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі повторного розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що суд допустив порушення в мотивувальній частині рішення, які не призвели до прийняття невірної резолютивної частини цього рішення і, в силу приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для його скасування, тому висновок про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 23 Земельного Кодексу України у редакції, чинній на момент видачі спірного державного акту передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" від 13.03.1992 року №2201-ХІІ, яка була чинною до 11.12.2003 року, була затверджена форма Державного акту на право постійного користування землею.

Державний акт на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності або користування і видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що були прийняті в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності та користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності або користування, але тільки в тому випадку, коли на момент їх видання мало місце порушення вимог чинного на той час законодавства, усупереч рішенням чи угодам. Тільки в цьому разі визнання Державного акту саме недійсним є належним та самостійним способом поновлення порушених прав в судовому порядку.

По даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою недійсним, посилаючись на ту обставину, що на теперішній час припинилась діяльність Державного підприємства, якому він був виданий, а правонаступник цього підприємства за своєю організаційно-правовою формою не має права за нормами чинного земельного законодавства України саме на постійне користування цією земельною ділянкою. Інші позовні вимоги про визнання у відповідача відсутнього права користування та витребування земельною ділянкою є похідними від вищевказаних позовних вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В заяві про зміну предмету позову, яка була подана в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області просила суд про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року, виданого Скадовській ПМК-156, визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м.Скадовськ Херсонської області права користування земельною ділянкою площею 2,30494 га, розташованої в м. Скадовську Херсонської області по вул. Пасічника, 144-А та зобов'язання повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Скадовська. Тобто, ніяких змін щодо вимог в частині Державного акту позивач не заявив і судом розглядаються вимоги саме про визнання його недійсним, тобто, таким, що був виданий з порушеннями чинного на той час законодавства України.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для судового захисту.

В даному випадку немає підстав для визнання Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року недійсним, оскільки Державні акти на право власності на земельні ділянки або право користування є документами, що посвідчують такі права й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. Вирішення питання про правомірність видачі Державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого видано такий акт, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, яке було чинним на час його видачі.

З урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України Державний акт на право власності або право постійного користування на земельну ділянку, наприклад, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 року №6-103цс12, від 06.02.2013 року №6-169цс12, від 22.05.2013 року №6-33цс13, від 23.10.2013 року №6-92цс13, від 23.10.2013 року №6-93цс13, від 13.11.2013 року №6-123цс13, від 24.04.2013 року №6-14цс13, від 04.06.2014 року №6-46цс14, від 25.06.2014 року №6-67цс14, від 24.09.2014 року №6-146цс14.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

По даній справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України того, що на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року існували порушення норм чинного на той час законодавства України або існує рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення Виконкому Скадовської міської ради від 07.07.1993 року №174, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року.

Отже, підстав для визнання Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-ХVІ-1-3 від 03.01.1994 року саме недійсним немає. Щодо позовних вимог про визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 156» , м.Скадовськ Херсонської області права користування земельною ділянкою площею 2,30494 га, розташованої в м. Скадовську Херсонської області по вул. Пасічника, 144-А та зобов'язання повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Скадовська, судова колегія зазначає, що такі позовні вимоги також не доведені позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, оскільки, по-перше, є похідними від визнання недійсним Державного акту, тому є передчасними, по-друге, в даному випадку відповідач є правонаступником юридичної особи, якій було видано Державний акт на право користування землею, а не іншою особою, тому він має переважне право на оформлення користування даною земельною ділянкою відповідно до норм чинного земельного законодавства України і підстав для захисту порушених прав позивача саме у обраний ним спосіб захисту шляхом визнання відсутнім права та витребування немає.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області є вірним.

Одночасно з цим судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (аналогічне положення містилось у статті 37 Цивільного кодексу УРСР). Але мова йде про цивільні правовідносини, а не земельні.

За змістом статті 141 Земельного кодексу України (у чинній редакції) підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій. За частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, а за частиною першою статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992 року) і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 року не передбачають жодних виняткових підстав для автоматичного набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 року) і статті 123 Земельного кодексу України (в чинній редакції) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється тільки на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства (стаття 27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 року). Стаття 37 чинного на час виникнення правовідносин Цивільного кодексу УРСР та чинною на той час статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Зважаючи на викладене, перетворення Державного підприємства у Відкрите акціонерне товариство є юридичним фактом для припинення його права на саме на постійне користування земельною ділянкою (постанова Верховного Суду України від 21.01.2002 року у справі № 6/24-1/87 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промзв'язок" до Київської міської ради).

Таким чином перетворення відповідача є юридичним фактом для припинення у нього права саме постійного користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 19, 22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 року), підприємства, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої ради, яка має право надавати земельні ділянки. Право власності на землю або право користування землею виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Автоматичне переоформлення прав землекористування діючим законодавством України не передбачено. Статтею 23 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України).

Тобто, перехід до правонаступника приватизованого підприємства майнових прав і обов'язків останнього не породжує автоматичний перехід до новоствореного підприємства права постійного користування земельною ділянкою, яка була відведена Державному підприємству ПМК-156.

Натомість, згідно з пунктом 3 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (не менш 10 років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради.

Відповідно до статті 28 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій Наказу від 11.09.1996 року № 1072, Свідоцтва про власність від 16.09.1996 року №116 та Акту прийому-передачі від 16.09.1996 року № 191 спірна земельна ділянка не передавалася.

Більше того, у 1996 році Фонд державного майна України в своїй діяльності керувався Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України , затверджений Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року № 2558-ХП. Згідно цього Положення Фонд здійснював приватизацію, тобто платне відчуження майна, що перебувало у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до діючого на той час законодавства. Цим положенням жодних повноважень щодо управління, розпорядження чи продажу земельних ділянок, на яких були розташовані об'єкти приватизації, Фонду не надавались.

Також, ані діючим на той час законодавством України про приватизацію, ані Цивільним кодексом УРСР, ані Земельним кодексом України земельна ділянка не розглядалась як майно.

Крім того, в пункті 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України було зазначено, що юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, тобто це право належним чином посвідчується (мають Державний акт), але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 неконституційним визнано цей пункт, але тільки в частині встановлення державою строку для переоформлення прав на землю без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому посилання господарського суду Херсонської області на дане рішення, що нібито визнало неконституційним взагалі обов'язок громадян, підприємств, установ та організацій переоформити право користування або власності землею після закінчення строку такого оформлення, є помилковим.

Судова колегія зазначає, що такі права повинні бути переоформлені, оскільки відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою з земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності. Всі інші підприємства можуть набути земельну ділянку у користуванні на умовах оренди. Але це не свідчить, що також автоматично можна вважати припиненими права осіб на користування земельними ділянками, які були їм надані без порушень чинного законодавства і які мають переважні права на належне оформлення правовідносин з власником землі, причому без встановлення конкретних строків.

До того ж, у пункті 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України правонаступники юридичних осіб не були вказані. Чинне законодавство України не містить норм, які б передбачали можливість правонаступництва саме у земельних правовідносинах, зазначена норма не регулює заміну землекористувача, а розповсюджується на право юридичної особи на переоформлення права постійного користування при його наявності, або на оформлення права користування у встановленому чинним законодавством порядку без визначення конкретних строків такого оформлення.

Також місцевий господарський суд неправомірно у рішенні посилається на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм Державного акта на право власності на земельну ділянку та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою", оскільки дана постанова втратила чинність і не може бути підставою для відмови у позовних вимогах на даний час.

Але виявлені апеляційною інстанцією порушення норм процесуального права не призвели до прийняття судом першої інстанції неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія зазначає, що Скадовська міська рада не позбавлена права своїм рішенням припинити відповідачу право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 12, 83, 92, 122, пункту е статті 141 Земельного кодексу України, а Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 156» , м. Скадовськ Херсонської області, в свою чергу, має переважне право на переоформлення документів на спірну земельну ділянку для її подальшого використання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, але за мотивами, викладеними судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеного в рішенні.

За таких обставин, висновок, викладений в рішенні господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі № 923/862/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі №923/862/16- залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6