ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 10 січня 2017 року 16 год. 10 хв. № 826/19212/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06 березня 2015 року №23626552202 (далі - оскаржуване рішення). В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків акту перевірки, складеного за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. У відповідне судове засідання представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона позивача повідомлена належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: 06 лютого 2015 року відповідачем складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Градбуд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БА «Столиця» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» №114/26-55-22-02/32686582 (далі - акт перевірки). Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) за липень 2014 року на загальну суму 124366,00 грн. На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року №2362655202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155458,00 грн., з них за основним платежем 124366,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31092,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у м. Києві в адміністративному порядку (скарги б/н від 01.04.2015 та від 16.06.2015). Проте, рішенням Державної фіскальної служби України №17103/6/99-99-10-01-04-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги - без змін. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу). Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України). Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін. Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено запит №49781/10/26-55-22-02-10 від 06.10.2014 про надання інформації та її документального підтвердження для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «БА «Столиця» за липень 2014 року, на який позивачем надіслано відмову про надання документів та їх документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «БА «Столиця» за липень 2014 року (вих.№17/10/14-1 від 17.10.2014 року). Відповідачем на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.78.1, п. 78.4 ст.78 та ст.79 Податкового Кодексу України відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.12.2014 року №4078 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БА «Столиця». Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1, статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ зазначений нормативно-правовий акт вступає в дію з 01.01.2015 року. Як вбачається з матеріалів справи, наказ на проведення перевірки виданий відповідачем у грудні 2014 року та направлений позивачу 26.12.2014 року, а тому доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки судом до уваги не приймаються. Враховуючи ненадання позивачем документів первинного обліку, відповідачем правомірно використано наявну у нього інформацію та зроблено висновки, які й стали підставою для прийняття оскарженого повідомлення-рішення про донарахування податку. Щодо фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «БА «Столиця» за липень 2014 року суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Будівельний альянс «Столиця», як підрядником, укладено договір на виконання робіт №1-020614 від 02.06.2014 року, за умовами якого підрядник зобов'язався власними силами та/або залученими силами та засобами в обумовлений строк виконати роботи та передати їх замовнику. Договірна ціна робіт за договором складає 589200,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Строк виконання робіт встановлено сторонами з 02.06.2014 року по 31.07.2014 року. Проте зазначений договір не містить положень щодо індивідуально визначених ознак об'єкта робіт, його місцезнаходження тощо. Згідно договору на виконання робіт №1-020614/1 від 02.06.2014 року, за умовами якого підрядник зобов'язався власними силами та/або залученими силами та засобами в обумовлений строк виконати роботи з декоративного покриття типу «Американка» на об'єкті та передати їх замовнику. Об'єкт – житловий комплекс з торгово-офісними об'єктами та паркінгом по вул. Сурикова, 3, Солом'янський район у м. Києві. Будинок №1. Договірна ціна робіт за договором складає 116800,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Строк виконання робіт встановлено сторонами з 02.06.2014 року по 31.07.2014 року. Також позивачем додано додаток 1 до цього договору на оздоблювальне шпаклювання стін розпилювачем декоративною шпаклівкою на суму 116800,00 грн. Згідно договору на виконання робіт №2-010714 від 01.07.2014 року, за умовами якого підрядник зобов'язався власними силами та/або залученими силами та засобами в обумовлений строк виконати роботи з декоративного покриття типу «Американка» на об'єкті та передати їх замовнику. Об'єкт – житловий комплекс з торгово-офісними об'єктами та паркінгом по вул. Сурикова, 3, Солом'янський район у м. Києві. Будинок №1. Договірна ціна робіт за договором складає 153 000 грн. (в т.ч. ПДВ). Строк виконання робіт встановлено сторонами з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року. Також позивачем додано додаток 1 до цього договору на оздоблювальне шпаклювання стін розпилювачем декоративною шпаклівкою на суму 153000,00 грн. На підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань за договорами позивачем суду пред'явлено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за червень-липень 2014 року, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, ліцензію контрагента щодо надання дозволу на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, витяг з реєстру платників податку на додану вартість відносно ТОВ «БА «Столиця». Разом з тим, суду пред'явлено витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/20217/14 від 06.02.2015 року за позовом ТОВ «БА «Столиця» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, якою позов задоволено повністю та визнано протиправними дії податкових органів щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «БА «Столиця», за результатами якої складено акт 2528/26-55-22-08/39178652 від 20.08.2014 року. Рішення суду залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 16.04.2015 року. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надаючи оцінку господарській діяльності позивача керувався висновками акту перевірки, який не відповідає діючому законодавству згідно судового рішення, а тому суд приходить до висновку, що наведені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду обставини є доведеними та не потребують доказування з боку позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 березня 2015 року №23626552202. 3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд» (код ЄДРПОУ 32686582) здійснений ним судовий збір у розмірі 309,92 грн. (триста дев'ять гривень дев'яносто дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39669867). Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя В.М. Данилишин
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.01.2017 |
Оприлюднено | 31.01.2017 |
Номер документу | 64314936 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні