Рішення

від 23.01.2017 по справі 914/2845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017р. Справа№ 914/2845/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні радіооптичні системи , м. Київ, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Паралель-Львів , м. Львів, про: стягнення 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних. Представники: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні радіооптичні системи до Товариства з обмеженою відповідальністю Паралель-Львів про стягнення 773.660,39 грн. Ухвалою суду від 14.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2016 р. Ухвалою суду від 28.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.12.2016 р. Ухвалою суду від 14.12.2016 р. розгляд справи відкладено 11.01.2016 р. Ухвалою суду від 11.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р.

Рух справи відображено у попередніх ухвалах та протокол суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки №071114-ОК від 07.11.2014 р. не оплатив у повному обсязі вартості переданого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 483.379,64 грн. Крім того, відповідачу нараховано 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних.

28 листопада 2016 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№5636/16 ), згідно з якою позивача просить стягнути з відповідача 378.379,64 грн. заборгованості, 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних.

14 грудня 2016 року до суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№5973/16). Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути з відповідача 310.379,64 грн. - заборгованості, 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних.

12 січня 2017 року до суду за вх.№118/17 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою той просить стягнути з відповідача 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву до суду не представив.

Щодо заяв позивача про зменшення позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, позивачем реалізовано зазначене право, та подано до суду 28.11.2016 р., 14.12.2016 р. та 12.01.2017 р. заяви про зменшення позовних вимог. Суд розглянувши вказані заяви зазначає, що заява про зменшення позовних вимог (вх.№118/17 від 12.01.2017 р.) не є заявою про зменшення позовних вимог, а є заявою про зміну предмета спору, адже позивачем первісно заявлялись вимоги про стягнення основної заборгованості, а поданою заявою позивач не просить про стягнення такої заборгованості.

Проте, згідно з частиною четвертою статтею 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Так, враховуючи те, що розгляд справи по суті не розпочато, суд вважає за необхідне прийняти вказану заяву про зменшення позовних вимог від 12.01.2017 р., як таку яка змінює предмет спору, та розглядати спір з урахуванням цієї заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений Договір поставки №071114-ОК від 04.11.2014 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується поставляти і передати в обумовлений Договором строк Покупцеві Товар згідно переліку та цін, що містяться в Додатках до цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар і виплачувати за нього певну грошову суму відповідно до умов цього Договору. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору Поставка Товару здійснюється на підставі ОСОБА_1 угод, складених по формі, згідно Додатку №3 до цього Договору, що підписується Сторонами, по мірі виникнення у Покупця потреби у Товару, в яких Сторони визначають кількість, ціну, строки поставки Товару тощо. Кожна ОСОБА_1 угода підписується Сторонами, додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. У випадку виникнення протиріч між положеннями Договору та положеннями ОСОБА_1 угод, перевагу має Договір.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що загальна вартість Договору складає суму вартості Товару, що поставлений згідно всіх ОСОБА_1 угод до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється за ціною, що вказується у відповідній ОСОБА_1 угоді шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:

п. 4.1.1. 100% вартості Товару, що поставляється на підставі відповідної ОСОБА_1 угоди до Договору, Покупець сплачує Постачальнику з урахуванням п. 3.2. протягом 30 (тридцяти) або 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання відповідних документів про передачу-приймання Товару (накладних) відповідно до цін на Товар, зазначених у Додатку №1 до Договору, на підставі виставленого рахунку, якщо інше не зазначене у ОСОБА_1 угодах до цього Договору.

12 жовтня 2015 року сторонами укладено ОСОБА_1 угоду №8 до Договору №071114-ОК від 07.11.2014 р., в якій пунктом 6 передбачено умови оплати: 100% вартості Товару Покупець сплачує Постачальнику з урахуванням п. 2. ОСОБА_1 угоди протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання відповідних документів про передачу-приймання Товару (накладних) та надання рахунку-фактури.

Так, на виконання вказаних умов позивачем поставлено, а відповідачем отримано Товар на загальну суму 783.379,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №110 від 30.10.2015 р., та довіреністю №129 від 30.10.2015 р. на отримання Товару.

12 січня 2017 року позивачем подано до суду довідку про розмір заборгованості від 05.01.2017 р., розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків від 06.01.2017 р., картку рахунку від 06.01.2017 р. та заяву про зменшення позовних вимог від 06.01.2017 р., згідно з якою просить стягнути з відповідача 153.349,25 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних.

З поданих документів вбачається, що станом на 05.01.2017 р. у контрагента ТзОВ Іноваційні радіооптичні системи - ТзОВ Паралель-Львів не існує заборгованості за договором поставки №071114-ОК від 07.11.2014 р.

Так, судом було прийнято вказану вище заяву про зменшення позовних вимог, як таку, яка спрямована на зміну предмета спору, тому суд розглядає спір з урахуванням зміни предмету спору.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву до суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється за ціною, що вказується у відповідній ОСОБА_1 угоді шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином: п. 4.1.1. 100% вартості Товару, що поставляється на підставі відповідної ОСОБА_1 угоди до Договору, Покупець сплачує Постачальнику з урахуванням п. 3.2. протягом 30 (тридцяти) або 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання відповідних документів про передачу-приймання Товару (накладних) відповідно до цін на Товар, зазначених у Додатку №1 до Договору, на підставі виставленого рахунку, якщо інше не зазначене у ОСОБА_1 угодах до цього Договору.

Пунктом 6 передбачено такі умови оплати: 100% вартості Товару Покупець сплачує Постачальнику з урахуванням п. 2. ОСОБА_1 угоди протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання відповідних документів про передачу-приймання Товару (накладних) та надання рахунку-фактури (ОСОБА_1 угода №8 до Договору №071114-ОК від 07.11.2014 р.).

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання за умовами Договору, а відповідачем їх прийнято. Кореспондуючий обов'язок з оплати переданого товару відповідач виконав з простроченням строку для оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунків позивача щодо стягнення 41.377,40 грн. - інфляційних втрат та 17.216,14 грн. - трьох процентів річних, суд керувався положеннями ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно з частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.5. Договору у випадку невиконання грошового зобов'язання, в строки передбачені даним Договором, винна сторона сплачую, на користь потерпілої сторони, штраф в розмірі 10% від загальної суми простроченого грошового зобов'язання.

Підпункт 2 пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачає, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Так, суд здійснивши перевірку нарахування позивачем вимоги про стягнення 78.337,96 грн. штрафу, вважає такі вимоги правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.4. Договору у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Покупцем обов'язку передбаченого п. 4.1.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 1,2 % (одна ціла дві десятих відсотка) від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (пункт 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 153.349,25 грн. - пені зазначає, що такий здійснено арифметично не вірно. Так, суд здійснивши власний розрахунок пені, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення 153.349,25 грн. пені, є частково обґрунтованими, та підлягають до задоволення в розмірі 152.930,26 грн.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 783379.64 30.01.2016 - 03.03.2016 34 22.0000 % 0.120 %* 32020.11 783379.64 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 46146.63 783379.64 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 28467.07 783379.64 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 21575.05 783379.64 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 24721.41

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Відтак, за подання цієї позовної заяви підлягало до сплати 4.354,21 грн. судового збору. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог стягненню з відповідача підлягає 4.348,11 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Крім того, суд зазначає позивачу, що ним за подання до суду первісної позовної заяви сплачено 11.604,91 грн. судового збору, що підтверджено платіжним дорученням №1547 від 03.11.2016 р.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Так, позивачем може бути реалізоване вказане право з дотриманням вимог вказаних у зазначеній статті.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 22, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Паралель-Львів (адреса: АДРЕСА_1, 79014; ідентифікаційний код 23970534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні радіооптичні системи (адреса: проспект Перемоги, будинок 121-А, офіс 228, місто Київ, 03179; ідентифікаційний код 33549870) 152.930,26 грн. - пені, 78.337,96 грн. - штрафу, 41.377,40 грн. - інфляційних втрат, 17.216,14 грн. - трьох процентів річних та 4.348,11 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 січня 2017 року.

Суддя Трускавецький В.П.