Рішення

від 27.01.2017 по справі 927/1159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

25 січня 2017 року Справа № 927/1159/16

Позивач: Виробничо-комерційне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс",

вул. Кооперативна, 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300

Відповідач: Приватне багатопрофільне підприємство "Світлана",

вул. Вокзальна, 338, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100

Про стягнення 44419,32грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (доручення №25-08/15-юр від 25 серпня 2015 року),

відповідача: не з'явився .

В судовому засіданні 25 січня 2017 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Виробничо-комерційним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" подано позов до Приватного багатопрофільного підприємства "Світлана" про: - зобов'язання ТОВ "Світлана" на виконання п.6.2. договору відшкодувати вартість неповернутого майна із врахуванням податку на додану вартість, що становить 19524,76грн.; - стягнення 24894,56грн. боргу, в тому числі 2715,36грн. штрафу та 22179,20грн. пені згідно умов договору суборенди майна від 06 червня 2013 року №18778№00028.

Ухвалами суду від 20 грудня 2016 року та від 11 січня 2017 року розгляд справи відкладався.

04 січня 2017 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог №28-12/16-юр від 28 грудня 2016 року, в якій позивач, враховуючи часткове повернення майна відповідачем, просив суд стягнути з відповідача 30863,96грн. боргу, в тому числі 8684,76грн. вартості неповернутого майна та 22179,20грн. пені. Суд розцінив дану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог на 13555,36грн. боргу, в тому числі на 10840,00грн. вартості неповернутого майна та на 2715,36грн. штрафу та відклав розгляд даної заяви до наступного судового засідання.

23 січня 2017 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог №18-01/17-юр від 18 січня 2017 року, в якій позивач, враховуючи часткове повернення майна відповідачем, просив суд стягнути з відповідача 31406,96грн. боргу, в тому числі 8684,76грн. вартості неповернутого майна та 22722,20грн. пені. Суд прийняв заяву до розгляду та долучив її до матеріалів справи.

24 січня 2017 року від позивача на електронну адресу суду надійшло письмове пояснення по суті відзиву (ідентичне пояснення надійшло через канцелярію суду 25 січня 2017 року). Суд прийняв документи до розгляду та долучив до матеріалів справи.

24 січня 2017 року від відповідача на електронну адресу суду із супровідним листом надійшло пояснення та клопотання про проведення судового засідання та вирішення спору за відсутності представника відповідача. Суд долучив документи до матеріалів справи та задовольнив клопотання.

У судовому засіданні 25 січня 2017 року представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог №18-01/17-юр від 18 січня 2017 року.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви №18-01/17-юр від 18 січня 2017 року.

Відповідач у відзиві на позов та письмових поясненнях підтримав зменшення розміру позовних вимог, але позовні вимоги не визнав, свої заперечення обґрунтовував тим, що у позивача відсутнє право на звернення до суду, що вина відповідача є недоведеною, враховуючи, зокрема, наступне. Договір суборенди майна від 06 червня 2013 року №18778№00028 закінчив свою дію 06 червня 2014 року. Визначене договором майно, з дати закінчення договору по дату розгляду даної справи судом, не використовувалось відповідачем, було своєчасно підготовлено до передачі та забезпечено необхідні заходи щодо його збереженості. Відповідач вважає, що місцем виконання зобов'язань (передачі (повернення) визначеного договором майна) є юридична адреса відповідача, при цьому, присутність позивача за визначеним місцем виконання зобов'язань є обов'язковою. Позивач ухилявся від явки до визначеного місця виконання зобов'язань, чим унеможливив вчинення відповідачем дій, направлених на належне виконання свого зобов'язання - передачі (повернення) визначеного договором майна.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Суд розцінив заяву позивача про уточнення позовних вимог №18-01/17-юр від 18 січня 2017 року, як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення вартості неповернутого майна на суму 10840,00грн. та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на 543,00грн. (позовні вимоги позивача: стягнення 31406,96грн. боргу, в тому числі 8684,76грн. вартості неповернутого майна та 22722,20грн. пені). Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення вартості неповернутого майна на суму 10840,00грн. та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на 543,00грн., оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. В зв'язку з чим, суд відхилив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог №28-12/16-юр від 28 грудня 2016 року.

06 червня 2013 року між Виробничо-комерційним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (далі - позивач, орендар) та Приватним багатопрофільним підприємством "Світлана" (відповідач, суборендар) укладено договір суборенди майна №18778№00028 (далі - договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до п.1.1 договору орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (надалі іменується майно), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Перелік майна вказано в п.1.2 договору та специфікації до договору, а саме: комплект меблів "Оболонь" (1 стіл + 4 стільці) кількістю 8 одиниць, Шатер 5х5 "Оболонь" кількістю 2 одиниці, холодильник FV 650 "Оболонь" з каркасом кількістю 1 одиниця, комплект "Тайфун 90М" на 3с кількістю 1 одиниця, місцезнаходження Майна - м. Носівка, вул. Вокзальна, 338, кафе "Світлана". Вартість майна, також, вказана в специфікації, загальна вартість становить 27153,58грн. (а.с. 10).

Згідно з п.2.2. договору факт передачі Майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Акт прийому-передачі майна в суборенду є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі майна в суборенду лежить на орендарі.

Факт передачі визначеного у договорі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі майна в суборенду від 28 червня 2013 року (а.с.9 на зворотній стороні).

Відповідно до п.2.3. договору майно повинно бути повернуто суборендарем та прийняте орендарем/власником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії договору (у тому числі дострокового). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення орендарю або власнику.

Згідно з п.2.4. договору факт повернення майна із суборенди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Акт прийому-передачі майна із суборенди є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі майна із суборенди лежить на суборендарі.

Відповідно до п.5.1.13. договору суборендар зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів після закінчення дії договору (у т.ч. дострокового) повернути майно орендарю (а в разі отримання відповідної вимоги власнику) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу.

Відповідно до умов п.7.1, 7.2 договору, договір діяв до 06 червня 2014 року, про що, також свідчить лист позивача №26-05/14-юр від 26 травня 2014 року (а.с.15). В цьому ж листі позивачем запропоновано відповідачу підготувати майно для повернення у строк до 07 червня 2014 року.

Отже, граничний строк повернення майна 19 червня 2014 року.

Відповідач майно в обумовлений строк не повернув.

03 жовтня 2014 року позивач направив відповідачу вимогу №03-10/14-юр про повернення майна на загальну суму 27153,58грн. до 17 жовтня 2014 року (а.с. 16,17).

Відповідачем майно повернуто частково, а саме: 31 жовтня 2014 року повернуто Шатер 5х5 "Оболонь" кількістю 2 одиниці та 29 січня 2016 року - холодильник FV 650 "Оболонь" з каркасом кількістю 1 одиниця.

25 березня 2016 року позивач направив відповідачу вимогу №25-03/16-юр про повернення в семиденний термін від дня одержання цієї вимоги майна на загальну суму 16275,63грн. (а.с. 18,19).

20 грудня 2016 року, після порушення провадження у справі, відповідачем повернуто позивачу комплект меблів "Оболонь" (1 стіл + 4 стільці) кількістю 7 одиниць.

Отже, на день прийняття рішення, неповернутим залишилось майно: комплект меблів "Оболонь" (1 стіл + 4 стільці) кількістю 1 одиниця та комплект "Тайфун 90М" на 3с кількістю 1 одиниця, загальною вартістю 8684,76грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 722 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до умов частин 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності з п.2.3. даного договору, суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо власнику) вартість майна, вказану в п.1.2. даного договору (або в Специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8684,76грн. - вартість неповернутого майна за договором, з врахуванням податку на додану вартість є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 22722,20грн. пені за період з 20 червня 2014 року по 19 грудня 2014 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку повернення майна.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п.6.5. договору у випадку порушення суборендарем передбаченого даним договором строку повернення майна орендарю або власнику, суборендар сплачує відповідно орендарю або власнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неповернутого своєчасно майна, що вказана в п.1.2. даного договору (або в Специфікації), за кожний день затримки повернення.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 22722,20грн. пені є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, відповідач не надав суду доказів, які спростували б викладені обставини. Заперечення відповідача прийняті судом до уваги, але спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 31406,96грн., в тому числі вартість неповернутого майна в сумі 8684,76грн. та пеня в сумі 22722,20грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Світлана" (вул. Вокзальна, 338, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 14228190) на користь Виробничо-комерційного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (вул. Кооперативна, 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 30033501) 8684,76 грн. вартості неповернутого майна, 22722,20грн. пені та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 січня 2017 року.

Суддя В.В. Моцьор