Рішення

від 24.01.2017 по справі 906/1164/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" січня 2017 р. Справа № 906/1164/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1 від 03.10.2016;

від третьої особи: ОСОБА_1 - довіреність від 09.01.2015;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІД.Плюс" (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Київ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1

про стягнення 97140,00 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 97140,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 26.12.2016 (а. с. 50). В судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 24.01.2017 вих. 3 24/01-1 про заборгованість відповідача станом на день розгляду справи та доказів направлення третій особі позовної заяви з додатками (а. с. 65 - 68).

Представник третьої особи в судовому засіданні надав письмові пояснення по справі від 20.01.2017, згідно з яких повідомив, що у 2014 році ОСОБА_2 був директором ТОВ "СІД.Плюс". Бухгалтерський облік та розрахунки ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "СІД.Плюс" здійснювала одна і та ж особа, внаслідок чого рахунок-фактура № 31 від 16.05.2014 був помилково оплачений товариством замість ФОП. Будь-якої домовленості щодо сплати рахунку ТОВ "СІД.Плюс" від імені ФОП не було. Особисто ОСОБА_2 як директором товариства будівельні матеріали від відповідача не отримувалися (а. с. 69).

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника в засідання суду не направив, вимоги ухвали суду не виконав. 06.01.2017 до суду з відмітками поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання" повернулася не врученою відповідачу копія ухвали господарського суду Житомирської області від 26.12.2016, направлена йому за адресою, вказаною у позовній заяві: Житомирська обл., смт Черняхів, вул. Гречка, буд. 52 (а. с. 60 - 63).

В абз. 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належною адресою, однак повернуто підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "СІД.Плюс" (позивач), згідно з платіжними дорученнями за номерами 141 - 148, 151 від 04.06.2014, № 32 від 21.07.2014, № 36 від 28.07.2014 (а. с. 34 - 38), 12.06.2014, 13.03.2014, 22.07.2014 та 28.07.2014 було перераховано на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) суму коштів у загальному розмірі 97140,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за матеріали зг. р/ф№ 31 від 16.05.2014 р. Без ПДВ".

Згідно з пояснень позивача, вказана сума була перерахована на рахунок відповідача помилково, оскільки жодних договорів на постачання товару між сторонами спору не укладалося та жодної поставки матеріальних цінностей зі сторони відповідача на користь позивача не здійснювалося.

Помилкове перерахування коштів було виявлене позивачем під час проведення на підприємстві аудиторської перевірки, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи довідку від 13.12.2016 вих. №1 аудиторської фірми - ТОВ "Аудиторська фірма "Консалтингова група" (а. с. 31).

З рахунку-фактури № 31 від 16.05.2014, який став підставою для перерахування помилково сплачених коштів, вбачається, що останній виписаний платнику: ФОП ОСОБА_4 (а. с. 51).

Згідно з пояснень позивача, у 2014 році ОСОБА_2 обіймав посаду директора ТОВ "СІД.Плюс" та водночас був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Бухгалтерський облік та розрахунки за ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "СІД.Плюс" здійснювала одна і та ж особа, внаслідок чого рахунок-фактура № 31 від 16.05.2014 був помилково оплачений не ФОП, а товариством. Також позивач підтвердив, що оскільки оплата була проведена на рахунок відповідача помилково, будівельні матеріали позивачем не витребовувалися.

Вказані позивачем обставини були підтверджені третьою особою в засіданні суду та наданих письмових поясненнях від 20.01.2017 (а. с. 69).

Судом встановлено, що з метою повернення безпідставно перерахованих грошових коштів, 20.10.2015 на адресу ФОП ОСОБА_3 позивачем було направлено претензію від 16.10.2015 вих. № 16/10-1 про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 97140,00 грн (а. с. 18 - 21), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до довідок позивача від 13.12.2016 вих. № 13/12-1 (а. с. 33), від 26.12.2016 вих. № 26/12-1 (а. с. 53), від 24.01.2017 вих. № 24/01-1 (а. с. 68), станом на час розгляду справи в суді, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 97140,00 грн, яка на час прийняття рішення у даній справі відповідачем не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦКУ).

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здіснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 ГКУ).

У відповідності до п. 2.35 Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. .

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III, а саме п. 1.24 ст.1, встановлено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Аналогічні положення містяться і в листі НБУ "Про повернення помилково зарахованих коштів" від 23.04.2002 № 25-113/635.

Відповідач свої зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих коштів не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату звернення до суду з позовом за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 97140,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, довідками про заборгованість відповідача та іншими доказами у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позовні вимоги за предметом та підставами не оспорив, доказів повернення безпідставно отриманих коштів не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 97140,00 грн є обґрунтованою, заявленою відповідно до чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІД.Плюс" АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 38537591): 97140,00 грн основного боргу, 1457,10 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.01.17

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу АДРЕСА_3) - рек. з повід.

3 - відповідачу - рек. з повід.