Постанова

від 23.01.2017 по справі 826/15212/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15212/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі: Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Також Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 10 березня 2015 року по 06 квітня 2015 року працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Строй Центр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня .2014 року, за результатами якої складений акт від 27 квітня 2015 року № 570/26-53-22-02-21/35823120.

Згідно з даними висновків цього акта перевірки відповідач встановив допущення позивачем ряду порушень вимог податкового законодавства, а саме: пп. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.4 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , що призвело до заниження товариством податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 6 992 270 грн.; п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 ПК України , що призвело до заниження товариством податку на додану вартість (далі - ПДВ) за той самий період на загальну суму 7 265 178 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з цього податку на 113 371 грн.; п. 216.1 ст. 216 , п. 217.1 ст. 217 , п. 222.1 ст. 222 , п. 223.1 ст. 223 ПК України , що полягає у необчислені та несплаті до бюджету акцизного податку з виробленого на території України пального (нафтопродуктів - бензину А80, А92, А95, яке задокументовано як придбання у ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд ), всього у сумі 5 760 627 грн. 05 коп.

18 травня 2015 року Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001672202 (форми Р ), яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 488 405 грн., в тому числі 6 992 270 грн. - основний платіж, 3 496 135 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001692202 (форми В1 ), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний період грудень 2014 року по декларації № 9078128226 від 17 січня 2015 року у розмірі 113 371 грн. та одночасно визначені штрафні санкції у сумі 56 686 грн.; № 0001702202 (форми Р ), яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10 897 767 грн., в тому числі 7 265 178 грн. - основний платіж, 3 632 589 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001712202 (форми Р ), яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання за платежем бензин моторний для автомобілів на загальну суму 7 200 783,79 грн., в тому числі 5 760 627,03 грн. - основний платіж, 1 440 156,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Під час адміністративного оскарження платником податків (позивачем) зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2015 року, Головне управління ДФС у м. Києві своїм рішенням від 22 липня 2015 року № 11163/10/26-15-10-05-35 частково задовольнила скаргу товариства, а саме: скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18 травня 2015 року № 0001672202 в частині основного платежу податку на прибуток у розмірі 444 600 грн. та 222 300 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині, як і решту податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2015 року, - залишило без змін.

07 серпня 2015 року ТОВ Строй Центр отримало податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року № 0002662202 замість скасованого податкового повідомлення-рішення ДПІ від 18 травня 2015 року № 0001672202. Згідно цього нового податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року № 0002662202 позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9 821 505 грн., в тому числі 6 547 670 грн. - основний платіж, 3 273 835 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу , витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу . Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Також у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України . Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу .

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України ), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та починаючи з 01.03.2014 року - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 року за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014 року.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, положеннями ПК України та Порядку заповнення податкової накладної визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(надалі - Закон України № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України № 996-ХІV , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV ).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону ).

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ Строй Центр здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі паливно-мастильними матеріалами, а також зі здавання в оренду власного рухомого та нерухомого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Строй Центр і суб'єктами підприємницької діяльності-постачальниками нафтопродуктів укладені письмові договори поставок, а саме: договір поставки нафтопродуктів від 06.06.2012 року № 169-05 з ТОВ Росукренергохолдінг , договір поставки нафтопродуктів від 23.05.2011 року № 23/05/1-11 з ТОВ Компанія-Інтергал , договір поставки нафтопродуктів від 20.07.2012 року № 20-07/12 з ТОВ Реал-НП , договір поставки від 17.10.2012 року № МО-015/10 з ТОВ Паливний альянс .

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ Компанія-Інтергал поставило на адресу ТОВ Строй Центр нафтопродуктів на загальну суму 9 243 997 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 540 666 грн.), ТОВ Реал-НП поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 3 421 460 грн. (в т.ч. ПДВ 570 243 грн.), ТОВ Паливний альянс поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 354 404 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 901 грн.), ТОВ Росукренергохолдінг поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 2 091 265 грн. (в т.ч. ПДВ - 348 544 грн.).

Відповідно до вимог Інструкції про реєстрацію виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 , при придбанні нафтопродуктів у названих постачальників виписувались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ).

Розрахунки за поставлені нафтопродукти проведено в повному обсязі. Поставка нафтопродуктів здійснювалась залізничним транспортом на нафтобазу ТОВ Строй Центр , що розташована у Чернігівській області, м. Бахмач, вул. Роменська, 1, а у випадку поставки палива контрагентом ТОВ Паливний альянс - автомобільним транспортом на зазначену нафтобазу позивача (для чого на договірних засадах позивачем був залучений перевізник ТОВ Агродім згідно договору про надання транспортних послуг № 31/01/2011 від 31.01.2011 року).

При цьому, закупівля нафтопродуктів безпосередньо у ТОВ Газукраїна-2020 позивачем в перевіряємому періоді не здійснювалася.

В подальшому придбані у постачальників нафтопродукти були реалізовані позивачем третім особам-покупцям (юридичні особи та фізичні особи-підприємці (споживачі), в тому числі сільськогосподарським підприємствам Чернігівської області).

У відповідності до умов вказаних договорів ТОВ Компанія-Інтергал поставило на адресу ТОВ Строй Центр нафтопродуктів на загальну суму 9 243 997 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 540 666 грн.), ТОВ Реал-НП поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 3 421 460 грн. (в т.ч. ПДВ 570 243 грн.), ТОВ Паливний альянс поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 354 404 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 901 грн.), ТОВ Росукренергохолдінг поставило нафтопродуктів всього на загальну суму 2 091 265 грн. (в т.ч. ПДВ - 348 544 грн.).

За результатами дослідження та аналізу змісту документів по господарських операціях із переліченими вище контрагентами-постачальниками, що були надані представником позивача до матеріалів справи, колегія суддів встановила відсутність підтвердження факту транспортування партій палива дизельного в обсягах 185,975 тон вартістю 1 689 272 грн. 92 коп., крім того ПДВ - 337 854 грн. 58 коп., 184,621 тон вартістю 1 615 433 грн. 75 коп., крім того ПДВ - 323 086,75 грн., від постачальника ТОВ Компанія Інтергал до позивача. Оскільки за даними залізничних накладних № 44071777 і № 44255222, № 44285203 відправником цього палива виступало ТОВ Зовнітрансгаз , що не відповідає умовам договору поставки нафтопродуктів № 23/05/1-11 від 23.05.2011 року (п. 3.2 ст. 3 такого договору) та суперечить даним первинних документів - видаткова накладна № 29/11-000012 від 29.11.2012 року, акт прийому-передачі № 29/11-000012 від 29.11.2012 року, рахунок на оплату № 5329 від 28.11.2012 року; видаткова накладна № 15/12-000004 від 15.12.2012 року, акт прийому-передачі № 15/12-000004 від 15.12.2012 року, рахунок на оплату № 5635 від 14.12.2012 року, видаткова накладна № 18/12-000010 від 18.12.2012 року, акт прийому-передачі № 18/12-000010 від 18.12.2012 року. Також згідно залізничних накладних № 44071777 і № 44285203 в переліку документів, доданих відправником з партіями товару значиться сертифікат відповідності № UA1.174.0202031-12 від 15.11.2012 року, що був виданий ТОВ Газукраїна-2020 , паспорт якості № UA24199-1 від 14.11.2012 року, посвідчений ТОВ Газукраїна-2020 . З урахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про недостовірність відомостей, наведених в актах приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами вантажоотримувачу від 04.12.2012 року, від 19.12.2012 року, від 21.12.2012 року та актах приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 04.12.2012 року за № ВС-0000854, № ВС-0000853 і № ВС-0000852, від 19.12.2012 року № ВС-0000858, від 21.12.2012 року № ВС-0000875, і № ВС-0000874 щодо отримання позивачем палива у вагонах-цистернах №№ 74017641, 73947244, 73921801, 74963521, 73046161, 74951906 саме за договором з ТОВ Компанія Інтергал . При цьому посилання позивача на ту обставину, що ТОВ Компанія-Інтергал закуповувало спірні партії нафтопродуктів згідно контрактів з ТОВ Зовнітрансгаз матеріалами справи не підтверджується; відсутність підтвердження факту транспортування партії палива дизельного в обсязі 320,812 тон вартістю 2 851 216,65 грн., крім того ПДВ - 570 243,33 грн. від постачальника ТОВ Реал-НП до позивача. Оскільки за даними залізничної накладної № 49288947 (а.с. 139-140 Т. ІІ) відправником цього палива виступало ТОВ Ровеньківська нафтобаза-2004 (код ЄДРПОУ 32842161), що не відповідає даним первинних документів - видаткова накладна № 10/29-13 від 29.10.2013 року, акт прийому-передачі від 29.10.2013 року, рахунок на оплату № 3214 від 29.10.2013 року. Також в матеріалах справи наявний сертифікат про відповідність № UA.185.0166705-13 від 15.08.2013 року, що виданий ТОВ Газукраїна-2020 та містяться в переліку документів наданих відправником згідно вказаної залізничної накладної. З урахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про недостовірність відомостей, наведених в актах приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами вантажоотримувачу від 04.12.2012 року, від 19.12.2012 року, від 21.12.2012 року та актах приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 04.12.2012 року за № ВС-0000854, № ВС-0000853 і № ВС-0000852, від 19.12.2012 року № ВС-0000858, від 21.12.2012 року № ВС-0000875, і № ВС-0000874 щодо отримання позивачем палива у вагонах-цистернах №№ 74017641, 73947244, 73921801, 74963521, 73046161, 74951906 саме за договором з ТОВ Реал-НП ; відсутність сертифікату відповідності на партію товару від постачальника ТОВ Паливний альянс в обсязі 33,029 тон вартістю 294 503 грн., крім того ПДВ - 58 900,60 грн., що не відповідає умовам договору постачання № МО-015/10 від 17.10.2012 року, згідно якого якість товару повинні підтверджуватися паспортом якості і копією сертифікату відповідності або свідоцтвом про визнання сертифікату відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації в Україні)(п. 3.8 ст. 3). Позивачем до позову були додані копії паспорту якості № 4769/0113 від 02.01.2013 року, виданого ТОВ Інспекторат Україна (відомості про який як супровідний документ відсутні у інших первинних документах по поставці партії товару), та сертифікату відповідності № UA1.163.0230100-12 від 17.12.2012 року, що був виданий ТОВ Газукраїна-2020 на іншу партію палива та за іншим паспортом якості; відсутність у тексті ТТН № 130222 від 25.02.2013 року щодо перевезення партії товару від постачальника ТОВ Паливний альянс відомостей про дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дату і час прибуття до вантажоодержувача, що передбачено у ТТН за встановленою формою згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Заперечуючи проти реальності фінансово-господарських операцій між позивачем і підприємствами ТОВ Компанія Інтергал , ТОВ Реал-НП , ТОВ Паливний альянс і ТОВ Росукренергохолдінг відповідач посилався на наявну у нього податкову інформацію (а саме: електронні витяги з додатку 5 до податкових декларацій ТОВ Компанія Інтергал (звітні періоди листопад, грудень 2012 року), ТОВ Реал-НП (жовтень 2013 року), ТОВ Паливний альянс (лютий 2013 року) і ТОВ Росукренергохолдінг (жовтень, листопад 2012 року) з ПДВ, електронні витяги з реєстрів отриманих податкових накладних цих товариств, електронні роздруківки податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ Газукраїна-2020 на адреси зазначених товариств-покупців, а.с. 164 - 214 Т. ХХІІ) згідно якої постачальники позивача формували витратну частину (обсяги придбання товарів) у відповідних звітних періодах за рахунок основного постачальника ТОВ Газукраїна-2020 (код ЄДРПОУ 37428778), в т.ч. ТОВ Компанія Інтергал (68,77 та 64,17% від загального обсягу придбання), ТОВ Паливний альянс (90,82% від загального обсягу придбання), ТОВ Реал-НП (40,35% від загального обсягу придбання), ТОВ Росукренергохолдінг (6,77% та 21,25% від загального обсягу придбання).

При цьому, відносно керівника ТОВ Газукраїна-2020 ОСОБА_3 Червонозаводським районним судом м. Харкова постановлено вирок від 09.04.2015 року в кримінальній справі № 646/3810/15-к (а.с. 249 - 251 Т. ХХІІ), згідно якого ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України . Згідно вказаного вироку, у підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду обвинувального акту № 42015000000000402 від 13.03.2015 року відносно ОСОБА_3 Червонозаводський районний суд м. Харкова встановив, що на виконання заздалегідь розробленого злочинною групою осіб під керівництвом ОСОБА_4 плану вчинення злочинних дій, наприкінці 2011 року ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з ОСОБА_3, схиляючи останнього до придбання за грошову винагороду, з метою прикриття у подальшому незаконної діяльності, юридичної особи - ТОВ Газукраїна-2020 . ОСОБА_3, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, надав згоду на придбання ТОВ Газукраїна-2020 (код ЄДРПОУ 37428778, адреса: м. Сімферополь, вул. Чехова, 19). Після виготовлення невстановленими слідством особами установчих документів (про зміну особи власника) і наказу про призначення керівником ОСОБА_3, такі документи з підписами ОСОБА_3 були передані відповідному органу державної реєстрації, яким на їх підставі прийнято рішення про внесення змін до відомостей про держану реєстрацію ТОВ Газукраїна-2020 та 18.11.2011 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. У подальшому ОСОБА_3, будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функції, покладені на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ Газукраїна-2020 , не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Придбання (перереєстрація) на ім'я ОСОБА_3 ТОВ Газукраїна-2020 в органах державної влади, надання ксерокопій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номеру, зразків його особистого підпису та вчинення інших дій, пов'язаних із фіктивним підприємництвом, надали можливість членам злочинної групи використовувати зареєстроване на ОСОБА_3 товариство для здійснення незаконної діяльності. Надалі, використовуючи придбане та оформлене на ім'я ОСОБА_3 фіктивне підприємство, яке представляла невстановлена слідством особа, використовуючи поточний банківський рахунок і установчі документи ТОВ Газукраїна-2020 , а також підробивши підпис ОСОБА_3 у фінансово-господарських документах, вчинили заволодіння грошовими коштами ПАТ НАК Нафтогаз України шляхом укладення нікчемного удаваного договору поставки вказаному державному підприємству нафтопродуктів на умовах передоплати, та привласнили незаконно отримані грошові кошти. Так, відповідно до розподілу ролей у запланованому злочині та з метою реалізації злочинного умислу 22.08.2012 року було укладено договір між ПАТ НАК Нафтогаз України та ТОВ Газукраїна-2020 № 14/4260/12, згідно якого в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ Газукраїна-2020 грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820 грн. на підставі певних платіжних доручень. У подальшому грошові кошти НАК Нафтогаз України в сумі 449 963 820 грн. були переведені із рахунку ТОВ Газукраїна-2020 на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій. Однак, фактично поставки нафтопродуктів не відбулись, внаслідок чого ПАТ НАК Нафтогаз України було заподіяно велику матеріальну шкоду. Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України , як придбання суб'єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ НАК Нафтогаз України . 13.03.2015 року під час досудового розслідування сторонами в особі процесуального керівника - старшого прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Лупу А.К. та підозрюваного ОСОБА_3 укладено угоду на підставі ст.ст. 468 , 469 , 470 , 472 , 473 , 476 Кримінального процесуального кодексу України про визнання винуватості з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_3 під час проведення досудового розслідування визнав свою винуватість у повному обсязі та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому розслідуванню.

Дане судове рішення набрало законної сили 12.05.2015 року.

Також в тексті акта перевірки відповідач посилався на те, що в ході допиту, проведеного в рамках іншого кримінального провадження № 12014160020000076, ОСОБА_3 спростував свою причетність до вчинення господарських операцій з реалізації нафтопродуктів покупцям (копію цього протоколу допиту відповідач до матеріалів справи не надав). Крім того, контролюючим органом були враховані обставини та висновки, наведені в акті ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 року № 542/3-22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Росукренергохолдінг з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Газукраїна-2020 і ТОВ Торговий дім Ветек та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Також суд встановив, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Строй Центр здійснювало реалізацію палива моторного альтернативного, що попередньо закуповувалося позивачем у постачальників - ТОВ Стандарт Ойл впродовж березня-червня 2013 року на підставі договору поставки № 02/03 від 07.03.2013 року та ТОВ Нафтан Трейд протягом серпня 2013 року - червня 2014 року на підставі договорів поставок № 0103 від 03.03.2014 року та № 0104 від 09.04.2013 року.

При цьому, як було встановлено під час документальної перевірки та зазначено представниками позивача у своїх письмових поясненнях, попередньо між ТОВ Строй Центр і підприємствами ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд були укладені договори оренди (договір оренди № 21/Б-11 від 29.11.2011 року з ТОВ Стандарт Ойл , договір оренди № 3/Б-13 від 19.03.2013 року з ТОВ Нафтан Трейд ). Згідно цих договорів оренди позивач передав у платне строкове користування орендарів (ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд ) нежитлові приміщення (складські та офісні приміщення), устаткування та обладнання, резервуари для зберігання нафтопродуктів, що знаходяться за адресою: м. Бахмач, вул. Роменська, 1. Детальний опис орендованого майна наведений в додатках № 1 до цих Догорів, а розмір щомісячної орендної плати - в додатку № 2 до таких договорів. Зі слів представників позивача у розмірі щомісячної орендної плати враховувалися експлуатаційні витрати, вартість комунальних/експлуатаційних послуг, спожитих орендарем протягом місяця. Розмір орендної плати визначався за взаємною згодою, так як в регіоні немає активного ринку нерухомості подібної спеціалізації.

Орендоване майно було передано ТОВ Стандарт Ойл відповідно до акта прийому-передачі орендованого майна від 01.03.2013 року, а ТОВ Нафтан Трейд - акта прийому-передачі орендованого майна від 01.08.2013 року.

Також між зазначеними сторонами були укладені договори підряду (а саме: договір підряду № 1/П-13 від 01.03.2013 року з ТОВ Стандарт Ойл , договір підряду № 11/П-13 від 01.08.2013 року з ТОВ Нафтан Трейд ), за умовами яких позивач як підрядник (позивач) за дорученням та на користь замовників (ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд ) повинен на власний ризик виконувати оплачувані роботи зі зливу, змішування, відвантаження сировини та готової продукції, які пов'язані з роботами підвищеної небезпеки. Предметом підряду (результатом виконаних робіт за цим договором) є злив вихідної сировини з автомобільних цистерн та залізничних цистерн, перекачування вихідної сировини, компонентів автомобільних бензинів та присадок у відповідні резервуари, злив добавок. Роботи виконуються з матеріалів (сировини) замовника, місце здавання-приймання робіт - м. Бахмач. Вартість робіт за договором № 1/П-13 від 01.03.2013 року становить 1000 грн. (в т.ч. ПДВ - 166,67 грн.) з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.03.2013 року, а за договором № 11/П-13 від 01.08.20013 року - 1000 грн. (в т.ч. ПДВ - 166,67 грн.).

Представник позивача пояснив, що розрахунок вартості послуг за договорами підряду між ТОВ Строй Центр та ТОВ Стандарт Ойл , ТОВ Нафтан Трейд проведено на підставі статті калькуляції, де зазначено витрати на електроенергію, адміністративні витрати, витрати операційної діяльності наведено у додатку до додаткової угоди № 1 до договору підряду № 1/П-13 від 01.03.2013 та договорі № 11/П-13 від 01.08.2013 року, що становить 1000 грн. з ПДВ.

Оплата за вказаними договорами оренди та договорами підряду проводилась позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур згідно підписаних актів про надані послуги.

Виробництво альтернативного палива на орендованому майні здійснювалося ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд в позаробочий час, а саме з 17-00 до 20-00 годин. На ТОВ Стандар Ойл та ТОВ Нафтан Трейд за сумісництвом працювали працівники ТОВ Строй Центр , які пройшли відповідну підготовку та отримали свідоцтва (посвідчення) про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.

Зі змісту акта перевірки позивача вбачається декларування ТОВ Стандар Ойл та ТОВ Нафтан Трейд у поданій звітності форми № 1ДФ за відповідні звітні періоди відомостей про виплату сум доходів фізичних особам, в тому числі працюючим за сумісництвом працівникам ТОВ Строй-Центр .

Крім того, між ТОВ Строй Центр (як постачальником) та ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд (як покупцями) були укладені договори поставок , згідно яких позивач зобов'язувався поставляти компоненти для виробництва палива альтернативного відповідно до заявок ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд (копії таких договорів поставок позивач суду не пред'явив, водночас наявність таких договорів та реальність вчинених згідно цих договорів господарських операцій між ТОВ Строй Центр та ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд відповідачем в тексті акта перевірки не заперечується). Придбана сировина для виробництва від позивача поставлялася ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд по трубопроводам нафтобази в резервуари, що орендувалися вказаними підприємствами згідно договорів оренди № 21/Б-11 від 29.11.2011 року і № 3/Б-13 від 19.03.2013 року.

Попередньо ТОВ Строй Центр придбавало компоненти для виробництва палива альтернативного у наступних постачальників: ОДО БЄЛНЄФТЄГАЗ (Республіка Білорусь, м. Мінськ), товар - суміш оксигенатвмістна універсальна (УКТ ЗЕД НОМЕР_16) на підставі договору № 24/09-12С від 24.09.2012 року; ТОВ ТД Зерно України (код 37194342, ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві), товар - компонент моторного палива альтернативної марки "Б" на підставі договору поставки № 22-1/02/13-ЗУ від 22.02.2013 (копії договору та первинних документів до нього наявні в матеріалах справи,); ТОВ Різалт - Нафтопродукти , товар - конденсат газовий стабільний (компонент автомобільного палива) на підставі договору № 40 постачання нафтопродуктів від 10.06.2013 року Копії таких договорів та первинних документів до них наявні у матеріалах справи).

Приймання-передача матеріалів (сировини) від ТОВ Строй Центр ТОВ Страндарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд здійснювалось на підставі видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (оскільки оформлення актів приймання-передачі сировини умовами договорів поставок не педбачалося). Усі операції відображені в журналі перекачок насосної станції за відповідні періоди.

Тобто, виробництво ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд палива моторного альтернативного, яке було реалізовано ТОВ Строй Центр за договорами поставок, здійснювалося з використанням матеріальних (приміщення, обладнання) і трудових ресурсів позивача, та за рахунок попередньо закупленої у позивача сировини.

Представник позивача пояснив, що необхідність співпраці з ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд була зумовлена наявністю у власності останніх технічних умов на виготовлення палива альтернативного (згідно ст. 22 Закону України Про стандартизацію є нормативною документацією, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотриманні такі вимоги).

Державна реєстрація технічних вимог здійснюється згідно з ДСТУ 1.6:2004 Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів ДП Укрметртестстандарт . Такі технічні умови є власністю компанії-виробника.

Належність палива до альтернативного, підтверджується Свідоцтвом, виданим Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження. Наявність у палива ознак альтернативного визначається висновком експертизи, яку проводять випробувальні лабораторії, що мають атестат акредитації в Системі сертифікації УкрСЕПРО на проведення робіт у сфері експертизи різних видів палива (тверде, рідке або газоподібне).

Порядок проведення експертизи і видачі Свідоцтва про належність палива до альтернативного визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 року № 1307 Про Порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного і наказом № 183 від 10.12.2004 року Державного комітету України з енергозбереження Про затвердження Порядку проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного .

Крім того, 20.02.2013 року між ТОВ Строй Центр (покупець) і ТОВ Еліт Оіл (постачальник) був укладений договір за № 13-12, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар - паливо моторне альтернативне Еліт-95 Супер і Еліт-92 Супер , а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару зазначаються у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, одиниця виміру товару - літри. Поставка товару здійснюється партіями на умовах EXW (згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року) автомобільним транспортом постачальника. Приймання покупцем товару за номенклатурою, кількістю та якістю проводиться згідно з рахунком-фактурою, видатковою накладною, сертифікатом якості на партію товару. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної на отримання товару.

Згідно письмових пояснень керівника ТОВ Строй Центр на виконання умов зазначеного договору ТОВ Еліт Оіл поставило на адресу позивача паливо моторне альтернативне Еліт-92 Супер в кількості 39 180 л на загальну суму 319 317 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 219,50 грн.). Поставка альтернативного палива здійснювалась автомобільним транспортом (ТОВ СП Агродім ) на нафтобазу позивача, що розташована в Чернігівській області, м. Бахмач, вул. Роменська, 1. Сертифікат відповідності на даний вид товару позивач у постачальника не вимагав за наявності паспорту якості та свідоцтва про належність палива Еліт-92 Супер до альтернативного. За поставлене паливо ТОВ Строй Центр розрахувалося в повному обсязі.

Придбане у ТОВ Еліт Оіл паливо моторне альтернативне було повністю реалізовано позивачем на адресу ТОВ Вак-ЛТД на підставі договору поставки № 69 від 05.02.2013 року, що засвідчується також первинними документами до такого договору.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаним договором поставки нафтопродуктів позивач надав до суду копії наступних документів: рахунку-фактури від 28.02.2013 року № СФ-0000044, що не містить відомостей про П.І.П. та посаду особи, яка її склала; видаткової накладної від 28.02.2013 № РН-0000053 щодо поставки палива моторного альтернативного Еліт-92 Супер на суму 319 317 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 219,50 грн.), всього в обсязі 39180,000 літрів. Зі змісту такої видаткової накладної неможливо ідентифікувати особу, відповідальну за отримання товару зі сторони покупця (позаяк наявний лише підпис без зазначення П.І.П і посади особи, реквізитів доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей), відомості про місце складання та/або пункт поставки також відсутні; довіреності від 28.02.2013 № Б19, виданої ТОВ Строй Центр завідувачу складом на отримання товару від ТОВ Еліт Оіл ; товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 280204 від 28.02.2013 року, що оформлена ТОВ Еліт Оіл за результатами перевезення вантажу ПМА Еліт 92 Супер в обсязі 39180 дм, густиною 0,759, масою 29 738 кг. Згідно цієї ТТН вантажоотримувачем і замовником перевезення визначено ТОВ Строй Центр , пункт навантаження - м. Київ, пункт розвантаження - не зазначено. При цьому в тексті даної ТТН відсутні відомості про номер резервуара, температуру нафтопродукту, відомості про подорожній лист, відмітки про дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника також відсутні; подорожнього листа вантажного автомобіля ТОВ СП Агродім від 28.02.2013; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ СП Агродім (акт виконаних робіт, рахунок на оплату); паспорту якості від 28.02.2013, виданого ТОВ Еліт Оіл на товар Еліт-92 Супер без ідентифікації партії товару; свідоцтва про належність палива Еліт - 92 Супер до альтернативного, видане 21.12.2012 Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України ТОВ Еліт Оіл як виробнику із терміном дії до 21.12.2014 року; податкової накладної № 45 від 28.02.2013 на суму ПДВ 53 219,50 грн., підписаної та скріпленої печаткою ТОВ Еліт Оіл . Зі змісту цієї податкової накладної вбачається, що постачальником визначений код за УКТЗЕД товару паливо моторне альтернативне Еліт-92 Супер - 3824909800; угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині суми 311 481 грн., укладеної між ТОВ Строй Центр і ТОВ Еліт Оіл 14.03.201 року; оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 631 за даними якої кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня; виписки банку з відомостями про перерахування рещти суми коштів (7 836 грн.) на користь ТОВ Еліт Оіл .

Також, під час аналізу первинних документів по господарських операціях ТОВ Строй Центр з ТОВ Еліт Оіл контролюючий орган встановив, що згідно податкової накладної від 28.02.2013 року № 45 на суму ПДВ 53 219,50 грн. сторонами задекларовано поставку товару за номенклатурою паливо моторне альтернативне з кодом за УКТЗЕД 3824909800, що, натомість, не відповідає аналогічному коду УКТЗЕД ( біодизель та його суміші на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот ) в таблиці підакцизних товарів, наведеному у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України .

Відповідно до наданих первинних та інших документів товар (паливо моторне альтернативне марки А-92) можливо ідентифікувати як паливо моторне альтернативне. Крім того, у зв'язку з існуючою протягом 2010 - 2012 років проблемою ідентифікації альтернативних палив виробники таких палив зверталися до експертних організацій з питання визначення коду УКТЗЕД . В якості прикладу ідентифікації згідно УКТЗЕД палива моторного альтернативного за кодом 3824909800 позивач додав до матеріалів висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати № 878 від 30.09.2011 року.

Додатково на обґрунтування у ТОВ Строй-Центр адміністративно-технічних можливостей для укладання спірних правочинів, здійснення обліку надходжень та списання нафтопродуктів (в тому числі від вказаних вище постачальників), перевірки якості нафтопродуктів, подальшої реалізації придбаних у постачальників нафтопродуктів та палива альтернативного позивач подав до суду перелік документів, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що 06.07.2014 року між ТОВ Строй Центр (як замовник) і ТОВ Український екологічний центр-Київ (як підрядник) укладено договір доручення № 4/гп-14 на організацію ремонтно-будівельних (монтажних) робіт. Зокрема, за умовами цього договору підрядник зобов'язується за завданням замовника власними силами та засобами, на свій ризик, якісно виконати на об'єкті (технологічні трубопроводи обв'язки резервуарів № 109-121на території нафтобази Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Роменська, 1) роботи, передбачені даним договором (ремонтні роботи згідно локального кошторису) відповідно до проектно-кошторисної документації та ДБН, з використанням матеріалів підрядника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу. Вартість виконаних робіт по даному договору визначається договірною ціною (додаток 2) на основі затвердженої сторонами кошторисної документації (додаток 3). Сторонами визначений строк виконання робіт до 31.12.2014 року щодо виконання: земляних робіт до та після ремонту трубопроводів на території нафтобази; капітального ремонту технологогічних трубопроводів обв'язки резервуарів № 109 - 121 на території нафтобази. Після закінчення окремого обсягу робіт, зазначених у розд. 1 даного договору, сторонами складається та підписується акт приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, який є підставою для складання та підписання довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, і являється підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Остаточний розрахунок сторони проводять після підписання акта приймання-передачі всіх передбачених даним договором робіт в термін, визначений п. 4.3 цього договору.

З метою проведення ремонтно-будівельних робіт технологічних трубопроводів 06.07.2014 року ТОВ Строй Центр уклало договір доручення на організацію ремонтно-будівельних (монтажних) робіт № 4/гп-14 з ТОВ Український екологічний центр -Київ . Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Український екологічний центр - Київ" надало ТОВ Строй Центр послуги по організації ремонтно-будівельних (монтажних) робіт на загальну суму 2 964 002,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 494 000,00 грн.). Проведення ремонтно-будівельних (монтажних) робіт проводилось на нафтобазі позивача за адресою: Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Роменська, 1, повідомлення про будівельну готовність об'єкта до виконання робіт проводилось згідно п. 1.1. Договору (в усній формі).

Роботи підрядником виконувались з використанням власних матеріалів (звіт підрядника про використання матеріалів зазначено в акті № 1 приймання використання будівельних робіт за грудень 2014 року (форма № КБ-2в), страхування робіт не здійснювалося. За умовами договору підряднику дозволялося залучити до виконання робіт третіх осіб. Наявність на території нафтобази позивача сторонніх осіб або техніки фіксується в журналі обліку входу і виходу відвідувачів на територію ТОВ Строй Центр , журналі в'їзду та виїзду автотранспорту на територію товариства, а проведення робіт такими сторонніми особами починається з інструктажу з техніки безпеки та охорони праці, про що зазначено в журналах реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці та реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

За надані послуги позивач перерахував у грудні 2014 року та в лютому 2015 року кошти на рахунок контрагента, всього у сумі 3 400 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 566 666,67 грн.).

За даними акта перевірки витрати на придбання послуг ТОВ Український екологічний центр-Київ не задекларовані в декларації з податку на прибуток за 2014 рік, амортизація в 2014 році не нараховувалася.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок описаних вище господарських операцій з ТОВ Український екологічний центр-Київ позивач надав суду копії документів, що містяться в матеріалах справи.

Заперечуючи проти реальності зазначених вище фінансово-господарських операцій між ТОВ Строй Центр і ТОВ Український екологічний центр-Київ , відповідач посилався на результати аналізу документів податкової та фінансової звітності контрагента позивача, за яким встановлено відсутність у підрядника адміністративних можливостей для надання послуг з організації ремонтних робіт самотужки.

Аналізуючи надані позивачем документи по господарських операціях з ТОВ Компанія Інтергал , ТОВ Реал-НП і ТОВ Паливний альянс , колегія суддів приходить до висновку, що вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій в частині поставок партій товару вартістю 2 027 127,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 337 854,58 грн.), 1 954 674,83 грн. (в т.ч. ПДВ - 323086,75 грн.), 3 421 459,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 570 243,33 грн.), 353 403,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 900,60 грн.), оскільки згідно наданих до суду документів не вбачається за можливе встановити факт їх транспортування від постачальників до позивача в межах спірних договорів.

Також, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, та з урахуванням наявних у матералах справи копії вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по кримінальній справі № 646/3810/15-к, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 року по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 року № 21-3706а15: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Водночас у постанові від 26.01.2016 року № 21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними .

Таки чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України , висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірністю висновків контролюючого органу в частині завищення ТОВ Строй Центр сум витрат у розмірі 6 450 426,32 грн. по господарських операціях з ТОВ Компанія Інтергал , ТОВ Реал-НП і ТОВ Паливний альянс , та податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 290 085,26 грн. по таких операціях. Виходячи з приписів норм ч. 10 підрозд. 4 розд. ХХ ПК України (що визначає ставки податку на прибуток за 2012 - 2014 роки) та п. 123.1 ст. 123 ПК України (що визначає розміри штрафних санкцій у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання) сума заниження позивачем податку на прибуток за 2012 - 2013 роки становить 1 291 675,13 грн. (основний платіж) та штрафні санкції - 645 837,56 грн., сума заниження позивачем податку на додану вартість за звітні періоди листопад-грудень 2012 року та лютий і жовтень 2013 року становить 1 290 085,26 грн. (основний платіж) та штрафні санкції - 645 042,63 грн.

Щодо правомірності висновків відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року по декларації реєстр. № 9078128226 від 17.01.2015 у розмірі 113 371 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено в ході проведеної перевірки та не заперечується позивачем, в рядку 23.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів поданої податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року та додатку 3 до неї (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)) відобразило показник у розмірі 113 371 грн., відомості про який були занесені до облікової картки платника податку (ТОВ Строй Центр ). В наступному звітному періоді позивач задекларував аналогічну суму (113 371 грн.) у ряд. 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (ряд. 21.1 + ряд. 21.2 + ряд. 21.3) податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року. В результаті чого сума ПДВ у розмірі 113 371 грн. була подвоєна у двох послідовних звітних періодах.

У відповідності до норм ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - а саме наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за № 1267/26044 та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень розд. V Порядок заповнення податкової декларації Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого зазначеним наказом Мінфіна від 23.09.2014 року № 966 , платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 ( залишок )та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України , приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 27.01.2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.