Ухвала

від 26.01.2017 по справі 815/4092/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/4092/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Вербицької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кірім-Опт до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними відмов у прийнятті податкових декларацій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кірім-Опт звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними відмови Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за звітні (податкові) періоди січень, лютий, березень, квітень 2016 року, а податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за вказані звітні (податкові) періоди - такими, що подані у день їх фактичного отримання контролюючим органом.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання вимог податкового законодавства позивачем направлено до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2016 року. Однак податкова звітність не прийнята контролюючим органом. Позивач зазначає, що надіслана до органу звітність містить усі необхідні відомості, які в свою чергу є достовірними, в тому числі і щодо податкової адреси підприємства. Зазначені обставини свідчать про те, що у контролюючого органу не було підстав для відмови у прийнятті податкових декларацій, отже неправомірні дії органу не можуть нести негативних наслідків для платника при виконанні свого податкового обов'язку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період січень 2016 року ТОВ КІРІМ-ОПТ , а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період січень 2016 року такими, що подані ТОВ КІРІМ-ОПТ у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 22.02.2016 року. Визнав протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період лютий 2016 року ТОВ КІРІМ-ОПТ , а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період лютий 2016 року такими, що подані ТОВ КІРІМ-ОПТ у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 16.03.2016 року. Визнав протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період березень 2016 року ТОВ КІРІМ-ОПТ , а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період березень 2016 року такими, що подані ТОВ КІРІМ-ОПТ у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 20.04.2016 року. Визнав протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період квітень 2016 року ТОВ КІРІМ-ОПТ , а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період квітень 2016 року такими, що подані ТОВ КІРІМ-ОПТ у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 18.05.2016 року.

В апеляційній скарзі Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явились, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.02.2016 року ТОВ Кірім-Опт подало Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року разом з додатками 2, 5 до податкової декларації (а.с. 132-136).

14.03.2016 року ТОВ Кірім-Опт подало Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом з додатком 2 до податкової декларації (а.с. 137-139).

18.04.2016 року ТОВ Кірім-Опт подало Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року разом з додатками 2, 5 до податкової декларації (а.с. 140-144).

13.05.2016 року ТОВ Кірім-Опт подало Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом з додатками 2, 5 до податкової декларації (а.с. 145-149).

Вказана звітність подана позивачем шляхом її надсилання поштою та одержана відповідачем відповідно 22.02.2016 року, 16.03.2016 року, 20.04.2016 року, 18.05.2016 року (а.с. 33, 35-39, 43).

Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відмовила ТОВ Кірім-Опт у прийнятті податкової звітності з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, про що повідомила позивача в листах від 24.02.2016 року №2227/10/13-03-08/205, від 21.03.2016 року №3246/13-03-08-0018/335, від 20.04.2016 року №4629/13-03-08-00-18/475, від 20.05.2016 року №5681/13-03-08-0018/555 (а.с. 49-56).

Як на підставу у відмові позивачу в прийнятті вказаної податкової звітності контролюючий орган послався на заповнення податкових декларацій з порушенням вимог, передбачених п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Фактично в обґрунтування невідповідності звітності позивача вимогам податкового законодавства контролюючий орган зазначив про недостовірність в ній відомостей щодо податкової адреси платника податків через відсутність підприємства за податковою адресою, а саме: м. Львів, вул. Городоцька, 174, що зафіксовано в акті ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 12.01.2016 року №5 та Довідці ОУ ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 15.01.2016 року №11/07-04 (а.с. 114, 116).

Не погоджуючись із відмовою в прийнятті податкової звітності, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість висновків відповідача про порушення правил звітування, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подання позивачем податкових декларацій за звітні податкові періоди відбулось з дотриманням вимог податкового законодавства, звітність платника податків у повній мірі відповідає визначеним Законом критеріям та містить необхідні відомості, в тому числі і щодо податкової адреси, і ці відомості на момент подання декларацій є достовірними, а отже у відповідача не було підстав для відмови у прийнятті вказаної звітності.

За таких обставин суд першої інстанції своєю постановою відновив порушені права та інтереси позивача шляхом визнання неправомірними відмов суб'єкта владних повноважень у прийнятті податкових декларацій та визнання звітності такою, що подана у день її одержання контролюючим органом.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Так, за правилами п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Слід зазначити, що відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Інше передбачено у п. 49.4 цієї статті Кодексу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ТОВ Кірім-Опт є платником податку на додану вартість та з січня 2016 року перебуває на обліку у Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Також, судом першої інстанції вірно враховано, що у зв'язку із зміною ТОВ Кірім-Опт попереднього місцезнаходження (м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5) контролюючим органом - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (за попереднім місцем обліку) розірвано в односторонньому порядку з позивачем договір про визнання електронних документів.

Згідно електронних повідомлень (123, 153, 154) станом на момент перебування на обліку в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області контролюючий орган не прийняв від позивача договори про визнання електронних документів (а.с. 117-122, 150-152).

Таким чином, оскільки контролюючим органом (за попереднім місцем обліку) в односторонньому порядку розірвано з позивачем договір про визнання електронних документів, подання позивачем податкової звітності шляхом її надсилання поштою з повідомленням про вручення і описом вкладення до складання нового договору у повній мірі відповідає п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Також, за правилами п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.10 вказаної статті Кодексу визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За правилами п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Аналіз наведених норм показав, що процедура прийняття податкової звітності полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій з перевірки наявності і достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України, та реєстрації податкової звітності у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених вищенаведеними нормами податкового законодавства, у тому числі висунення будь-яких не визначених вказаними правилами Закону передумов щодо такого прийняття, забороняється.

Як вірно встановив суд першої інстанції, фактично податкова звітність позивача з податку на додану вартість не прийнята контролюючим органом з підстав зазначення в ній відомостей, що не відповідають дійсності, а саме щодо інформації про податкову адресу платника податків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 року №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу такі як місцезнаходження юридичної особи та в силу ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом першої інстанції, з урахуванням належної оцінки обставин справи та належної перевірки цих обставин на їх відповідність доказам у справі, вірно встановлено, що в поданих податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року позивач зазначив податкову адресу юридичної особи аналогічну адресі, відомості щодо якої містяться у Єдиному державному реєстрі як місцезнаходження ТОВ Кірім-Опт .

При цьому, колегія суддів зазначає, що вищенаведеними правовими нормами Акт та Довідка контролюючого органу щодо перевірки податкової адреси платника, на які відповідач послався під час відмови у прийнятті звітності, Законом не визначені належним доказом про наявність або відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи контролюючого органу щодо зазначення позивачем в податковій звітності недостовірних відомостей про його податкову адресу (місцезнаходження юридичної особи) не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.

Враховуючи, що при поданні податкової звітності позивач зазначив достовірні відомості в деклараціях з податку на додану вартість щодо податкової адреси платника податку, а інших причин неприйняття вказаної звітності відповідач не зазначає, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно вбачав неправомірність дій з боку суб'єкта владних повноважень та наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оскільки відмова контролюючого органу у прийнятті податкових декларацій позивача не ґрунтується на Законі, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відновлення прав і інтересів позивача шляхом визнання неправомірними відмов суб'єкта владних повноважень у прийнятті податкових декларацій та визнання звітності такою, що подана у день її одержання контролюючим органом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Н.В. Вербицька