Постанова

від 18.01.2017 по справі 804/3855/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" січня 2017 р. справа № 804/3855/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорпорація"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 р. у справі № 804/3855/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорпорація"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2015р. за №0002182204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення №0002182204 від 18.12.2015 року винесене на законних підставах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому не підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач, зокрема, зазначив, що під час здійснення перевірки до суду першої інстанції та позивачем були надані всі первинні бухгалтерські та інші додаткові документи (докази), які свідчать про товарність та реальність господарських операцій між ТОВ "Інкорпорація" та ТОВ "Лестрейд" згідно договору поставки металоконструкцій №08/06-15 від 08.06.2015 р. Отриманий товар позивач використав у своїй господарській діяльності для виконання робіт на об'єкті ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Замовник), що підтверджується наданими суду та розглянутими у судовому засіданні документами: договорами, укладеними між ТОВ "Інкорпорація" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг": №2913 від 19.08.2013р.; №3655 від 21.10.2014р.; №3870 від 24.10.2013р.; №955 від 18.02.2014р.; №2643 від 13.07.2012р.; довідками про вартість виконаних будівельних робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт; специфікаціями; реєстрами виконаних робіт; звітами про витрати основних матеріалів при будівництві, укладеними між ТОВ "Інкорпорація" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" по вказаним договорам; робочими кресленнями Проектного інституту по вище вказаним будівельним роботам.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом в постанові від 25.08.2016р. по адміністративній справі №804/5102/16 встановлено реальність господарських операцій між ТОВ "Інкорпорація" та Замовником - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у червні 2016 року.

Позивачу не відомо і не могло бути відомо на час поставки товару чи є постачальник виробником металоконструкцій чи ні, адже це не було суттєвою умовою договору поставки. Суд не врахував, що позивач не має права втручатись у господарську діяльність свого контрагента, а вимога договору щодо надання паспортів якості постачальником була виконана у повному обсязі.

Судом не враховано, що паспорти якості на товар не є первинним бухгалтерським документом, на якому базується бухгалтерський та податковий облік суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим, посилання котролюючого органу на невідповідність чи відсутність супровідних документів, наприклад, проектної документації, сертифікаційних документів (які засвідчували б відповідність будівельних матеріалів вимогам безпеки та якості), товарно-супровідних документів на підтвердження транспортування придбаних матеріалів у процесі їх доставки платнику, дефектних актів, актів огляду приміщень, тощо є незаконною та не обов'язковою до виконання.

Крім цього, судом не враховано, що наявність можливих недоліків певних документів не може позбавляти особу - отримувача товару права на податковий кредит за умови наявності інших оформлених належним чином документів первинної звітності, що свідчать на користь проведення господарських операцій з метою настання наслідків ними обумовлених. Отже, висновки суду, що паспорти якості на товар не містять підтвердження, що постачальник є виробником металоконструкцій не може бути підставою для висновку про нереальність товарної операції та відмови у задоволенні позову.

Також суду першої інстанції були надані документи про відрядження водіїв, штатний розклад, а також свідоцтва про право власності на автотранспорт, яким фактично перевозився товар.

Висновки суду щодо розбіжностей між даними податкового кредиту ТОВ "Інкорпорація" та податкових зобов'язань ТОВ "Лестрейд", а також щодо того, постачальник має основний вид діяльності, який не відповідає задекларованим взаємовідносинам, не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем доказами.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивач заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інкорпорація" з питань достовірності формування податкового кредиту по ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Лестрейд", ТОВ "Теплобудмонтаж" за червень 2015р., достовірності формування податкових зобов'язань з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ПАТ "Криворіжіндустрбуд", ТОВ "Еталонбудсервіс" за червень 2015 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 05.11.2015р. №215/2203/30001349, яким встановлено порушення ТОВ "Інкорпорація" п.198.1, п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ у червні 2015 року, яка підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду Державного бюджету в розмірі 1 094 824,00 грн.

На підставі акта від 05.11.2015 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 року №0002182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1642236,00 грн., з яких основний платіж - 1094824,0 грн., штрафна санкція - 547412,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.12.2015 року №0002182204, оскільки:

- у первинних документах відсутній перелік наданих послуг, на підставі яких позивачем формувався бухгалтерський облік та податковий облік, тому не можливо встановити які саме послуги надавалися виконавцем та як такі послуги використовувалися позивачем у власній господарській діяльності;

- в ході проведення перевірки позивачем не надано наказу по підприємству щодо направлення у відрядження директора з матеріально-технічного постачання ТОВ "Інкорпорація" ОСОБА_3, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

- позивачем не надано наказів по підприємству щодо направлення у відрядження водіїв (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7О.), звітів про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт. Також, в акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортних накладних відсутні точні адреси пункту навантаження та розвантаження вказана лише назва населеного пункту, у зв'язку з чим не можливо встановити рух товару на ТОВ "Інкорпорація";

- надані до перевірки паспорти якості не містять підтвердження, що саме ТОВ "Лестрейд" є виробником металоконструкцій, організація яка виконала детальне креслення - ТОВ "Інваріант", організація, яка виконала робочі креслення - ПАТ "Проектний інститут Дніпропроектстальконструкція";

- у ТОВ "Лестрейд" відсутні трудові ресурси у період здійснення взаємовідносин, основні засоби та матеріальні ресурси, транспортні засоби, що ставить під сумнів здійснення підприємством господарської діяльності, не підтверджено наявність постачання товарів та їх використання в господарській діяльності; має основний вид діяльності, який не відповідає задекларованим взаємовідносинам; наявність в ланцюзі формування податкового кредиту "ризикових" підприємств, які не виконують своїх податкових обов'язків; не встановлено походження товарів (не можливо підтвердити ланцюг постачання), зокрема, невідповідність номенклатури придбаних товарів тим, які реалізуються (контрагентами придбаваються товари продовольчої групи, а реалізуються не продовольчої). За інформаційними базами фіскального органу рахується розбіжність між даними податкового кредиту ТОВ "Інкорпорація" та податкових зобов'язань ТОВ "Лестрейд". Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "Лестрейд" - постачання товарів.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до акта від 05.11.2015р. №215/2203/30001349 відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 094 823,69 грн. у червні 2015р. по взаємовідносинам з ТОВ "Лестрейд".

Зазначений висновок відповідач обґрунтовує тим, що договір постачання металоконструкцій №08/06-15 від 08.06.2015р. не мав реального характеру, тому позивач неправомірно включив 1 094 823,69 грн. податкового кредиту за цим договором, оскільки:

- згідно податкової, видаткової, прибуткової накладної та приймального акту металоконструкції отримано 26.06.2015р. в кількості 344,935т. (отримував ОСОБА_3 на підставі довіреності №427 від 08.06.2015р.), однак згідно товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання готової продукції металоконструкції отримано протягом червня місяця (з 08.06.2015р. по 30.06.2015р.), тобто встановлена невідповідність документів один одному;

- у всіх товарно-транспортних накладних пунктом навантаження значиться "м.Київ", розвантаження - "м. Кривий Ріг", конкретної адреси навантаження не вказано, у зв'язку з чим неможливо з'ясувати адресу навантаження металоконструкцій (визначити наявність складу);

- надані до перевірки паспорти якості не містять підтвердження, що саме ТОВ "Лестрейд" є виробником металоконструкцій;

- згідно наданої видаткової накладної, товар отримав директор з матеріально-технічного постачання ТОВ "Інкорпорація" ОСОБА_3 на підставі довіреності, однак в ході проведення перевірки ТОВ "Інкорпорація" не надано наказу по підприємству щодо направлення у відрядження директора з матеріально-технічного постачання, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Не надано й наказів по підприємству щодо направлення у відрядження водіїв (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7О.), звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

- згідно наявної податкової інформації, встановлені наступні відомості по основний вид діяльності ТОВ "Лестрейд" - 63.12 - веб-портали; чисельність працюючих - 4 особи (звіт № 1-ДФ від 17.07.2015 р. № НОМЕР_1), дата прийняття на роботу яких - 25.06.2015 р.; основні фонди відсутні. Працівники ТОВ "Лестрейд" були прийняті на роботу з 25.06.2015 р., однак згідно товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання готової продукції до 25.06.2015 р. вже було перевезено та прийнято 312,935 т. металоконструкцій, що складає 90,7 % всього обсягу поставки;

- між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість наявні розбіжності між даними ТОВ "Інкорпорація" (податковий кредит) та контрагентом ТОВ "Лестрейд" (податкові зобов'язання) у червні 2015 року на суму ПДВ 1094 823,69 грн. Розбіжності виникли у зв'язку з тим, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію з ПДВ ТОВ "Лестрейд" за червень 2015 р. визнано не податковою (службова записка від 24.07.2015р. №1603/26-54-15-01-09), а тому податкові зобов'язання вважаються не задекларованими;

- ТОВ "Лестрейд" відображено придбання металоконструкцій в кількості 344,94 т. у ТОВ "Кадвайл", основний вид діяльності якого - неспеціалізована оптова торгівля, крім того ТОВ "Кадвайл" не декларує взаємовідносини з ТОВ "Лестрейд", податкову звітність не подавало взагалі, відсутні на підприємстві трудові та матеріальні ресурси. Основний постачальник ТОВ "Кадвайл" є ПрАТ "ПК "Поділля", основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, відображено реалізацію цукру на ТОВ "Кадвайл" на загальну суму 1 604 533,33 грн. Таким чином, по ланці проходження товару відбувається його "підміна" (придбання цукру - реалізація металоконструкцій), що свідчить про нереальність здійснення господарської операції з реалізації металоконструкцій.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принці превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, якщо господарські операції фактично мали місце, проте, первинні документи мають дефекти, зокрема, щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, чи місця їх складення або отримання/відвантаження товару, то такі первинні документи мають бути враховані при здійснені податкового обліку, якщо зазначена в них інформація дозволяє ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. N363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Також, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Окрім того, частина друга статті 8 КАС України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити наступні обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Однак, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Інкорпорація" (покупець) та ТОВ "Лестрейд" (продавець) був укладений договір поставки №08/06-15 від 08.06.2015р. Відповідно до умов договору поставки продавець на упродовж червня 2015 року передав покупцю металоконструкції у кількості 344,935т. на загальну суму 6568942,14грн., що підтверджується актами здачі - приймання готової продукції та податковою накладною накладною.

ТОВ "Інкорпорація" здійснений повний розрахунок за поставлений товар на суму 6568942,14 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.06.2016р. та платіжними дорученнями.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що у позивача є необхідний транспорт для транспортування металоконструкцій згідно договору постачання №08/06-15 від 08.06.2015р.

Отримані металоконструкції ТОВ "Інкорпорація" фактично використало у своїй господарській діяльності для виконання робіт на об'єкті ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", що підтверджується:

- укладеними договорами між ТОВ "Інкорпорація" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг": №2913 від 19.08.2013р. №3655 від 21.10.2014р.; №3870 від 24.10.2013р.; №955 від 18.02.2014р.; №2643 від 13.07.2012р.;

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт; специфікаціями; реєстрами виконаних робіт; звітами про витрати основних матеріалів при виробництві.

Товар фактично поставлявся зі складу за адресою: м.Київ, вул.Краснова,27, що було передбачено сторонами у договорі поставки, на об'єкт замовника - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Цей факт додатково підтверджується прибутковою накладною №ПН-0000267 від 26.06.2015р. та приймальним актом б/н від 26.06.2015р., згідно яких директор з матеріально - технічного постачання позивача ОСОБА_3 передав отримані металоконструкції майстру дільниці ОСОБА_8 на об'єкті замовника ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Поставка останньої партії товару мала відбутись 26.06.2015 р., коли була підписана зведена накладна, однак, згідно доводів позивача, у зв'язку із поломкою машини в цей день, товар фактично забрали 30.06.2015 р., що підтверджується актом здачі - приймання готової продукції №20 від 30.06.2015р. На підтвердження повноважень представника ОСОБА_3 на отримання товару по договору поставки суду було надано копію довіреності №427 від 08.06.2015р..

Відрядження представника ОСОБА_3 не відбувалось, товар в пункті завантаження забирали водії ТОВ "Інкорпорація" - ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а ОСОБА_3 приймав товар у м. Кривий Ріг, що відображено в товарно-транспортних накладних. Відрядження водіїв ТОВ "Інкорпорація" для отримання металоконструкцій підтверджується також наказами підприємства та звітами про використанні коштів, виданих на відрядження або під звіт, копії який є в матеріалах справи.

Із вказаними водіями ТОВ "Інкорпорація" були укладені договори про матеріальну відповідальність, відповідно до яких водій автотранспортних засобів: оформлює подорожні документи; приймає вантажі зі складів відповідно до супровідних документів; супроводжує вантажі до місця призначення, забезпечує необхідний режим зберігання і збереження їх при транспортуванні; здає доставлений вантаж, оформляє приймально-здавальну документацію.

Згідно матеріалів справи, на час вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ "Лестрейд" було зареєстровано в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мало право укладати угоди, виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З наведеного вбачається, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не свідчать про те, що металоконструкції, поставлені відповідно до договору №08/06-15 від 08.06.2015р., фактично не були отримані позивачем та не є підставою для не врахування господарських операцій позивача з ТОВ "Лестрейд" в податковому обліку.

Посилання відповідача в акті від 05.11.2015р. №215/2203/30001349 на паспорти якості та на те, що ТОВ "Лестрейд" не є виробником металоконструкцій не стосується бухгалтерського та податкового обліку відповідача, та не може свідчити про виконання чи невиконання ТОВ "Лестрейд" умов договору №08/06-15 від 08.06.2015р. Про відсутність реального характеру договору не свідчить і здійснення ТОВ "Лестрейд" господарських операцій за неосновним видом діяльності. Також відповідач не довів суду, що відсутність працівників та основних фондів у ТОВ "Лестрейд" перешкоджало виконанню договору №08/06-15 від 08.06.2015р.

Не відповідає дійсності і той факт, що ТОВ "Лестрейд" не подало належним чином декларацію з ПДВ за червень 2015 року, адже згідно листа ТОВ "Лестрейд" від 19.07.2016р. №312 контрагент подав декларацію з податку на додану вартість за червень 2015р., яка була прийнята податковим органом.

Слід також звернути увагу, що доводи відповідача, які судом першої інстанції покладено у підставу прийнятого рішення, стосовно наявності податкової інформації щодо неможливості здійснення господарської операції, не ґрунтуються на належних доказах, адже, як вбачається з матеріалів справи, про таку інформацію лише згадується в акті перевірки позивача.

У відповідності до ст.72 ПК України податкова інформація отримується з наступних джерел: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю.

Будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність отримання такої податкової інформації та її достовірність суду не надано. Судом з'ясовано, що відповідачем не проводились ані перевірки ТОВ "Лестрейд" та ТОВ "Кадвайл", ані зустрічні звірки між контрагентами; немає запитів про надання відповідної податкової інформації. Тобто, заходи податкового контролю не здійснювалися. Отже, не зрозуміло, з яких джерел отримана інформація, що відображена в акті перевірки.

Таким чином, висновки податкового органу та суду першої інстанції ґрунтується на неналежних доказах.

Доводи податкового органу стосовно неможливості отримання ТОВ "Лестрейд" від ТОВ "Кадвайл" металоконструкцій спростовується наданими відповідачем апеляційному суду доказами, а саме витягом з реєстру податкових накладних (а.с.157 т.2), згідно якого ТОВ "Лестрейд" отримано від ТОВ "Кадвайл" металоконструкції в кількості 344,935 т.

Також слід зазначити, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неповним, на думку відповідача, зазначенням в податковій накладній ТОВ "Кадвайл" найменуванням товару - "металоконструкції". Крім того, наданий доказ не виключає можливості придбання металоконструкцій ТОВ "Кадвайл" в будь-якому попередньому періоді, ніж червень 2015 року, за який відповідачем надано витяг з реєстру.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного вбачається, що повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2015р. за №0002182204 є необґрунтованим та прийнятим в супереч чинному податковому законодавству, тому підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорпорація" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 р. у справі №804/3855/16 скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.12.2015р. за №0002182204.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України .

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко