Рішення

від 24.01.2017 по справі 368/1119/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1119/15-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О. В. Провадження № 22-ц/780/241/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 38 24.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючогоОСОБА_1, суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретаріОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, Балико - Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати причини пропуску ОСОБА_6 шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої 29.08.2013 р. ОСОБА_9 поважними; встановити ОСОБА_6 додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої 29.08.2013 року ОСОБА_9; встановити факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, а саме, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_10

В лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, Балико - Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Просив визнати причини пропуску строку прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері, - ОСОБА_9 поважними та надати йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 липня 2016 року первісний та зустрічний позови задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, а саме, - встановлено, що ОСОБА_6 є рідною дочкою ОСОБА_9

Визнано причини пропуску ОСОБА_6 шестимісячного строку, встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_9, - поважними.

Визначено ОСОБА_6 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_9 до трьох місяців, з дня набрання законної сили даного рішення.

Визнано причини пропуску ОСОБА_5 шестимісячного строку, встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_9, - поважними.

Визначено ОСОБА_5 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_9 до трьох місяців, з дня набрання законної сили даного рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині поважності причини пропуску строку ОСОБА_6 для прийняття спадщини та наданні їй додаткового строку, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог з підстав його незаконності та необґрунтованості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині у первістному позові.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2013 року померла спадкодавець по даній справі, - ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І - ОК № 289696, яке видане 02 вересня 2013 року виконкомом Балико - Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ( а.с., 7), в якому вказано, що ОСОБА_9 померла 29 серпня 2013 року у віці 78 років, про що 02 вересня 2013 року складено відповідний актовий запис за № 12.

До дня смерті спадкодавець ОСОБА_9 проживала в с. Балико - Щучинка Кагарлицького району Київської області, що підтверджується довідкою № 742, виданою 19 грудня 2014 року виконавчим комітетом Балико - Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ( а.с., 12), в якій вказано, що покійна ОСОБА_9 дійсно проживала та була зареєстрована по день смерті, - 29.08.2013 року в с. Балико - Щучинка Кагарлицького району Київської області по вул.. Генерала Ватутіна, 14.

Місцевим судом встановлено, що до складу спадщини входять:

- земельна ділянка, яка належить померлій на праві власності на підставі державного акту серії ЯГ № 160473 від 30 березня 2006 року, кадастровий номер 3222280400:08:003:0010.; ( а.с., 10).

Вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку було видано ОСОБА_9 на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 1 лютого 2006 року № 62, та засвідчує той факт, що спадкодавець ОСОБА_9 за життя була власником земельної ділянки площею 2,35 га у межах згідно з планом.

- земельна ділянка, яка належить померлій на праві власності на підставі державного акту серії ЯЖ № 683660 від 21.11.2008 року, кадастровий номер 3222280400:08:004:0013. ( а.с., 11).

Вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку було видано ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.2007 року № 3767, та засвідчує той факт, що спадкодавець ОСОБА_9 за життя була власником земельної ділянки площею 2,4674 га у межах згідно з планом.

Діти спадкодавця ОСОБА_9, - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовилися від своїх часток у спадщині, про що свідчать їх письмові заяви, які містяться в матеріалах справи, (а.с., 35, 39, 94, 98).

Факт спорідненості дітей (позивачки ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_5М.) з померлим спадкодавцем ОСОБА_9 підтверджується:

- свідоцтвом про народження серії І - АГ № 362189, який видано 05 березня 1969 року Балико - Щучинською сільською радою Кагарлицького району Київської області, (а.с., 8), в якому вказано, що ОСОБА_11 народилася 19.02.1969 року в с. Балико - Щучинка Кагарлицького району Київської області, про що в книзі записів громадянського стану про народження 05 березня 1964 року зроблено відповідний запис за № 4.

В графі мати вказана ОСОБА_9.

В подальшому ОСОБА_11 в зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ - БК № 407311, яке видане 20 серпня 1988 року Балико - Щучинською сільською радою Кагарлицького району Київської області, ( а.с., 9), в якому вказано, що ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с. Балико - Щучинка Кагарлицького району Київської області уклали шлюб 20.08.1988 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 20 серпня 1988 року складено запис за № 5.

Після укладення шлюбу їй було присвоєно прізвище - ОСОБА_12.

Проте, встановлено, що в графі мати не вірно вказано Феодосіївна, замість правильного, - Федосіївна.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року у справі № 546,472/16 - ц, ( а.с., 79) встановлено факт родинних відносин між заявником ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_9, померлою 29 серпня 2013 року, та визнано, що ОСОБА_9 була матір'ю ОСОБА_5, що потрібно заявнику для одержання спадщини після смерті матері.

Також судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_9 склала заповіт ( а.с., 138), згідно якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також усе те, що буде належати на день її смерті і на, що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_6, яка є позивачкою по даній справі.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий суд вказував, що ОСОБА_6 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме - не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, так як вважала, що в разі наявності заповіту, який ніким не оспорювався, вона фактично прийняла спадщину;

- крім того, відсутність правових знань у позивачки ОСОБА_6, яка в силу об"єктивних причин, (відсутність правової освіти, відсутність життєвого досвіду, тощо), відносно законодавчих вимог щодо подачі заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк також призвело до пропуску цього строку, а тому визнав причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними і визначив їй додатковий строк.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 також має право на успадкування частини майна покійної матері, - ОСОБА_9 з огляду на положення ст. 1241 ЦК України і вважав, що пропущенню строку для прийняття спадщини останнім також сприяли поважні причини, а саме: тяжкий психологічний стан, пов"язаний зі смертю матері, після перенесених поранень і контузії, (ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАС 2 категорії);

- віддаленість спадкового майна від постійного місця проживання позивача ОСОБА_5, що створило, на думку суду, значні складнощі в пересуванні позивача, зглядаючись на його негативний стан здоров"я;

- поведінка позивачки первинного позову ОСОБА_6, яка ввела в оману позивача зустрічного позову ОСОБА_5, та яка повідомила позивача про ту обставину, що все спадкове майно фактично оформлено нею;

- крім того, відсутність правових знань у позивача ОСОБА_5, який в силу об"єктивних причин, (відсутність правової освіти, відсутність життєвого досвіду, тощо), відносно законодавчих вимог щодо подачі заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Судова колегія не погоджується в повній мірі із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Строк для прийняття спадщина після смерті ОСОБА_9 почав свій перебіг з 29 серпня 2013 року і закінчився 28 лютого 2014 року.

Позивачі в зазначений строк із заявою до нотаріальної контори про прийняття ними спадщини після смерті матері не звернулись.

Як роз"яснено в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.2 ст.1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не встановив, чи наявна спадкова справа після смерті ОСОБА_9, чи виносив нотаріус постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Листом нотаріуса від 16 грудня 2014 року ОСОБА_6 було лише запропоновано, у зв"язку із пропуском строку на прийняття спадщини, звернутися до суду для визначення додаткового строку. (а.с.13)

Крім того, розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції зазначав, що відповідачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від своїх часток у спадщині і при цьому посилався лише на їх заяви подані під час розгляду справи про визнання позову(а.с.35, 39, 94, 98), не з ясувавши при цьому чи подавалися ними, відповідно до вимог ст. 1273 ЦК України такі заяви до нотаріальної контори та чи була оформлена їх відмова у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення процесуального права, які є обов язковою підставою для скасування рішення.

В справі, що переглядається рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині первістного позову, однак колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та грубо порушено норми процесуального права, що є обов язковою підставою для скасування рішення, то рішення суду в частині задоволення зустрічного позову, на підставі ч.3 ст.303 ЦПК України, також, не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним додатково зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов"язані з об"єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Судова колегія погоджується із позивачами в тому, що тяжкий психологічний стан, юридична необізнаність, поганий стан здоров я вимагають додаткових сил і можуть вносити певні корективи у можливість розпоряджатись своїм часом.

Однак, в розумінні ст. 1272 ЦК України ці обставини не можуть бути визнані судом такими, що створювали в період з 29 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 року непереборні труднощі спадкоємцям для вчасного подання заяви про прийняття спадщини, тобто не можуть бути визнані поважними причинами.

Таким чином, у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутні будь-які поважні причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини визначеного діючим законодавством.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, оскільки суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та грубо порушив норми процесуального права, і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 липня 2016 року в частині задоволення вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини, як первісного так і зустрічного позовів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І.Олійник

ОСОБА_2