Постанова
від 25.01.2017 по справі 820/4898/16
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" січня 2017 р. № 820/4898/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23880 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5970 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423768 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105942 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі Акту № 138/20-40-14-03-08/32500414 від 28.03.2016 Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 21.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014р Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкові повідомлення - рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23880 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5970 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423768 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105942 грн.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення - рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23880 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5970 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423768 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105942 грн. є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзної перевірки ТОВ Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами якої складено акт від 28.03.2016 №138/20-40-14-03-08/32500414 яким встановлено порушення ТОВ „ХЛГЗ - плюс" вимог пп. 14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 520921 грн., та вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2012 року на суму 15636 грн. та до заниження ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму 164299 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, встановлено їх завищення за 2013 рік на загальну суму 2741689 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ „ХЛГЗ - плюс" завищено витрати за 2013 рік на суму 2230356 грн. за рахунок того, що товариством віднесено до загальновиробничих витрат витрати стосовно нарахованої заробітної плати та нарахованих на неї податків, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства ТОВ „ХЛГЗ - плюс" за 2013 рік у сумі 2230356 грн., чим порушено вимоги пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками, які викладені у Акті щодо порушень підприємством чинного законодавства, ТОВ ХЛГЗ-плюс надіслало до ГУ ДФС України у Харківській області заперечення на Акт.

25.05.2016 року підприємством отримано лист про розгляд заперечень (вих.№2469/10/20-40-14-03-17 від 25.04.16), а також податкові повідомлення-рішення № 0000461403 від 28.04.2016р. на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 126147 грн. за штрафними санкціями у розмірі 31536,75 грн. та № 0000451403 від 28.04.16 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 520921 грн , за штрафними санкціями у розмірі 130230,25 грн. (далі ППР) винесені на підставі Акту.

Не погодившись з рішенням ГУ ДФС України у Харківській області 03.06.2016 року позивачем було направлено скаргу до Державної фіскальної служби України про перегляд вищезазначених податкових повідомлень рішень.

12.07.2016 року від ДФС України було отримано Рішення № 12922/6/99-99-11-01-01-25 від 10.06.2016 року про продовження строку розгляду скарги.

31.08.2016 року до підприємства від ДФС України надійшло Рішення № 16215/6/99-99-11-01-01-25 від 28.07.2016 року про результати розгляду скарги згідно якого ДФС скасувало податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.04.2016 № 00004611403, від 28.04.2016 № 0000451403 у частині взаємовідносин з ТОВ Харківшлях та у відповідній частині штрафні санкції, а скаргу частково задовольнило.

31.08.2016 року позивачем поштою отримано спірні податкові повідомлення - рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23880 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5970 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423768 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105942 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно висновків відповідача викладених в вище зазначеному акті перевірки, позивачем завищено витрати за 2013 рік на суму 2 230 356,0 грн. за рахунок того, що підприємством віднесено до загальновиробничих витрат витрати стосовно нарахованої заробітної плати та нарахованих на неї податків, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства ТОВ ХЛГЗ - плюс у сумі 2 230 356 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 2 230 356 грн., чим порушено пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст14, пп.138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями.

Як було встановлено судом вище зазначені висновки ґрунтуються на тому, що товариство згідно зі штатним розкладом на 2013 рік для здійснення робочого процесу мало наступні відділи та відповідних працівників і адміністрація, служба охорони праці, бухгалтерія, фінансово-економічний відділ, господарський відділ, транспортний відділ, ремонтно-будівельний відділ та інші) у кількості 150 чоловік. Крім того, згідно зі штатним розкладом на 2013 рік у м. Бахчисарай рахувались наступні відділи та працівники: адміністрація м. Бахчисарай, механічна служба м. Бахчисарай, енергетична служба м. Бахчисарай, господарський відділ м. Бахчисарай, цех виноматеріалів м. Бахчисарай, коньячний цех м. Бахчисарай, купажний цех м. Бахчисарай, цех розливу горілки м. Бахчисарай, цех готової продукції м. Бахчисарай, комерційний відділ м. Бахчисарай та інше (штатний розпис ТОВ „ХЛГЗ - плюс" наведено у додатку 6 до акта перевірки).

Згідно з розрахунково-платіжними відомостями за вищезазначені періоди (січень-грудень 2013 року) на товаристві рахувались та отримували заробітну плату працівники за кваліфікацією - оброблювач виноматеріалів та вина, купажник , укладальник-пакувальник, оброблювач технологічних місткостей і тари, менеджер із продажу сировини для -промислової переробки та інші, при тому, що ТОВ „ХЛГЗ - плюс" не здійснювало виробництво виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів, тощо.

В період січень-грудень 2013 року товариством було нараховано заробітної плати працівникам, яки рахувались у м. Бахчисарай, на загальну суму 1625860,60 грн. (розрахунково-платіжна відомість ТОВ „ХЛГЗ - плюс" наведена у додатку 7 до акта перевірки).

Як свідчать матеріали перевірки підставою для вище зазначених висновків слугувало посилання відповідача, що ТОВ „ХЛГЗ - плюс" не було надано до перевірки пояснення та документальне підтвердження (табель робочого часу, накази на відрядження та інше) та чим займались працівники за кваліфікаціями - оброблювачі виноматеріалів та вина, купажники , укладальники-пакувальники, оброблювачі технологічних місткостей і тари, менеджер із продажу сировини для промислової переробки та інші, при тому, що підприємство не здійснювало виробництво виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів, тощо. Крім того, до перевірки не надано первинні документи щодо наявності дозвільних документів на право провадження діяльності із виробництва виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів.

На підставі вищезазначеного, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ „ХЛГЗ -плюс" не надано доказів стосовно нарахованої заробітної плати та нарахованих на неї податків, як пов'язаної з господарською діяльністю товариства.

Вище зазначені висновки відповідача суд вважає необґрунтованими оскільки, як було встановлено судом на підставі договору про надання послуг за № 31.05 від 31.05.2012 року між ТОВ ХЛГЗ-плюс та Приватним акціонерним товариством Кримський винно-коньячний завод Бахчисарай (код ЄДРПОУ 00411855) м. Бахчисарай, АР Крим у 2013 році працівниками ТОВ ХЛГЗ-плюс виконувалися роботи з надання послуг (вантажно - розвантажувальні роботи та ремонтно - налагоджувальні роботи обладнання). Кожного місяця за результатами виконаних робіт між підприємствами оформлювалися акти виконаних робіт, згідно умов договору.

Зазначений договір був наданий до перевірки.

Суд зазначає, що нарахована заробітна плата та відрахування на заробітну плату, а також доходи від надання послуг відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи.

Також суд зазначає, що згідно матеріалів справи, відповідачем не вірно була розрахована сума витрат по заробітній платі та податкам, так як в розрахунково - платіжній відомості в нарахованій заробітній платі також нараховані лікарняні, які компенсуються за рахунок Фонду з тимчасової втрати працездатності та не відносяться до статей витрат підприємства. Податок на ФОП по працівникам розраховується по різним ставкам (інваліди - 8,41%, лікарняні - 33,2%, основні - 37,18%), а не всі 37,18%.

Також судом встановлено, що доход отриманий позивачем від надання послуг ПАТ КВКЗ Бахчисарай згідно договору № 31.05 від 31.05.12р. становить 2 213 662,58 грн. без ПДВ ( 2 656 395,09 грн. з ПДВ), а витрати 2 183 958,17 грн. Чистий дохід становить 19 704,41 грн. Дані суми відображені в доходах та витратах в декларації по прибутку підприємства за 2013 рік та щомісячно реєструвалися податкові накладні в Єдиному держаному реєстрі з ПДВ.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІУ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХГУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошевій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація пп.(пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за -дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним . чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Підпунктом 138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні ' заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

є) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу загальновиробничих витрат, витрати на оплату праці та податки в сумі 2 183 958,17 грн., а не 2 213 662,58 грн. як відображено в акті, так як підприємством був отриманий дохід від надання послуг, а отже підприємством не порушувались норми пп.14.1.36, пп..14.1.27 п 14.1 ст. 14, пп. 138.8.5, п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України, а висновки щодо порушення підприємством чинного законодавства є помилковими.

Щодо посилання відповідача, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ ПРОМАВТО (код ЄДРПОУ 32924488) за 2012 - 2013 рр.(на загальну суму ПДВ 76 168 грн.) допущено порушення п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено склад податкового кредиту на загальну суму 77 668 грн..

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті перевірки на той факт, що звіркою встановлено відсутність у ТОВ „ПРОМАВТО" об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, при придбанні та продажу товарів (послуг) по ланцюгу постачання ТОВ „ЮНІТЕК" - ТОВ „ПРОМАВТО" - ТОВ ..ХЛГЗ - плюс" за період з 01.05.2012 по 30.11.2012.

Таким чином податкові накладні, отримані від ТОВ „ПРОМАВТО", не є підставою для віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ ТОВ „ХЛГЗ - плюс".

Судом встановлено, що між ТОВ ПРОМАВТО та ТОВ ХЛГЗ - плюс було укладено низка договорів про постачання запасних частин для ліній розливу, а саме договір №19/03-2010 від 19.03.10 та договір №04/01-1 від 04.01.13.

На виконання умов якого ТОВ „ПРОМАВТО" було виписано видаткові накладні та податкові накладні (детальний перелік наведено в акті перевірки) на поставку продукції ТОВ „ХЛГЗ - плюс" на загальну суму 322728 грн., у т.ч. ПДВ 53788 грн. Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ „ПРОМАВТО" включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним податкової декларації з ПДВ за травень - листопад 2012 року.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувався факт отримання вище зазначеного товару від ТОВ „ПРОМАВТО", оплату за нього та використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ „ПРОМАВТО"є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічною є практика Верховного Суду України за результатом перегляду судових рішень. У своєму рішенні від 01.09.2009 р. у справі № 21-1258во09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добриня і К до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Верховний Суд України зазначив: закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування… .

Крім того, Судова практика Європейського суду з прав людини при розгляді спорів між платниками податків із державою (її податковими органами) чітко дотримується тієї позиції, яка викладена вище. Так, у п. 71 Рішенні від 22.01.2009 року ЄСПЛ по справі Булвес АД проти Болгарії дійшов до наступного висновку: … Суд вважає, що Позивач-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для Позивача-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у Рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного Рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре ) це не мало б.

Враховуючи вище викладені суд приходить до висновку що висновки відповідача, щодо порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) щодо взаємовідносин з ТОВ „ПРОМАВТО" за 2012 - 2013 рр.(на загальну суму ПДВ 76 168 грн.) внаслідок чого завищено склад податкового кредиту на загальну суму 77 668 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, перевіркою встановлено розбіжності на загальну суму 1500 грн., у т.ч.: між сумами податкового кредиту з ПДВ ТОВ „ХЛГЗ - плює" та сумами податкових зобов'язань ТОВ „Троя" за лютий 2014 року на загальну суму ПДВ - 1500,00 грн. за рахунок подвійного включення до складу податкового кредиту (податкова накладна від 28.02.2013 №2 на суму ПДВ - 1500,00 грн., згідно з реєстром отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ включено до складу податкового кредиту за лютий 2013 року та повторно за лютий 2014 року).

Перевіркою встановлено, що ТОВ „ХЛГЗ - плюс" до декларації за вищезазначені періоди не було надано заяву із скаргою на вищеперерахованих постачальників, що передбачено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, ненадання заяви із скаргою до декларації за відповідні періоди не надає право ТОВ „ХЛГЗ - плюс" на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на суму 77668 грн. На підставі зазначеного, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ „ХЛГЗ - плюс" порушено вимоги п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 77668 грн.

Враховуючи вищезазначені порушення, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 зменшено ТОВ „ХЛГЗ - плюс" від'ємне значення ПДВ за липень 2012 року на суму 15636 грн. та встановлено заниження ПДВ на загальну суму 164299 грн.

Судом встановлено, що ці розбіжності виникли за рахунок того, що в реєстр за лютий 2014 року була включена податкова накладна від 28.02.2014 року № 2 на суму ПДВ - 1500,00 грн. (підприємством не вірно вказано період складання податкової накладної у дод . 5 декларації з ПДВ - уточнюючий розрахунок з виправленням періоду надано до Чугуївської ОДПІ 14.04.2016р. не під час проведення перевірки, а після неї), а податкова накладна від 28.02.2013 року №2 на суму ПДВ - 1500,00 грн. - в реєстр за лютий 2013 року. Зазначена розбіжність на момент розгляду справи відсутня.